Ухвала суду № 138357453, 20.07.2026, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/8382/26

Номер провадження 1-кс/404/3109/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року місто Кропивницький

Слідчий суддя Фортечного районного суду м.Кропивницького ОСОБА_1 секретар судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника- адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12026121010001549, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на майно, вилучене під час досудового розслідування. Зазначив, що 16.07.2026 року невстановлена особа шляхом підпалу умисно пошкодила вантажний автомобіль «Scania», внаслідок чого було пошкоджено шину транспортного засобу та заподіяно матеріальну шкоду власниці.

У ході досудового розслідування 17.07.2026 під час особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 вилучено мобільний телефон «Samsung А33», банківську картку АБ КБ «ПриватБанк», а під час огляду місця події рюкзак «ROOMSTER» та полімерну пляшку із залишками речовини з характерним запахом бензину. Постановою слідчого зазначені предмети визнані речовими доказами.

Слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити. Інші учасники, будучи належним чином повідомленими, не перешкоджали розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. За змістом ч.3 ст.170 КПК України арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, якщо воно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.

Згідно зі ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, що можуть бути використані як доказ.

Слідчий суддя також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої будь-яке втручання держави у право мирного володіння майном повинно бути законним, переслідувати легітимну мету та відповідати принципу пропорційності.

У рішенні у справі «Smirnov v. Russia» Європейський суд з прав людини зазначив, що вилучення та подальше утримання майна органами державної влади може бути виправданим за умови, що такий захід здійснюється відповідно до закону, переслідує законну мету та є необхідним для належного здійснення правосуддя. При цьому має бути забезпечений справедливий баланс між суспільним інтересом та правом особи на мирне володіння своїм майном.

Також ЄСПЛ наголошує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не повинно покладати на особу надмірний та непропорційний тягар. Національний суд повинен перевірити наявність достатніх підстав для обмеження права власності та оцінити співмірність такого втручання із завданнями кримінального провадження.

У цьому кримінальному провадженні арешт майна застосовується виключно з метою забезпечення збереження речових доказів. Вилучені предмети постановою слідчого визнані речовими доказами, можуть містити сліди кримінального правопорушення та мають значення для встановлення обставин кримінального провадження. Враховуючи тимчасовий характер такого обмеження, його законну мету та необхідність забезпечення ефективності досудового розслідування, слідчий суддя вважає, що втручання у право власності відповідає вимогам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та є пропорційним поставленій меті.

Із наданих матеріалів убачається, що вилучені предмети безпосередньо пов`язані з обставинами кримінального провадження, можуть містити сліди кримінального правопорушення та підлягають подальшому експертному дослідженню. Незастосування арешту створює ризик їх приховування, втрати, пошкодження або відчуження.

Слідчий суддя враховує, що на цій стадії кримінального провадження не вирішується питання допустимості чи достатності доказів для доведення вини особи, а лише перевіряється наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження. Надані матеріали свідчать про існування таких підстав.

З урахуванням принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, передбаченим ст.2 КПК України, слідчий суддя вважає арешт майна необхідним та таким, що відповідає вимогам ст.132 КПК України.

Керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на мобільний телефон марки «Samsung A33» чорного кольору IMEI-1: НОМЕР_1 , IMEI-2: НОМЕР_2 із SIM-карткою НОМЕР_3 ; банківську картку АБ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_4 ; рюкзак чорного та червоного кольорів з написом «ROOMSTER»; полімерну пляшку від мінеральної води із вмістом невідомої речовини з характерним запахом бензину шляхом позбавлення права на їх відчуження, розпорядження та користування до скасування арешту у встановленому КПК України порядку.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Фортечного

районного суду м.Кропивницького ОСОБА_1