Рішення № 138355675, 20.07.2026, Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/799/26

Провадження № 2/576/557/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області

суддяУсенко Л.М.секретар судового засіданняБірюк О.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу№ 576/799/26за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»до ОСОБА_1 простягнення заборгованості за кредитним договором учасники справи та представники:не викликались

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 187493 від 12.06.2025 в розмірі 34 251,39 грн, сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.Одночасно з поданням позову представник заявив клопотання про витребування доказів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем був укладений кредитний договір № 187493, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти в сумі 18 750 грн.

На підставі договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025 та реєстру прав вимоги № 2 до договору факторингу, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал», до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 187493 від 12.06.2025.

Таким чином, позивач набув право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 37 851,39 грн.

Оскільки відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань з повернення кредитної заборгованості, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 28.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився. За місцем його реєстрації засобами поштового зв`язку були направлені копія ухвали про відкриття провадження та повістки про виклик в судове засідання, які повернулась до суду у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Враховуючи неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, проводить заочний розгляд справи та ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступне.

Згідно договору про споживчий кредит № 187493 від 12.06.2025, укладеного в електронній формі між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 відповідач отримав кредит на суму 18 750 грн в наступному порядку: у розмірі 8 739,72 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 180693 від 25.04.2025 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 6 260,28 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 3 750 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини (а.с. 30-33).

Умовами договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350% річних. Комісія за надання кредиту складає 3 750 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 20% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту . Загальний строк кредитування за цим договором складає 126 днів з 12.06.2025 по 16.10.202. Строк, на який надається кредит встановлюється графіком платежів, періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1раз на два тижні . Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 18 459,39 грн. Денна процентна ставка складає 0,7813%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 11 424,07%. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 37 209,39 грн (п.п. 2.3-2.9 договору).

Цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та доступний через веб-сайт кредитодавця (п. 5.1 договору).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6 260 грн підтверджується відповіддю АТ «ОТП БАНК» на запит суду та випискою по банківському рахунку.

10.10.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 10102025, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», а ТОВ «Юніт Капітал» набуло та прийняло за плату права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 61-63).

Як вбачається із реєстру прав вимоги № 2 від 05.11.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором на загальну суму 37 851,39 грн, що складається із наступних сум: заборгованість за основним боргом 18 750 грн, заборгованість за відсотками 14 700,39 грн, заборгованість по комісії 801 грн, заборгованість по штрафам 3 600 грн (а.с. 67).

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ФК Кредіплюс», розмір заборгованості відповідача за договором № 187493 від 12.06.2025 складав 37 851,39 грн, з яких: 18 750 грн тіло кредиту, 14 700,39 грн проценти, 3 600 грн пеня та 801 грн комісія (а.с. 70,71).

Тож право вимоги саме в межах такої суми боргу було передано від ТОВ «ФК Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025.

Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов`язання за кредитним договором в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Отже, ТОВ «Юніт Капітал», як новий кредитор, набуло право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до розрахунку банку, який не спростований відповідачем, заборгованість за тілом кредиту становить 18 750 грн, за відсотками 14 700,39 грн, штрафна санкції 3 600 грн, комісія 801 грн, а всього 37 851,39 грн.

Однак позивач просить стягнути з відповідача 34 251,39 грн, враховуючи те, що він, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають стягненню, а саме: заборгованість за кредитом 18 750 грн, заборгованість за відсотками 14 700,39 грн, комісія 801 грн.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою у межах позовних вимог. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом, не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог. Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 34 251,39 грн, тобто в межах заявлених позивачем вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати в сумі 2662,40 грн (а.с.1), які відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7 000,00 грн, стосовно якого суд зазначає таке.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу ним надано: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 20/01/2026 від 20.01.2026, додаткову угоду № 25771397960 до Договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги на загальну суму послуг 7 000 грн (а.с. 14-17).

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Враховуючи характер виконаних адвокатом робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної роботи, а саме того, що дана справа є типовою та юридично не складною, підготовка позову не потребує значного часу, єдине подане клопотання стосується витребування доказів, також є типовим і не містить особливої юридичної складності, справа розглянута без виклику сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат, понесених під час розгляду справи у розмірі 3 500,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса: бульвар Лесі Українки, буд.34, оф.333, м. Київ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 187493 від 12.06.2025 в розмірі 34 251,39 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 18 750 грн, заборгованості за відсотками 14 700,39 грн та заборгованості за комісією 801 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 662,40 грн судового збору та 3 500 грн на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складене 20 липня 2026 року.

Суддя Л.М Усенко