Ухвала суду № 138354147, 07.07.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1518/26

Номер провадження 2/504/3073/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Литвинюк А.В.,

секретаря судового засідання Данько Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мелодія 44/6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг,

встановив:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить стягнути заборгованість по оплаті комунальних послуг у розмірі 8319,51 грн., а також судовий збір у розмірі 3328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2026 року справу розподілено судді Литвинюк А.В.

Ухвалою суду від 09.04.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином, в порядку ст.ст.128-130 ЦПК України.

В судове засідання представник ОСББ «Мелодія 44/6» Багно В.С. не з`явився, про час та місце розгляду прави повідомлявся належним чином, однак 07.07.2026 року через канцелярію суду звернувся з заявою, в якій зазначив, що станом на 07.07.2026 року відповідачем сплачено суму заборгованості по оплаті комунальних послуг, проте не сплачено суму судового збору у розмірі 3328,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, а також просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника ОСББ «Мелодія 44/6».

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак 25.06.2026 року представник відповідача Сікора П.С. через систему «Електронний суд» звернулася з відзивом на позовну заяву, в якому просила закрити провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем було сплачено заборгованість по оплаті комунальних послуг на суму 9400,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №СРКС-97ХТ-21С9-Т4КХ від 11.06.2026 року. Крім того, 25.06.2026 року представник відповідача Сікора П.С. через систему «Електронний суд» звернулася з заявою, в якій також просила закрити провадження у справі, на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

У зв`язку із неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу не здійснювалось (ч.2 ст.247 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

До такого висновку дійшов Верховний суд у постанові від 03.05.2018 року у справі №404/251/17.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 20.09.2021, справа №638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Враховуючи, що спір між сторонами по справі врегульований, а саме заборгованість сплачена відповідачем у повному обсязі, суд вважає необхідним провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ч.2 ст.256 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Разом з тим, представником позивача у поданій заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору за пред`явленим позовом.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з цим позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1412 від 03.04.2026 року.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи, що провадження у справі закрито, сума сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Також, представником позивача заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об`єднанням, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Таким чином, опис наданих послуг та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження їх сплати не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Цивільний процесуальний кодекс України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Так, представником позивача на підтвердження здійснення витрат пов`язаних з розглядом справи надано:

-договір №30/03 про надання правової допомоги від 30.03.2026 року, укладений між ОСББ «Мелодія 44/6» та адвокатом Багно В.С.;

-додаток до договору №30/03 про надання правової допомоги від 30.03.2026 року, укладений між ОСББ «Мелодія 44/6» та адвокатом Багно В.С.;

-ордер на надання правничої допомоги, виданий 06.04.2026 року.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18,від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, беручи до уваги, що дана справа не є унікальною та не потребувала значного часу для вивчення та підготовки позовної заяви, суд вважає, що зазначені представником ОСББ «Мелодія 44/6» витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. є завищеними та недостатньо обґрунтованими.

Отже, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Мелодія 44/6» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.255,256,353 ЦПК України, суд,

постановив:

Заяву представника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мелодія 44/6», адвоката Багно Віталія Сергійовича задовольнити частково.

Провадження у справі за позовною заявою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мелодія 44/6» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті комунальних послуг - закрити.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: м. Одеса, вул. Садова, 1-А) повернути Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Мелодія 44/6» (ЄДРПОУ 42478108) судовий збір у розмірі 3328,00 грн, який був сплачений відповідно до платіжної інструкції №1412 від 03.04.2026 року (отримувач: ГУК Од.обл./смт Доброслав/22030101, код отримувача 37607526, рахунок отримувача UA458999980313191206000015684).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мелодія 44/6» (ЄДРПОУ 42478108) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 гривень.

В іншій частині заяви відмовити.

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Литвинюк А. В.