Ухвала суду № 138361187, 14.07.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову у відкриття

провадження у справі про банкрутство

14.07.2026м. ДніпроСправа № 904/2131/25

за заявою Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" (49033, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд.122, кімната 9, код ЄДРПОУ 36726843)

про визнання банкрутом.

Суддя Бєлік В.Г.

Секретар судового засідання Голігорова Т.І.

Представники:

від ініціюючого кредитора: Ювко В.О., адвокат;

від боржника: Дєянов А.М., керівник.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" (далі - боржник).

Заява обґрунтована наявністю заборгованості боржника перед кредитором у розмірі 76 031 021, 17 грн, що виникла через порушення ТОВ "Опт Нафта Плюс" зобов`язань перед банком в частині повного та своєчасного розрахунку за винагороду за користування кредитом, що передбачено кредитними договорами № 4О15070И від 19.03.2015, № 4О15067И та № 4О15067И від 10.03.2015.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 904/2131/25, відмовлено АТ КБ "Приватбанк" у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Опт Нафта Плюс".

Судові рішення мотивовані наявністю між сторонами спору про право у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ), що є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, кредитор (АТ КБ "Приватбанк") подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 06.05.2026 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.01.2026 у справі № 904/2131/25 скасовано та справу № 904/2131/25 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 матеріали заяви передано на розгляд судді Бєлік В.Г.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 прийнято справу №904/2131/25 за заявою Акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС" до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Судом встановлено, що при виготовленні вищевказаної ухвали в резолютивній частині було допущено описку щодо зазначення дати підготовчого судового засідання, а саме: вказано "Призначити підготовче судове, яке відбудеться засідання 14.06.2026 о 11:00 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 3-401 за адресою: 49505, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1", у той час як потрібно було зазначити: "Призначити підготовче судове, яке відбудеться засідання 15.06.2026 о 11:00 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 3-401 за адресою: 49505, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1", а також в резолютивній частині не вірно зазначено арбітражного керуючого.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2026 виправлено описки, допущені в резолютивні й частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2131/25, у резолютивній частині ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2026 у справі №904/2131/25 слід читати:

- 2. Призначити підготовче судове, яке відбудеться засідання 15.06.2026 о 11:00 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в залі судового засідання (кабінеті) № 3-401 за адресою: 49505, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1;

- 7. Копію ухвали надіслати: ініціюючому кредитору; боржнику; арбітражному керуючому Толстих А.В.; Першому Правобережному відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України; Дніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області; державному реєстратору, зокрема шляхом відправки на електроні адреси які містяться в матеріалах доданих до заяви.

10.06.2026 від представника заявника через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

11.06.2026 від боржника через систему "Електронний суд" надійшли пояснення.

12.06.2026 від представника заявника через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на додаткові пояснення.

У призначене підготовче судове засідання 15.06.2026 арбітражний керуючий не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2026 підготовче засідання суду відкладено на 23.06.2026 об 11:00 год.

23.06.2026 від боржника через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

23.06.2026 від Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшла інформація про відсутність виконавчих документів на виконанні.

Судове засідання 23.06.2026 об 11:00 год. не відбулось, через загрозу безпеці учасників справи, у зв`язку з тим, що з 10 год. 54 хв. у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область") та тривала до 11 год. 44 хв.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2026 призначено підготовче судове засідання на 14.07.2026 о 15:00 год.

10.07.2026 від представника заявника через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на додаткові пояснення боржника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання суд встановив наступне.

За загальними правилами ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються, зокрема: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.

Згідно правил ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання як: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.

Звернення АТ КБ "Приватбанк" із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" зумовлено наявністю заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ "Приватбанк" у розмірі 76 031 021,17 грн, що виникла внаслідок порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" зобов`язань перед банком в частині повного та своєчасного розрахунку за винагороду за користування кредитом, що передбачено кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015, кредитним договором №4О15067И від 10.03.2015, кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015, укладеними між ТОВ "Опт Нафта Плюс" та АТ КБ "Приватбанк".

Вищевказані кредитні угоди укладено на таких умовах.

1. Кредитний договір № 4О15070И від 19.03.2015.

19.03.2015 ПАТ КБ "Приватбанк" (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АТ КБ ПриватБанк, далі - Кредитор, Банк) з одного боку, і Товариством з обмеженою відповідальністю Оптіум плюс (найменування було змінено на ТОВ "Опт Нафта Плюс", далі - Позичальник, Боржник), з іншого боку уклали Кредитний договір №4О15070И (далі - договір № 1).

Відповідно п. 1.1 договору № 1, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1., з лімітом та на цілі, зазначені в п. А.2. не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

А. Істотні умови кредитування.

А.1. Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

Відновлювальна кредитна лінія кредит, що надається Позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

A.2. Ліміт цього кредитного договору: 116 000 000,00 (сто шістнадцять мільйонів) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком з відшкодування витрат згідно п. 2.2.13. ліміт даного договору збільшується на відповідні суми заборгованості, на цілі з відшкодування витрат 2.2.13. в порядку згідно п. 2.1.5.

А.3. Термін повернення кредиту 15 березня 2016 р.

А.4. Рахунки для обслуговування кредиту:

- позичковий рахунок НОМЕР_1 ;

- рахунок по відсотках No 20682057007837;

- рахунок для сплати винагород No 20689050015863.

А.5. Виконання зобов`язань Позичальника забезпечуються: договором застави.

А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 12 (дванадцять) % річних.

А.7. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення/повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

А.8. Сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісяця, в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в дату зазначену в п. 1.2. При несплаті відсотків у зазначені терміни, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2.3.2.).

А.9. Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500 (п`ятсот) грн в день укладення кредитного договору.

А.10. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом в розмірі, що визначається за наведеною у цьому пункті формулою.

При достроковому повному погашенні зобов`язань за договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов`язань розглядаються, як початкові, "n" і "i" набувають нові первинні значення.

Відповідно до п. 2.2.5 договору № 1, Позичальник зобов`язується сплатити Банку винагороду відповідно до п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.

Пунктами 4.1., 4.5, 4.13 договору № 1 передбачено, що плата за користування кредитними коштами за цим договором складається з відсотків за фіксованою процентною ставкою, згідно п. 4.2., 4.3. та винагороди за користування кредитом, згідно п. 4.5. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно п. А.10.

Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2.) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.).

Відповідно до п. 5.7 договору № 1, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років.

Додатковою угодою до кредитного договору № 4О15070И від 19.03.2015 сторони:

- внесли зміни в п. 4.6 розділу 4. Порядок розрахунків Договору та виклали його текст в наступній редакції:

"4.6. Сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою."

- внесли зміни в п. 4.13 розділу 4. Порядок розрахунків Договору та виклали його текст в наступній редакції:

"4.13. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1)."

Заявник вказує, що на виконання умов договору № 1 АТ КБ Приватбанк надано кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, проте внаслідок порушення обумовлених договором № 1 зобов`язань позичальником погашено заборгованість за тілом кредиту та процентами, в той час як заборгованість за винагородою не погашена. Згідно вимог заявника, станом на дату подання даної заяви, заборгованість ТОВ "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ ПриватБанк за винагородою за кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015 р. складає 16 573 885,44 гривень.

2. Кредитний договір № 4О15067И від 10.03.2015.

10.03.2015 ПАТ КБ Прриватбанк (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АТ КБ ПриватБанк, далі - Кредитор, Банк) з одного боку, і ТОВ Оптіум плюс (найменування було змінено на ТОВ "Опт Нафта Плюс", далі - Позичальник, Боржник), з іншого боку уклали Кредитний договір № 4О15067И (далі - договір № 2).

Відповідно п. 1.1 договору № 2, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1., з лімітом та на цілі, зазначені в п. А.2. не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

А. Істотні умови кредитування.

А.1. Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

Відновлювальна кредитна лінія кредит, що надається Позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

A.2. Ліміт цього кредитного договору: 231 000 000,00 (двісті тридцять один мільйон) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком з відшкодування витрат згідно п. 2.2.13. ліміт даного договору збільшується на відповідні суми заборгованості, на цілі з відшкодування витрат 2.2.13. в порядку згідно п. 2.1.5.

А.3. Термін повернення кредиту 03 березня 2016 р.

А.4. Рахунки для обслуговування кредиту:

- позичковий рахунок НОМЕР_2 ;

- рахунок по відсотках No 20686057007811;

- рахунок для сплати винагород No 20683050015483.

А.5. Виконання зобов`язань Позичальника забезпечуються: договором застави.

А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 12 (дванадцять) % річних.

А.7. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення/повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

А.8. Сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісяця, в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в дату зазначену в п. 1.2. При несплаті відсотків у зазначені терміни, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2.3.2.).

А.9. Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500 (п`ятсот) грн. в день укладення кредитного договору.

А.10. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом в розмірі, що визначається за наведеною у цьому пункті формулою.

При достроковому повному погашенні зобов`язань за договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов`язань розглядаються, як початкові, "n" і "i" набувають нові первинні значення.

Відповідно п. 2.2.5 договору № 2, Позичальник зобов`язується сплатити Банку винагороду відповідно до п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.

Пунктами 4.1., 4.5, 4.13 договору № 2 передбачено, що плата за користування кредитними коштами за цим договором складається з відсотків за фіксованою процентною ставкою, згідно п. 4.2., 4.3. та винагороди за користування кредитом, згідно п. 4.5.

Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно п. А.10.

Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2.) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.).

Відповідно до п. 5.7 договору № 2, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років.

Додатковою угодою до кредитного договору № 4О15067И від 10.03.2015 р. сторони:

- внесли зміни до п. 4.6 розділу 4. Порядок розрахунків Договору та виклали в його текст в наступній редакції:

"4.6. Сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою."

- внесли змини в п. 4.13 розділу 4. Порядок розрахунків Договору та виклали його текст в наступній редакції:

"4.13. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1)."

Заявник вказує, що на виконання умов договору № 2 АТ КБ Приватбанк надано кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, проте, внаслідок порушення обумовлених договором № 2 зобов`язань позичальником погашено заборгованість за тілом кредиту та процентами, в той час як заборгованість за винагородою не погашена. Згідно вимог заявника, станом на дату подання даної заяви, заборгованість ТОВ "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ ПриватБанк за винагородою за кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015 складає 34 176 400,99 грн.

3. Кредитний договір № 4О15068И від 12.06.2015.

12.03.2015 ПАТ КБ Приватбанк (правонаступником якого за всіма правами та обов`язками є АТ КБ ПриватБанк, далі - Кредитор, Банк) з одного боку, і ТОВ Оптіум плюс (найменування було змінено на ТОВ "Опт Нафта Плюс", далі - Позичальник, Боржник), з іншого боку уклали Кредитний договір № 4О15068И (далі договір № 3).

Відповідно до п. 1.1. договору № 3, Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п. А.1., з лімітом та на цілі, зазначені в п. А.2. не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2, в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, регулюючим кредитні правовідносини.

А. Істотні умови кредитування.

А.1. Вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія.

Відновлювальна кредитна лінія кредит, що надається Позичальнику частинами або повністю до дати, зазначеної у п. А.3., у межах ліміту цього договору, у тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість за кредитом не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

A.2. Ліміт цього кредитного договору: 110 000 000,00 (сто десять мільйонів) гривень, на наступні цілі: фінансування поточної діяльності. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком з відшкодування витрат згідно п. 2.2.13. ліміт даного договору збільшується на відповідні суми заборгованості, на цілі з відшкодування витрат 2.2.13. в порядку згідно п. 2.1.5.

А.3. Термін повернення кредиту 10 березня 2016 р.

А.4. Рахунки для обслуговування кредиту:

- позичковий рахунок № НОМЕР_3 ;

- рахунок по відсотках № 20682057007826;

- рахунок для сплати винагород № 20685050015555.

А.5. Виконання зобов`язань Позичальника забезпечуються: договором застави.

А.6. За користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 12 (дванадцять) % річних.

А.7. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов`язань з погашення/повернення кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 48 (сорок вісім) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

А.8. Сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісяця, в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а так само в дату зазначену в п. 1.2. При несплаті відсотків у зазначені терміни, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2.3.2.).

А.9. Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500 (п`ятсот) грн. в день укладення кредитного договору.

А.10. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом в розмірі, що визначається за наведеною у цьому пункті формулою.

При достроковому повному погашенні зобов`язань за договором (кредиту, відсотків, винагороди за користування кредитом), подальший розрахунок винагороди за користування кредитом відбувається згідно зазначеної формули, де наступні обороти, після повного погашення зобов`язань розглядаються, як початкові, "n" і "i" набувають нові первинні значення.

Відповідно п. 2.2.5 договору № 3, Позичальник зобов`язується сплатити Банку винагороду відповідно до п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.

Пунктами 4.1., 4.5, 4.13 договору № 3 передбачено, що плата за користування кредитними коштами за цим договором складається з відсотків за фіксованою процентною ставкою, згідно п. 4.2., 4.3. та винагороди за користування кредитом, згідно п. 4.5. Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно п. А.10. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в термін повернення кредиту (п. 1.2.) або строк дострокового повернення кредиту (п. 2.4.1.).

Відповідно до п. 5.7 договору № 3, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 (п`ятнадцять) років.

Додатковою угодою до кредитного договору № 44О15068И від 12.03.2015 р. сторони:

- внесли зміни в п. 4.6 розділу 4. Порядок розрахунків Договору та виклали його текст в наступній редакції:

"4.6. Сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою.";

- внесли зміни в п. 4.13 розділу 4. Порядок розрахунків" Договору та виклали його текст в наступній редакції:

"4.13. Розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1).

Заявник вказує, що на виконання умов договору № 3 АТ КБ Приватбанк надано кредитні кошти позичальнику шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії, проте, внаслідок порушення обумовлених договором № 3 зобов`язань позичальником погашено заборгованість за тілом кредиту та процентами, в той час як заборгованість за винагородою не погашена. Згідно вимог заявника, станом на дату подання даної заяви, заборгованість ТОВ "Опт Нафта Плюс" перед АТ КБ ПриватБанк за винагородою за кредитним договором № 44О15068И від 12.03.2015 складає 25 280 734,74 грн.

Таким чином, банк стверджує про наявність у ТОВ "Опт Нафта Плюс", станом на час звернення з даною заявою, заборгованості перед АТ КБ ПриватБанк за винагородою за користування кредитом на суму 76 031 021,17 грн, з яких:

- за Кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015 заборгованість за винагородою складає 16 573 885,44 грн;

- за Кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015 заборгованість за винагородою складає 34 176 400,99 грн;

- за Кредитним договором № 44О15068И від 12.03.2015 заборгованість за винагородою складає 25 280 734,74 грн.

АТ КБ ПриватБанк у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Опт Нафта Плюс" зазначило, що внаслідок порушення ТОВ "Опт Нафта Плюс" зобов`язань зі сплати винагороди за користування кредитом за кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015, кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015, кредитним договором № 4О15067И від 10.03.2015, на загальну суму 76 031 021,17 грн ТОВ "Опт Нафта Плюс" має безспірну заборгованість перед АТ КБ ПриватБанк, що є підставою відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Опт Нафта Плюс", визнання грошових вимог АТ КБ ПриватБанк до ТОВ "Опт Нафта Плюс" у розмірі 76 031 021,17 грн, які підлягають внесенню до 4 черги реєстру вимог кредиторів боржника.

Поряд з цим, ТОВ "Опт Нафта Плюс" заперечувало проти наявності вищевказаної заборгованості перед АТ КБ ПриватБанк зі сплати винагороди за користування кредитом, та, зокрема, зазначало про відсутність технічної можливості перевірити здійснені заявником нарахування, що зумовлено складним алгоритмом нарахувань за формулою, розрахунок за якою вбачається можливим лише шляхом залучення відповідного експерта.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Опт Нафта Плюс», суд дійшов висновку про недоведеність заявником безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника. Зазначене свідчить про наявність між сторонами спору про право, який не може бути вирішений у підготовчому засіданні, строки проведення якого обмежені положеннями частини другої статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства. За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ «Опт Нафта Плюс» за заявою АТ КБ «ПриватБанк».

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Статтею 1 КУзПБ надано визначення таким термінам:

- банкрутство - визнана господарським судом нездатність боржника, крім страховика або кредитної спілки, відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника, а також віднесення страховика або кредитної спілки відповідно до рішення Національного банку України до категорії неплатоспроможних відповідно до Закону України "Про страхування" або Закону України "Про кредитні спілки";

- боржник - юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав;

- грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви;

- неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частинами 1, 2 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентовано статтею 39 КУзПБ.

Згідно із частинами першою, другою та третьою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість.

Частиною п`ятою статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Відповідно до частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є:

- наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду;

- відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог;

- до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Оскільки стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й організаційного та майнового, обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання документальної обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.

При ініціюванні справи про банкрутство наявність боргу підтверджується в порядку, визначеному положеннями статей 74, 76-77 ГПК України, та доказами у такому обсязі, який є необхідним з урахуванням правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. Якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому КУзПБ. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частини третя-п`ята статті 39 КУзПБ).

Встановлення факту відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо.

Суди повинні надавати оцінку про наявність спору про право в контексті правовідносин, які виникли саме між боржником та ініціюючим кредитором, а не боржником та іншими кредиторами, оскільки порядок розгляду судових справ у позовному провадженні (яке передбачає вирішення наявного спору про право) з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство боржника врегульоване положеннями частини другої статті 7 КУзПБ.

Одним з методів встановлення факту відсутності або наявності спору про право є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.

Частиною першою статті 39 КУзПБ унормовано, що у підготовчому засіданні здійснюється перевірка господарським судом обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас, зазначена норма КУзПБ не встановлює обов`язку саме кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

Доведення обставин можливості виконати майнові зобов`язання, строк яких настав, покладено саме на боржника (частина третя статті 39 КУзПБ). Водночас, положеннями статті 39 КУзПБ на господарський суд покладено обов`язок перевіряти можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав.

Отже, на ініціюючого кредитора покладено обов`язок документально довести наявність грошового зобов`язання боржника перед таким кредитором та зазначити обставини його невиконання, в той час, як боржник наділений правом такі обставини або спростувати, або підтвердити.

Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог, без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Крім того такий підхід у справі про банкрутство порушує як права кредиторів, так і права боржника.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України. Такими критеріями є: відсутність у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили; кожен доказ має оцінюватися як окремо, так і у сукупності з метою встановлення їх вірогідності та взаємозв`язку.

Водночас суд не наділений на стадії розгляду заяви ініціюючого кредитора правом дослідження та оцінки укладених правочинів на предмет їх фіктивності або на предмет наявності обставин, які свідчать про те, що такі правочини є фраудаторними (фіктивними), оскільки положеннями КУзПБ прямо передбачено "інструменти" (див. статті 42, частину другу статті 61 КУзПБ тощо), які надають учасникам провадження у справі про банкрутство оскаржити такі правочини або притягти винних осіб до відповідальності за їх вчинення та мінімізувати негативний вплив як на окремих учасників провадження у справі про банкрутство, так і на таке провадження в цілому вже після його відкриття.

Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності спору про право; встановлення можливості задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Разом з тим, надаючи оцінку заяві ініціюючого кредитора та поданим з такою заявою документам, суд повинен дотриматися балансу, який унеможливить підміну однієї процесуальної (процедурної) дії, передбаченої КУзПБ, іншою (наприклад, перевірку обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство у підготовчому засіданні процедурою розгляду заяви недійсності (фраудаторності) окремого правочину боржника).

Для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають дві можливі підстави:

- вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження;

- вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23.

Законодавець визначив в якості підстави звернення особи (кредитора) до суду з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство наявність заборгованості, тобто наявність порушення щодо виконання грошового зобов`язання.

Щодо моменту виникнення вимог (права вимоги) кредитора (ініціюючого кредитора в цьому випадку) до боржника в площині права неспроможності, слід виходити з того, що боржником є особа, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання (тобто грошові обов`язки), строк виконання яких настав. Таким чином, моментом виникнення вимоги кредитора як учасника відносин неспроможності, слід вважати саме дату настання строку виконання грошового обов`язку боржника, а не момент вчинення правочину, чи настання іншої підстави, з якої виникає відповідне право як таке.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.08.2022 у справі № 910/10741/21.

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

Водночас, правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (висновок Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).

З огляду на викладене, суд враховує сталу та послідовну практику Верховного Суду щодо правозастосування статті 39 КУзПБ, згідно з якою встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

При цьому наявність спору про право, згідно з наведеними вище правовими висновками Верховного Суду, може бути виражена у двох формах:

(1) процесуальній (наявності позову, який поданий до ініціювання кредитором справи про банкрутство та предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги цього кредитора);

(2) матеріально-правовій (відсутність можливості встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника).

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

За змістом КУзПБ кредитор (и), який (і) звернувся (лися) з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не мають більшого, порівняно з конкурсними кредиторами обсягу процесуальних повноважень, крім тих, які обумовлені самим фактом ініціювання процедури банкрутства. Відтак, вимоги щодо детальної перевірки підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення, також стосуються й вимог кредитора, який звернувся з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2024 у справі № 908/1336/23.

Щодо поняття "спір про право" в розумінні частини шостої статті 39 КУзПБ, суд звертається до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21, згідно з якою спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, яка виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншої і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом. Поняття "спір про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання, чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб`єктами правовідносин з приводу їх прав та обов`язків і неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може спостерігатися також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.

Отже, спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням, невизнанням або недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов`язання боржником. У зв`язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх та належних доказів існування та непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2022 у справі № 910/862/22.

Так, як вже було зазначено вище, пунктом А.10 Кредитних договорів передбачено, що Позичальник сплачує Банку винагороду за користування кредитом у розмірі, який розраховується згідно наведеної у цьому пункті формули.

Пунктом 4.6. Кредитних договорів (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) встановлено, що сума винагороди за користування кредитом (п. 4.5) сплачується в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1). При несплаті винагороди за користування кредитом у вказану дату, несплачена винагорода вважається простроченою.

Пунктом 4.13 Кредитних договорів (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами) передбачено, що розрахунок і нарахування винагороди за користування кредитом проводиться в дату встановлення нульового поточного ліміту (підп. А.2.1), або у день дострокового повернення кредиту (підп. 2.4.1).

Вказана альтернатива пов`язана з правомірністю поведінки боржника, який може як здійснити дострокове погашення кредиту, так і станом на дату закінчення кредитування мати відповідну заборгованість, що зумовлює різний момент розрахунку, нарахування та сплати процентів.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується ініціюючим кредитором, що боржник здійснив погашення по тілу кредиту та відсоткам у березні 2016 року, проте, АТ КБ Приватбанк не погоджується з повним виконанням боржником своїх зобов`язань, а саме в частині, що стосується сплати винагороди за користування кредитом.

Верховний Суд у постанові від 20.05.2021 у справі № 904/5748/18 дійшов висновку, що винагорода банку за надані послуги має компенсаційний характер і її призначення полягає у тому, щоб покрити витрати банку, понесені ним у зв`язку з наданням кредиту.

Це є безперечно дохід банку від проведення своєї банківської діяльності і поняття винагороди банку відсутнє у договірному законодавстві, внаслідок чого правова природа такої винагороди залежить від індивідуальної правової регламентації кожного банку (аналогічного висновку дотримувався Верховний Суд Касаційного господарського суду в постанові від 25.05.2022 у справі № 904/5314/20).

За змістом поданої ініціюючим кредитором заяви про відкриття провадження у цій справі про банкрутство, Банк визначає винагороду, передбачену пунктом А.10 Кредитних договорів, як інструмент, за допомогою якого коригується фінансовий результат Банку від операції з надання коштів в кредит з метою недоведення даних операцій до збиткових операцій.

Тобто індивідуальна правова регламентація АТ КБ Приватбанк винагороди, що передбачена пунктом А.10 Кредитних договорів, визначена саме як фінансового інструменту компенсаційного характеру, що захищає майновий інтерес банку від збитковості операцій з кредитування саме через операції щодо надання коштів в кредит.

На підтвердження своїх кредиторських вимог заявник надає розрахунок та виписки по рахунках.

За твердженням заявника сума боргу за Кредитним договором № 4О15070И від 19.03.2015 складає 16 573 885,44 грн.

Перевіркою розрахунку встановлено наступне.

Як зазначено вище, відкриті рахунки для обслуговування кредиту:

- позичковий рахунок № НОМЕР_4 ;

- рахунок по відсотках № 20682057007837;

- рахунок для сплати винагород № 20689050015863.

До матеріалів справи надані виписки про рух коштів по позичковому рахунку № НОМЕР_4 та по рахунку по відсотках № 20682057007837. Виписка про рух коштів (нарахування) комісії по рахунку для сплати винагород № 20689050015863 не надана.

Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4015070И від 19.03.2015 (а.с. 25) не містить підпису особи, яка його склала або уповноважена підтвердити його достовірність. Водночас таблиця-розрахунок, що міститься на аркушах справи 94 96, не містить ні її назви, яка б давала змогу ідентифікувати її як розрахунок заборгованості, ні підпису особи, яка її склала. За таких обставин зазначені документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження розміру заявленої заборгованості.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували розмір заборгованості за Кредитним договором № 4015070И від 19.03.2015 у частині винагороди за користування кредитом.

За Кредитним договором № 4015067И від 10.03.2015 заборгованість за винагородою на думку заявника складає 34 176 400,99 грн.

Перевіркою розрахунку встановлено наступне.

Рахунки для обслуговування кредиту:

- позичковий рахунок № НОМЕР_5 ;

- рахунок по відсотках № 20686057007811;

- рахунок для сплати винагород № 20683050015483.

До матеріалів справи надано виписки про рух коштів по позичковому рахунку № НОМЕР_5 та рахунку обліку відсотків № 20686057007811. Водночас виписку про рух коштів (нарахування комісії) по рахунку для сплати винагороди № 20683050015483 заявником не надано.

Таблиця-розрахунок, що міститься у томі 1 на аркушах справи 190 193, не містить ані назви документа, ані номера договору, ані підпису особи, яка її склала. Таблиці, що містяться у томі 1 на аркушах справи 194 201, також не містять ідентифікуючих ознак, які б дозволяли вважати їх належним розрахунком суми заборгованості ТОВ «Опт Нафта Плюс».

Крім того, наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором № 4015067И від 10.03.2015 (т. 1, а.с. 202) не містить підпису представника заявника.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами розмір заборгованості з оплати винагороди за користування кредитом за кредитним договором № 4015067И від 10.03.2015.

За Кредитним договором № 44015068И від 12.03.2015 заборгованість за винагородою складає 25 280 734,74 грн.

Перевіркою розрахунку встановлено наступне.

Рахунки для обслуговування кредиту:

- позичковий рахунок № НОМЕР_3 ;

- рахунок по відсотках № 20682057007826;

- рахунок для сплати винагород № 20685050015555.

До матеріалів справи надано виписки про рух коштів по позичковому рахунку № НОМЕР_6 та по рахунку обліку відсотків № НОМЕР_7 . Водночас виписку про рух коштів (нарахування) комісії по рахунку для сплати винагород № 20685050015555 заявником не надано.

Таблиці-розрахунки (т. 2, а.с. 40 44) містять ті самі недоліки, що й розрахунки, надані за попередніми кредитними договорами, а саме не містять жодних ідентифікуючих ознак, які б дозволяли встановити, що вони є розрахунками заборгованості саме ТОВ «Опт Нафта Плюс» за кредитним договором № 44015068И від 12.03.2015, а також не містять підпису особи, яка їх склала.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявником не підтверджено належними та допустимими доказами розмір заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом за кредитним договором № 44015068И від 12.03.2015.

Таким чином, за результатами дослідження поданих доказів відсутні підстави вважати обґрунтованими здійснені заявником нарахування винагороди за користування кредитом. Крім того, з наданого розрахунку та пояснень заявника неможливо встановити, яким чином застосована ним методика коригування нарахованих сум винагороди за користування кредитом співвідноситься з порядком її розрахунку, визначеним пунктом А.10 кредитного договору, який встановлює алгоритм нарахування такої винагороди.

Суд також враховує обставини щодо часу погашення боржником основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, часу здійснення заявником розрахунку заборгованості за винагородою за користування кредитом, а також моменту звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство саме з підстав наявності такої заборгованості. Сукупність наведених обставин свідчить про наявність між сторонами спору про право, який не може бути вирішений у межах підготовчого засідання під час розгляду питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Поряд з цим, суд зазначає, що у підготовчому засіданні суд не вирішує спір по суті, а у відповідності до положень частини другої ст. 36 КУзПБ підготовче засідання суду проводиться не пізніше 14 днів з дня постановлення ухвали про прийняття заяви про відкриття провадження у справі, а за наявності поважних причин (здійснення сплати грошових зобов`язань кредиторам тощо) - не пізніше 20 днів.

Таким чином, господарський суд обмежений у правах щодо розгляду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство у строки, що перевищують визначені частиною другою ст. 36 КУзПБ, що виключає можливість надання учасникам справи часу для надання додаткових пояснень та доказів по справі.

За змістом постанови Верховного Суду від 15.06.2021 по справі № 904/3074/20 судом касаційної інстанції зазначено про відсутність у суду першої інстанції під час проведення підготовчого засідання у справі про банкрутство можливості вирішення спору про право, що, в свою чергу, пов`язано з особливостями позовного провадження, як то пред`явлення позову, можливості подання зустрічного позову, складу учасників справи у позовному провадженні, прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а також диспозитивністю господарського судочинства тощо.

За викладених обставин, враховуючи недоведеність обґрунтованості визначеної АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості зі сплати винагороди за користування кредитом у розмірі 76 031 021,17 грн, а також наявність заперечень ТОВ «Опт Нафта Плюс» щодо правильності здійсненого банком розрахунку, суд дійшов висновку, що заявником не доведено безспірності вимог ініціюючого кредитора до боржника. Зазначене свідчить про наявність між сторонами спору про право, який не може бути вирішений у підготовчому засіданні, строки проведення якого обмежені положеннями частини другої статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до ст. 1 КУзПБ: Кредитор - юридична особа, яка має вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника. Грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами.

Відповідно до ч. ч. 5, 6, 7 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.

Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду; заяву подано про порушення справи про банкрутство оптового постачальника електричної енергії.

Відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства відмова у відкритті провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки заявником не доведено безспірності вимог до боржника, а між сторонами наявний спір про право, який не підлягає вирішенню у підготовчому засіданні, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТ НАФТА ПЛЮС».

Керуючись ст. 1, 8, 9, ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Акціонерному товариству комерційний банк "ПРИВАТБАНК" у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТ НАФТА ПЛЮС".

Ухвала набирає законної сили - 14.07.2026 та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повну ухвалу складено та підписано - 20.07.2026.

Суддя В.Г. Бєлік