Ухвала суду № 138351361, 20.07.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10318/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, інша особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, інша особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Дослідивши матеріали заяви суддя приходить до наступного висновку.

Зазначена заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 4,5 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

Відповідно до ч.ч.1,4,5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч.3 ст. 297 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно ст. 298 ЦПК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 299 ЦПК України, справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування. З урахуванням стану здоров`я особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її участь у розгляді справи може відбуватися у режимі відеоконференції з психіатричного чи іншого лікувального закладу, в якому перебуває така особа, про що суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом із урахуванням стану її здоров`я.

Для визначення фактичної можливості такої особи з`явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.

Судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Зі змісту заяви про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна вбачається, що ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 або Заявник) перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 07.05.2005. Батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 .

ОСОБА_7 (далі ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом ОСОБА_5 , батька дружини Заявника, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7 (серія НОМЕР_1 , актовий запис № 203 від 24.02.1975, видане Ужгородським міським бюро ЗАГС Закарпатської області 26.02.1975) та свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , згідно з якими батьками обох є ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (копії свідоцтв про народження додаються). Таким чином, ОСОБА_7 є дядьком дружини Заявника.

ОСОБА_7 на постійній основі проживає разом із Заявником та перебуває на його утриманні й догляді, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 26.06.2026, згідно з якою ОСОБА_1 отримує щомісячну грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу та здійснює постійний сторонній догляд за ОСОБА_7 (копія довідки додається).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК № 457432 від 21.10.2013, ОСОБА_7 встановлено інвалідність 2-ї групи, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена безстроково; рекомендовано лікування у психіатра, а також визначено, що звичайні виробничі умови праці ОСОБА_7 протипоказані (копія довідки додається).

Заявник зазначає, що внаслідок психічного розладу ОСОБА_7 має стійкі обмеження здатності до самообслуговування, самостійного пересування, орієнтації, спілкування та контролю своєї поведінки, що свідчить про стійкий психічний розлад, внаслідок чого є підстави вважати, що ОСОБА_7 не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Враховуючи вищевикладене та те, що Заявник спільно проживає з ОСОБА_7 , здійснює за ним постійний догляд, є членом його сім`ї у розумінні чинного законодавства, Заявник звертається із заявою про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.

Зі змісту заяви вбачається, що до участі у справі заявником не залучено особу стосовно якої перед судом порушено питання про визнання його недієздатним - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Варто зазначити, що згідно зі ст. 299 ЦПК України справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною суд розглядає за участю заявника, особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, та представника органу опіки та піклування.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 27 березня 2008 року у справі «Штукатуров проти Росії» (заява № 44009/05) зазначив, що, вирішуючи справу про визнання особи недієздатною виключно на підставі письмових доказів, не побачивши і не почувши особу, суд порушив її право на справедливий судовий розгляд, передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Про необхідність надання доступу до суду навіть особам, які вже визнані недієздатними, відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції наголошується у рішенні ЄСПЛ від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11).

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 червня 2016 року у справі № 2-рп/2016 зазначив, що недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод; хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, у тому числі право на свободу та особисту недоторканність, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на особисту участь у судових засіданнях, висловлення своєї думки щодо висновків лікарів-психіатрів у судовому засіданні при вирішенні питань, пов`язаних із наданням їм психіатричної допомоги та обмеженням у зв`язку з цим їх прав.

Таким чином, особа, щодо якої розглядається справа окремого провадження про визнання її недієздатною, має право на участь у слуханні справи та на справедливий розгляд своєї справи.

Зокрема, така особа повинна бути повідомлена про розгляд справи, їй має бути роз`яснено її права, вона повинна мати можливість за бажання скористатися безоплатною правовою допомогою і брати участь у судових засіданнях. Навіть у разі наявності реальних, доведених застережень щодо небезпеки безпосередньої участі цієї особи у розгляді справи для інших осіб або для неї самої суд повинен, принаймні, мати візуальний контакт із такою особою, а краще опитати її (за необхідності дистанційно, у режимі відеоконференції). Якщо на момент розгляду справи особа позбавлена волі як психічно хвора, суд має перевірити законність підстав позбавлення волі такої особи, щоб гарантувати права людини на свободу та справедливий суд.

Відповідно до ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Вказане узгоджується з висновками що містяться у постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2020 року у справі № 195/1605/16-ц (провадження № 61-9500св20).

Окрім того, зі змісту заяви вбачається, що заявником до участі у справі залучено: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Заявником до заяви не додано висновок органу опіки та піклування про можливість призначення його опікуном над недієздатною фізичною особою, а також доказів того, що він звертався з приводу цього питання до органу опіки та піклування.

Варто зазначити також, що згідно з ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд вирішує питання щодо призначення над недієздатною особою піклувальника або опікуна не інакше, як за поданням органу опіки та піклування.

Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий порядок призначення над недієздатними особами опіки, а саме - за поданням відповідного органу, а не за заявою фізичної особи.

Отже, призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства: захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в цьому конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Крім того, особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна ( піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна ( піклувальника).

Пунктом 3.3 частини 3 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді від 17 червня 1999 року, визначений перелік документів за наявності яких орган опіки та піклування призначає опікуна, а саме: рішення суду про визнання громадянина недієздатним, акт обстеження умов проживання особи, що потребує опіки, опис її майна та майбутнього опікуна, довідки про стан здоров`я особи, яка потребує опіки та її опікуна, довідки про судимість майбутнього опікуна.

Тобто, нормами законодавства передбачено чіткий перелік документів та порядок призначення над недієздатними особами опіки.

Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21).

Також, суд приймає до уваги позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, висвітлену 07.02.2024 року у справі № 295/434/22, провадження № 61-10948св23, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Також, при зверненні до суду із заявою про визнання особи недієздатною і встановлення опіки, заявником не додано: заяву про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна.

Фізична особа може бути призначена опікуном (піклувальником) лише за її згодою, що повинно бути виражено в письмовій заяві. Особа, яка виявила бажання виконувати обов`язки опікуна (піклувальника), подає до органу заяву про клопотання перед судом про призначення її опікуном (піклувальником). До заяви додається медичний висновок про те, що за станом здоров`я заявник може бути опікуном (піклувальником). Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника)

Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦК України, суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом.

Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Крім того, оскільки рішення суду по даній справі може вплинути на виконання заявником покладених на нього військових обов`язків (зважаючи на те, що ОСОБА_1 , є призовного віку, відомості про його придатність/непридатність до військової служби матеріали заяви не містять), участь у розгляді справи в якості заінтересованої особи має брати відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином заявнику, необхідно надати суду документи на підтвердження/спростування того факту чи є він військовозобов`язаним, чи перебуває на військовому обліку, та чи проходить військову службу, а також вказати в якості заінтересованої особи відповідний РТЦК та СП в якому він перебуває на обліку та/або військову частину в якій проходить службу, їх місцезнаходження.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Окрім того, при зверненні до суду із вказаною заявою, заявником не надано доказів на підтвердження сплати ним судового збору.

Законом України «Про судовий збір» не передбачено звільнення від сплати судового збору за подання до суду заяви про встановлення опіки та піклування.

Відповідно із п.п. 4 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за заявою у справах окремого провадження, поданою фізичною особою, становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

За вказаних обставин, заявнику слід сплатити судовий збір у розмірі 532,48 грн. або подати докази, що підтверджують звільнення його від сплати судового збору.

Судовий збір перерахувати за реквізитами:

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: Отримувач коштів ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101 ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача UA308999980313141206000007493; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).

Суд звертає увагу, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.

У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження. Тому, при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви, поданої в порядку окремого провадження, суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення без руху позову.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ст.ст.185, 260, 293 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, інша особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ужгородської міської ради,- залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки протягом п`яти днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош