Рішення № 138355105, 20.07.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/696/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Фінпром маркет» 29.01.2026 року через систему «Електронний суд» звернулося в Залізничний районний суд м.Львова із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами №73134728 від 26.02.2025 року та №8926585 від 02.05.2025 року в розмірі 47203,50 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.02.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №73134728 шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредиту, банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 7500 грн., строком на 30 днів, зі сплатою відсотків 0,5% за день, комісією за надання кредиту 15 %, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 26.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №14555468, за умовами якої сторонами продовжено строк кредитування на 29 днів та змінено проценту ставку з 0,5% на 1%. 25.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №14788385, за умовами якої сторони продовжено строк кредитування на 30 днів. 25.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №15012842, за умовами якої сторони продовжено строк кредитування на 15 днів. 09.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №151201123, за умовами якої сторони продовжено строк кредитування на 18 днів. Крім того, 02.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №8926585 шляхом обміну електронним повідомленням, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору, банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 9000 грн., строком на 360 днів, зі сплатою відсотків 0,95% за день, комісією за надання кредиту 17,25%, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №16/10/25, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитними договорами №73134728 від 26.02.2025 року та №8926585 від 02.05.2025 року. Відповідач свої зобов`язання за кредитними договорами належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість : за кредитним договором №73134728 від 26.02.2025 року у розмірі 25837,50 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 7500 грн.; заборгованість по відсотках 2250 грн.; заборгованість за пенею/неустойкою 1500 грн, заборгованість за комісією 1087,50 грн; за кредитним договором №8926585 від 02.05.2025 рокуу розмірі 21366 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 9000 грн.; заборгованість по відсотках 7866 грн., заборгованість за пенею/неустойкою 4500 грн. Посилаючись на викладене, ТОВ «Фінпром маркет» просить суд стягнути із ОСОБА_1 47203,50 грн. за кредитними договорами та понесені судові витрати у справі.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.03.2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі ч.8 ст.178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1, 2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність достатності.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 26.02.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір надання коштів у кредит №73134728 (далі Кредитний договір) в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.7-13).

Відповідно до п.2.2.1-2.2.2, 2.2.8 Кредитного договору кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 7500 грн., строком на 30 днів, на умовах сплати стандартної процентної ставки за кредитом 0,5%. Комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1125 грн.).

26.03.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №14555468, за умовами якої сторони продовжено строк кредитування на 29 днів та змінено проценту ставку з 0,5 % на 1% (а.с.15).

25.04.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №14788385, за умовами якої сторони продовжено строк кредитування на 30 днів (а.с.17).

25.05.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №15012842, за умовами якої сторони продовжено строк кредитування на 15 днів (а.с.19).

09.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №151201123, за умовами якої сторони продовжено строк кредитування на 18 днів, а саме до 27.06.2025 року (а.с.21).

Крім того, 02.05.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено Договір кредитної лінії №8926585 (далі Кредитний договір) в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (а.с.27-34).

Відповідно до п.2.2.1-2.2.2, 2.2.8 Кредитного договору кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 9000 грн., строком на 360 днів, на умовах сплати стандартної процентної ставки за кредитом 0,95%. Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1552,50 грн.). та неустойка у розмірі 450 на день.

За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 11.01.2024 року у справі №916/1247/23.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі №234/7719/20.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Статтею 3 Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.3, 4, 6 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.12 ст.11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається із матеріалів справи кредитні договори №73134728 від 26.02.2025 року та №8926585 від 02.05.2025 року були укладені в письмовій формі у вигляді електронних документів, створеного згідно із вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також із урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію». Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор (номер пароля), для підписання договорів №73134728 від 26.02.2025 року та №8926585 від 02.05.2025 року (а.с.20 зворот, 34).

Суд враховує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що у даній справі договори у встановленому законом порядку відповідачем оспорювалися чи визнавалися недійсними.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №2-383/2010, відповідно до якої ст.204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що факт перерахування грошових коштів у розмірі 7500 грн. на картковий рахунок відповідача підтверджується довідками ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 05.11.2025 року (а.с.23 зворот) та платіжною інструкцією 3add245b-0949-4062-b1bd-ac4d6be173a3 (а.с.36).

19.05.2026 року АТ «Універсал Банк» надано витребувані ухвалою суду від 09.03.2026 року документи, з яких вбачається, що на банківську картку № НОМЕР_1 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 02.05.2025 року зараховані грошові кошти у сумі 9000 грн.

19.05.2026 року АТ КБ «ПриватБанк» надано витребувані ухвалою суду від 09.03.2026 року документи, з яких вбачається, що на банківську картку № НОМЕР_3 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 26.02.2025 року зараховані грошові кошти у сумі 7500 грн.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно з ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Першою та третьою частинами статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

16.10.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено Договір факторингу №16/10/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передає (відступає) ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги за договорами кредиту (а.с.39-42).

Відповідно до Витягів з реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року та №16/10/25-01 від 16.10.2025 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №73134728 від 26.02.2025 року в розмірі 7500 грн. (а.с.43-44) та за Кредитним договором №8926585 від 02.05.2025 року в розмірі 9000 грн. (а.с.45-46).

Згідно рахунку заборгованості за Кредитним договором №73134728 від 26.02.2025 року заборгованість відповідача складає 25837,50 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 7500 грн.; заборгованість по відсотках 2250 грн. за період з 26.02.2025 року по 16.08.2025 року; заборгованість за пенею/неустойкою 1500 грн, за комісією 1087,50 грн (а.с.24-26).

Згідно рахунку заборгованості за Кредитним договором №8926585 від 02.05.2025 року заборгованість відповідача складає 21366 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 9000 грн.; заборгованість по відсотках 7866 грн. за період з 02.05.2025 року по 30.08.2025 року, заборгованість за пенею/неустойкою 4500 грн (а.с.37-38).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст.625 ЦК України визначено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що ОСОБА_1 в добровільному порядку взяті на себе зобов?язання за кредитними договорами не виконує, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за кредитними договорами та процентами.

Щодо позовної вимоги про стягнення комісіїпо Кредитному договору №73134728 від 26.02.2025 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2.4 Договору, комісія за надання кредиту 15% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1125 грн.)

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту один місяць з можливістю його автоматичної пролонгації.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті1 Закону України «Про споживче кредитування» (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов?язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов?язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч.1 ст.11 цього Закону.

Суд першої інстанції звернув увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов?язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов?язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що позивачем не подано доказів, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, тому у задоволенні вимог щодо стягнення комісії в сумі 950 грн необхідно відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення неустойкипо Кредитним договорам №73134728 від 26.02.2025 року та №8926585 від 02.05.2025 року, суд зазначає наступне.

У разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

За ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, ТОВ «Фінпром маркет» просить стягнути із відповідача за Кредитним договором №73134728 від 26.02.2025 року, зокрема і неустойку, в розмірі 15000 грн., а за Кредитним договором №8926585 від 02.05.2025 року 4500 грн.

Разом з тим, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі №910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2)в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Таким чином, оскільки у період з 24.02.2022 року по час ухвалення рішення у даній справі в Україні діє воєнний стан, а відтак, відповідно до п.18 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України, відповідач звільнений від сплати неустойки, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання за кредитними договорами, суд дійшов висновку, що у нового кредитора виникло право на стягнення суми заборгованості за вказаними договорами у розмірі 26616 грн. (7500 грн. + 2250 грн. + 9000 грн + 7866 грн), задовольнивши позовні вимоги частково.

Щодо стягнення з відповідача та користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи. До витрат, пов?язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та адвокатом Ткаченко Ю.О. укладено договір про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 року (а.с.48-50).

Факт надання правничої допомоги і розмір витрат на таку підтверджується витягом з акта №5ФП про надання правничої допомоги від 21.10.2025 року, згідно якого загальна вартість наданих послуг правничої допомоги становить 4500 грн.

За положеннями ст.141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судовий збір та інші судові витрати, пов?язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).

Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст.141 ЦПК України та вказаного роз`яснення, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2662,40 грн. розділяються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» слід стягнути 2537,55 (56,39 % від 4500) грн. витрат на професійну правничу допомогу та 1501,33 (56,39 % від 2622,40 грн.) грн. судового збору.

Керуючись ст.12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» 26616 грн. заборгованості за кредитними договорами:

- за Договором надання коштів у кредит №73134728 від 26.02.2025 року у розмірі 9750 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 7500 грн.; заборгованість по відсотках 2250 грн. за період з 26.02.2025 року по 16.08.2025 року;

- за договором Кредитної лінії №8926585 від 02.05.2025 року у розмірі 16866 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 9000 грн.; заборгованість по відсотках 7866 грн. за період з 02.05.2025 року по 30.08.2025 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» 1501,33 грн. витрат зі сплати судового збору та 2537,55 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 4038,88 грн. судових витрат.

В решті позову відмовити.

Рішення суду, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено 20.07.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний