Рішення № 138351907, 21.07.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/1489/24

2/405/270/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря: Мишевець Т.І.

позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-щит плюс» про встановлення факту трудових відносин та стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з позовом, в якому просить встановити факт перебування її у трудових відносинах з ТОВ «Агро-щит плюс» в період з 16.04.2016 року по теперішній час на посаді заступника директора товариства та стягнути з товариства на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 16.04.2016 року по теперішній час в розмірі 737 588 гривень.

Позов обгрунтовує тим, що згідно наказу № 1 товариства від 04.02.2013 року її призначено заступником директора ТОВ «Агро-щит плюс». Згідно наказу товариства від 01.02.2014 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора товариства, що підтверджується записами трудової книжки № НОМЕР_1 від 07.09.1998 року та відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб. Таким чином заборгованість по заробітній платі становить на день звернення в суд 737 588 грн.

Посилаючись на вимоги статей 94, 21, 24 КЗпПУкраїни зазначає, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.Підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.

Згідно частини першої статті 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків, а тому суд може визнати трудовий договір укладеним за відсутності наказу чи розпорядження, лише за умови дотримання інших умов, необхідних для його укладення, зокрема виконання працівником обов`язку щодо надання паспорта або іншого документу, що посвідчує особу, трудової книжки, а у випадках, передбачених законодавством. - також документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інших документів, за наявності письмових чи інших доказів дотримання цих умов, окрім показань свідків.

Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці - виплати винагороди за виконану роботу.

Посилаючись на зазначені обставини, просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 07.03.2024 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, відповідачу надано термін для подання відзиву на позов, призначено підготовче засідання.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Ухвалою суду від 10.12.2024 року підготовче провадження у справі закрите, справа призначена до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити, врахувати обставини, викладені в судових дебатах.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлені, надала суду письмовий виступ в судових дебатах, в якому позов не визнавала та просила відмовити в його задоволенні через недоведеність вимог.

Суд, заслухавши позивача, допитаного в судовому засіданні 24.04.2026 року свідка ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, щовключає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.Кодекс законів про працю України є спеціальним нормативно- правовим актом, який регулює правовідносини, що виникають у сфері трудового права, та визначає, зокрема, основні трудові права громадянина, до яких і належить право на звернення до суду про вирішення спору.

Згідно частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 23 КЗпП України встановлено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну (надомну) роботу; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством. - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 була прийнята на посаду заступника директора ТОВ «Агро-щит плюс» відповідно до копії наказу від 04.02.2013 року (а.с. 17), що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 від 07.09.1998 року (а.с. 10).

Як зазначає позивач, вона виконувала обов`язки, пов`язані з веденням і розвитком клієнтської бази, здійснювала роботу із залучення та обслуговування клієнтів, у результаті чого було суттєво розширено клієнтську базу.

Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , яка пояснила, що ОСОБА_4 працювала в ТОВ «Агро-щит плюс» з 2013 року і на даний час її не звільнили, наказу не було, а в «Зеленому щиті» вона виконувала обов`язки директора.

Заробітна плата виплачувалася офіційно, що підтверджується індивідуальними відомостями з реєстру застрахованих осіб (а.с. 11,12).

Згідно копії трудової книжки (а.с.10) з 17.05.2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду директора Приватного підприємства «Зелений щит» згідно наказу № 2 від 17.05.2016 року, що підтверджується відомостями про трудову діяльність застрахованих осіб Пенсійного фонду України (а.с. 13-15).

Суд критично оцінює посилання позивача на статті 626, 837,854? 902 ЦК України, так як відсутні будь-які обгрунтування вказаних норм закону і відповідність їх заявленим позовним вимогам.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено фактичного виконання трудової функції у заявлений період нею період, тобто з 16.04.2016 року.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе лише за сукупності таких ознак: виконання робітником трудових функцій, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення умов праці та виплата винагороди за виконану роботу.

У постанові Верховного Суду від 06.04.2020 року у справі № 462/7621/15-ц зазначено: «Встановлення факту наявності трудових відносин між робітником і роботодавцем можливе при встановленні виконання робітником трудових функцій, підпорядкування робітника правилам внутрішнього трудового розпорядку, забезпечення робітнику умов праці та виплати винагороди за виконану роботу», а також що «обов`язок доведення факту виникнення та припинення трудових відносин покладається на позивача» та «доказування не може ґрунтуватися на припущеннях». Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13.04.2020 у справі № 344/2293/19.

Згідно з положеннями ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Позовна заява не містить жодних доказів фактичного виконання позивачем обов`язків заступника директора у період з 16.04.2016 року. Відсутні накази, розпорядження, звіти, документи, підписані позивачем від імені Товариства, листування, відомості про доступ до приміщень чи інших ресурсів товариства, які б підтверджували реальне здійснення трудової діяльності позивача.

Крім того, позивач була працевлаштована на посаду директора Приватного підприємства «Зелений щит» згідно наказу № 2 від 17.05.2016 року.

Наказ про прийняття на роботу є обов`язковою умовою виникнення трудових відносин, а фактичний допуск до роботи такою підставою більше не є. Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця. Як зазначив Верховний Суд у зазначеній вище постанові від 06.04.2020 року у справі № 462/7621/15-ц, з 02 січня 2015 року з Кодексу законів про працю України виключено норму, за якою трудовий договір вважався укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Отже, застосоване Позивачем посилання на пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 про фактичний допуск до роботи як самостійну підставу виникнення трудових відносин не є актуальним для спірного періоду з 16.04.2016 року, оскільки відповідна норма частини четвертої статті 24 КЗпП України на цей час вже втратила чинність.

Розмір заявленої заборгованості по заробітній платі не підтверджений жодним розрахунком чи первинним документом. Позовна заява містить лише підсумкову суму заборгованості у розмірі 737 588 грн без деталізованого розрахунку за окремі місяці спірного періоду, без зазначення розміру посадового окладу позивача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 через недоведеність їх в суді.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати у справі за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-щит плюс» про встановлення факту трудових відносин та стягнення заробітної плати відмовити.

Судові витрати по справі вважати фактично понесеними.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 21.07.2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , прож.АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВ «Агро-щит плюс», м. Кропивницький, вул. Архітектора Паученка, 65/51 кв. 3, код ЄДРПОУ 38540164.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко