Рішення № 138358336, 08.07.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/2444/25 Провадження 2/636/3566/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Золотоверхої О.О.,

за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,

представника відповідача адвоката Скользнєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

26.03.2025 поштовим зв`язком позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просили стягнути з останнього заборгованість за кредитними договорами №40907-10/2023 від 29.10.2023 та 41811-10/2023 від 30.10.2023 у загальному розмірі 50725.00 грн., укладеним між відповідачем та ТОВ «АВАНС Кредит», та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що між відповідачем та ТОВ «АВАНС Кредит» 29.10.2023 укладено кредитний договір №40907-10/2023. 30.10.2023 між відповідачем та ТОВ «АВАНС Кредит» укладено кредитний договір №41811-10/2023. Кредитні договори підписано електронним підписом Позичальника, що відтворені шляхом використання одноразових ідентифікаторів. Відповідно до договорів кошти надаються у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки. Підписанням договорів позичальник погодився, що ознайомлений з усіма умовами Правил надання грошових коштів у позику, у т.ч. на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс кредит». Ці правила є публічною пропозицією в розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України.

21.03.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №21032024, у відповідності до якого останнім за плату відступається право грошової вимоги до Боржників в момент підписання Акту прийому-передачі реєстру боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 21.03.2024 до позивача відступлено право вимоги до відповідача:

- за договором №40907-10/2023 у сумі 23125.00 грн., з яких 5000.00 грн. сума боргу за тілом кредиту, 18125.00 грн. борг за відсотками;

- за договором №41811-10/2023 у сумі 27600.00 грн., з яких 6000.00 грн. сума боргу а тілом кредиту, 21600.00 грн. сума боргу за відсотками.

З моменту відступлення права вимоги позивачем жодних додаткових нарахувань не проводилося.

На підставі викладеного представника позивача просить позов задовольнити та стягнути вказані суми на свою користь.

Заочним рішенням від 21.01.2026 позовні вимоги задоволено.

На адресу суду 17.03.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява адвоката Скользнєвої В.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. У вказаній заяві в т.ч. зазначено наступне. З рішенням суду Відповідач не погоджується.

Щодо кредитного договору №40907-10/2023: 29.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 40907-10/2023. Істотні умови: сума кредиту - 5000 грн; строк кредитування - 360 днів; відсоткова ставка - 2,5% в день. 21.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 21032024. Відповідно до Реєстру боржників від 21.03.2024 до Договору факторингу № 21032024 від 21.03.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 40907-10/2023 в розмірі 23125 грн. В позовній заяві просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 40907-10/2023 у сумі 23125 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту: 5000 грн; заборгованості за відсотками: 18125 грн.

Щодо кредитного договору №41811-10/2023: 30.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 41811-10/2023. Істотні умови: сума кредиту - 6000 грн.; строк кредитування - 360 днів; відсоткова ставка - 2,5% в день. 21.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 21032024. Відповідно до Реєстру боржників від 21.03.2024 до Договору факторингу № 21032024 від 21.03.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 41811-10/2023 в розмірі 27600 грн. В позовній заяві просять стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 41811-10/2023 у сумі 27600 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 6000 грн; заборгованості за відсотками - 21600 грн.

Щодо відсутності належних доказів перерахунку кредитних коштів: в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно кредитних договорів. Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим. Так, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». З урахуванням викладеного позивач не довів факту надання коштів позичальнику оскільки не надав відповідних доказів (зокрема виписки за картковими рахунками позичальника). Надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Розрахунок заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. У матеріалах справи міститься посилання на такі загальні умови на веб ресурсах кредиторів. Разом з тим, розпорядником інформації на таких веб-сайтах є безпосередньо первинні кредитори, які мають права адміністратора сайту та можливість у будь-який час, в односторонньому порядку, вносити зміни в такі умови надання кредитів населенню. Саме тому такі дані не підтверджують, що позичальник ознайомився в момент укладення кредитного договору саме з тими, а не іншими умовами. Тобто, стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, які надані відповідачем первісним кредиторам, позивач не надав до суду жодного належного доказу, яким би підтвердив викладені обставини. За таких умов в позові не було доведено факту видачі відповідачу кредитних коштів у заявленому Позивачем розмірі, а також відповідно і користування ними, тому відсутні підстави для їх стягнення. Таким чином, за наявними розрахунками позивача без первинних документів неможливо перевірити зазначену позивачем суму заборгованості, як і неможливо перевірити сам факт надання кредитних коштів позичальникові у відповідному розмірі. Отже, Позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, тому, відповідно, перевірити розмір нарахованої суми боргу, процентів не є можливим.

Щодо відсутності доказів оплати за договором факторингу №21032024 від 21.03.2024: 21.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 21032024. Відповідно до п. 1.1 Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік вимог Боржників, та підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується відповідно до Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору. Відповідно до п. 3.4 Договору Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни Продажу, передбаченої п.3.3. цього Реєстру протягом 6 (шести) робочих днів з моменту передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «ОТП БАНК», МФО 300528. Клієнта Пунктом 3.6 Договору становлено, що Моментом виконання Фактором грошового зобов`язання сторони визначають момент надходження Ціни продажу за цим Договором на рахунок Клієнта, зазначений в п.3.4 даного Договору. Тобто умовами Договору факторингу №21032024 від 21.03.2024 прямо передбачена оплата за перехід права вимоги. Однак, Позивач не тільки не надав суду доказів такої оплати, але і приховує ціну продажу, яка повинна бути вказана в п.3.3 Договору Факторингу. Пункт 3.3 містить текст «Ціна Продажу за Договором становить…» та приховану частину тексту! Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав. Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за договором факторингу, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Позивач не надав суду належних доказів того, що була здійснена оплата за договором факторингу №21032024 від 21.03.2024 та приховав від суду Ціну Продажу.

Щодо відсутності доказів відступлення прав вимоги від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ»: Спірні правовідносини стосуються наявності у позивача права вимоги до відповідача у справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. За твердженням позивача таке право вимоги ним набуте на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором. В своїй позовній заяві ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначає, що Відповідно до Реєстру боржників від 21.03.2024 до Договору факторингу № 21032024 від 21.03.2024, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача: за кредитним договором № 40907-10/2023 в розмірі 23125 грн; за кредитним договором № 41811-10/2023 в розмірі 27600 грн. Наданий суду документ під назвою «Витяг з Реєстру Боржників до Договору факторингу № 21032024 від 21.03.2024» в якому зазначена інформація відносно ОСОБА_1 фактично не є витягом з реєстру боржників, оскільки є аркушем паперу, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу! Витяг з Реєстру боржників засвідчений 18.12.2024 представником ТОВ «ФК «ЄАПБ» Алієвою Нурай, в той час, як сам Реєстр Боржників був укладений 21.03.2024. Іншими словами зазначений документ є лише твердженням позивача, яке підлягає доведенню на загальних підставах. Вказані витяги створені та засвідчені позивачем одноосібно та не містять підпису іншої сторони договору факторингу. Також вони не є належним чином засвідченою копією оригінального реєстру прав вимоги, який мав бути підписаний обома сторонами правочину. Водночас за умовами укладених договорів про відступлення права вимоги передбачено, що клієнт зобов`язаний відступити фактору права вимоги зазначені у відповідному Реєстрі боржників. Однак таких реєстрів боржників позивач суду разом з позовною заявою не надав! За цих обставин позивач не довів наявність у нього права вимоги до відповідача у спірних правовідносинах.

Враховуючи відсутність доказів оплати за Договором факторингу, позивач не довів факт відступлення йому первісним кредитором права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, про стягнення заборгованості за якими позивач подав цей позов.

Ухвалою суду від 07.05.2026 заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 21.01.2026 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано і призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

13.05.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідача надала відзив на позов, в якому зазначено аналогічна заяві про перегляд заочного рішення позиція щодо кредитного договору №40907-10/2023; щодо кредитного договору №41811-10/2023; щодо відсутності належних доказів перерахунку кредитних коштів; щодо відсутності доказів оплати за договором факторингу №21032024 від 21.03.2024; щодо відсутності доказів відступлення прав вимоги від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «ФК «ЄАПБ. Також зазначено щодо стягнення судових витрат на користь Відповідача: 23.02.2026 р. між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надаємо акт здачі прийняття наданих послуг від 08.05.2026 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 08.05.2026 р. на суму 8000,00 грн. та договір про надання правової допомоги.

Просить в задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі та стягнути з ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» на користь Відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Представник позивача в позові просила розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення заочного рішення.

Відповідач до суду не з`явився.

Представник відповідача просила відмовити у задоволення позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою.

Суд, розглянувши позов, ознайомившись із заявами представників сторін, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.10.2023 в електронному вигляді ОСОБА_1 (щодо підпису зазначено «Електронний підпис НОМЕР_2 ») підписав Договір про надання фінансового кредиту №40907-10/2023 з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (а.с.6-8), згідно якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 5000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом; тип кредиту кредит, мета кредиту на власні потреби, строк 360 днів, дата надання 29.10.2023, дата погашення 22.0.2024; у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування; процентна ставка 2.5 % на день, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти кожні 20 днів, кредит надається у безготівковій формі у національній валюті шляхом зарахування на картку № НОМЕР_3 . Договором також передбачено порядок укладення договору, порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, порядок взаємодії за договором, інші умови.

До договору надано Додаток №1 Графік платежів, згідно якого станом на 22.10.2024 позичальник повинен сплатити 50000.00 грн., з яких 5000.00 грн. тіло кредиту, 45000.00 грн. проценти за користування кредитом (а.с.9), копію паспорта споживчого кредиту з аналогічними договору умовами кредитування (а.с.10-11).

30.10.2023 в електронному вигляді ОСОБА_1 (щодо підпису зазначено «Електронний підпис НОМЕР_4 ») підписав Договір про надання фінансового кредиту №41811-10/2023 з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (а.с.13-15), згідно якого Товариство надає Клієнту фінансовий кредит у розмірі 6000.00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом; тип кредиту кредит, мета кредиту на власні потреби, строк 360 днів, дата надання 30.10.2023, дата погашення 23.10.2024; у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування; процентна ставка 2.5 % на день, клієнт зобов`язаний сплачувати проценти кожні 25 днів, кредит надається у безготівковій формі у національній валюті шляхом зарахування на картку № НОМЕР_3 . Договором також передбачено порядок укладення договору, порядок нарахування процентів та сплати заборгованості за договором, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, порядок взаємодії за договором, інші умови.

До договору надано Додаток №1 Графік платежів, згідно якого станом на 23.10.2024 позичальник повинен сплатити 60000.00 грн., з яких 6000.00 грн. тіло кредиту, 54000.00 грн. проценти за користування кредитом (а.с.16), копію паспорта споживчого кредиту з аналогічними договору умовами кредитування (а.с.17-18).

На підтвердження права вимоги до відповідача зі сторони позивача за договорами №40907-10/2023 від 29.10.2023 та 41811-10/2023 від 30.10.2023 до суду надано копії наступних документів:

- договору факторингу №21032024 від 21.03.2024, укладеного між ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с.20-22, не в повному обсязі), згідно якого останнім за плату передається право грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників;

- акту прийому-передачі реєстру боржників від 21.03.2024 за Договором факторингу №21032024 (а.с.23);

- витягу від 18.12.2024 з реєстру боржників від 21.03.2024 з ознаками підпису представника позивача (а.с.24), в якому зазначено договори №40907-10/2023 від 29.10.2023 та 41811-10/2023 від 30.10.2023, боржник ОСОБА_1 , сума боргу 23125.00 грн. та 27600.00 грн. відповідно.

Згідно розрахунку заборгованості за підписом представника позивача (а.с.12) станом на 30.11.2024 заборгованість за договором №40907-10/2023 становить 23125.00 грн., з яких сума боргу за тілом кредиту 5000.00 грн., сума боргу за відсотками 18125.00 грн., додаткових нарахувань з моменту відступлення права вимоги позивачем не здійснювалося; розрахунок здійснено за період з 21.03.2024 по 30.11.2024.

Згідно розрахунку заборгованості за підписом представника позивача (а.с.19) станом на 30.11.2024 заборгованість за договором №41811-10/2023 становить 27600.00 грн., з яких сума боргу за тілом кредиту 6000.00 грн., сума боргу за відсотками 21600.00 грн., додаткових нарахувань з моменту відступлення права вимоги позивачем не здійснювалося; розрахунок здійснено за період з 21.03.2024 по 30.11.2024.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції (далі Закон), електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч.1ст.1 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис, електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані, будь-яка інформація в електронній формі; засіб електронного підпису чи печатки апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які використовуються для створення та/або перевірки електронного підпису чи печатки.

Відповідно до змісту ст. 7 Закону оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі ст.14 Закону електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно з загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», у чинній на день укладення сторонами Договору редакції, у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст.100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові і відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Визначення поняття зобов`язання міститься у ч.1ст.509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З положень частини 1, 2ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За статтею 11ЗаконуУкраїни«Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIтапідтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),

Відповідно до частини 4 статті 263ЦПКУкраїни при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами другою, третьою статті 215ЦКУкраїни визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно зі статтями 11,18ЗаконуУкраїни«Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12ЗаконуУкраїни«Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Сторони строк договору визначили, погодили строк договору, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 (н/п 4-10 цс 18).

Згідно з ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зміни до вказаної статті набули чинності з 22.12.2023 відповідно до Закону України № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, натомість відповідачу нараховувалися відсотки понад 1% в день (2.50%). Процентна ставка позивачем не змінювалася відповідно до змін у Законі і нарахування здійснювалося всупереч законодавству.

Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 25.05.2025 року, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Вказано позиція викладена у постанові Чернігівського апеляційного суду від 27.02.2025 по справі №733/2430/24 (провадження №22-ц/4823/376/25).

Договори №40907-10/2023 від 29.10.2023 та 41811-10/2023 від 30.10.2023 до внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2.5 % на день повинна була бути перерахована кредитором відповідно до п.17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування».

Враховуючи положення п.17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» за договором №40907-10/2023 від 29.10.2023 загальна сума нарахованих процентів склала б 34125.00 грн. з розрахунку 5000 грн. *2.5 % * 175 днів + 5000 грн. *1.5 % * 120 днів + 5000 грн. *1 % * 65 днів.

Враховуючи положення п.17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» за договором №41811-10/2023 від 30.10.2023 загальна сума нарахованих процентів склала б 40860.00 грн. з розрахунку 6000 грн. *2.5 % * 174 днів + 6000 грн. *1.5 % * 120 днів + 6000 грн. *1 % * 66 днів.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому суд погоджується з позицією сторони відповідача в частині недоведення перерахування відповідачу коштів за спірними договорами. Так встановлено, що матеріали справи взагалі не містять відомостей/документів, які б підтверджували факт перерахування коштів відповідачу; клопотання про витребування таких відомостей до суду також не надано.

Суд також погоджується з твердженням, що матеріали справи не містять копій реєстру боржників до договору факторингу №21032024 від 21.03.2024, з ознаками підписів ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», в якому було б зазначено спірні кредитні договори.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, рішення ЄСПЛ в справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, рішення ЄСПЛ у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010).

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-6 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат позивача щодо сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3028.00 грн. до позову надано платіжну інструкцію від 17.12.2024 (а.с.1).

На підтвердження витрат відповідача щодо сплати судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення у розмірі 665,60 грн. надано квитанцію від 17.03.2026 (а.с.79).

На підтвердження розміру витрат відповідача на правничу допомогу у сумі 8000.00 грн. до суду надано копії: ордеру на надання правничої допомоги від 03.03.2026 (а.с.81/2), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.87/2), договору про надання правничої допомоги від 23.02.2026 (а.с.104), акту здачі-прийняття наданих послуг від 08.05.2026 (а.с.104/2), квитанції до прибуткового касового ордеру №б/ від 08.05.2026 (а.с.104/2).

Таким чином судові витрати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» залишаються за позивачем, судові витрати ОСОБА_1 слід стягнути з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст.4,5,13,76-81,178,141,258-259,263-265,268,279,350 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

Судові витрати ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - залишити за позивачем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 665.60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок) - судовий збір та 8000.00 грн. (вісім тисяч гривень ) витрати на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення суду виготовлено 14.07.2026.

Суддя О.О. Золотоверха