Ухвала суду № 138352331, 13.07.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кп/641/115/2026 Справа № 641/3271/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

власника майна ОСОБА_20 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про кримінальне правопорушення у якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023102090000178 від 19.09.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_21 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 199, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Слобідського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.

До суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_22 - адвоката ОСОБА_12 , в якому остання просить змінити місце зберігання арештованого майна, а саме автомобіля TOYOTA C-HR HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , та передати його власнику ОСОБА_22 на відповідальне зберігання, з покладенням на неї обов`язку забезпечити зберігання вказаного транспортного засобу у незмінному стані до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку. В обґрунтування клопотання посилалась на те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2024 року накладено арешт на майно, а саме на автомобіль TOYOTA С-HR HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та ключ від нього, з метою збереження речових доказів. Стороною обвинувачення було проведено огляд автомобіля та постановою визнано його речовим доказом. Арештований транспортний засіб не направлявся для проведення експертизи та наданий час всі слідчі дії проведенні і справа перебуває на розгляді у суді. Вказаний автомобіль зберігається на спеціальному майданчику під відкритим небом, під впливом сонця та опадів вже більше 2-х років, що призводить до його псування та можливої непридатності у використанні в подальшому. Тривале зберігання без належного догляду призводить до суттєвого знецінення майна. Вказала, що суттєво почастішали ворожі обстріли м. Києва, які кожного разу спричиняють значні пошкодження об`єктів інфраструктури міста, рухомих та нерухомих об`єктів в усіх його районах. Зазначила, що у вказаному кримінальному провадженні власнику майна ОСОБА_22 про підозру не повідомлено, а безпідставне утримання майна порушує права власника. Вказала, що передача майна його власнику на відповідальне зберігання із збереженням позбавлення права відчуження і заборони на розпорядження ним в будь-який спосіб, та покладенням на власника транспортного засобу обов`язку належного зберігання автомобіля до скасування арешту майна у встановленому КПК порядку, - не призведе до втрати речового доказу, та буде сприяти його збереженню в належному стані.

Крім того, до суду надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_20 - адвоката ОСОБА_19 , у якому останній просить передати на відповідальне зберігання автомобіль «Volkswagen Touareg», 2015 року випуску, VIN- НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 , вилучений 17.05.2024 року під час проведення обшуку, який перебуває на майданчику зберігання за адресою: м. Київ, вул. Кагановича, 20-А, його власнику ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з встановленням місця зберігання АДРЕСА_1 . Зобов`язати власника ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому буде передано автомобіль на відповідальне зберігання, забезпечити його належне збереження та надавати транспортний засіб за першою вимогою суду. В обґрунтування клопотання посилався на те, що 17.05.2024 року на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва, було проведено обшук автомобіля «Volkswagen Touareg», 2015 року випуску, VIN- НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 . За результатами проведення обшуку слідчим складено відповідний протокол до якого внесено перелік речей та документів, що вилучаються, в тому числі автомобіль «Volkswagen Touareg», 2015 року випуску, VIN- НОМЕР_3 , р.н. НОМЕР_4 . Зазначив, що вказаний транспортний засіб тривалий час перебуває на відкритому майданчику зберігання. При цьому місце його знаходження розташоване поблизу об`єкта критичної інфраструктури Дарницької ТЕЦ, яка неодноразово зазнавала пошкоджень та руйнувань внаслідок збройної агресії РФ та ракетних обстрілів території України. За таких обставин існує реальна загроза пошкодження або знищення вказаного майна, у зв`язку із чим, просив задовольнити клопотання.

Крім того, від захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_18 надійшло клопотання про передачу майна на відповідальне зберігання, уточнивши яке, остання просила змінити місце зберігання та передати на відповідальне зберігання ОСОБА_10 тимчасово вилучене майно під час обшуку 17.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_10 , за адресою: АДРЕСА_2 : мобільний телефон Iphone 12 imei № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , з сім-карткою НОМЕР_7 ; мобільний телефон Iphone 8 imei №1 - НОМЕР_8 , з сім-картою НОМЕР_9 ; мобільний телефон Iphone15 pro imei № НОМЕР_10 , IMEI №2 НОМЕР_11 з сім-картою НОМЕР_12 , ноутбук Lenovo Idea Pad Z585, серійний номер QB06732865. В обґрунтування вказала, що вказане майно вилучено під час обшуку 17.05.2024 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, за місцем проживання ОСОБА_10 та в подальшому визнано речовими доказами. Арешт на вказане майно слідчим суддею не накладався. Вилучені мобільні телефони були оглянуті органом досудового розслідування, про що складені відповідні процесуальні документи. Зазначила, що передача мобільних телефонів та ноутбуку на відповідальне зберігання його власнику не несе шкоди для кримінального провадження, оскільки органом досудового розслідування вся необхідна для кримінального провадження інформація знята і зафіксована.

Адвокати ОСОБА_12 , ОСОБА_23 , ОСОБА_18 в підготовчому судовому засіданні вказані клопотання підтримали, просили їх задовольнити.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні заперечувала проти задоволення вказаних клопотань. Зазначила, що останні є передчасними, такими, що спрямовані на оцінку доказів та встановлення обставин кримінального провадження, що є предметом судового розгляду.

Інші учасники справи не заперечували проти задоволення вказаних клопотань.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Так, згідно ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2024 року накладено арешт на автомобіль TOYOTA C-HR HYBRID, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 та ключі до нього, який перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_8 та належить ОСОБА_22 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.07.2024 року накладено арешт на автомобіль Volkswagen Touareg, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , VIN: НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_20 та яким фактично користується ОСОБА_10 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Як встановлено ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто суд має право скасувати арешт майна лише з двох підстав, а саме: 1) у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано або 2) в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Кримінальний процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, за наявності яких суд може встановити такі підстави, однак логічне тлумачення відповідної норми свідчить, що, перевіряючи наявність першої підстави, суд повинен враховувати обставини, які існували на час накладення арешту, а наявність другої - з огляду на існуючі обставини на час розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Така підстава як необґрунтованість накладеного арешту не передбачає оцінку та перегляд по суті постановленого судового рішення про накладення арешту. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає процедуру такого перегляду - виключно в апеляційному порядку. У протилежному випадку це становило би порушення принципу остаточності судового рішення «res judicata».

Обґрунтованість накладеного арешту може бути оцінена виключно з урахуванням обставин та доводів, які з тих чи інших причин не були предметом оцінки під час накладення арешту.

При цьому, відповідно до засади диспозитивності (ч. 3 ст. 26 КПК України) суд виходить тільки із тих обставин, на які посилаються учасники провадження. Саме на особу, яка звернулася із клопотанням про скасування арешту, покладається обов`язок довести те, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Поряд з цим, в ході розгляду вказаного клопотання не доведені обставини, які б давали підстави вважати, що на даний час відпала потреба у дії такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна або арешт накладений необґрунтовано.

У свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі потреби кримінального провадження виправдовують таке обмеження для виконання завдань кримінального провадження, а також завдань арешту майна, визначених в абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.

На переконання суду, таке втручання держави у право власності, є розумним та пропорційним меті кримінального провадження.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав, визначених ст.174 КПК України, для скасування арешту майна, зокрема часткового, накладеного ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30.05.2024 року та 01.07.2024 року.

Щодо клопотання захисника ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_18 про передачу майна на відповідальне зберігання суд зазначає наступне.

Як встановлено, постановою слідчого від 17.05.2024 року мобільний телефон Iphone 12 IMEI 1: НОМЕР_13 , IMEI 2: НОМЕР_14 , з сім-картою НОМЕР_7 , мобільний телефон Iphone 8, IMEI 1: НОМЕР_8 , з сім-картою НОМЕР_9 , мобільний телефон Iphone 15 pro IMEI 1: НОМЕР_15 , IMEI 2: НОМЕР_11 з сім-картою НОМЕР_12 , ноутбук Lenovo Idea Pad Z585, серійний номер QB06732865 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023000000001805 від 27.09.2023 року.

Даних про те, що на вказане майно накладено арешт суду не надано.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, в тому числі - володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно ч.3 ст. 303 КПК України під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені пунктами 5 та 6 частини першої цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Відповідно до ч.5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено. У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Таким чином, не підлягають оскарженню під час підготовчого судового засідання рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, передбачені п. 1 ч.1 ст. 303 КПК України.

Разом з цим, власник майна має право звернутись з відповідним клопотанням про повернення майна до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні.

Таким чином, у задоволенні поданих до суду клопотань слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 170, 171, 174 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_22 адвоката ОСОБА_12 про зміну місця зберігання та передання власнику на відповідальне зберігання майна.

Відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_20 адвоката ОСОБА_19 про передачу майна на відповідальне зберігання.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_18 про передачу майна на відповідальне зберігання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали проголошено 20.07.2026 року.

Cуддя- ОСОБА_1