Ухвала суду № 138351368, 15.05.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2841/26

Провадження № 1-кс/202/3187/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

15 травня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025040000000731 від 15.07.2025,

У С Т А Н О В И В:

Слідчий СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернулася з погодженим із прокурором клопотанням, в якому просить накласти арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 та ключі від транспортного засобу в чорному шкіряному чохлі, які були вилучені 01.05.2026 під час проведення обшуку в складському приміщенні за адресою: м. Дніпро, вул. Роз`їзна, буд. 22.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000731 від 15.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України, а саме за фактом незаконного виготовлення, зберігання алкогольних напоїв шляхом відкриття підпільних цехів з метою подальшого збуту на території Дніпропетровської області.

Під час проведення оперативно-розшукових заходів та негласних слідчих (розшукових) дій отримано відомості стосовно групи осіб, які за попередньою змовою, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення створили схему для вчинення тяжких та інших злочинів, пов`язаних з виготовленням, зберіганням та збутом алкогольної продукції, шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що дає змогу масово виготовляти товари вказаної вище категорії, що містять в собі спирт та є лікеро-горілчаними напоями, а також збут лікеро-горілчаних напоїв, які були незаконно виготовлені та мають на собі ознаки підроблених марок акцизного податку, голографічних захисних елементів.

За результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій установлено, що складське приміщення, в якому здійснюють безпосередню реалізацію зазначеної незаконно виготовленої алкогольної продукції, знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Роз`їзна, буд. 22.

01 травня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді в складському приміщенні за вказаною адресою був проведений обшук, під час якого виявлено та вилучено: номерні знаки НОМЕР_2 , номерні знаки НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 , чорнові записи у вигляді записника жовтого кольору, значну кількість бутилів з речовиною з характерним запахом спирту, пакувальні матеріали Finlandia та Capitan Morgan, запаковану пляшку Jack Denials, чек Нова Пошта № 59001623465695, дві каністри з невстановленою речовиною білого кольору з характерним запахом спирту, три прилади для закрутки полімерних кришок, значну кількість харчових ароматизаторів, значну кількість картонних коробок з кришками для пластикових пляшок, з полімерними тетрапаками, з тримачами для пластикових пляшок та з тетропаками для подальшого пакування, водовимірюючий прилад № 250048984 А, рідину з характерним запахом спирту, перелиту з квадратних пластикових боксів до пластикових бочок у кількості 14 одиниць, один тетрапак з невстановленою речовиною з характерним запахом спирту, квадратні бокси з металевим обрамленням, в яких містилася речовина з характерним запахом спирту у кількості 10 одиниць, значну кількість пластикових пляшок та пластикових палетів, поліпропіленові труби для з`єднання квадратних ємностей з рідиною, в якій наявний різкий запах спирту, капілярні візерунки відбитків пальців рук, ключі від транспортного засобу в чорному шкіряному чохлі, а також потожирові змиви в кількості 4 одиниць в 4-х паперових конвертах.

Зазначені речі постановою слідчого визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Слідчий зазначає, що вилучені свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі є доказами кримінального правопорушення, відповідають критеріям, визначеним у статті 98 КПК України, свідчать про збут алкогольних напоїв, можуть містити інші відомості, які мають значення речових доказів.

Отже, посилаючись на необхідність збереження речових доказів, слідчий просить накласти арешт на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 та ключі від транспортного засобу в чорному шкіряному чохлі.

В судовому засіданні слідчий і прокурор ОСОБА_4 , який входить до групи прокурорів у кримінальному провадженні, клопотання підтримали.

Власник майна ОСОБА_6 та її представник адвокат ОСОБА_7 у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені, їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, доходить до висновку, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000731 від 15.07.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 2 ст. 199 КК України, за фактом незаконного виготовлення, зберігання алкогольних напоїв з метою збуту.

01 травня 2026 року в цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 13.04.2026 проведено в присутності адвоката ОСОБА_7 обшук у складському приміщенні, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час обшуку вилучено, зокрема, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від транспортного засобу, які постановою слідчого визнані речовими доказами.

Розглядаючи клопотання про арешт цього майна, слідчий суддя керується тим, що відповідно до статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право мирно володіти своїм майном.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Беєлер проти Італії», «Літґоу та інші проти Сполученого Королівства», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» зазначено, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи; обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті; має існувати розумна пропорційність між заходами і метою, заради якої їх застосовано.

Звернувшись із клопотанням про арешт майна, а саме свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів від транспортного засобу в чохлі, слідчий посилається на необхідність їх збереження як речових доказів.

Слідчий суддя вважає, що підстави для арешту вказаного майна слідчим і прокурором не доведені.

Слідчий суддя звертає увагу, що сам по собі факт визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ключів від автомобіля речовими доказами не є безумовною підставою для накладення на них арешту.

Аргументи органу досудового розслідування, викладені у клопотанні, зводяться до загального посилання на необхідність накладення арешту, однак не містять конкретних обставин, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно.

Слідчий суддя враховує, що в своєму клопотанні слідчий як на підставу арешту майна посилається на необхідність саме збереження речових доказів, а також на положення ст. 96-1, 96-2 КК України, які передбачають спеціальну конфіскацію.

Водночас вилучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 та ключі від автомобіля не мають будь-яких ознак речових доказів у кримінальному провадженні.

Орган досудового розслідування не надав суду жодних належних доказів того, що вказані речі містять відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Стороною обвинувачення не доведено наявність достатніх підстав чи розумних підозр вважати, що вказані свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі відповідають критеріям речових доказів, визначеним статтею 98 КПК України.

Таким чином, потреби досудового розслідування не виправдовують застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі від автомобіля, а обмеження права власності за відсутності доведеного зв`язку з об`єктом розслідування є неспівмірним із завданнями кримінального провадження.

На переконання слідчого судді, накладення арешту на вилучене майно не відповідатиме засадам розумності та співмірності обмеження права власності та порушуватиме справедливий баланс між інтересами досудового розслідування та правами конкретної особи (власника майна).

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна необхідно відмовити.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_8