Рішення № 138358636, 14.07.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/2509/26

2-о/154/71/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Устилузька міська рада Волинської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Заявниця ОСОБА_1 19.06.2026 року звернулася до суду із вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10.02.2026 вона звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Башинської Л.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало її бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приватний нотаріус повідомила про те, що строк для прийняття спадщини сплив, а також зазначила, що спадщина може бути прийнята у разі надання нотаріусу рішення суду, яке підтверджує факт спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини.

Зазначає, що на час відкриття спадщини та понад п`ять років до цього разом із ОСОБА_2 однією сім`єю постійно проживала її дочка ОСОБА_3 , яка є матір`ю заявниці та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 за правом представлення у заявниці виникла необхідність у встановленні факту спільного проживання однією сім`єю понад п`ять років між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

З врахуванням наведеного, заявниця просить встановити факт спільного проживання однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою судді від 23.06.2026 на підставі вказаної заяви відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи по суті з викликом сторін.

Заявниця та її представник у судове засідання не з`явились, подали заяву у якій вимоги заяви підтримали, просили їх задовольнити, справу розглядати за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання також не з`явився, подав заяву у якій просив розгляд справи проводити за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся заявниці ОСОБА_2 , Вказані обставини підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_2 , копією свідоцтва про одруження батьків заявниці серії НОМЕР_3 , копією свідоцтва про шлюб заявниці серії НОМЕР_4 та копією витягу з Державного реєстру цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00058369751 від 14.05.2026.

З наданої суду довідки Устилузької міської ради від 21.01.2026 року №19/06-04 померла ОСОБА_2 на день смерті проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався. На день смерті разом з нею проживала без реєстрації та здійснювала догляд її дочка ОСОБА_3 .

Даний факт підтверджують письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які повідомили, що ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_3 , котра здійснювала догляд за матір`ю, проживали разом тривалий час, більше п`яти років, в одному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Дочка допомагала вести господарство, забезпечувала побутові потреби, піклувалась про матір.

ОСОБА_3 , матір заявниці, відповідно до наданої суду копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

10.02.2026 заявниця ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Башинської Л.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало її бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Проте, приватний нотаріус у своєму листі від 10.02.2026 повідомила заявницю про те, що строк для прийняття спадщини сплив, а також зазначила, що спадщина може бути прийнята у разі надання нотаріусу рішення суду, яке підтверджує факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Застосовуючи норми матеріального та процесуального права суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про, зокрема, встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Як вбачається з ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Згідно з ч.2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998 року, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Предметом розгляду у цій справі є встановлення факту спільного постійного проживання матері заявниці разом із її бабусею на день відкриття спадщини.

Встановлення зазначеного факту має юридичне значення, оскільки є необхідною підставою для реалізації заявницею своїх спадкових прав після смерті бабусі, ОСОБА_2 .

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст.1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч.1 ст.1266 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,3,5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Заявниця ОСОБА_1 є спадкоємицею за правом представлення. Разом з тим, для реалізації своїх спадкових прав після смерті бабусі ОСОБА_2 необхідним є встановлення факту постійного спільного проживання її матері ОСОБА_3 , зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, що відповідно свідчить про прийняття матір`ю спадщини.

Дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов висновку, що під час судового розгляду знайшов своє підтвердження факт постійного спільного проживання ОСОБА_3 разом із її матір`ю ОСОБА_2 , до дня смерті останньої, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки є необхідною передумовою для реалізації її права на спадкування майна після смерті бабусі за правом представлення.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 76, 263 - 265, 315 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Устилузька міська рада Волинської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю не менше п`яти років до відкриття спадщини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 21.07.2026.

Головуючий: А.М. Лутай