Рішення № 138356276, 21.07.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2990/26

Провадження № 2/211/4710/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21 липня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Медведєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в обґрунтування якого зазначив, що 06.02.2025 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2076816 (надалі договір). Унаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у сумі 29 599,98 грн. 13.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 13112025/1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Селфі Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2076816 від 06.02.2025. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму заборгованості, а також судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року позовну заяву передано за підсудністю до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Справа надійшла до суду 19.05.2026 року.

Ухвалою суду від 20 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 21 липня 2026 року розгляд справи ухвалено проводити в заочному порядку.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до прохальної частини тексту позовної заяви, представник позивача просить проводити розгляд справи за його відсутності, на вимогах наполягає.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Ураховуючи вимоги частин першої та третьої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як встановлено судом, 06 лютого 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2076816, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 6 000,00 грн., у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок відповідача за реквізитами № НОМЕР_1 , на строк 360 днів, стандартана процентна ставка 1 % в день (а.с. 9-23).

Вказаний договір було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: Х879.

12 лютого 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2076816, відповідно до умов якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 000,00 грн., в зв`язку з чим загальний розмір кредиту складає 8 000,00 грн. (а.с.25-26).

Вказану угоду було підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: В964.

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 грошових коштів у загальному розмірі 8 000 грн. (а.с. 38-39).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону №675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення статті 12 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 1 статті 510 ЦК України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі статтею 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

13 листопада 2025 року між ТОВ «Селфі Кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13112025/1, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» Права вимоги до Боржників, вказаних в Реєстрі боржників (а.с. 47-56, 63-64 копія договору з додатками).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 13112025/1 від 13.11.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №2076816 від 06 лютого 2025 року на суму 29 599,98 грн. (а.с. 65 витяг).

Згідно зі ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно із частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість за кредитним договором №2076816 від 06 лютого 2025 року в розмірі 29 599,98 грн., яка складається з наступного: 7 999,98 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 17 600,00 грн. заборгованість по процентам; 4 000,00 грн. - заборгованість за пенею (а.с. 40-46 розрахунок).

Щодо вимоги про стягнення пені.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь за кредитним договором №2076816 від 06 лютого 2025 року, зокрема, заборгованість за пенею в розмірі 4 000,00 грн.

Суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, неустойка (штраф, пеня) за ч. 2 ст.625 ЦК України з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання не підлягає стягненню на період дії військового стану. Тому в цій частині задоволення позову слід відмовити.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи фактичні обставини справи та зважаючи на те, що відповідач не здійснив погашення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким на підставі Договору факторингу перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача загальної суми заборгованості в сумі 25 599,98 грн.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2 662,40 грн. (а.с. 1), сплачений ним при подачі позову, однак оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 2 302,62 грн. (25 599,98 грн. (сума боргу, стягнута судом) х 2 662,40 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 29 599,98 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, суму заборгованості за кредитним договором №2076816 від 06 лютого 2025 року в розмірі 25 599 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 коп., та судовий збір у розмірі 2 302 (дві тисячі триста дві) гривні 62 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 липня 2026 року.

Суддя Д.М.Ніколенко