Ухвала суду № 138359058, 21.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4337/26

1-кп/357/729/26

У Х В А Л А

21.07.2026 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2 ,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор: ОСОБА_3 ,

захисник: ОСОБА_4 ,

обвинувачений: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Біла Церква Київської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111030001227, внесеному 22.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України,

У С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

На розгляді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025111030001227, внесеному 22.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317 КК України, відносно якого застосований та продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 25.07.2026. До вказаної дати остаточне рішення по справі не може бути прийнято відносно ОСОБА_5 , оскільки недосліджені докази сторони обвинувачення та недосліджені докази сторони захисту, а також не допитані обвинувачений, свідки та потерпілі.

Прокурором в судовому засіданні подане клопотання в порядку ст. 331 КПК України про продовження дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 . У разі прийняття судом рішення щодо можливості застосування розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, визначити розмір застави, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме шістдесят розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що складає 199680 гривень.

Позиція сторін та інших учасників.

Прокурор в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу ОСОБА_5 строком на шістдесят днів, враховуючи наявність встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що на даний час не відпали та продовжують існувати в тому самому об`ємі, як і були при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Прокурор у клопотанні зазначав, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки у ОСОБА_5 відсутні сталі соціальні зв`язки, а ті які є не стали перешкодою від вчинення кримінальних правопорушень. А також тяжкість покарання та усвідомлення можливості засудження до позбавленні волі на тривалий строк вже само по собі може бути підставою та мотивом, що ОСОБА_5 може ухилятись від явки до суду.

Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконно впливати на свідків, обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_5 , з метою ухилення від подальшого покарання чи спотворення об`єктивної картини може впливати на свідків, яким відомі обставини вчинення вказаних кримінальних правопорушень умовлянням, підкупом чи погрозами примушуючи змінити свідчення.

Також прокурор зазначає про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення, який прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з конфіскацією майна, непрацевлаштований, раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів після нетривалого проміжку часу після звільнення з місць позбавлення волі час. Більш того, ОСОБА_5 після вчинення інкримінованих вищевказаних особливо тяжких злочинів, засуджений також 06.11.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць, з конфіскацією усього майна засудженого, яке йому належить на праві приватної власності. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2025 року більш суворим, призначеним цим вироком, у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць, з конфіскацією усього майна засудженого, яке йому належить на праві приватної власності. Вказані злочини ОСОБА_6 вчинив під час умовно достроково звільнення, що в першу чергу свідчить про злочинну спрямованість ОСОБА_5 .

Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки на цей час в ході досудового розслідування не встановлено повне коло осіб з якими ОСОБА_5 , досяг домовленостей на збут наркотичних засобів, що поставить під загрозу викриття усіх причетних осіб до вчинення даного кримінального правопорушення.

Наведені вище обставини, свідчать що застосування більш м`яких окрім як тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти виникненню ризикам, існування яких обґрунтовано слідчим.

Зокрема, зважаючи на тяжкість вчинених злочинів, такий запобіжний захід у виді як особисте зобов`язання, не здатен забезпечити дієвість кримінального провадження та запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в даному випадку не забезпечить дієвості кримінального провадження та виконання процесуальних обов`язків ОСОБА_5 , з огляду на наявність високої ступені ризику вчинення інших кримінальних правопорушень, наявність яких обґрунтована вище.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на доведеність наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то застосування більш м`якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 окрім як тримання під вартою, не зможе забезпечити дієвості кримінального провадження та запобігти виникненням ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, до ОСОБА_5 , не можливо застосувати інший більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою.

Отже прокурор вважає, що ризики передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є дійсними та вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`якого запобіжного заходу не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Також, у судовому засіданні прокурор повідомив, що відносно ОСОБА_5 набрав законної сили вирок, яким останнього засуджено до позбавлення волі.

Захисник адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти заявленого клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважав за достатнє застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника, а також просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт в певний період доби.

Встановлення судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керував

Заслухавши думку учасників судового провадження, проаналізувавши зміст клопотання та надані сторонами матеріали, суд доходить таких висновків.

15.03.2026 слідчим суддею Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 15.04.2026 включно, який неодноразово продовжувався ухвалою суду.

Так, 27.05.2026 ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 25.07.2026 включно.

При винесені вищевказаних рішень судом встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились і продовжують існувати.

В судовому засіданні встановлено, що розглянути кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 та прийняти в судовому засіданні остаточне рішення до закінчення визначеного строку дії запобіжного заходу не виявляється можливим, оскільки недосліджені докази сторони обвинувачення та недосліджені докази сторони захисту, а також не допитані обвинувачений, свідки.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до частин 1, 2 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього КПК України. Прокурор має право подати клопотання про продовження строку тримання під вартою не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, при цьому виклавши обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою. При вирішенні питання про продовження тримання під вартою суд керується загальними приписами, які регулюють застосування запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і стадії кримінального провадження.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Також, з положень норм ст. 199 КПК України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у т.ч. ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду. З огляду на стадію кримінального провадження та зміст самого клопотання, суд не вирішує питання щодо обґрунтованості підозри, однак оцінює критерії, визначені у статті 178 КПК України, та доведені прокурором ризики, передбачені статтею 177 КПК України.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у цьому кримінальному провадженні. Та з його урахуванням суд відмічає, що в ухвалі про застосування запобіжного заходу, суд визнав дійсними ризики переховування, незаконно впливати на потерпілих та свідків.

В цей час останні є дійсними та не зменшились, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої ситуації (обставин) обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Того, що сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, слід відмітити, що, у цій ситуації, тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте окреслений у санкції статті строк у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином настільки, що їх неможливо відвернути, не утримуючи особу під вартою.

При цьому, установлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 статті 177 КПК України, продовжують існувати.

Щодо ризиків кримінального провадження.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх імовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є досі актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання особливо сильно підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду. Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч. 2 ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 309 КК України. Санкція ч. 2 ч. 3 ст. 307 КК України, відносится до особливо тяжких злочинів і передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, санкція ч. 3 ст. 311 КК України, відносится до тяжких злочинв і передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна, санкція ч. 2 ст. 317 КК України, відносится до тяжких злочинів і передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна, санкція ч. 2 ст. 309 КК України відносится до нетяжких злочинів і передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений може вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду.

Кримінальне провадження не є статичним, що обумовлює можливість непрогнозованої зміни поведінки обвинуваченого. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

На думку суду ризик незаконного впливу на свідків досі існує, оскільки наразі провадження перебуває на стадії судового розгляду, а особи, заявлені прокурором в якості свідків, не допитані. Відтак, ураховуючи реалізацію принципу безпосередності, ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Таким чином, бажання уникнути кримінальної відповідальності може спонукати ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків, зокрема умовлянням, підкупом, переконання, примушуванням з застосуванням фізичної сили або погроз, з метою викривлення фактичних обставин справи.

Так, загальний порядок, встановлений КПК України, передбачає процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Відтак, ураховуючи реалізацію принципу безпосередності, ризик впливу на свідків та потерпілих існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків і потерпілих та дослідження їх судом.

Щодо можливості вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає, що характер вчинених злочинів вказує на схильності ОСОБА_5 до вчинення інших кримінальних правопорушень. Крім того, ОСОБА_5 не працевлаштований, міцних соціальних зв`язків не має, проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, вчинив злочини під час умовоно дострокового звільнення, що свідчить про відсутність будь-яких стримуючих факторів щодо вчинення протиправної поведінки, в тому числі кримінальних правопорушень.

Ризик обвинуваченого ОСОБА_5 перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином є досі реальний, оскільки на цей час в ході досудового розслідування не встановлено повне коло осіб з якими ОСОБА_5 досяг домовленостей на збут наркотичних засобів, що поставить під загрозу викриття усіх причетних осіб до вчинення даного кримінального правопорушення.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, то слід указати, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує матеріали, які характеризують особу обвинуваченого, стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені прокурором по відношенню до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене суд у ракурсі установлених фактичних обставин уважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, та які були встановлені судом.

Аргументи сторони захисту у свої сукупності не є настільки суттєвими, щоб нівелювати вищезазначені ризики.

Клопотання ОСОБА_5 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під варти на домашній арешт на певний період доби нічим не обгрунтовує, а лише заперечую застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім цього встановлено, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується.

Стан його здоров`я не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`який.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості вчиненого, не надає можливості перешкоджати інтересам правосуддя шляхом ухиленню від суду.

Тобто, застосований запобіжний захід кореспондується та відповідає визначеним КПК України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених ст. 331 КПК.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Враховуючи всі обставини по справі, суд вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 повинен бути продовжений на 60 днів з визначенням розміру застави, передбаченої п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, який на думку суду буде достатній для забезпечення належної поведінки обвинуваченого, а саме 60 розмірів прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб, що складає 199 680 грн., гривень з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КК України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 131, 132, 176 - 178, 183, 193, 194, 196, 197, 369-372, 376 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_3 щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити застосований запобіжний захід відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський СІЗО» Міністерство юстиції України на 60 днів по 18.09.2026 включно.

У задоволенні клопотання захисника і обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Одночасно визначити ОСОБА_5 заставу, у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 грн., при внесенні якої ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обинуваченим так і іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена на наступний депозитний рахунок: Територіальне управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України: прибувати до суду за першим викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 18.09.2026.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі.

Судове засідання по кримінальному провадженню відкласти на 11.00 годину26.08.2026 у приміщенні суду за адресою: Київська область, вул. Павла Скоропадського, 4-А.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику Державної установи «Київський СІЗО» Міністерства юстиції України.

Ухвала суду щодо застосування/продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду в частині продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів з дня її оголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

СуддяОСОБА_7