Рішення № 138359472, 21.07.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/959/26

Провадження № 2/382/1023/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 липня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/959/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2026 року ТОВ "Бізнес позика" за допомогою документа сформованого в системі "Електронний суд" звернулося до суду із вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 553117-КС-002 про надання кредиту від 10.09.2025 року в розмірі 28000 грн, що складається з: 10000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14000 грн - заборгованість за відсотками, 3200 грн - заборгованість по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ, 800 грн заборгованість прострочених платежів за комісією та судовий збір 2662,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 10.09.2025 року між сторонами укладено договір про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію". На виконання умов укладеного договору позивачем надано в кредит відповідачу грошові кошти в сумі 10000 грн, строком на 24 тижні, зі сплатою 1 % за користування кредитними коштами на строк до 25.02.2026 року.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення позивач та його представник не заперечують.

Відповідач надіслав відзив на позов в якому зазначив, що не заперечує факт укладення кредитного договору з ТОВ «Бізнес Позика» та часткового отримання кредитних коштів у розмірі 10000 грн. Відповідач стверджує, що ним було сплачено 4000 грн у рахунок погашення заборгованості. Відповідач на момент укладення кредитного договору вже проходив військову службу, починаючи з 2020 року, надає підтверджуючі документи з метою застосування передбачених законодавством пільг для військовослужбовців. Відповідач вважає заявлену до стягнення суму у розмірі 28000 грн необгрунтованою, неспівмірною та такою, що підлягає зменшенню. Просив суд врахувати статут військовослужбовця, перевірити законність нарахування процентів, штрафів та інших платежів, відмовити позивачу у стягненні штрафних санцій та надмірно нарахованих процентів, врахувати вже сплачені відповідачем кошти у розмірі 4000 грн, зменшити розмір стягнення до фактично підтвердженої суми основного боргу, розглянути питання щодо відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями позивача щодо неврахування статусу військовослужбовця у відповідача.

Представник позивача надіслав відповідь на відзив, в якій зазначив, що не погоджується із доводами та запереченнями викладеними стороною відповідача у відзиві, оскільки відповідачем не додано належних документів на підтвердження статусу військовослужбовця.

Відповідач через Електронний суд надіслав клопотання про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи копію військового квитка, копію контракту про проходження військової служби, копії наказів та витягів з наказів щодо проходження військової служби, довідки та інші документи, що підтверджують проходження військової служби. Відповідач вважає, що зазначені документи мають істотне значення для правильного вирішення справи та підтверджують обставини, на які посилався у своєму відзиві.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 10.09.2025 року між ТОВ "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 553117-КС-002 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

10.09.2025 року ТОВ "Бізнес Позика" направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 553117-КС-002 про надання кредиту.

ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 553117-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-4029, на номер телефону, який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті.

Отже, 10.09.2025 року між сторонами укладено Договір № 553117-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій, щодо укладення електронного договору про надання кредиту.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 10000 грн, строком на 24 тижні, а саме до 25.02.2026 року, стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Комісія за надання кредиту 2000 грн. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту 24732,10 грн.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та переказав відповідачу грошові кошти в розмірі 10000 грн картковий рахунок № НОМЕР_1 , вказаний позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті. Що також підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1 яка надана на вимогу суду від АТ «ПУМБ».

Як вбачається з наданого представником позивача розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.04.2026 року становить 28000 грн, з яких: 10000 грн - суми прострочених платежів за тілом кредиту; 14000 грн - суми прострочених платежів по процентах; 3200 грн - сума заборгованості по процентах за ст. 625 ЦКУ, 800 грн заборгованість по комісії.

Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Відповідно до частини першої ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до частини першої ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а в ч. 1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості за тілом кредиту та комісією, вважає заборгованість в загальному розмірі 10800 грн доведеною, такою що підлягає задоволенню. При цьому, твердження відповідача про сплату в розмірі 4000 грн у рахунок погашення заборгованості не підтверджено належними та допустими доказами, а тому підлягають відхиленню.

У частиністягнення заборгованості за відсотками суд враховує наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній станом на дату укладення Договорів, встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Отже, на час укладення спірного договору вказана пільга не поширювалася автоматично на всіх без винятку військовослужбовців, а закон пов`язував її застосування з конкретним правовим статусом особи та умовами проходження служби.

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Такий підхід також відображений у практиці Верховного Суду.

Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

Статтею 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.

Аналіз п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону №1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, вирішено, зокрема оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідачем на підтвердження наявності у нього пільг у відповідності до зазначеного Закону надано суду довідку від 20.05.2026 року у якій зазначено, що майстер-сержант ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 20.11.2020 року по теперішній час. Також стороною відповідача долучено копію посвідчення серії НОМЕР_3 про те, що відповідач перебуває на військовій службі в Національній гвардії України та копію посвідчення серії НОМЕР_4 , які видані у 2021 році.

Крім того, стороною відповідача долучено копію довідки військової частини НОМЕР_2 від 15.07.2025 року про те, що майстер-сержант за контрактом ОСОБА_1 брав участь у бойових діях в Донецькій та Луганській областях, під час захисту Батьківщини у період з 16.12.2020 по 19.08.2021, з 24.02.2022 по 10.03.2022, з 21.03.2022 по 26.03.2022. Згідно з копією контракту ОСОБА_1 перебуває на контракті з 20.11.2020 року. Також додано копію військово квитка, в якому містяться відмітки про проходження військової служби.

Так, суд враховує, що правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.01.2023 у справі № 642/548/21, підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин конкретної справи та належності доказів, поданих на підтвердження права відповідача на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Враховуючи долучені докази, суд вважає, що відповідачем надано достатній обсяг документів для підтвердження статусу військовослужбовця.

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на момент укладення кредитного договору проходив військову службу за контрактом у військовій частині.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів підлягають оцінці судом з урахуванням редакції пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», чинної саме на дату укладення договорів.

Таким чином, суд вважає, що на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, автоматично поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме він звільнений від нарахування і сплати процентів за договорами споживчого кредиту, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 11.12.2019 у справі № 521/7927/16-ц та від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за кредитними договорами у загальному розмірі 14000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідач, як військовослужбовець, підпадає під дію п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та звільняється від сплати процентів в особливий період.

Щодо нарахованої заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, Верховний суд у постанові від 18 березня 2019 року у справі №210/5796/16 прийшов до висновків, що інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та 3% річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX(набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у період дії воєнного стану, які на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не підлягають стягненню з відповідача.

Суд вважає таке нарахування безпідставним, а позовну вимогу щодо нарахування % річних такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеним вимогам процесуального законодавства, відповідач не надав доказів повної або часткової сплати заборгованості за кредитним договором, не спростував розмір заборгованості, заявлений до стягнення позивачем в законній та обґрунтованій частині.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачем, вищенаведених положень законодавства суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "Бізнес Позика" слід задовольнити частково, а саме в розмірі 10800 грн, що складається із: заборгованості за кредитом 10000 грн; заборгованість за комісією 800 грн. В іншій частині в позові необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 279, 280-284, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 10800 грн заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" 1026,92 грн судового збору.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повні найменування сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", місцезнаходження: 01133, місто Київ, б. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .

Суддя М. М. Нарольський