Рішення № 138358057, 21.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/3164/26

Провадження № 2/643/4229/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026

21 липня 2026 року місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» в особі представника Усенка М.І. звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , якою просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019 у розмірі 23 600,00 грн, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 29.09.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 83091, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором. ТОВ «Займер» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надано відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначені умовами Кредитного договору. У свою чергу відповідач не виконав належним чином умов Кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ЗК-11032020, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Займер», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019. Отже, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором у встановленому Договором порядку та строки, ОСОБА_1 має заборгованість у загальному розмірі 23 600,00 грн, яка складається із: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 500,00 грн - заборгованість за процентами; 19 600,00 грн - заборгованість за пенею. Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн та суму витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України.

Від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками до неї, ухвалу про відкриття провадження у справі та встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

З боку відповідача до суду у встановлений законом строк відзив відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України і всі докази, що підтверджують заперечення проти позовних вимог, не надіслано, зустрічну позовну заяву не пред`явлено.

Відповідно до правил ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, від АТ «Сенс Банк» надійшла відповідь про те, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в Банку було емітовано карту № НОМЕР_2 . 29.09.2019 на зазначену карту було зарахування коштів на суму 2 500,00 грн. Також надано виписку по рахунку відповідача.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов до такого.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 29.09.2019 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 83091, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 2 500,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені Договором.

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього Договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов. Відповідач підписав Договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «KL2190».

Відповідно до умов Кредитного договору, кредит надається строком на 30 днів, тобто до 28.10.2019. Строк дії Договору 30 днів, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором. Без письмової згоди Клієнта, Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. (п. 1.2 Договору).

За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (проценти) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди Клієнта, Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору, кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної картки, вказаної Клієнтом. Без письмової згоди Клієнта, Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

Згідно із п. 6.8. Кредитного договору, підписанням цього Договору Клієнт підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства. Без письмової згоди Клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.

З усіма істотними умовами кредитування відповідач ознайомлений, що підтверджується його електронним підписом у Кредитному договорі, в якому закріплено, зокрема строк Договору, строк кредитування, мета отримання кредиту, процента ставка за користування кредитними коштами, порядок повернення кредиту, тощо.

Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно із ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Так, оскільки в матеріалах справи на підтвердження укладення Кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови Кредитного договору, зокрема, суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставка за користування кредитом, які підписані електронним підписом відповідача, суд вважає, що наявні підстави вважати, що відповідач підписав Кредитний договір та був проінформований про всі істотні його умови.

Зазначений Кредитний договір відповідачем ОСОБА_1 не оспорювався, у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним/нікчемним. Доказів протилежного суду не надано.

Як встановлено судом, ТОВ «Займер» (Первісний кредитор) свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019 виконав та надав йому 29.09.2019 кредит у розмірі 2 500,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 .

Зарахування кредитних коштів підтверджується також відповіддю АТ «Сенс Банк», надану на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в Банку було емітовано карту № НОМЕР_2 . 29.09.2019 на зазначену карту було зарахування коштів на суму 2 500,00 грн.

У порушення положень Договору, відповідач ОСОБА_1 користуючись коштами наданими йому Товариством, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих кредитних коштів, також сплату процентів за користування кредитом.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у відповідача утворилася заборгованість за Кредитним договором.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором, 11.03.2020 між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір про відступлення прав вимоги № ЗК-11032020, згідно умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Займер», включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019.

Із наданого позивачем Витягу з Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги № ЗК-11032020 від 11.03.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 23 600,00 грн.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором та про наявність заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомило відповідача шляхом направлення йому відповідного повідомлення (досудової вимоги).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання.

Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України від 12.07.2001 № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Так, за змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до п. 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2019 № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно до абза. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України, договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (ч. 1 ст. 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом ч. 2 ст. 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_1 .

У позовній заяві представник позивача зазначає, що всупереч умовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, ОСОБА_1 не виконав свого зобов`язання та не повернув кредит у строки, передбачені Кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «Займер» (Первісним кредитором), у відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019 складає 23 600,00 грн, яка складається із: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 500,00 грн - заборгованість за процентами; 19 600,00 грн - заборгованість за пенею.

Подані позивачем документи підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів. Розрахунок підтверджує існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Наданий договір відступлення прав вимоги підтверджує перехід всіх прав грошової вимоги, які належали ТОВ «Займер» за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019.

Доказів, що кредитні кошти відповідачем не отримані матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печаткою.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно із абз. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц (провадження № 61-16754св19), від 17.12.2020 у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом із тим відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).

У частині 2 статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оскільки при укладанні спірного кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, за відсутності належних доказів виконання зобов`язань за спірним договором, суд вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 .

Відтак, суд дійшов висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019 у розмірі 4 000,00 грн, яка складається із: 2 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 1 500,00 грн - заборгованість за процентами.

Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми заборгованості по пені в сумі 19 600,00 грн, з огляду на таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24.02.2022, який триває донині.

З огляду на вказані норми, позичальник (відповідачка) звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафів) та інших платежів у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу/пені до задоволення не підлягають, а тому позовні вимоги належить задовольнити частково.

У зв`язку з викладеним вище, беручи до уваги те, що відповідач ОСОБА_1 взятих на себе кредитних зобов`язань в строки, передбачені Кредитним договором, не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача ОСОБА_1 заборгованості, що складається із заборгованості за тілом кредиту 2 500,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 1 500,00 грн, а всього на загальну суму 4 000,00 грн.

Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Далі, відповідно до ст. 133 ЦПК України, судовий збір включено до складу судових витрат.

Представником позивача у прохальній частині позовної заяви викладено вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 суми судового збору в розмірі 2 662,40 грн, сплаченого позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача - на 16,95% (в сумі 4 000,00 грн), то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 451,28 грн (4 000,00 грн (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 23 600,00 грн (загальна сума позовних вимог) = 16,95% х 2 662,40 грн (сума сплаченого судового збору).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За приписами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі № 463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію Акту № 809 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 13.02.2026; копію Детального опису наданих послуг від 13.02.2026 по Акту № 809 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025; копію Ордера на надання правничої допомоги4 копію довіреності.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 16,95%, тому понесені та документально підтверджені позивачем судові витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що відповідно становить 1 356,00 грн (8000 х 16,95%).

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 274 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за Кредитним договором № 83091 від 29.09.2019 у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», код ЄДРПОУ 35234236, суму судового збору в розмірі 451 (чотириста п`ятдесят одна) гривня 28 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», код ЄДРПОУ 35234236, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 356 (одна тисяча триста п`ятдесят шість) гривень 00 копійок.

Відмовити в іншій частині позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня оголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Сугачова