Ухвала суду № 138352615, 21.07.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/2959/25

Провадження №1-кс/718/259/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 року м.Кіцмань Чернівецька область

Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 в режимі відеоконференції,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

представника потерпілих ОСОБА_12 ,

представників потерпілої юридичної особи ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника потерпілих адвоката ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_15 від розгляду кримінального провадження №12025262060000250 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, а також ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, -

в с т а н о в и в:

15 липня 2026 року до Кіцманського районного суду Чернівецької області надійшла заява представника потерпілих адвоката ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_15 від розгляду кримінального провадження № 12025262060000250 відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, а також ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України (далі заява про відвід).

Заява про відвід обґрунтована тим, що потерпілими у даному кримінальному провадженні є Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області та діючі працівники Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області, а головуючий суддя ОСОБА_15 раніше проходив військову службу в органах Служби безпеки України та на теперішній час перебуває на військовому обліку в Управлінні СБУ в Чернівецькій області, що об`єктивно викликає обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності та неупередженості під час розгляду цього кримінального провадження.

У судовому засіданні представник потерпілих підтримав подану ним заяву про відвід судді ОСОБА_15 із зазначених у ній підстав, стверджував, що наявні обґрунтовані сумніви у безсторонності судді ОСОБА_15 , оскільки він проходив військову службу в органах Служби безпеки України та на теперішній час перебуває на військовому обліку в Управлінні СБУ в Чернівецькій області, зазначена обставина стала відома після початку судового розгляду та отримання відповіді від Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області на його адвокатський запит.

Потерпілі у судовому засіданні підтримали заяву про відвід судді ОСОБА_15 , просили її задоволити.

Прокурор у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав заяву про відвід судді ОСОБА_15 , просив її задоволити.

Представники потерпілої юридичної особи у судовому засіданні підтримали заяву про відвід судді ОСОБА_15 , просили її задоволити.

Обвинувачені у судовому засіданні заперечили проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_15 , зазначили, що довіряють головуючому судді.

Захисники заперечили проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_15 , зазначили, що довіряють головуючому судді, вважають, що заява про його відвід зумовлена незгодою потерпілих із його процесуальними рішеннями, стверджували, що у них відсутні будь-які сумніви в неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_15 .

Захисник ОСОБА_7 повідомив, що потерпілим було відомо, що суддя ОСОБА_15 раніше проходив військову службу в СБУ, оскільки адвокат зазначив про це у своєму вступному слові, однак потерпілі про це не повідомляли, доки він не почав ухвалювати процесуальні рішення не на їх користь.

Захисник ОСОБА_8 подала 17.07.2026 через канцелярію суду письмові заперечення на заяву про відвід головуючого судді, у суді зазначила, що кримінальне провадження розглядається у суді вже дев`ять місяців і необґрунтована зміна головуючого судді на даному етапі затягне розгляд справи, стверджувала, що оскільки в Україні запроваджено воєнний стан, то всі чоловіки, які є суддями, знаходяться на військовому обліку, як у ТЦК та СП так і в СБУ, а тому неможливо уявити, якщо суддя не розглядатиме масив справ за участю ТЦК та СП з тих мотивів, що він знаходиться у них на обліку, що призвело б до колапсу.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні стверджував, що підстави для відводу судді ОСОБА_15 відсутні, оскільки є судді, які були колись адвокатами і це не означає, що вони не можуть розглядати справи, в яких їх колишні колеги адвокати представляють інтереси сторін, а заява про відвід судді ОСОБА_15 стала наслідком незгоди потерпілих із його процесуальними рішеннями, що не є підставою для його відводу.

Представники потерпілої юридичної особиу судовому засіданні повідомили, що суддя ОСОБА_15 під час проходження служби в Управлінні Служби безпеки України в Чернівецькій області отримував заохочення та відносно нього застосовувались дисциплінарні стягнення, суддя ОСОБА_15 не заявив перед початком судового розгляду про конфлікт інтересів, начальник Управління СБУ в Чернівецькій області двічі продовжував судді ОСОБА_15 відстрочку від проходження військової служби, а тому суддя ОСОБА_15 не може бути об`єктивним у даній справі

Суддя ОСОБА_15 у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про його відвід.

Розглянувши заяву представника потерпілих адвоката ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_15 від розгляду кримінального провадження, дослідивши долучені до неї докази, заслухавши у судовому засіданні учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Заява про відвід судді ОСОБА_15 обґрунтована його військовою службою в органах Служби безпеки України у період з 12.07.2001 року по 02.06.2011 року, а також його перебуванням на військовому обліку військовозобов`язаних Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Чернівецькій області з 02.06.2011 року по теперішній час, що підтверджується листом Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області від 17.06.2026 № М-148/75/12-128 у відповідь на адвокатський запит адвоката ОСОБА_12 від 15.06.2026 № 45.

Згідно до вимог ст. 75 КПК України встановлено вичерпний перелік підстав відводу судді, а саме: якщо суддя, є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї учасників кримінального провадження; якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; у випадку порушення встановленого частиною третьою ст. 35 цього Кодексу порядку визначення судді, для розгляду справи.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами третьою, сьомою, дев`ятою ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(далі Закон № 2232-XII) військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-XIIвійськова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами 1, 5 статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XIIпередбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок 1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд зазначає, що військовий облік є загальним законодавчо унормованим конституційним обов`язком громадян України, у тому числі суддів, який передбачає чіткі алгоритми взяття на облік та перебування на ньому, а відтак перебування судді ОСОБА_15 на військовому обліку військовозобов`язаних Служби безпеки України в Управлінні Служби безпеки України в Чернівецькій області з 02.06.2011 року по теперішній час, на переконання суду, не є підставою для відведення його у зв`язку з цим від розгляду кримінального провадження, потерпілими в якому є Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області та діючі працівники Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області.

Стаття 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини гарантує кожному право на справедливий суд. Відповідно до п. 1 зазначеної статті кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі «Білуха проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», пункт 43).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

Такі обставини при розгляді заяви про відвід судді ОСОБА_15 не встановлені, представником потерпілих, учасниками провадження, які підтримали дану заяву про відвід судді ОСОБА_15 , не доведена наявність обставин, які б викликали сумніви в неупередженості судді та унеможливлювали ухвалення суддею об`єктивного рішення у даній справі, доводи викладені в заяві про відвід, не містять достатніх доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді.

У справі «Puolitaival та Pirttiaho проти Фінляндії» № 54857/00 від 23 листопада 2004 року, у якій тимчасова суддя апеляційного суду, що розглядала апеляційну скаргу заявника, одночасно була партнером у фірмі, яка в минулому представляла протилежну сторону в іншій справі між тими самими сторонами, і навіть підписувала клопотання про апеляційне оскарження, ЄСПЛ зауважив, що ключове значення в цьому випадку мав факт віддаленості в часі виконання тією ж особою функцій судді та представника. ЄСПЛ, зокрема, зауважив, що хоча два згадані вище провадження тривали одночасно в судах першої інстанції протягом року, роль судді як представника протягом цього часу була обмежена складанням і підписанням повідомлення про апеляційне оскарження в першому судовому провадженні у 1992 році, а надалі справа розглядалася іншим адвокатом. Натомість у другій справі вона не брала участі як представник і вступила у провадження як суддя лише у 1997 році, тобто фактично через три з половиною роки після ухвалення остаточного рішення в першій справі й більш ніж через п`ять років після того, як підписала клопотання про апеляційне оскарження в цій справі. При цьому зазначені провадження не були жодним чином пов`язаними між собою. На підставі цього ЄСПЛ дійшов висновку, що попередні дії судді не давали приводів для сумнівів у її неупередженому ставленні до компанії, власниками якої були заявники, незважаючи на певні критичні зауваження на адресу компанії, які містилися у клопотанні про апеляційне оскарження в іншій справі.

Більш дискусійними в контексті неупередженості суду є ситуації, коли особа, перш ніж стати суддею, працювала адвокатом у юридичній фірмі або адвокатському об`єднанні, тобто була пов`язана з іншими особами юридичною практикою, а в подальшому її колишні колеги ставали представниками сторони у справі, яку вона розглядала. Більш того, інколи трапляються ситуації, коли сам суддя, працюючи в такій фірмі, мав опосередковане відношення до справи заявника, проте не мав безпосереднього процесуального статусу його представника під час розгляду справи. ЄСПЛ із цього приводу зауважив у справі «Puolitaival та Pirttiaho проти Фінляндії», що якби загальна концепція упередженості поширювалася на всіх попередніх клієнтів і колег протягом більш ніж чотирьох років до відповідної дати розгляду справи в суді, то робота судів могла б бути серйозно порушена. Натомість застосування критеріїв неупередженості, відповідно до яких від суддів вимагалося б, щоб вони вели облік усіх сторін, яких раніше представляли, або проваджень, у яких брали участь протягом своєї кар`єри, паралізувало б усю юридичну професію. У демократичному суспільстві було б закономірним, що досвід у різних сферах права давав би юристам більш широку перспективу обізнаності в законі та правових питаннях, що виникають у суспільстві, а тому зробив би їх більш кваліфікованими у своїй професії. У цій справі ЄСПЛ визнав достатнім так званий «охолоджувальний» період (cooling-off period) тривалістю 4 роки для того, аби констатувати відсутність порушення п. 1 ст. 6 ЄКПЛ.

У даному контексті суд враховує, що військова служба судді ОСОБА_15 в органах Служби безпеки України припинилась понад п`ятнадцять років тому, а відтак факт проходження такої служби сам по собі не є підставою для відводу судді у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до переконання про відмову у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_15 від розгляду даного кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 76, 80, 81 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні заяви представника потерпілих адвоката ОСОБА_12 про відвід головуючого судді ОСОБА_15 від розгляду кримінального провадження № 12025262060000250, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України, а також ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289, ч.2 ст.345 КК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1