Рішення № 138358528, 21.07.2026, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1985/26 Провадження № 2-а/724/54/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Хотинський районний суду Чернівецької області у складі:

головуючого судді Скрипника С.М.,

за участю секретаря судового засідання Філіпчука Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хотині в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

07 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Адміністративний позов обґрунтовує тим, що постановою інспектора БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області Департаменту Патрульної Поліції старшого лейтенанта поліції Джуряка І.Д., серії ЕНА №7472659 від 01.07.2026 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП за те, що він 01.07.2026 року о 12:13:27 год. в с. Атаки на вулиці 28 червня, керував транспортним засобом в якому самовільно було встановлено місце для відпочинку, чим порушив вимоги п.31.1 ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Вважає, що постанова про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а справа відносно нього підлягає закриттю. Позивач вказує, що працівник поліції дозволив собі самостійно відкрити двері його транспортного засобу та фактично провести його обшук без жодних на те підстав та без складення необхідних процесуальних документів. Відтак, вважає зібрані завдяки таким незаконним діям докази та доданий до постанови запис з бодікамери №476966 недопустимими через призму докрити «плодів отруйного дерева». Окрім цього, зазначає, що йому було неправомірно відмовлено у клопотанні на перенесення розгляду справи з метою скористатись правовою допомогою адвоката.

Враховуючи зазначене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7472659 від 01.07.2026.

Ухвалою Хотинського районного суду від 07.07.2026 року провадження у даній справі відкрито, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 20 липня 2026 року.

16 липня 2026 року на адресу суду від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Цопи А.В. надійшов відзив на вказаний адміністративний позов, в якому просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7472659 від 01.07.2026 року відмовити повністю та винесену постанову залишити без змін. В обґрунтування відзиву посилається на те, що інспектор ДПП діяв у межах наданих повноважень і здійснив розгляд справи відповідно до вимог КУпАП, права позивача, у тому числі права за ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, були роз`яснені, клопотання про перенесення розгляду було розглянуте й мотивовано відхилене, позивач не скористався можливістю оперативно зв`язатися з адвокатом до винесення постанови, хоча йому це прямо запропоновано. Наявні докази, а саме винесена постанова та долучений відеозапис, у сукупності підтверджують факт керування транспортним засобом, що має ознаки переобладнання, не відображеного у реєстраційних документах, що охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 121 КУпАП, крім того, доводи позивача про недопустимість доказів, відсутність складу правопорушення та істотні порушення процедури не знайшли свого підтвердження. Представник відповідача звертає увагу на те, що позивач стверджує, що інспектор «самостійно відкрив двері транспортного засобу та фактично провів його обшук» без підстав і без процесуального оформлення, а тому всі отримані докази є недопустимими як «плоди отруйного дерева». Натомість, зі змісту відеозапису вбачається, що інспектор у дискусії з водієм акцентує саме на юридичних наслідках вже наявного дообладнання: пояснює, що додаткове місце (приховане шторкою) є «самовільним дообладнанням або переобладнанням», що вимагає проходження відповідної процедури (експертиза, документи, звернення до сервісного центру, внесення змін до реєстраційних документів). Позивач не заперечує факту наявності такого місця, а веде полеміку лише щодо того, чому на це не звернув уваги сервісний центр при перереєстрації автомобіля. Крім того, відеозапис з бодікамери №476966, фіксує місце, час, факт зупинки транспортного засобу, спілкування з водієм, роз`яснення прав, формулювання суті порушення, обставини, які дозволили інспектору зробити висновок про наявність самовільного дообладнання (в тому числі, що додаткове місце закрите шторкою і використовується як місце для відпочинку/зберігання речей).

Отже, в діях позивача є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, оскаржувана постанова винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством, доводи позивача є безпідставними та не необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву в якій просить розгляд справи провести без його участі.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, про поважність причин неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п.1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження, зокрема, рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,чи прийняті вони на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

На підставі ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначена постанова судом перевіряється на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Крім того, судом враховано, що відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Так, судом встановлено, що постановою інспектора БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Джуряка Ігоря Дмитровича, серії ЕНА №7472659 від 01.07.2026 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень за ч.1 ст.121 КУпАП за те, що він 01.07.2026 р. о 12:13:27 в с. Атаки, вул. 28 Червня, керував транспортним засобом в якому самовільно було встановлено місце для відпочинку, чим порушив вимоги п.31.1 ПДР України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306(із змінами та доповненнями).

Відповідно до п.31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Диспозицією ст.121 ч. 1 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться обов`язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно вимогст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з ч. 1 ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.2 ст. 11 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Для підтвердження вчинення позивачем правопорушення, вказаного в оскаржуваній постанові, відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, подав до суду відзив на позов до якого було долучено відеозапис із боді-камери працівника поліції.

Під час дослідження наданого відповідачем відеозапису, який був здійснений на нагрудний відеореєстратор працівника поліції, судом встановлено, що інспектором зафіксовано спілкування із водієм транспортного засобу на стаціонарному блокпості, що розташований на ДСПП «Атаки», повідомлено про наявність у його транспортному засобі самовільно встановлено місця для відпочинку, яке зашторене шторкою, чим порушуються правила дорожнього руху та за що передбачена адміністративна відповідальність. В подальшому, працівником поліції позивачу було роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надано можливість скористатися правовою допомогою та розглянуто клопотання про перенесення розгляду справи. Під час спілкування з інспектором, позивач жодного разу не заперечував про наявність у його транспортному засобі самовільно встановленого місця для відпочинку, натомість, повідомив працівнику поліції, що купив транспортний засіб у такому вигляді.

Щодо посилань позивача на те, що дії працівника поліції фактично мають ознаки обшуку, а отримані докази, не можуть бути належними доказами вчинення правопорушення.

Суд відхиляє доводи позивача про те, що працівником поліції було проведено обшук його транспортного засобу.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право здійснювати поверхневу перевірку, зокрема транспортного засобу, у випадках, визначених законом. Поверхнева перевірка транспортного засобу полягає у візуальному огляді салону та інших доступних місць без проникнення до сховищ, конструктивних порожнин чи проведення будь-яких пошукових дій, характерних для обшуку.

При цьому обшук є процесуальною дією, яка проводиться виключно в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, та спрямована на відшукання і фіксацію відомостей про обставини кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення, майна, здобутого внаслідок його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб. У спірних правовідносинах відсутні будь-які дані про здійснення працівниками поліції зазначеної процесуальної дії.

З наданого представником відповідача відеозапису із нагрудної бодікамери працівника поліції вбачається факт спілкування із позивачем та повідомлення йому про наявність порушень правил дорожнього руху, а саме самовільно обладнаного місця для відпочинку у транспортному засобі, яке зашторене шторкою та було виявлене працівником поліції візуально під час проїзду водієм стаціонарного блокпоста, розташованого на ДСПП «Атаки».

Як встановлено з дослідженого судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівник поліції не здійснював пошукових дій, не відкривав сховищ, не вилучав речей, не перевіряв конструктивні порожнини транспортного засобу та не вчиняв інших дій, які за своєю правовою природою можуть бути кваліфіковані як обшук.

Жодних дій щодо застосування до позивача примусу, насильства чи інших дій, які б мали ознаки обшуку в кримінально-процесуальному розумінні, з відеозапису не вбачається.

Таким чином, твердження позивача про проведення обшуку транспортного засобу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженим судом відеозаписом.

З огляду на викладене, суд також відхиляє доводи позивача про недопустимість доказів, нібито отриманих внаслідок незаконного обшуку транспортного засобу, та відсутність таких. Оскільки фактично обшук не проводився, підстави вважати отримані поліцейським відомості такими, що здобуті з порушенням закону, відсутні. Позивачем не наведено належних та допустимих доказів на підтвердження порушення працівниками поліції вимог чинного законодавства під час фіксації обставин виявленого адміністративного правопорушення.

Отже, як встановлено судом та вбачається з відео бодікамери, яка закріплена на форменому одязі патрульного, факт правопорушення за ч.1 ст.121 позивачем підтверджуються в повній мірі. Фактична позиція позивача зводиться до незгоди з кваліфікацією правопорушення, але не до заперечення самого факту наявності додатково облаштованого місця для відпочинку у транспортному засобі, що і зафіксовано на відеозаписі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги те, що позивач дійсно порушив ПДР, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими і немає жодних правових підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки вона винесена законно, а її скасування призведе до залишення правопорушника без відповідальності.

Посилання позивача щодо неправомірності оскаржуваної постанови не є підставою для скасування правомірної постанови.

Таким чином, судом встановлено, що в діях позивача був наявний склад адміністративного правопорушення, оскільки доводи позивача фактично були спростовані в судовому засіданні під час дослідження оскаржуваної постанови та відеозапису з нагрудного відео реєстратора.

Суд вважає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем порушень правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи наявні документи та матеріали, які підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Позивачем не надано суду будь яких належних та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.

Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №7472659 від 01.07.2026 року на ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КУпАП, винесена інспектором у відповідності до вимог чинного законодавства та відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст.77, 243-245, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Залишити постанову інспектора БПП з обслуговування Чернівецького району УПП в Чернівецькій області ДПП старшого лейтенанта поліції Джуряка Ігоря Дмитровича серії ЕНА № 7472659 від 01.07.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП - без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Хотинський районний суд Чернівецької області протягом десяти днів з дня його постановлення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя: Сергій Миколайович СКРИПНИК