Рішення № 138357674, 21.07.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3181/26

провадження № 2/619/1962/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 липня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дергачі матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради, третя особа Харківська товарна біржа про визнання правочину дійсним,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить: визнати дійсним правочин Договір № Н6-141 від 17.11.1998 року купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_3 через брокера брокерської контори №277 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 через брокера брокерської контори №277 ОСОБА_8 , підписаний та зареєстрований на Харківській товарній біржі та зареєстрований Слатинським Малим госпрозрахунковим державним підприємством «Інвентаризатор» 09 грудня 1998 року та записаний у реєстрову книгу №2 за реєстровим №231; визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 : літ. «А-1», загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., тамбур літ. «а», а також надвірні будівлі та споруди: вбиральню літ. «Б», погріб літ. «В», розташовані на земельній ділянці площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

В процесі розгляду справи представником позивача подано заяву про залишення без розгляду позовної заяви в частині вимоги про визнання за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 : літ. «А-1», загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., тамбур літ. «а», а також надвірних будівель та споруд: вбиральню літ. «Б», погріб літ. «В», розташовані на земельній ділянці площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 квітня 1971 року ОСОБА_9 , уклала шлюб з ОСОБА_3 , який був зареєстрований в м. Харкові, Московський відділ РАГС, про що зроблено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів №287 від 23.04.1971. В зареєстрованому шлюбі народилася дочка ОСОБА_10 , 1981 року народження, в свідоцтві про її народження, батьками записані: батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 17 листопада 1998 року, під час подружнього життя ОСОБА_1 з чоловіком, ОСОБА_3 через брокера брокерської контори №277 ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через брокера брокерської контори №277 ОСОБА_8 , житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу нерухомості №Н6-141 від 17.11.1998 року був посвідчений Харківською товарною біржею. Право власності зареєстровано Слатинським Малим госпрозрахунковим державним підприємством «Інвентаризатор» 09 грудня 1998 року та записаний у реєстрову книгу №2 за реєстровим № 231. ОСОБА_1 з чоловіком, ОСОБА_3 , як покупці, сплатили продавцям належну за договором ціну, а останні отримали гроші та передали у розпорядження житловий будинок з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений житловий будинок зареєстровано за ОСОБА_3 . Позивач вказує, що вони родиною заселились до вищевказаного будинку, робили ремонт, сплачували комунальні платежі. Після смерті чоловіка позивач залишилася проживати у вищевказаному будинку. Тобто, як вказує позивач нею були виконані всі суттєві вимоги угоди, викладені в договорі №Н6-141 від 17.11.1998.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у 78 років помер чоловік позивачки, ОСОБА_3 . За свого життя він заповіт не складав. На час своєї смерті він був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , разом із позивачкою. Спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 двоє, позивачка, а також донька, ОСОБА_11 , 1981 року народження, інших спадкоємців немає. Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла лише позивачка, фактом спільної реєстрації та проживання з чоловіком за однією адресою: АДРЕСА_1 . У встановлений законом термін позивачка звернулась до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину у нотаріуса вона не змогла. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Мезєвою О.А., 04 липня 2025 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не був наданий документ, посвідчений належним чином, що підтверджує право власності спадкодавця на вищевказаний житловий будинок. Крім того у встановлений законом термін для прийняття спадщини донька ОСОБА_12 , 1981 року народження, звернулась з відповідною заявою про відмову прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 . Позивачкою заявлено вимогу про визнання угоди дійсною, посилаючись на те, що на правочини вчинені до моменту набуття чинності ЦК України від 16 січня 2003 року, тобто до 01 січня 2004 року, поширюється законодавство, чинне на момент їх укладення, зокрема ЦК Української РСР від 18 липня 1963 року. Позивачка вказує, що на теперішній час наявні перешкоди для державної реєстрації права власності на зазначений житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами. В зв`язку з чим позивачка просить визнати дійсним правочин Договір №Н6-141 від 17.11.1998 року купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 : літ. «А-1», загальною площею 53,6 кв.м., житловою площею 40,7 кв.м., тамбур літ. «а», а також надвірні будівлі та споруди: вбиральню літ. «Б», погріб літ. «В», розташовані на земельній ділянці площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у ньому. Розгляд справи просила провести без її участі та без участі позивачки.

Представник відповідача Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, Суржкова В.В. надала заяву, відповідно до якої просила провести судове засідання без її участі, вказавши, що проти задоволення позову не заперечує.

Представник третьої особи Харківської товарної біржі в судове засідання не з`явився, повідомлявся своєчасно та належним чином.

Суд, дослідивши доводи позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У відповідності до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 квітня 1971 року, позивачка по справі ОСОБА_9 , уклала шлюб з ОСОБА_3 , який був зареєстрований в м. Харкові, Московський відділ РАГС, про що зроблено відповідний актовий запис в книзі реєстрації шлюбів №287 від 23.04.1971.

Від шлюбу у сторін є донька ОСОБА_10 , 1981 року народження, в свідоцтві про її народження, батьками вказані: батько ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (серія НОМЕР_2 ).

Згідно листа Дергачівської міської ради від 30.04.2025 №1362/03-32, відповідно до даних реєстру територіальної громади та облікових даних архівної картотеки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті зареєстрована ОСОБА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка, ОСОБА_1 звернулась до Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області з заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка.

Однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, складеної Державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Мезєвою О.А., 04 липня 2025 року, позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не був наданий документ, посвідчений належним чином, що підтверджує право власності спадкодавця на вищевказаний житловий будинок.

Так, з матеріалів справи встановлено, що 17.11.1998 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 продали, а ОСОБА_3 придбав житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 .

Договір купівлі-продажу Н6-141 посвідчений Харківською товарною біржею.

Договір купівлі-продажу 09.12.1998 року зареєстрований в цілому за ОСОБА_3 у Слатинському МП ТІ «Інвентаризатор» та записано в реєстрову книгу № 2 за реєстровим № 231 09.12.1998.

Позивачка зазначила, що вона з чоловіком, ОСОБА_3 , сплатили продавцям належну за договором ціну, а останні отримали гроші та передали у розпорядження житловий будинок з надвірними будівлями, за адресою: АДРЕСА_1 . Після чого, вони всією родиною заселились до вищевказаного будинку, робили ремонт, сплачували комунальні платежі. Після смерті чоловіка позивачка також проживає у вищевказаному будинку до теперішнього часу, сплачує всі комунальні платежі за неї, заборгованість по яким відсутня.

Таким чином були виконані всі суттєві вимоги угоди, викладені в договорі №Н6-141 від 17.11.1998.

Тобто між сторонами була досягнута згода з усіх необхідних та суттєвих умов договору та відбулося його виконання.

Згідно пунктів 10,11 договору №Н6-141 купівлі-продажи від 17.11.1998 передбачено, на підставі ст.15 ЗУ «Про товарну біржу», угоди зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Цей договір підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

Право власності зареєстровано за ОСОБА_3 у Слатинському МП ТІ «Інвентаризатор» та записано в реєстрову книгу №2 за реєстровим № 231 09.12.1998.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли 29 вересня 1998 року, а тому при вирішенні спору підлягають застосуванню положення ЦК Української РСР 1963 року (надалі - ЦК УРСР).

Відповідно до статті 224 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із частиною першою статті 128 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. Відповідно до статті 4 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством, в тому числі і з угод. Згідно зі статтею 41 ЦК УРСР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Зі змісту статті 227 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню, якщо хоча б одна із сторін є громадянином.

Згідно з приписами частини 1 статті 47 ЦК УРСР, недотримання вимог, передбачених статтею 227 ЦК УРСР тягне за собою недійсність договору.

Відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального посвідчення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

При укладенні вищевказаного договору сторонами досягнуто всіх істотних умов, договір виконано сторонами у повному обсязі, тому покупець в силу статті 145 ЦК УРСР є добросовісним набувачем.

Відповідно до частини 2 статті 12 Закону України «Про власність», який діяв на час укладення сторонами спірної угоди, громадянин набуває права власності внаслідок укладення угод, не заборонених законом. Оскільки покупцем укладена угода, яка не суперечить закону, він вважається власником придбаного майна.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Отже, законодавець на час виникнення спірних правовідносин не вимагав нотаріального посвідчення договору відчуження нерухомості у разі укладання такого договору на товарній біржі.

Суд приходить до висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу будинку дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі-продажу домоволодіння. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволеній чинним законодавством України на момент його вчинення. Сторони узгодили усі істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема щодо об`єкту продажу нерухомості.

Як встановлено судом вище, сторони домовились щодо всіх важливих умов договору купівлі-продажу, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне виконання цього договору, продавцям було передано кошти за спірне майно, а покупець з часу укладення вказаного правочину користувався цим майном.

Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних і фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету України будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року №121, передбачала підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих на біржі.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконані в повному обсязі, договір зареєстрований в Слатинському малому госпрозрахунковому державному підприємстві «Інвентаризатор» 09 грудня 1998 року та записаний у реєстрову книгу №2 за реєстровим №231 тому померлий, ОСОБА_3 на підставі статей 128, 153 ЦК УРСР і статті 49 Закону України «Про власність», який діяв на той час, набула право власності на будинок і правомірно володів ним до моменту смерті.

Оскільки покупець за договором купівлі-продажу помер, на теперішній час оформлення договору купівлі-продажу нерухомого майна у відповідності до вимог діючого законодавства неможливо.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).

За правилами частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини 5, 6 статті 81 ЦПК визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачкою доведені належними та допустимими доказами обставини, які підлягають встановленню, а саме: факт повного виконання угоди купівлі-продажу сторонами договору, неможливість оформлення угоди належним чином на сьогоднішній день, оскільки один із контрагентів помер та нотаріальне посвідчення договору є неможливе. Також суд враховує ту обставину, що позивачка, ОСОБА_1 , як спадкоємиця майна після смерті чоловіка, не може захистити свої права іншим чином та прийняти спадщину. Таким чином вимога про визнання договору купівлі-продажу дійсним підлягає задоволенню.

Отже, ураховуючи наведене вище, оцінивши надані позивачкою докази та встановлені відповідно ним обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд доходить висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 81, 247, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати дійсним правочин Договір №Н6-141 від 17.11.1998 року купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між, ОСОБА_3 через брокера брокерської контори №277 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 через брокера брокерської контори №277 ОСОБА_8 , підписаний та зареєстрований на Харківській товарній біржі та зареєстрований Слатинським МП ТІ «Інвентаризатор» 09 грудня 1998 року та записаний у реєстрову книгу №2 за реєстровим № 231.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

відповідач: Дергачівська міська рада, адреса: Харківська обл., Харківський р-н, м. Дергачі, пл. Перемоги, 5, код ЄДРПОУ04059496;

відповідач: Харківська Товарна Біржа, код ЄДРПОУ 32867233, адреса: місто Харків, вул. Полтавський Шлях, буд.22.

Суддя Л. В. Калиновська