Рішення № 138360178, 17.07.2026, Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/963/26

Провадження № 2/571/489/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Комзюк А.Ф., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Т.О., розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр», кредитодавець, позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за кредитним договором №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 у розмірі 30 200,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 14.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено кредитний договір (оферти) №14.08.2025-100001576. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 10 000,00 гривень, строком на 184 дні.

Відповідно до умов кредитного договору, позичальнику надається кредит на наступних умовах: Дата повернення кредиту 13.02.2026. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту.

13.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем укладено додатковий договір шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного договору.

Акцептовані Кредитором умови додаткового договору (в подальшому -Додатковий договір) до кредитного договору №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 (в подальшому - Договір) містяться у вказаній оферті.

Сторони домовились за ініціативою та на підставі звернення Позичальника продовжити строк, на який надається Кредит та строк дії договору, внести зміни в заявку та акцепт та з дати укладення даного Додаткового Договору викласти норми, встановлюючі строк, на який надається кредит, дату повернення (виплати) кредиту, графік платежів, строк дії договору, денну проценту ставку та її розрахунок в наступній редакції:

Строк, на який надається Кредит 213 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 14.03.2026.

Відповідно до п.4.1. договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5355-28XX-XXXX-0363.

Відповідно до договору від 14.08.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано позичальнику кредит у розмірі 10 000 гривень. ОСОБА_1 14.08.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 10 000 гривень. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 30 200,00 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 гривень, по відсотках в розмірі 15 200,00 гривень, по відсотках, нарахованих згідно ст.625 ЦК України 5000,00 гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 4 370,96 гривень від 13.09.2025.

Посилаючись на норми ЦК України, Закони України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», правові позиції Верховного Суду, просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 у розмірі 30 200,00 гривень.

Також просили судові витрати по справі покласти на відповідача. Докази щодо понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення. Розгляд справи просили проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника позивача.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачу порядок подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

05 червня 2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. З позовними вимогами відповідач не погоджується повністю. Вважає їх недоведеними, необгрунтованими та такими, що ґрунтуються на суперечливих документах, неправильному розрахунку, неврахуванні фактично списаних коштів, застосуванні нікчемної умови договору про комісію, недоведеній пролонгації та безпідставному нарахуванні 5 000,00 грн за статтею 625 ЦК України.

Наданий лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.05.2026 року має інформаційний характер, не є банківською випискою, платіжною інструкцією чи меморіальним ордером і сам по собі не підтверджує факту зарахування коштів банком-емітентом на його рахунок.

Банківськими виписками АТ «ПУМБ» підтверджується, що з її карткового рахунку були списані кошти на користь сервісу ІРАУ_80К.08НІ1_С2А ОМРКО: 13.09.2025 - 4 386,31 грн; 13.10.2025 - 3 742,14 грн. Загальна сума фактично списаних коштів становить 8 128,45 грн.

Зазначені списання відбулися саме в дати чергових платежів за первинним графіком. 13.09.2025 - списано 4 386,31 грн, тобто більше, ніж передбачений графіком платіж у розмірі 4 370,96 грн. Отже, після першого списання підстав стверджувати про прострочення з її боку не було.

13.10.2025 за первинним графіком черговий платіж також мав становити 4 370,96 грн, однак з рахунку було списано лише 3 742,14 грн. Водночас, згідно з банківською випискою АТ «ПУМБ» цього ж дня о 22 год. 31 хв. 19 сек. на рахунок Відповідача надійшли кошти у сумі 5 514,11 грн, а після списання 3 742,14 грн здійснювалися інші операції та покупки. Це свідчить про наявність коштів, достатніх для списання повного чергового платежу за графіком.

Відповідач не заперечує сам факт списання коштів з її рахунку на користь сервісу Позивача. Водночас такі списання не можуть розцінюватися як добровільне та однозначне визнання усієї заявленої Позивачем заборгованості, погодження умови договору про комісію, акцепт додаткового договору від 13.10.2025 або згода з розрахунком Позивача.

Комісія у розмірі 20 %, навіть якщо припустити можливість її врахування як договірного платежу, не є ані сумою кредиту, ані процентами за користування кредитом. За своїм змістом вона належить до інших платежів за договором, які відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» не мають пріоритету перед погашенням суми кредиту та процентів. Отже, така комісія не могла погашатися першочергово у перших графікових платежах таким чином, щоб основна сума кредиту не зменшувалася.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» інші платежі за договором погашаються лише після простроченої та поточної суми кредиту і процентів.

Отже, Позивач не довів правових підстав для такого розподілу фактично списаних коштів, за якого основна сума кредиту не зменшувалася, а отримані 8 128,45 грн не були належно враховані у розрахунку заборгованості.

Посилання позивача на додатковий договір від 13.10.2025 року як на підставу продовження строку кредитування, зміни графіка платежів та подальшого нарахування процентів, вважає безпідставними.

Первинний кредитний договір № 14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 року містить відображення одноразового ідентифікатора Е991 на сторінках документа, що дає можливість простежити процедуру його електронного підписання.

У наданих Позивачем матеріалах щодо додаткового договору від 13.10.2025 року відсутнє аналогічне відображення одноразового ідентифікатора на сторінках самого додаткового договору. Сам по собі текстовий запис про код К848 не підтверджує факту його введення саме Відповідачем.

Позивач не надав суду жодних технічних доказів, які б підтверджували факт акцепту додаткового договору Відповідачем, зокрема журналів подій інформаційної системи, технічних лотів, підтвердження доставки SMS - повідомлення з одноразовим ідентифікатором, підтвердження введення такого коду Відповідачем або інших електронних доказів.

Таким чином, Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що Відповідач здійснила акцепт пропозиції про укладення додаткового договору у спосіб, передбачений законодавством та погоджений сторонами.

З тексту додаткового договору вбачається, що його дія була поставлена у пряму залежність від виконання Позичальником визначеного обов`язку.

Пунктом 2 додаткового договору передбачено, що проценти та комісія, нараховані станом на момент його укладення, підлягають сплаті Позичальником у день укладення додаткового договору не пізніше 23 год. 59 хв.

Водночас, пунктом 4 додаткового договору прямо встановлено, що у разі невиконання Позичальником обов`язку, передбаченого пунктом 2, такий додатковий договір припиняється та втрачає чинність з дня, наступного за днем невиконання відповідного обов`язку.

Позивач не надав суду жодного належного доказу добровільної сплати Відповідачем відповідної суми саме на виконання умов додаткового договору, зокрема жодної квитанції, платіжної інструкції, банківського документа або іншого доказу самостійного ініціювання платежу Відповідачем.

Отже, Позивач не довів факту належного укладення додаткового договору. Крім того, навіть у випадку, якщо суд дійде висновку про його укладення, Позивач не довів виконання умов пункту 2 такого договору, а тому відповідно до пункту 4 цей договір припинив свою дію та не може бути правовою підставою для подальшого нарахування процентів, зміни строків виконання зобов`язання чи збільшення розміру заборгованості.

Згідно з банківською випискою АТ «ПУМБ», 13.10.2025 року о 22 год. 54 хв. з рахунку Відповідача було списано 3 742,14 грн. При цьому сама Пропозиція про укладення додаткового договору сформована системою Позивача о 22 год. 53 хв. тобто лише за одну хвилину до зазначеного списання. Таке списання не було здійснене шляхом самостійного платіжного доручення Відповідача. Навпаки, саме факт списання через одну хвилину після формування пропозиції свідчить про відсутність належно підтвердженого окремого волевиявлення Відповідача на укладення додаткового договору.

У разі дійсного акцепту Позивач мав би надати суду належний доказ самостійного ініціювання платежу Відповідачем після ознайомлення з умовами додаткового договору, однак таких доказів суду не подано.

Таким чином, Позивач не довів належного укладання та чинності додаткового договору від 13.10.2025, а тому не довів правових підстав для подальшого нарахування процентів та визначення заявленого розміру заборгованості.

Умова договору про стягнення комісії у розмірі 20 % є нікчемною та не підлягає застосуванню. Така комісія не є оплатою реальної окремої послуги, наданої споживачу, а фактично дублює проценти за користування кредитом і є додатковою платою за той самий економічний зміст кредитних правовідносин - надання та користування кредитними коштами.

Фактично Позивач застосував подвійну плату за один і той самий кредит: окрему «плату за надання кредиту» у вигляді комісії та плату за користування кредитом у вигляді процентів. При цьому в Паспорті споживчого кредиту та умовах договору прямо зазначено, що додаткові та/або супутні послуги кредитодавця не надаються.

Отже, сума 2 000,00 грн, нарахована за нікчемною умовою договору про комісію, не може враховуватися при визначенні заборгованості. Оскільки ця комісія була включена до механізму нарахувань і фактично впливала на порядок зарахування перших платежів, весь розрахунок Позивача є недостовірним і не може бути покладений в основу судового рішення.

Вимогу про стягнення 5 000,00 грн як проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, вважає безпідставною.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування уразі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит або позику банком чи іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу, пені за таке прострочення.

Отже, заявлені Позивачем 5 000,00 грн за статтею 625 ЦК України не підлягають стягненню.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Оскільки додатковий договір від 13.10.2025 є недоведеним та не може бути покладений в основу розрахунку, подальше нарахування процентів Позивачем є безпідставним.

Позивач просить стягнути: 10 000,00 грн - основна сума кредиту; 15 200,00 грн - проценти; 5 000,00 грн - проценти за статтею 625 ЦК України; разом 30 200,00 грн.

Однак цей розрахунок є недостовірним, оскільки Позивач: не довів належними доказами факт видачі кредитних коштів; включив до розрахунку суму 2 000,00 грн, нараховану за нікчемною умовою договору про комісію 20 %, хоча сам підтвердив, що додаткові та/або супутні послуги не надаються (така комісія фактично збільшила суму боргу, вплинула на черговість зарахування перших платежів і призвела до ситуації, коли основна сума кредиту не зменшувалася попри фактичне списання коштів); зазначив у документах різні процентні ставки; не довів правомірність автоматичного списання коштів; не надав належних доказів згоди Відповідача на рекурентні або автоматичні платіжні операції; не врахував належним чином фактично списані 8 128,45 грн; не довів чинність додаткового договору від 13.10.2025 року; не довів дотримання вимог Закону України «Про споживче кредитування» щодо зміни умов договору та продовження строку користування кредитом лише за домовленістю сторін; безпідставно заявив 5 000,00 грн за статтею 625 ЦК України в період дії воєнного стану.

Таким чином, порушення у розрахунку мають не формальний, а суттєвий характер та унеможливлюють перевірку заявленої суми 30 200,00 грн. Розрахунок Позивача не відповідає вимогам належності, допустимості, достовірності та достатності доказів і не може бути покладений в основу судового рішення.

Наведений нижче розрахунок не є визнанням боргу Відповідачем та не свідчить про згоду з позовними вимогами.

Вказаний розрахунок наведений виключно з метою демонстрації того, що після фактичного отримання Позивачем 8 128,45 грн заявлена до стягнення основна сума кредиту у розмірі 10 000,00 грн не може вважатися доведеною без належного пояснення зарахування цих списань.

Покликаючись на вищевикладене відповідач просить відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення 30 200,00 грн заборгованості за кредитним договором № 14.08.2025-100001576 у повному обсязі. У разі якщо суд дійде висновку про наявність часткового боргу, виключити з розрахунку Позивача та відмовити у стягненні: комісії у розмірі 2 000,00 грн, нарахованої за нікчемною умовою договору, а також похідних нарахувань, сформованих через першочергове зарахування платежів на таку комісію; усіх нарахувань, здійснених на підставі додаткового договору від 13.10.2025; 5 000,00 грн, заявлених на підставі статті 625 ЦК України; інших платежів, розмір та підстави нарахування яких Позивачем належними доказами не підтверджені.

Врахувати при вирішенні спору факт отримання Позивачем 8 128,45 грн, які не були належним чином відображені у розрахунку позовних вимог та не враховані при визначенні заявленої до стягнення суми.

Також відповідач просить відмовити Позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу як недоведених, а у разі їх часткового підтвердження -зменшити їх розмір відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України як явно неспівмірний складності справи, обсягу наданих послуг та ціні позову.

16.06.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якої просили позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

26.06.2026 відповідачем подано заперечення на відповідь позивача на відзив, згідно якого просить відмовити у стягненні 5000,00 гривень, заявлених позивачем на підставі ст.625 ЦК України. У задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві та запереченнях; у разі іншого висновку визначати можливий розмір зобов`язання лише після повного врахування 8 128, 45 гривень фактичних списань, застосування ст.19 Закону України «Про споживче кредитування» та виключення сум, не підтверджених належним розрахунком.

Одночасно, відповідачем подано клопотання про витребування оригіналу електронного доказу.

Зазначене клопотання суд залишає без розгляду як таке, що подане з порушенням строків, визначених статтей 83 ЦПК України.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

Відповідно до статті 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд зазначає наступне.

Встановлено, що 14.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №14.08.2025-100001576 шляхом подачі пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та Заявки, що є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до умов договору ТОВ «Споживчий центр» надало відповідачеві кредит у розмірі 10 000,00 гривень. Зазначений кредитний договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа (а.с.27 на звороті - 34).

13.10.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір до кредитного договору №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 шляхом подачі пропозиції про укладення додаткового договору (а.с.34 на звороті 35).

Пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), Заявка кредитного договору №14.08.2025-100001576 (кредитної лінії), відповідь позичальника на прийняття пропозиції підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором Е991. Паспор споживчого кредиту підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором А991 (а.с.25-33).

Пропозиція на укладення додаткового договору, відповідь кредитора про прийняття пропозиції про укладення додаткового договору підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором К848, який надсилався останній на номер 0735988923, зазначений останньою у додатку до договору від 14.08.2025 (а.с.34).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Зазначене свідчить, що кредитний договір укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа.

Відповідно до умов договору кредит надається на наступних умовах: сума кредиту 10 000,00 гривень, строк надання кредиту - 184 днів з дня його надання, процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія 20% від суми кредиту та дорівнює 2000 гривень.

Згідно додаткового договору, строк кредитування становить 213 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 14.03.2026.

Сторони погодились, що цей договір діє протягом одного року. Денна процентна ставка 0,72% (а.с.34 на звороті 35).

На виконання умов договору №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 10 000,00 гривень шляхом перерахунку на платіжну карту клієнта 5355280037970363 за допомогою системи іPay.ua електронного переказу, що підтверджується повідомленням ТОВ «Універсальні платежі» ТОВ «УПР» (а.с.24).

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів позики, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» про електронний переказ коштів в розмірі 10 000,00 гривень за допомогою системи іPay.ua на платіжну карту № НОМЕР_1 (а.с.24).

Відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 та отримання кредиту у розмірі 10 000 гривень.

Разом з тим, відповідач заперечує пролонгацію та укладення додаткового договору від 13.10.2025, яким продовжено строк дії основного договору до 213 днів з дати його надання.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неправомірної пролонгації договору, оскільки пунктром 5 розділу «Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №14.08.2025-100001576 (кредитної лінії)» обумовлено продовження (елонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту (а.с.32).

Також відповідачем не надано доказів того, що нею було ініційовано припинення користування кредитними коштами та розірвання кредитного договору.

Встановлено, що відповідач в порушення умов договору зобов`язання за кредитним договором не виконала у зв`язку з чим заборгованість склала 30 200,00 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 10 000,00 гривень, по процентам в розмірі 15 200,00 гривень, неустойка у розмірі 5000,00 гривень (а.с.36).

Відповідач не погоджується із наведеним розрахунком, наведених у відзиві.

Як зазначено вище, Пропозиція на укладення додаткового договору, відповідь кредитора про прийняття пропозиції про укладення додаткового договору підписані ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором К848, який надсилався останній на номер 0735988923, зазначений останньою у додатку до договору від 14.08.2025 (а.с.34).

Встановлено, що додатковою угодою передбачено продовження строку дії кредитного договору №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 до 213 днів, відповідно розрахунок процентної ставки за користування кредитом проведено на суму 10 000 гривень. Відповідач користування грошовими коштами, які були надані в позику та не вчинила жодних заходів для припинення договірних відносин, а тому такі заперечення не приймаються судом.

Поряд з цим, на переконання суду, наведений позивачем розрахунок заборгованості є невірним, з органу на наступне.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжено і станом на час розгляду даної справи він триває.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19.

Так, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Слід зазначити, що нарахування відсотків за ст.625 ЦК України проведено позивачем в період дії в Україні воєнного стану.

Відтак, з огляду на положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України відсутні підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 5000,00 гривень, оскільки відповідач звільняється від сплати указаного виду відповідальності згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Аналізуючи встановлені обставини у справі та правові норми, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 25 200,00 гривень, що складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 10 000,00 гривень та нарахованих процентів в сумі 15 200,00 гривень.

Оскільки позов задовольняється судом на 83,44 відсотки, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 2221,51 гривні.

Керуючись статтями 264, 265, 268, 279, 354 ЦПК України,суд,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №14.08.2025-100001576 від 14.08.2025 в розмірі 25 200 (двадцять п`ять тисяч двісті гривень 00 копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2221 (дві тисячі двісті двадцять одну гривню 51 копійку).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя А.Ф.Комзюк