Рішення № 138353102, 16.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5491/26

провадження № 2/753/8427/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 05.01.2024 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10825592, відповідно до умов якого, відповідачу надано кредит у розмірі 5 250 грн.

На виконання умов кредитного договору, 05.01.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 . Первісний кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

22.01.2024 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено Договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відступило ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

16.08.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Оскільки відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав та має заборгованість, позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 330 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 250 грн., заборгованість за відсотками - 16 080 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.04.2026 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 10.04.2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ «ОЩАДБАНК» інформацію: щодо емітування на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжної картки НОМЕР_1; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска картки НОМЕР_1 , у період з період з 05.01.2024 по 10.01.2024 у сумі 5 000,00 грн; чи емітувалась будь-яка інша платіжна картка на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 ); чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за вказаним картковим рахунком та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 ; надати банківські виписки/платіжні інструкції/доручення, що підтверджують зарахування коштів на вказаний картковий рахунок за період 05.01.2024 по 10.01.2024 у сумі 5 000,00 грн.

20.04.2026 року до суду від АТ «ОЩАДБАНК» надійшла відповідь від 15.04.2026, в якій зазначено, що в програмному забезпеченні АТ «ОЩАДБАНК» відсутня інформація, щодо рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1 за РНОКПП НОМЕР_2 .

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позові просив провести розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.

З урахуванням зазначеного суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В матеріалах справи міститься копія кредитної лінії № 00-10825592 від 05.01.2024 (а.с.11-14).

Відповідно до п. 1.1. Договору, кредитодавець ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» надає позичальнику ОСОБА_1 кредит у національній валюті у вигляді Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Зі змісту договору кредитної лінії № 00-10825592 від 05.01.2024 вбачається, що позичальнику ОСОБА_1 надається кредит на наступних умовах: сума кредитного ліміту (Сума кредиту) - 5000 гривень. Тип Кредиту - кредитна лінія. Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування) 240 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Кредит кредитодавцю (дата повернення кредиту) «01» вересня 2024р. Позичальник зобов`язаний оплатити проценти в Рекомендовану дату погашення процентів «04» лютого 2024р. Тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процента ставка складає 2,40 % від суми Кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування Кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору. За надання Кредиту, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю одноразово комісію у розмірі 5,00% від суми Кредиту, що складає 250 грн. Позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту у останній день повного погашення кредиту.

Пуктом 2.8. Договору, визначено, що дата надання/видачі Кредиту 05 січня 2024 р. Сума Кредиту 5000 грн. перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_4 .

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача представником позивача подано копію інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 09.09.2024 з додатком (а.с.19-22).

22.01.2024 року між ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» та ТОВ «МАКС КРЕДИТ» укладено Договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого та згідно Реєстру боржників до Договору факторингу № 22-01/2024, ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» відступило ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором (а.с.23-27,31-32).

16.08.2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого та згідно Реєстру боржників до Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором (а.с.34-38,43-44).

Із наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за договором № 00-10825592 від 05.01.2024 складає 21 330 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 5 250 грн., заборгованість за відсотками - 16 080 грн.(47,48,49)

Отже, позивачем на підтвердження пред`явлених позовних вимог долучено до позовної заяви: копію договору кредитної лінії № 00-10825592 від 05.01.2024; Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ»; паспорт споживчого кредиту; копію довідки ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» про ідентифікацію; копію інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» з додатком щодо перерахування коштів; розрахунки заборгованості; копію Договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 з додатками; копію Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 з додатками; копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові від 30 січня 2018 року в справі №161/16891/15 Верховний Суд вказав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 25 травня 2021 року по справі №554/4300/16-ц, вбачається, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

При цьому, суд бере до уваги правові висновки, наведені, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.10.2022 у справі № 333/5483/20 (провадження № 61-19321св21), а саме: «Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Таким чином, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами».

Разом з тим, відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).

Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона у справі зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем було надано інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» з додатком, в якій зазначено, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» було проведено успішні транзакції. Сайт Торговця KACHAY.COM.UA, тип транзакції видача. Згідно додатку до інформаційної довідки, через платіжний сервіс «Platon» перераховано кошти за договором № 00-10825592 від 05.01.2024 ОСОБА_1 05.01.2024 о 14:33:40 год., в сумі 5 000 грн., на картку № НОМЕР_4 , банк-емітент OSCHAD BANK.

Однак, відповідно до листа-відповіді АТ «ОЩАДБАНК» від 15.04.2026, в програмному забезпеченні АТ «ОЩАДБАНК» відсутня інформація, щодо рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Разом з цим, відомостей або доказів, які б указували на те, що зазначений картковий рахунок належить ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, а така довідка не є первинним бухгалтерським документом, довідка не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «КАЧАЙ ГРОШІ» коштів в сумі 5 000 грн. на картковий рахунок, який належить саме ОСОБА_1 ..

Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, номер якої зазначений у кредитному договорі та довідці ТОВ «Платежі онлайн», а також будь-які первинні бухгалтерські документи, які б підтверджували переказ коштів відповідачу за кредитним договором № 00-10825592 від 05.01.2024.

Крім того, представником позивача не додано до матеріалів справи доказів ідентифікації особи відповідача, та направлення на його номер телефону чи адресу електронної пошти одноразового ідентифікатора, що використовувався для підписання кредитного договору № 00-10825592 від 05.01.2024.

Відповідно до даних розрахунку заборгованості відповідача вбачається наявність заборгованості за кредитним договором № 00-10825592 в розмірі 21 330 грн. Однак, даний розрахунок заборгованості не є належним доказом, що підтверджує обставини надання кредиту відповідачу та наявність кредитних правовідносин, оскільки не містить даних про видачу кредитних коштів. Вказаний розрахунок не є випискою по особовому рахунку, він не містить записи про операції, здійснені протягом операційного дня, не є регістром аналітичного обліку та не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій.

Також, суд враховує, що довідка-розрахунок про стан заборгованості ТОВ «Споживчий центр» складена самим позивачем, а тому не може бути належним та допустимим доказом, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц (провадження № 61-3753св22) вказано, що: «Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти».

Як зазначено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 703/3063/18, від 14.07.2021 у справі № 641/2207/18 наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

Водночас, суд звертає увагу на те, що основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов`язком в силу положень статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження здійснення перерахування на рахунок відповідача коштів за Кредитним договором № 00-10825592 від 05.01.2024.

За таких обставин, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81,89,141, 264, 265, 268, 274 - 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА