Постанова № 13835241, 08.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2011 р. № 9/106/30-38

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача

третьої особи- Гнатюк Ю.Я., Гнатюк В.Я.,

- не з'явився,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ТОВ "Луцьк-Оздоббуд" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010

у справі№9/106/30-38

за позовомТОВ "Луцьк-Оздоббуд"

до

(третя особаприватного підприємця ОСОБА_1.

- приватний підприємець ОСОБА_2.)

про стягнення 161059,35 грн. збитків у вигляді неодержаної орендної плати

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від 23.07.2010 (суддя Соломка Л.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 (судді: Галушко Н.А., Краєвська М.В., Орищин Г.В.), в позові відмовлено у звязку з необґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Луцьк-Оздоббуд" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.224 ГК України, ч.1 ст.774 ЦК України та ст.ст.42,43 ГПК України. Зокрема, скаржник вказує на неврахування судами висновку судово-технічної експертизи документів №989 від 01.10.2008, яким встановлено факт підробки печатки ТОВ "Луцьк-Оздоббуд" на договорі оренди від 11.06.2007 №72, що обумовлює нікчемність цього договору, а також посилається на відсутність у матеріалах справи доказів надання товариством (орендодавцем) згоди на передачу відповідачем орендованого майна в суборенду третій особі (договір суборенди від 01.07.2007 №1).

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з недоведеності завдання товариству збитків у вигляді неодержаної орендної плати з тих мотивів, що законність використання третьою особою належного позивачу складського приміщення загальною площею 770,5 кв.м. підтверджується договором оренди від 11.06.2007 №72, укладеним між ТОВ "Луцьк-Оздоббуд" (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1. (орендар), а також укладеним в подальшому між приватними підприємцями ОСОБА_1. (орендар) та ОСОБА_2. (суборендар) договором суборенди від 01.07.2007 №1.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1)протиправної поведінки; 2)збитків; 3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; 4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Судами попередніх інстанцій на підставі ретельної правової оцінки умов договору оренди від 11.06.2007 №72, укладеного між ТОВ "Луцьк-Оздоббуд" (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1. (орендар), умов договору суборенди від 01.07.2007 №1, укладеного між приватними підприємцями ОСОБА_1. (орендар) та ОСОБА_2. (суборендар), висновку судово-технічної експертизи документів №989 від 01.10.2008 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а позивачем не спростовано недоведеність завдання товариству збитків у вигляді неодержаної орендної плати.

Наявні заперечення скаржника зводяться передусім до посилань на неналежну оцінку судами доказів по справі та намагань надати перевагу одним доказам (висновок судово-технічної експертизи документів №989 від 01.10.2008) перед іншими оціненими судом доказами (акт перевірки Луцької ОДПІ від 04.03.2010р. №1185/23-1/05505667), однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти докази.

Колегія відхиляє недоречні доводи заявника щодо відсутності у матеріалах справи доказів надання товариством (орендодавцем) згоди на передачу відповідачем орендованого майна в суборенду третій особі, оскільки згідно з ч.1 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, договором оренди може передбачатися передача орендованого майна чи його частини в суборенду без згоди орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, пункт 7.4 договору оренди від 11.06.2007 №72 (а.с.54-55 том 1) містить договірне застереження, а саме визначає право орендаря самостійно передавати орендоване приміщення в суборенду, не обмежуючи реалізацію такого права необхідністю отримання згоди орендодавця на суборенди. Відтак, з врахуванням приписів ч.1 ст.774 ЦК України та положень п.7.4 договору оренди від 11.06.2007 №72 відповідач (орендар) не повинен був отримувати згоду орендодавця (позивача) при укладенні договору суборенди від 01.07.2007 №1.

Також не приймаються до уваги передчасні посилання відповідача на нікчемність договору оренди від 11.06.2007 №72, в якому підроблено печатку ТОВ "Луцьк-Оздоббуд", оскільки, по-перше, відповідно до п.2 ч.2 ст.207 та ч.ч.2,3 ст.215 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо ж недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак, договір, в якому підроблено печатку юридичної особи, не відноситься до нікчемних правочинів, а є фіктивним, тобто оспорюваним правочином, що визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України), оскільки факт такої підробки має бути доведений у встановленому порядку, зокрема, висновком судової експертизи, вироком суду в кримінальній справі тощо.

По-друге, згідно зі ст.204 (Презумпція правомірності правочину) ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи не вбачається та заявником не доведено оспорювання та визнання недійсним договору оренди від 11.06.2007 №72 як фіктивного правочину.

Окрім того, виходячи зі змісту п.2 ст.783 ЦК України передача речі наймачем у користування іншій особі без дозволу наймодавця є підставою для розірвання договору найму, а не для визнання його недійсним.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.10.2010 у справі №9/106/30-38 залишити без змін, а касаційну скаргу ТОВ "Луцьк-Оздоббуд"- без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун