Рішення № 138358962, 21.07.2026, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/744/26

Провадження № 2/282/528/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2026 року селище Любар

Суддя Любарського районного суду Житомирської області Вальчук В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2026 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» Сердійчук Я. подала через систему «Електронний суд» до Любарського районного суду Житомирської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 12.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 4746678. Позикодавець зі своєї сторони належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору. Станом на сьогоднішній день строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

01.04.2026 року укладено договір № АК 01-04/2026, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 4746678. Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за вказаним договором. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 4746678 від 12.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 34565,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 29565,00 грн.

За наведених підстав, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 34565,00 грн., а також судові витрати, що складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та 13000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 23 червня 2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву.

24.06.2026 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві відповідачка зазначила, що позов подано після спливу трирічного строку позовної давності, у зв`язку з чим вважає заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

30.06.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що послався на положення Закону України №540-IX від 30.03.2020 року, яким строки позовної давності були продовжені на період дії карантину, а також на положення Закону України №2120-IX щодо зупинення перебігу позовної давності на час дії воєнного стану. Зазначив, що з урахуванням законодавчого регулювання перебіг строків позовної давності був зупинений, а тому звернення позивача до суду 22.06.2026 року відбулося в межах установленого законом строку. Крім того, відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору та користування кредитними коштами. Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У зв`язку із здійсненням судом розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить такого висновку.

Судом встановлено, що 12.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 4746678, який підписаний електронним підписом шляхом відтворення одноразового ідентифікатора PS4746678.

Пунктом 1.2. договору визначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов Договору.

Відповідно до умов договору сума кредиту становить 5000,00 грн. (п. 1.3 договору), який надається у безготівковій формі шляхом перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника. Сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 12.04.2021 до кінцевої дати виконання договору 08.11.2021 року включно (п. 3.1. договору)

Відповідно до умов договору проценти за користування кредитом нараховуються залежно від періоду користування кредитом: у випадку користування кредитом менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів, яка складає 8,55% від визначеної договором суми кредиту (п. 1.7.1 договору). Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування визначені у п. 1.7.2 договору: в базовий період протягом 30 календарних днів з 12.04.2021 року до 12.05.2021 включно у розмірі 1,71 % за один день користування кредитом (акційна процентна ставка); у спеціальний період протягом 180 календарних днів з 13.05.2021 року до 08.11.2021 року включно у розмірів 3,0 % за один день користування кредитом (спеціальна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 7570,40 грн.

Згідно п. 2.4.2. договору позичальник зобов`язаний виконувати належним чином зобов`язання згідно з умовами договору та сплачувати відповідно до Графіку платежів основну суму кредиту та проценти за користування кредитом, а також визнавати електронні документи договір, додатки до нього, додаткові угоди тощо, такими, що складені в письмовій формі у вигляді електронних документів, підписані власноруч відповідно до чинного законодавства України та в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений з умовами договору та правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися своїх обов`язків та виконувати їх (п. 9.2 договору).

Сторони підтвердили, що даний електронний договорі (договір, укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, додаткова угода, мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі та в порядку, встановленому Законом України «Про електронну комерцію» (п. 9.3 договору), а також сторони погодилися, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua.

Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним Оферти (пропозиції укласти договір щодо надання кредиту), яка відповідно до п. 2.30 правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналогу підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) Позичальника щодо включення до цього Договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по-батькові позичальника, типу кредиту, мети отримання кредиту, порядку та умов надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до п. 2.13 Правил (п. 9.9. договору).

Із дослідженого судом договору встановлено, що відповідачка ознайомлена та згідна з умовами договору, що підтверджується її електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора. Уклавши договір, підтвердила, що ознайомилася повністю, розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримувались Правил надання коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, текст яких розміщений на сайті кредитодавця.

Пропозиція укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4746678 та Графік платежів за договором про кредит № 4746678 від 12.04.2021, який є додатком до договору, а також паспорт споживчого кредиту підписані позичальником відповідачкою у справі за допомогою одноразового ідентифікатора.

Log file послідовності (хронології) дій ТОВ «Алекскредит» та заявника підтверджуються дата та час здійснення позичальником дій, спрямованих на укладення договору кредитування, у тому числі направлення фінансовою установою одноразового ідентифікатора, прийняття заявником оферти фінансової установи (акцепту) та направлення підтвердження про вчинення електронного правочину у формі електронного документа позичальнику.

На виконання умов договору, 12.04.2021 року відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 5000,00 грн. шляхом перерахунку на номер платіжного інструменту 516874ХХХХХХ3924 за допомогою учасника платіжної системи ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс», що підтверджується копією квитанції №87536437259039444473908525472627.

Таким чином, ТОВ «Алекскредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.

01 квітня 2026 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір факторингу № АК 01-04/2026, відповідно до умов якого ТОВ «Алекскредит» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4746678 від 12.04.2021 року.

Відповідно до актів прийому-передачі реєстру боржників від 01.04.2026 року та реєстру прав вимог/реєстром боржників до договору факторингу № АК 01-04/2026 від 01.04.2026, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34565,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом (залишок по кредиту) 5000,00 грн.; заборгованість по процентах за користування кредитом 29565,00 грн.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» станом на 31.01.2026 року становить 34565,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 29565,00 грн.

Після відступлення права вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Таким чином, установлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору. Спростування розрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідачка не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормою п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК України).

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

В силу статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За змістом ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові від 07.04.2021 року у справі № 623/2936/19 Верховний суд дійшов висновку, що використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором при укладенні договору відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Укладений 12.04.2021 року відповідачкою договір про споживчий кредит № 4746678 із ТОВ «Алекскредит» за формою відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, який є аналогом власноручного підпису.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до вимог статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.1.7. договору передбачено, що кредитодавець має право укладати з будь-якою третьою особою договір відступлення/купівлі-продажу права вимоги без згоди позичальника, але з обов`язковим повідомленням його про це, та/або укладати інші договори, пов`язанні з наданням послуг із виконання зобов`язань/сплати заборгованості за відповідним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що матеріалами справи доведено факт укладення 12.04.2021 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4746678 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором на умовах платності й строковості. Матеріалами справи також підтверджується, що до позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право стягнення з відповідачки кредиторської заборгованості.

Станом на час розгляду справи відповідачка не спростувала заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом позики, не надала доказів сплати нею зазначеної суми.

Оскільки відповідачка не довела, що сплатила за договором усю суму боргу, тому для доведення розміру заборгованості суд використовує докази, які надав позивач.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, вказане свідчить про порушення прав позивача, яке підлягає захисту шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на те, що позивачем доведено факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 5000,00 гривень, яка нею добровільно не сплачується, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5000,00 гривень заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту).

Окрім основного боргу позивач просить стягнути з ОСОБА_1 проценти в розмірі 29565,00 грн. за договором № 4746678 від 12.04.2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені ст. 1048 та 1056-1 ЦК України.

Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору, позичальник зобов`язувався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

Відтак, проценти за користування кредитом нараховані позивачем в межах строку кредитного договору, позивачем долучено до позовної заяви відомісті про щоденні нарахування та погашення, які не оспорюються відповідачем, а тому вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 29565,00 гривень є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до норм ЦПК України саме на сторону покладається обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо заявленого клопотання про застосування строків позовної давності до заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальний строк позовної давності становить три роки. За ч.5 ст.261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Проте, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст. 257 ЦК, продовжуються на строк дії такого карантину. Такий карантин був запроваджений на території України постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 9.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та діяв з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Окрім того, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, який діяв до 04.09.2025, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, був зупинений на строк дії такого стану.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит у розмірі 34565,00 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 5000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 29565,00 грн.

Згідно із ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 1, пункту 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Звертаючись до суду, представник позивача згідно вимог ст. 134 ЦПК України, в позовній заяві зазначив розрахунок суми судових витрат, що складається з витрат на правову допомогу та становить 13000,00 грн., на підтвердження понесення яких долучив до позовної заяви договір № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року про надання правової допомоги, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 778 від 01.05.2026 року, витяг з акту № 35 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026 року.

Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Оскільки судом повністю задоволено позов, клопотання про зменшення витрат на правову допомогу не надходило, стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 533, 625, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , жительки АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором позики №4746678 від 12.04.2021 року в розмірі 34565 (тридцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 00 копійок та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: В. В. Вальчук