Рішення № 138361137, 20.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 липня 2026 року Справа № 903/252/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши справу

за позовом: Приватного підприємства «СПЕКА»

до відповідача: Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД»

про стягнення 806884,15 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Муха В.І., адвокат, ордер серії АС№1178117 від 11.03.2026;

від відповідача: Яцишин В.А, довіреність у порядку передоручення від 24.03.2026.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Суть спору: 12.03.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду Приватне підприємство «СПЕКА» звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» про стягнення 806884,15 грн, з них 125800 грн заборгованості за отриманий товар та 681084,15 грн відсотків за користування товарним кредитом за період з 01.01.2025 по 11.03.2026

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань згідно договору поставки №01 від 12.01.2023 в частині оплати за отриманий товар (поставлені нафтопродукти).

Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Підготовче засідання призначено на 15.04.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу.

01.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача всі понесені витрати на професійну правничу допомогу. На переконання представника відповідача, набувши право власності на товар, відповідач фактично його не отримував. Фактичної передачі (відпуску) товару відповідачу не відбулося, перебіг 3-денного строку на оплату ще навіть не розпочався. А якщо строк виконання грошового зобов`язання не настав, вимога позивача про примусове стягнення 125 800 грн. є безпідставною та передчасною. Позивач стверджує, що відповідач отримав товар, однак не надає жодного доказу його фактичного фізичного відпуску, що прямо суперечить узгодженому сторонами порядку передачі майна. Посилаючись у Договорі на п. 10.3.2 вказаної Інструкції, сторони чітко погодили порядок відпуску пального та перелік документів, які цей відпуск підтверджують. Зокрема, згідно з пп. 10.3.2.1 Інструкції, відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів обов`язково відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП (додаток 16). Крім того, згідно з чинним податковим законодавством, такий відпуск через паливороздавальні колонки має підтверджуватися даними реєстраторів розрахункових операцій (РРО). Згідно з Додатком 16 до Інструкції № 281/171/578/155, відомість на відпуск нафтопродуктів за формою № 16-НП є суворо регламентованим первинним документом, який фіксує безпосередній факт фізичного наливу пального. У цій відомості в обов`язковому порядку зазначаються детальні ідентифікуючі дані кожної конкретної операції: дата відпуску, найменування (марка) нафтопродукту, його кількість, державний реєстраційний номер автомобіля, у який здійснювалося завантаження, а також прізвище та особистий підпис водія (одержувача), який фактично прийняв пальне, і підпис оператора АЗС, який здійснив відпуск. Таким чином, саме відомість форми № 16-НП є тим єдиним документом, що дає змогу ідентифікувати, коли, кому та в який саме транспортний засіб було фізично відвантажено товар. Відсутність таких відомостей з підписами водіїв відповідача беззаперечно доводить, що пальне в автомобілі ПП «Стефанія Захід» фактично не заливалося, а фізичне переміщення товару не відбувалося незалежно від наявності договору та відомості форми № 16-НП, фактичний відпуск пального (запуск ПРК) юридично та технічно обов`язково повинен супроводжуватися формуванням фіскального касового чека РРО з відповідною формою оплати (наприклад, «У кредит», «За відомістю» тощо). Відсутність у позивача таких фіскальних чеків (звітів РРО) є беззаперечним підтвердженням того, що розрахункова операція з відпуску пального не проводилася, а паливороздавальні колонки для відвантаження товару відповідачу не включалися. Отже, фіскальний чек РРО для АЗС є не просто фінансовим документом, а єдиним технічно-юридичним підтвердженням самого факту включення колонки та фізичного виливу пального. Твердження позивача про здійснення фактичної передачі товару відповідачу в період з січня по липень 2025 року також спростовується ще й об`єктивною неможливістю відповідача фізично прийняти таке пальне без порушення закону. Оскільки, як було зазначено вище, пальне не відпускалося (не заливалося) безпосередньо у баки транспортних засобів відповідача (що підтверджується відсутністю відомостей форми № 16-НП), єдиним іншим способом фізичної передачі міг би бути злив пального у стаціонарні ємності (резервуари) відповідача. Однак, будь-яке фізичне переміщення пального від резервуарів позивача до території відповідача об`єктивно потребувало б використання спеціалізованого автомобільного транспорту (бензовозів). Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального (додається до відзиву), ПП «Стефанія Захід» отримало ліцензію на право зберігання пального лише наприкінці липня 2025 року. Відповідач, діючи як добросовісний учасник господарських відносин, об`єктивно не міг прийняти такий вантаж на свою територію, оскільки це означало б свідоме створення нелегального місця зберігання пального. Фактичного отримання товару відповідачем не відбулося. Відповідно, строк оплати за п. 5.1 не розпочався, а прострочення виконання зобов`язання відсутнє. За відсутності порушення строків оплати у позивача немає жодних правових підстав для плати за товарний кредит. Позивач штучно нараховував ці відсотки на товар, який сам же й зберігав у своїх резервуарах. Детальний аналіз розрахунку заборгованості за товарним кредитом, наданого позивачем, беззаперечно доводить, що цей документ є математично та юридично дефектним. Даний відзив долучений до матеріалів справи.

06.04.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву у якій просить суд позовні вимоги задовольнити. Зокрема зазначає, що відповідач фактично визнає факт підписання видаткових накладних, факт переходу права власності на товар, факт набуття статусу власника нафтопродуктів. Водночас штучно розмежовує перехід права власності та фактичне отримання товару. Однак така позиція суперечить правовій природі договору поставки. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підписання видаткових накладних є належним доказом передачі товару та його прийняття покупцем, якщо інше прямо не доведено. Фактична передача товару у господарських відносинах може здійснюватися не лише шляхом фізичного переміщення, а й шляхом: передання товаророзпорядчих документів; оформлення первинних бухгалтерських документів (накладних); зміни правового титулу володіння. У даному випадку: товар ідентифікований; кількість та ціна погоджені; накладні підписані обома сторонами без зауважень. Отже, передача товару відбулася належним чином. Посилання відповідача на акти приймання-передачі ПММ на зберігання лише підтверджує позицію позивача, а не спростовують її. З моменту підписання накладних: право власності перейшло до відповідача; товар набув статусу власності відповідача; позивач почав виконувати іншу функцію зберігання. Таким чином: відбулося не неотримання товару, а зміна правового режиму володіння: з поставки на зберігання. Тобто товар переданий відповідачу (юридично); залишений у позивача за волевиявленням самого відповідача. Відповідач добровільно обрав модель: спочатку купити - потім залишити на зберіганні. Це не може звільняти його від оплати. Посилання відповідача на п. 5.1 договору є вибірковим та викривленим. Фраза з моменту фактичного отримання товару у даному випадку не може тлумачитися як виключно фізичне вивезення товару, оскільки товар переданий у власність відповідача; відповідач отримав повний контроль над товаром як власник; товар обліковується як його актив. Більше того: якщо прийняти логіку відповідача - він може безстроково не вивозити товар і не платити за нього, що є очевидним зловживанням правом. Таке тлумачення прямо суперечить: принципам добросовісності (ст. З ЦК України), забороні зловживання правом (ст. 13 ЦК України). Доводи про передчасність позову є штучними, оскільки товар поставлений, право власності перейшло, накладні підписані, відповідач частково оплатив поставки (що підтверджує визнання зобов`язання). Факт часткової оплати підтверджує прийняття товару та спростовує доводи про ненастанна строку. Доводи відповідача про відсутність фактичного отримання товару повністю спростовуються правилами бухгалтерського та податкового обліку, які є обов`язковими для обох сторін господарських правовідносин. У даному випадку видаткові накладні підписані відповідачем без зауважень, право власності на товар відповідачем прямо визнається, отже, відповідач зобов`язаний був відобразити паливо як актив (товар/запаси) на своєму балансі. Якщо товар відображений у бухгалтерському обліку відповідача - це означає, що він отриманий у розумінні закону, незалежно від місця фізичного зберігання. Факт залишення товару у позивача оформлений актами зберігання. Це означає, що у позивача такий товар обліковується на позабалансових рахунках (як чужий актив); у відповідача на балансі як власний актив. Тобто одночасно позивач не є власником (що підтверджує передачу), відповідач є власником (що підтверджує отримання). Така модель обліку можлива виключно після фактичної передачі товару у власність покупця. Одночасне визнання податкового кредиту і заперечення факту отримання товару є взаємовиключними твердженнями та свідчить про недобросовісну поведінку. Відповідач здійснив часткову оплату товару. З точки зору бухгалтерського обліку це означає визнання кредиторської заборгованості, підтвердження факту господарської операції, погодження з обсягом поставки. Таким чином, позиція відповідача зводиться до спроби уникнути оплати вже отриманого товару, перекласти ризики власного рішення (залишити товар на зберіганні) на позивача, штучно створити підстави для ухилення від виконання грошового зобов`язання. Такі дії мають ознаки зловживання процесуальними правами. Інші доводи відповідача: відсутність доказів відпуску підакцизних товарів; об`єктивна неможливість фактичного отримання пального (відповідач пальне отримав); безпідставність нарахування відсотків та хибності розрахунків, виходять саме з позиції фактичної передачі (відпуску) товару, тому є надуманими та не заслуговують уваги. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

13.04.2026 через систему «Електронний суд» відповідач подав заперечення на відповідь на відзив у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема зазначає, що фізичного відпуску пального відповідачу не відбулося, перебіг триденного строку на оплату згідно з п. 5.1 Договору не розпочався. Позивач у своїй відповіді намагається довести факт передачі товару виключно посиланням на правила бухгалтерського обліку, повністю ігноруючи спеціальні імперативні норми Податкового кодексу України (ПКУ) щодо обігу підакцизних товарів. Відповідно, намагання позивача приховати відсутність доказів фізичного руху підакцизного товару за загальними фразами про бухгалтерські проведення є безпідставним та прямо суперечить висновкам Верховного Суду. Бухгалтерське проведення фіксує лише вартісні показники та перехід титулу власності, але не замінює собою фізичної дії (наливу пального), з якою Договір пов`язує виникнення обов`язку з оплати. Як детально розписано у Розділі 5 відзиву відповідача (що також повністю проігноровано позивачем), відповідач неодноразово здійснював попередню оплату (аванс) до моменту виписки накладних (наприклад, позиція розрахунку №79 оплата 18.06.2025 за товар, накладна на який виписана лише 20.06.2025). Здійснення авансових платежів є нормальною господарською практикою і жодним чином не свідчить про фактичне отримання товару. Позивач у своїй відповіді жодним чином не прокоментував долучену відповідачем офіційну відповідь ГУ ДПС у Волинській області від 20.03.2026, згідно з якою ліцензію позивача на право оптової торгівлі пальним було припинено 29.09.2025. Цей факт пояснює справжню суть спору: втративши право на легальну реалізацію пального на ринку, позивач не знайшов нічого кращого, ніж перетворити відповідача (свого поклажодавця) на боржника. Дане заперечення на відповідь на відзив долучене до матеріалів справи.

15.04.2026 у судовому засіданні суд на місці постановив повернути без розгляду клопотання відповідача (зазначене у запереченні у відповідь на відзив) про залишення без розгляду відповіді на відзив, оскільки відповідач у судовому засіданні не заперечив щодо прийняття та долучення до матеріалів справи відповіді на відзив.

Крім того, 15.04.2026 у судовому засіданні позивач надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи, зокрема документи про облік руху нафтопродуктів за січень-вересень 2025 року; скріншот з програми медок про реєстрацію акцизних накладних видане для ПП «Стефанія Захід» дизельне паливо з 01.01.2025 по 23.09.2025 та скріншот з програми медок про реєстрацію акцизних накладних видане для ПП «Стефанія Захід» за продане дизельне паливо з 01.01.202025 по 23.09.2025.

15.04.2026 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні в межах строку передбаченого ГПК України. Продовжено позивачу строк на подання доказів по 15.04.2026. Повідомлено учасників справи про те, що підготовче засідання відбудеться 29.04.2026.

23.04.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення, які у судовому засіданні 29.04.2026 суд постановив на місці залишити без розгляду.

29.04.2026 судом оголошено перерву у судовому засіданні до 13.05.2026 з метою мирного врегулювання спору.

29.04.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів у якому просить суд витребувати у Головного управління ДПС у Волинській області інформацію щодо включення відповідачем податкових накладних №61 від 13.08.2025 та №106 від 22.09.2025 до складу податкового кредиту та відображення їх у податковій звітності.

12.05.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли заперечення щодо клопотання про витребування доказів у якому просить у задоволенні клопотання Приватного підприємства "СПЕКА" про витребування доказів відмовити в повному обсязі та залишити його без задоволення.

13.05.2026 суд на виконання вимог ст. 195 ГПК України, заявлене відповідачем клопотання та враховуючи строки розгляду справи, ухвалив на місці продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів до 16.06.2026, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в межах цього строку на 09.06.2026. Крім того, клопотання представника Приватного підприємства «СПЕКА» про витребування доказів від 29.04.2026 залишено без задоволення.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява у якій просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 67000 грн.

09.06.2026 у судовому засіданні сторони надали пояснення по суті справи.

09.06.2026 з метою з`ясування обставин, що мають значення для вирішення спору (в тому числі безпосередньо у керівників позивача та відповідача), суд постановив на місці оголосити перерву у судовому засіданні на підставі ч.2 ст. 216 ГПК України.

Ухвалою суду від 09.06.2026 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 09.07.2026. Запропоновано відповідачу у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення: щодо включення суми ПДВ за видатковими накладними, що складені за період з 01.01.2025 по 23.09.2025 згідно договором поставки №01 від 12.01.2023 до складу податкового кредиту; щодо видаткових накладних за весь час існування договірних відносин за договором поставки №01 від 12.01.2023, які є неоплаченими та по яких видаткових накладних товар не було одержано(можливо перебуває у позивача). Запропоновано відповідачу у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення у яких зазначити причини неотримання пального від позивача з 01.01.2025 та повідомити: чи перебували у трудових відносинах з водіями Гуль, Хрящевський, Поліщук, ОСОБА_1 , Клімчук?, чи вчинялись відповідачем дії, спрямовані на його отримання пального через таких осіб: Гуль, Хрящевський, Поліщук, Мазурик, Клімчук?. Запропоновано позивачу у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення у яких зазначити причини припинення ліцензії на право оптової торгівлі пальним 29.09.2025 та підстави, конкретні обставини відпуску пального з 01.01.2025 водіям Гуль, Хрящевський, Поліщук, Мазурик, Клімчук. Запропоновано сторонами у строк по 26.06.2026 подати письмові пояснення у яких зазначити як здійснювалось оформлення господарської діяльності між сторонами до 01.01.2025 за договором поставки №01 від 12.01.2023 (на підставі яких первинних (бухгалтерських) документів)), у разі отримання пального на яких підставах відповідач чи його водії(конкретно прізвище) отримували товар. Явку в судове засідання 09.07.2026 на 14:30 год директора Приватного підприємства «СПЕКА» - ОСОБА_2 та директора Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» - ОСОБА_3 визнано обов`язковою.

26.06.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від відповідача надійшли пояснення (на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2026). До пояснень останній також долучив копії довіреностей, видані на водіїв Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД».

29.06.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли письмові пояснення (на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2026). До пояснень останній також долучив копії забірних листів за 2025 рік, копії договору про надання стояночних місць для автомобілів №01/07/23 від 01.07.2023 та договору №01/01/24 від 01.01.2024.

09.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому просить суд прийняти та долучити до матеріалів справи заяву директора ПП «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» Шевчик Марії Володимирівни від 06.07.2026 року про неможливість явки в судове засідання та розгляд справи за участі уповноваженого представника. Прийняти та долучити до матеріалів справи докази поважності неявки керівника, а саме - копію Наказу № 1/в від 06.07.2026 року «Про відпустку директора». Врахувати зміст долученої заяви директора ПП «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» Шевчик М.В. при розгляді справи. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

09.07.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Щодо письмових пояснень позивача та відповідача з доказами на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2026), суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як вже зазначив суд, частиною 1 ст. 118 ГПК України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Разом з тим, позивач та відповідач жодним чином не обґрунтували причини, які перешкоджали йому подати долучені до письмових пояснень докази у встановлений строк з причин, що не залежали від них, тобто разом з позовною заявою та відзивом, як того вимагає ст. 80 ГПК України.

Суд зазначає, що строк на подання доказів разом з позовом та відзивом на позовну заяву встановлений законом закінчився, а відтак докази позивача, що долучені до письмових пояснень (копії забірних листів за 2025 рік, копії договору про надання стояночних місць для автомобілів №01/07/23 від 01.07.2023 та договору №01/01/24 від 01.01.2024) та докази відповідача, що долучені до письмових пояснень (копії довіреностей, видані на водіїв Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД»), в силу положень ч.8 ст. 80 та ч.2 ст. 118 ГПК України, не приймаються до розгляду.

Разом з тим, суд 09.07.2026 ухвалив на місці долучити до матеріалів справи письмові пояснення позивача від 29.06.2026 та відповідача від 26.06.2026, оскільки останні були надані на вимогу ухвали суду від 09.06.2026.

Щодо письмових пояснень позивача від 09.07.2026, суд зазначає таке.

Згідно з п.6 ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина друга статті 161 ГПК України).

Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частина п`ята статті 161 ГПК України).

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ч. 1 ст. 113 ГПК України).

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч.1, 2 ст. 118 ГПК України).

Представник Приватного підприємства «СПЕКА» не просив дозволу подати письмові пояснення, а суд дозволу учаснику справи подати додаткові пояснення не надавав та не визнавав їх подання необхідними, тому ці пояснення суд 09.07.2026 постановив на місці залишити без розгляду.

09.07.2026 у судовому засіданні представник позивача та директор Приватного підприємства «СПЕКА» надали пояснення, підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.

09.07.2026 у судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 09.07.2026 повідомлено учасників справи про те, що проголошення вступної та резолютивної частини рішення у справі відкладено на 20.07.2026.

20.07.2026 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

установив:

12.01.2023 між Приватним підприємством «Спека» (постачальник/позивач) та ПП Стефанія Захід (покупець/відповідач) укладено договір поставки №01.

Згідно з п.п.1, 1.2, 2.4 договору постачальник зобов`язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти для комерційного використання в господарській діяльності, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Документ на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладні, які є невід`ємною частиною договору. Загальна сума поставки: 6000000 грн. 00 коп.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Товар відпускається Покупцю по частково (товарними партіями) на умовах-FCA (ІНКОТЕРМС - 2000) завантажено в автомобільний транспорт Покупця з резервуарів Постачальника, відповідно до положень п. 10.3.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 та зареєстрованої у Мін`юсті України 02.09.2008 за № 805/15496. Відпуск товару в тару Покупця, здійснюється за рахунок Постачальника. Всі інші витрати по отриманню, вивантаженню товару з тари, Покупець здійснює за власний рахунок.

Відповідно до п. 5.1 Договору, Покупець має здійснити повну або часткову оплату отриманого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дня фактичного отримання товару.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п.5.1 даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 % за кожен день використання товарного кредиту, і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити суму товарного кредиту і відсотків за його використання на 31 день від дати відвантаження, вказаної в накладній. Покупець має право на дострокове погашення товарного кредиту і відсотків за його використання. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості.

Згідно п. 5.4 договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1 даного договору.

За змістом п.6.3 договору, товар відпускається покупцю згідно видаткової накладної чи згідно забірного листа.

Згідно з п. 7.1, 12.6 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить у письмовій формі про свій намір розірвати або змінити строк дії договору, за 1 місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний рік.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку нафтопродуктів зі свого складу на загальну суму 6436007 грн, що підтверджується підписаними сторонами, наявними у матеріалах справи накладними на відвантаження палива (том 1, а.с. 27-155).

Водночас, відповідачем ПП Стефанія Захід здійснено оплату за поставлені нафтопродукти упродовж 2025 року в сумі 6310207 грн, що підтверджується виписками по особовому рахунку ПП Спека (том 1, а.с. 155-266).

Крім того, у матеріалах справи наявні підписані між сторонами акти-приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання дизельного палива, у відповідності до яких ПП «СПЕКА» приймає на зберігання дизельне паливо Євро-5-ВО. У актах також вказано, що право власності на паливно-мастильні матеріали, передані на зберігання до ПП «СПЕКА», не переходить. ПП «СПЕКА» не має права використовувати паливно-мастильні матеріали передані йому на зберігання у своєму господарському обороті, та/або передавати їх третім особам (том 2, а.с. 16-79).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1. ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.2 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли, зокрема на підставі договору поставки №01 від 12.01.2023.

Разом з тим, предметом доказування у даній справі, зокрема є встановлення факту належного виконання позивачем свого обов`язку щодо передачі відповідачу товару, оскільки саме цією обставиною договір та положення цивільного законодавства пов`язують виникнення у відповідача обов`язку оплатити поставлений товар.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Водночас, за приписами ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Крім того, за змістом частини першої статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому, суд зазначає, що належне виконання продавцем свого обов`язку щодо поставки товару має підтверджується доказами, які свідчать про реальне здійснення господарської операції з передачі товару покупцю.

Згідно з п.п.1, 1.2, 2.4 договору постачальник зобов`язується поставити та передати або передати зі свого складу покупцю у власність нафтопродукти для комерційного використання в господарській діяльності, в асортименті, кількості, за ціною, що зазначені в накладних, які підписуються представниками сторін договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Суд звертає увагу, що видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18.

Видаткова накладна - первинний обліковий документ, який фіксує факт передачі товарів чи матеріальних цінностей від постачальника до покупця, підтверджує виконання зобов`язань та слугує підставою для їх оплати.

Так, дослідивши долучені до матеріалів справи накладні на відвантаження палива, суд встановив, що вони містять усі обов`язкові реквізити первинного документа, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять відомості про найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість поставки, дату здійснення господарської операції, підписані уповноваженими представниками сторін, а відтак є належними доказами отримання відповідачем товару в своє розпорядження.

Крім того, факт передачі товару підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання(Том 2 а.с. 16-79).

Суд звертає увагу, що договором поставки №01 від 12.01.2023 сторонами не передбачені умови щодо передачі нафтопродуктів на зберігання та предметом спору у даній справі не є повернення товару зі зберігання.

Між тим, на думку суду, зазначені акти у даному випадку не існують самі по собі та не є відокремленими від господарської операції з поставки. Їх укладення є логічним та юридичним продовженням (фактом) уже оформленої передачі товару відповідачу, оскільки передання майна на зберігання та його повернення зі зберігання можливе лише щодо товару, передача якого між сторонами вже відбулася раніше.

Відтак, підписані акти приймання-передачі на зберігання та акти приймання-передачі зі зберігання підтверджують факт отримання товару, оскільки засвідчують реалізацію сторонами наступного етапу виконання договірних зобов`язань щодо вже переданого та отриманого товару.

При цьому, накладні на відвантаження палива, акти приймання-передачі на зберігання та акти приймання-передачі зі зберігання оформлені фактично в межах виконання одного договору, стосуються одного й того самого товару (дизельного палива), узгоджуються між собою за датами, найменуванням, кількістю та вартістю пального, підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких застережень чи зауважень, а відтак в сукупності є належними доказами отримання відповідачем пального від позивача.

Водночас, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність зазначених первинних документів, підтверджували їх недійсність, фальсифікацію, підписання неуповноваженими особами або свідчили про те, що господарська операція, відображена у цих документах, фактично не відбулася. Підписання відповідачем видаткових накладних та актів приймання-передачі без будь-яких зауважень свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо підтвердження факту здійснення відповідної господарської операції.

Саме лише заперечення факту отримання товару за наявності належним чином оформлених первинних документів не є достатнім для спростування підтверджених ними обставин.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору, покупець має здійснити повну або часткову оплату отриманого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дня фактичного отримання товару.

Разом з тим із долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що відповідач виконав свій обов`язок щодо оплати поставленого товару лише частково, сплативши 6310207 грн, тоді як решта вартості поставленого пального у розмірі 125800 грн залишилася несплаченою.

Враховуючи, що доказів сплати заборгованості у розмірі 125800 грн, а також доказів припинення відповідного зобов`язання на підставах, передбачених законом чи договором, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги в частині стягнення з відповідача 125800 грн основного боргу.

Суд зазначає, що посилання відповідача на ненадання позивачем відомостей про відпуск нафтопродуктів (Додаток 16 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 №281/171/578/155) відхиляється, оскільки такі відомості не є первинними документами в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже не можуть спростувати реальність здійснення господарської операції саме між сторонами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на відсутність доказів переміщення товару, у зв`язку з чим товар не було поставлено та обов`язок на оплату не настав є помилковим, з огляду на те, що у матеріалах справи наявні накладні на відвантаження палива, акти приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, а також акти приймання-передачі нафтопродуктів зі зберігання та забірні листи на відпуск пального.

Посилання представника відповідача на відсутність довіреностей на отримання пального водіями Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» суд оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо повноважень особи на отримання того ж самого товару, згідно підписаних актів приймання-передачі нафтопродуктів на зберігання та зі зберігання від імені відповідача з відтиском печаток ПП «СТЕФАНІЯ ЗАХІД».

Щодо нарахованих 681084,15 грн відсотків за користування товарним кредитом за період з 01.01.2025 по 11.03.2026, суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Поняття «товарний кредит» міститься в Податковому кодексі України(далі - ПК України), який на відміну від ЦК України розмежовує поняття «торгівля в розстрочку» і «товарний кредит».

Відповідно до пп. 14.1.245 п. 245 ПК України товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Торгівля у розстрочку - господарська операція, яка передбачає продаж резидентом або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент пп. 14.1.245 п. 245 ПК України).

Частиною п`ятою статті 694 ЦК України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму підлягають сплаті проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Водночас, відповідно до п. 5.1 Договору, покупець має здійснити повну або часткову оплату отриманого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) календарних днів з дня фактичного отримання товару.

Відповідно до п. 5.2 договору у випадку не оплати покупцем відвантаженої партії товару в строки, вказані в п.5.1 даного договору, покупець дає згоду на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту, терміном на 30 днів, починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 % за кожен день використання товарного кредиту, і сплатити відсотки за його використання в терміни, вказані в п.5.3 даного договору. Під наданням покупцем згоди на те, щоб неоплачений товар рахувався поставленим на умовах товарного кредиту розуміється підписання даного договору.

Згідно п. 5.4 договору якщо після закінчення 30 днів користування товарним кредитом, покупець не внесе всіх передбачених договором платежів - він продовжує сплачувати відсотки за користування товарним кредитом до повного погашення заборгованості, а також сплачувати пеню в розмірах, передбачених в п. 8.1 даного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких визначається договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, проценти за користування товарним кредитом є встановленою договором платою за користування покупцем грошовими коштами постачальника, право на нарахування якої виникає у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару.

На підтвердження заявленої до стягнення суми процентів позивачем подано відповідний розрахунок.

Між тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок, суд встановив, що останній не повною мірою відповідає умовам пункту 5.1., 5.2. договору, оскільки при його здійсненні не враховано визначений сторонами початок нарахування товарного кредиту по кожній видатковій накладній окремо, повні(часткові) проплати окремих видаткових накладних у межах погодженого строку на їх оплату, коли товарний кредит не нараховується(або нараховується частково), що впливає на розмір процентів, які підлягають нарахуванню.

Крім того, суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано приписи ч. 5 ст. 254 ЦК України, у відповідності до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на викладене, суд здійснив власний розрахунок процентів за користування товарним кредитом відповідно до умов договору в межах заявленого періоду з 01.01.2025 по 11.03.2026, виходячи із дати фактичного отримання товару за кожною видатковою накладною окремо, безоплатного строку користування товарним кредитом, встановленого пунктом 5.2 Договору(3 дні), порушення якого є підставою для нарахування товарного кредиту починаючи з дня після відвантаження товару з нарахуванням покупцю 1 % за кожен день використання товарного кредиту, а також фактично здійснених відповідачем оплат, у відповідності до якого сума нарахованих таких нарахувань становить 540253,54 грн та наведена у таблиці нижче:

№Накладна на відвантаження паливаДата поставкиСума поставки (грн)ОплатаСума товарного кредиту (грн)Період нарахування товарного кредитуК-сть днів нарахування товарного кредитуНараховано % за користув. товарним кредитом (грн.) ДатаСума (грн) 1№00000101.01.2586250,0002.01.2586250,000,000,00 2№00000402.01.2523500,0003.01.2523500,000,000,00 3№00001103.01.25125349,0008.01.2575349,00125349,0004.01-07.0145 013,96 410.01.2550000,0050000,0008.01-09.0121 000,00 5№00001808.01.2520210,0010.01.2520210,000,0000,00 6№00002109.01.2518330,0015.01.2518330,0018330,0010.01-14.015916,50 7№00002410.01.2580887,0020.01.2580887,0080887,0011.01-19.0197 279,83 8№00003014.01.2529400,0016.01.2529400,000,0000,00 9№00003515.01.2526705,0022.01.2526705,0026705,0016.01-21.0161 602,30 10№00004117.01.2527930,0022.01.2527930,0027930,0018.01-21.0141 117,20 11№00004721.01.2550470,0024.01.250,0050470,0000,00 12№00006127.01.254410,0029.01.254410,000,0000,00 13№00005628.01.2589180,0030.01.2550000,000,0000,00 14 03.02.2539180,0039180,0029.01-02.0251 959,00 15№00007030.01.25980,0003.02.25980,000,00 00,00 16№00007701.02.2539935,0005.02.2539935,0039935,0002.02-04.0231 198,05 17№00008003.02.2553410,0007.02.2553410,0053410,0004.02-06.0231 602,30 18№00008404.02.2523030,0007.02.2523030,000,0000,00 19№00008805.02.2569580,0012.02.2569580,0069580,0006.02-11.0264 174,80 20№00009810.02.2519600,0013.02.2519600,000,0000,00 21№00010312.02.259800,0013.02.259800,000,0000,00 22№00010514.02.259800,0019.02.259800,009800,0015.02-18.024392,00 23№00011417.02.2527440,0019.02.2527440,000,0000,00 24№00011918.02.2513720,0019.02.2513720,000,0000,00 25№00012119.02.2551009,0025.02.2551009,0051009,0020.02-24.0252 550,45 26№00012821.02.2578547,0028.02.2578547,0078547,0022.02-27.0264 712,82 27№00013024.02.2539200,0003.03.2539200,0039200,0025.02-02.0362 352,00 28№00014504.03.2564625,0006.03.2564625,000,0000,00 29№00015407.03.2557340,0011.03.2557340,0057340,0008.03-10.0331 720,20 30№00015710.03.2523500,0011.03.2523500,000,0000,00 31№00016512.03.2521667,0014.03.2521667,000,0000,00 32№00016713.03.2551700,0017.03.2551700,000,0000,00 33№00017314.03.251410,0021.03.251410,001410,0015.03-20.03684,60 34№00017617.03.2599640,0020.03.2599640,000,0000,00 35№00018218.03.2540890,0021.03.2540890,000,0000,00 36№00018719.03.2562369,0024.03.2562369,000,0000,00 37№00019221.03.2574260,0026.03.2574260,0074260,0022.03-25.0342 970,40 38№00020926.03.2544415,0031.03.2544415,000,0000,00 39№00021227.03.2523500,0031.03.2523500,000,0000,00 40№00022128.03.259400,0031.03.259400,009400,0000,00 41№00022731.03.25128404,0003.04.25128404,000,0000,00 42№00022801.04.2511280,0003.04.2511280,000,0000,00 43№00023202.04.2528200,0008.04.2528200,0028200,0003.04-07.0451 410,00 44№00023603.04.2570265,0008.04.2570265,0070265,0004.04-07.0442 810,60 45№00023804.04.2575999,0009.04.2575999,0075999,0005.04-08.0443 039,96 46№00024908.04.2539480,0011.04.2539480,000,0000,00 47№00026611.04.2528200,0015.04.2528200,0028200,0012.04-14.043846,00 48№00026814.04.2524017,0015.04.2524017,000,0000,00 49№00027415.04.2538869,0024.04.2538869,0038869,0016.04-23.0483 109,52 50№00027616.04.259400,0024.04.259400,009400,0017.04-23.047658,00 51№00028921.04.2593201,0023.04.2593201,000,0000,00 52№00029122.04.25115855,0029.04.2550000,00115855,0023.04-28.0466 951,30 5330.04.2565855,0065855,0029.04.20251658,55 54№00029823.04.2535250,0028.04.2535250,000,0000,00 55№00030928.04.2532200,0008.05.2532200,0032200,0029.04-07.0592 898,00 56№00032802.05.2560950,0009.05.2560950,0060950,0003.05-08.0563 657,00 57№00033606.05.2554740,0013.05.2554740,0054740,0007.05-12.0563 284,40 58№00034508.05.2546000,0014.05.2546000,0046000,0009.05-13.0552 300,00 59№00034909.05.2529762,0013.05.2529762,0029762,0010.05-12.053892,86 60№00035812.05.2557730,0016.05.2557730,0057730,0013.05-15.0531 731,90 61№00036815.05.254600,0020.05.254600,004600,0016.05-19.054184,00 62№00037116.05.2561870,0020.05.2561870,0061870,0017.05-19.0531 856,10 63№00038019.05.2575992,0022.05.2575992,000,0000,00 64№00038621.05.2570978,0026.05.2570978,000,0000,00 65№00039322.05.2575210,0027.05.2575210,0075210,0023.05-26.0543 008,40 66№00040223.05.2591356,0029.05.2591356,0091356,0024.05-28.0554 567,80 67№00040527.05.2518400,0030.05.2518400,000,0000,00 68№00040928.05.2525300,0030.05.2525300,000,0000,00 69№00041629.05.252990,0003.06.252990,002990,0030.05-02.064119,60 70№00041830.05.2511500,0003.06.2511500,0011500,0031.05-02.063345,00 71№00042601.06.2535880,0009.06.2535880,0035880,0002.06-08.0672 511,60 72№00043402.06.2520700,0003.06.2520700,000,0000,00 73№00044205.06.2525300,0009.06.2525300,000,0030,00 74№00044506.06.2570288,0017.06.2570288,0070288,0007.06-16.06107 028,80 75№00045109.06.2518400,0010.06.2518400,000,0000,00 76№00045810.06.2521022,0013.06.2521022,000,0000,00 77№00046211.06.252300,0013.06.252300,000,0000,00 78№00046612.06.2513800,0013.06.2513800,000,0000,00 79№00047713.06.2551796,0018.06.2551796,0051796,0014.06-17.0642 071,84 80№00047916.06.25103400,0020.06.25103400,00103400,0017.06-19.0633 102,00 81№00048718.06.2524000,0025.06.2524000,0024000,0019.06-24.0661 440,00 82№00049720.06.2525000,0025.06.2525000,0025000,0021.06-24.0641 000,00 83№00050423.06.2568250,0026.06.2568250,000,0000,00 84№00051125.06.2552550,0003.07.2552550,0052550,0026.06-02.0773 678,50 85№00051526.06.2523500,0027.06.2523500,000,0000,00 86№00052327.06.2523000,0004.07.2523000,0023000,0028.06-03.0761 380,00 87№00053130.06.2529000,0004.07.2529000,0029000,0001.07-03.073870,00 88№00053501.07.2525970,0008.07.2525970,0025970,0002.07-07.0761 558,20 89№00054304.07.25160965,0009.07.2560965,00160965,0005.07-08.0746 438,60 9014.07.25100000,00100000,0009.07-13.0755 000,00 91№00055307.07.2575900,0008.07.2575900,000,0000,00 92№00055708.07.2512000,0009.07.2512000,000,0000,00 93№00056209.07.2525000,0010.07.2525000,000,0000,00 94№00057311.07.25158800,0015.07.2558800,00158800,0012.07-14.0734 764,00 9528.07.25100000,00100000,0015.07-27.071313 000,0096№00057714.07.2573000,0016.07.2573000,000,0000,00 97№00058415.07.2541000,0017.07.2541000,000,0000,00 98№00059116.07.2530000,0022.07.2530000,0030000,0017.07-21.0751 500,00 99№00059517.07.2523300,0022.07.2523300,0023300,0018.07-21.074932,00 100№00059818.07.25104500,0023.07.25104500,00104500,0019.07-22.0744 180,00 101№00062025.07.25183250,0029.07.2583250,00183250,0026.07-28.0735 497,50 10205.08.25100000,00100000,0029.07-04.0877 000,00 103№00062728.07.2512500,0029.07.2512500,000,0000,00 104№00063329.07.2557300,0001.08.2557300,000,0000,00 105№00064501.08.25157850,0018.08.2557850,00157850,0002.08-17.08162 525,60 10620.08.25100000,00100000,0018.08-19.0822 000,00 107№00065604.08.2527000,0005.08.2527000,000,0000,00 108№00066706.08.2531250,0012.08.2531250,0031250,0007.08-11.0851 562,50 109№00067007.08.2522000,0012.08.2522000,0022000,0008.08-11.084880,00 110№00067508.08.2530000,0012.08.2530000,0030000,0009.08-11.083900,00 111№00067811.08.25107000,0014.08.25107000,000,0000,00 112№00068412.08.2551000,0015.08.2551000,000,0000,00 113№00069113.08.2535300,0035300,0014.08-11.0321074 130,00114№00069514.08.2527000,0015.08.2527000,000,0000,00 115№00070415.08.25134000,0027.08.25134000,00134000,0016.08-26.081114 740,00116№00071118.08.258500,0020.08.258500,000,0000,00 117№00073722.08.25144050,0001.09.25144050,00144050,0023.08-31.08912 964,50118№00073825.08.2585650,0026.08.2585650,000,0000,00 119№00074926.08.2530000,0029.08.2530000,000,0000,00 120№00075427.08.2533600,0029.08.2533600,000,0000,00 121№00075728.08.2535000,0003.09.2535000,0035000,0029.08-02.0951 750,00 122№00076129.08.25116000,0022.09.25116000,00116000,0030.08-21.092326 680,00123№00077001.09.2530000,0003.09.2530000,000,0000,00 124№00077602.09.2537500,0003.09.2537500,000,0000,00 125№00077803.09.2566000,0008.09.2566000,000,0000,00 126№00079105.09.2565000,0011.09.2565000,0065000,0006.09-10.0953 250,00 127№00079608.09.2578000,0015.09.2578000,0078000,0009.09-14.0964 680,00 128№00080609.09.2530000,0011.09.2530000,000,0000,00 129№00081111.09.2536050,0018.09.2536050,0036050,0012.09-17.0962 163,00 130№00081812.09.25109950,0003.11.25109950,00109950,0013.09-02.115156 074,50131№00082716.09.2550000,0018.09.2550000,000,0000,00 132№00083417.09.2570500,0025.09.2570500,0070500,0018.09-24.0974 935,00 133№00083818.09.251000,0022.09.251000,000,0000,00 134№00084819.09.2574000,0016.10.2574000,0074000,0020.09-15.102619 240,00135№00085022.09.2590500,0090500,0023.09-11.03170153 850,00136№00085423.09.2519250,0025.09.2519250,000,0000,00

За наведених обставин, перевіривши розмір заявленої до стягнення суми відповідно до умов договору і встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що підставні та підлягають до задоволення проценти за користування товарним кредитом у розмірі 540253,54 грн. В частині стягнення 140830,61 грн процентів за користування товарним кредитом суд відмовляє через безпідставність нарахування.

Отже, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача слід стягнути 666053,54 грн, з них 125800 грн заборгованості за отриманий товар та 540253,54 грн відсотків за користування товарним кредитом. У частині стягнення 140830,61 грн слід відмовити через безпідставність.

Крім того, відповідач у заяві від 09.06.2026 просив суд стягнути з позивача на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 67000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Водночас, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Приватним підприємством «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» надано копію договору про надання правової допомоги № 19/03/26 від 19.03.2026 укладеним між Приватним підприємством «СТЕФАНІЯ ЗАХІД та адвокатом Яцишиним В.А.; копію додатка № 1 від 19.03.2026 р. до Договору про надання правової допомоги № 19/03/26 від 19.03.2026; копію платіжної інструкції №278 від 20.03.2026 року про сплату 67000,00 грн; копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1554 від 30.01.2026; ордер про надання правничої допомоги серії АС №1173899 від 19.03.2026.

За змістом п.1.1 договору про надання правової допомоги за цим Договором Адвокат приймає на себе доручення Клієнта щодо надання професійної правничої допомоги та захисту інтересів Клієнта (як Відповідача) у господарській справі за позовом ПП «СПЕКА» до ПП «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 01 від 12.01.2023 року та відсотків за користування товарним кредитом.

У п.1.5 договору сторони погодили, що правова допомога Клієнту надається шляхом: надання письмових та усних консультацій, роз`яснень; збору інформації, документів (в тому числі шляхом направлення адвокатських запитів) та аналітичної обробки відомостей, інформації та документів, необхідних для надання правничої (правової) допомоги, в тому числі, які становлять конфіденційну інформацію чи інформацію з обмеженим доступом, що стосується Клієнта, на що Клієнт підписанням цього Договору дає свою згоду; складання процесуальних та інших документів; здійснення представництва інтересів Клієнта у судах України, органах Державної Казначейської служби України, органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, правоохоронних та контролюючих органах, всіх інших підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності, підпорядкування та галузевої належності, інших органах і підрозділах, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, правоохоронних органах у межах Справи та її стадії визначеної у п. 1.1. Договору; здійснення представництва в інших органах, перед іншими юридичними та фізичними особами в межах Справи визначеної у п. 1.1. Договору.

За змістом п.7.1.-7.5. договору за надану Адвокатом правову допомогу по Справі, Клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається у додатку до даного договору. Крім гонорару, Клієнт зобов`язується оплатити понесені Адвокатом витрати по справі, зокрема, витрати на відрядження, проживання в готелі, виготовлення ксерокопій, замовлення експертиз, поштові витрати, витрати за отримання витягів з реєстру, судові та інші фактичні витрати, пов`язані з ходом Справи. Компенсація таких додаткових витрат Адвоката, здійснюється Клієнтом протягом 3-х днів, з моменту повідомлення про такі витрати. Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково без укладення письмових додаткових угод. Гонорар не залежно від досягнення результатів у справі поверненню не підлягає, однак при достроковому розірванні даного договору на вимогу Клієнта гонорар може бути повернутий з відрахуванням фактично витраченого часу Адвоката та частини гонорару, яка була фактично використана Адвокатом на понесені витрати по справі, в тому числі пов`язані із явкою до органу чи суду, тощо. Припинення дії даного договору з підстав дострокового закінчення справи, у зв`язку із досягненням гіпотетичного результату, не є підставою для повернення гонорару. Сума додаткових витрат погоджується сторонами додатково. Витрати, що перевищують 1500 гривень, підлягають попередньому погодженню з Клієнтом у письмовій формі (в тому числі шляхом обміну електронними листами або повідомленнями у месенджерах). Адвокат має право вимагати від Клієнта попередньої оплати (авансу) для покриття очікуваних значних витрат.

Цей Договір набуває чинності з моменту її підписання і діє до 19.03.2027. Якщо сторони не заперечують проти продовження договору, а справа ще не завершена, то договір продовжується автоматично на тих же умовах на такий же строк (п. 10.1. договору).

Додатком № 1 від 19.03.2026 до вказаного договору сторони погодили, що за надання правничої допомоги у Справі № 903/252/26 (підготовка відзиву на позовну заяву, участь у судових засіданнях, підготовка заяв по суті справи та інших процесуальних документів у суді першої інстанції) встановлюється гонорар у фіксованому розмірі 67000,00 грн. Згідно з п. 4.1 додатка №1, вказана сума сплачується одноразовим платежем (авансом). У п. 5 додатка №1 сторони погодили, що розмір гонорару є розумним та співмірним, визначений з врахуванням складності Справи та обсягу необхідних розрахунків.

Факт оплати послуг з надання правничої допомоги відповідачу підтверджується платіжною інструкцією №278 від 20.03.2026 на суму 67000,00 грн.

Слід врахувати, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).

Надані докази в їх сукупності підтверджують надання відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 903/252/26 у заявленому обсязі на загальну суму 67000 грн.

Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений договором у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.

Частиною 5 ст.126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, від 19.07.2021 у справі №910/16803/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/ 20.

Суд встановив, що, позивач, будь-яких, клопотань щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу або ж заперечень не подав.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач жодних доводів щодо не співмірності витрат на професійну правничу допомогу не навів та не надав доказів для спростування фактів, не навів власну оцінку наявним у справі доказам на понесення позивачем таких витрат.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру, співмірності, суд вважає, що 67000 грн становлять співмірні, розумні та обґрунтовані витрати відповідача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Разом з цим, у відповідності до п. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов у даній справі задоволено частково, то і витрати на правову допомогу слід розраховувати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з врахуванням вище викладеного, витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 11693,94 грн (140830,61*67000/806884,15) відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача. У задоволенні іншої частини витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55306,06 грн, суд відмовляє та залишає їх за відповідачем.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Крім того, слід врахувати, що Верховним Судом неодноразово зазначалось, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар доказування обставин) покладається на особу, яка посилається на ці обставини (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 р. у справі № 922/1163/18, від 29.08.2018 р. у справі № 909/105/15, від 29.08.2018 р. у справі № 910/23428/17, від 31.01.2018 р. у справі № 10/8763/17).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 р. у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 р. у справі № 904/1103/20 та від 25.06.2020 р. у справі № 924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є надати саме ту кількість доказів, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід врахувати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 9990,80 грн судового збору, в іншій частині у розмірі 2112,46 грн залишити за позивачем.

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» (43012, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, пр. Соборності, будинок 20А, квартира 162, код ЄДРПОУ 44820188) на користь Приватного підприємства «СПЕКА» (43021, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Скорика Мирослава, будинок 16, код ЄДРПОУ 20134464) 666053,54 грн (шістсот шістдесят шість тисяч п`ятдесят три гривні 54 коп.), з них 125800 грн заборгованості за отриманий товар, 540253,54 грн відсотків за користування товарним кредитом, а також 9990,80 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто гривень 80 коп.) витрат позивача зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «СПЕКА» (43021, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Скорика Мирослава, будинок 16, код ЄДРПОУ 20134464) на користь Приватного підприємства «СТЕФАНІЯ ЗАХІД» (43012, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, пр. Соборності, будинок 20А, квартира 162, код ЄДРПОУ 44820188) 55306,06 грн (п`ятдесят п`ять тисяч триста шість гривень 06 коп.) витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 20.07.2026

Суддя А. С. Вороняк