Постанова № 13835056, 07.02.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2011 року Справа № 5002-29/5698-2010 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіРибіної С.А.,

суддівГолика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2;

відповідача - явку уповноваженого представника не забезпечив, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес";

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17 грудня 2010 року у справі №5002-29/5698-2010

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; АДРЕСА_1, Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95000)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Героїв Сталінграду, 3а,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053; вул. Севастопольська, буд. 31, м. Сімферополь,Автономна Республіка Крим, 95015)

про стягнення 4491,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес", про стягнення заборгованості в сумі 4491,29 грн., з яких: 4017,29 грн. - сума основний борг, 61,00 грн. - 3% річних, 413,00 грн. - пеня.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обовязки щодо оплати за поставлений товар за видатковими накладними за договором №78 від 10 вересня 2008 року, доводи викладені у позові.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2010 року у справі №5002-29/5698-2010 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Делішес” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пеню в розмірі 338,00 грн., 3% річних в розмірі 41,93 грн.; витрати по сплаті державного мита у сумі 81,75 грн. та 189,15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення заборгованості у розмірі 4017,29 грн. провадження по справі припинено. В частині стягнення пені у розмірі 75,00 грн. та 3% річних у розмірі 19,07 гри. відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції виходив з того, що оскільки вимоги умов договору поставки щодо своєчасної оплати товару відповідачем виконані не були, вимоги про стягнення 3% річних у сумі 41,93 грн. та пені в розмірі 338,00 грн. підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" суми пені в розмірі 338,00 грн., прийняти нове рішення по справі.

Підставою для скасування зазначеного судового акту заявник апеляційної скарги вважає неповне зясування судом першої інстанції усіх обставин справи, що призвело до помилкових висновків та невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в матеріалах справи наявні лише копії видаткових накладних, з яких не можна зробити висновок, що вони видані саме на підставі договору поставки №78 від 10 вересня 2008 року, порушенням якого позивач аргументує свої позовні вимоги та умови якого є підставою для нарахування штрафних санкцій, даний факт залишився поза увагою суду першої інстанції. Обґрунтування та інші доводи викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 січня 2011 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 07 лютого 2011 року.

У засідання суду апеляційної інстанції сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, судова колегія вважає, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги відсутні.

На підставі вищевикладеного, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

10 вересня 2008 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делішес" (покупець) укладений договір поставки №78 (далі Договір, а.с.17-19), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених даним Договором, поставити товар згідно заявки покупця. Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти цій товар і сплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Строк дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання по 31 грудня 2008 року включно. Дія договору щорічно автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону в письмовій формі про свій намір змінити або припинити дію договору за 30 календарних днів до закінчення його дії. Договір може бути розірваний в односторонньому порядку в будь-який час шляхом письмового сповіщення іншої сторони не менш ніж за 30 календарних днів до дати припинення дії договору, але не раніш виведення постачальником залишків нереалізованого товару, строк придатності якого не минув, та підписання сторонами акту взаєморозрахунків ( пункти 10.1, 10.2, 10.3 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 Договору постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки згідно заявки покупця власними транспортними засобами та за власний рахунок. Пунктом доставки є універсам „Яблуко”, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3-а. Замовлення повинно подаватися за 48 годин до моменту поставки товару.

З кожною поставкою товару постачальник надає документи, якщо вони є обовязковими для конкретної партії товару, а саме: накладну (товарно-транспортну накладну), податкову накладну, санітарно гігієнічний висновок, сертифікат якості товару, ветеринарне посвідчення, сертифікат відповідності (пункт 2.4 Договору).

Згідно пунктів 5.1., 5.3 Договору загальну суму договору складає вартість товару, отриманого за усіма накладними. Ціна на товар визначається відповідно підписаної Сторонами специфікації.

Пунктом 5.6 Договору встановлено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту переходу права власності на поставлений товар відповідно пункту 1.2 Договору.

У разі прострочки оплати товару, постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочки оплати (пункт 6.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі видаткових накладних №О-00002544 від 01 жовтня 2009 року, №О-00002539 від 01 жовтня 2009 року, №О-00002712 від 15 жовтня 2009 року, №О-00002711 від 15 жовтня 2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 10227,97 грн. (а.с.13-16).

Сторони здійснили звірку взаєморозрахунків, за результатами якої був складений та підписаний позивачем та відповідачем акт звірки. За результатами звірки сторони підтвердили заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" у розмірі 4017,29 грн. (а.с.20).

14 вересня 2010 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія з вимогою про сплату боргу, але Товариство з обмеженою відповідальністю "Делішес" претензію залишило без реагування (а.с.23-24).

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом про стягнення основного боргу та нарахованих штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права і відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В процесі розгляду справи відповідач оплатив суму основного боргу в розмірі 4017,29, що підтверджується платіжними дорученнями №7440 від 03 грудня 2010 року та №8630 від 03 грудня 2010 року (а.с.32-33).

В даній частині суд першої інстанції припинив провадження по справі в порядку пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія перевірила надані сторонами докази та визнала припинення судом першої інстанції провадження по справі в частині стягнення основного боргу обґрунтованим та законним.

Додатково позивач просив стягнути пеню в розмірі 413,00 грн. та 3% річних в розмірі 61,00 грн.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції визнав вимоги позивача правомірними, однак розрахунок помилковим, тому суд здійснив розрахунок штрафних санкцій самостійно та задовольнив вимоги про стягнення штрафних санкцій частково.

Судова колегія не може погодитись з судом першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В якості доказів отримання товару, за який виникла заборгованість, позивачем надані витратні накладні (а.с.13-16).

Відповідно до пунктів 1.3 та 5.3 Договору асортимент, якість та ціна на товар визначаються у належним чином оформлених Сторонами специфікаціях, які є невідємною частиною договору.

Обсяги, асортимент та строки поставки погоджені сторонами. Заявка на партію товару оформлюється у письмовому вигляді за 48 годин до моменту поставки товару.

Пунктом доставки є універсам „Яблуко”, який знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. Героїв Сталінграду, 3-а (пункти 2.1-2.3 Договору).

Згідно пункту 2.4 Договору з кожною поставкою товару постачальник надає документи, які є обовязковими для конкретної партії товару, а саме: накладну (товарно-транспортну накладну), податкову накладну, санітарно гігієнічний висновок, сертифікат якості товару, ветеринарне посвідчення, сертифікат відповідності.

Видаткові накладні не містять необхідних відомостей, за якими можна бути дійти висновку, що товар поставлений за договором №78 від 10 вересня 2008 року. Інші документи, які передбачені договором та зазначені вище, у сторін відсутні, до матеріалів справи не додані.

На підставі вищевикладеного судова колегія дійшла висновку, що відсутні підстави вважати, що товар за витратними накладними №О-00002544 від 01 жовтня 2009 року, №О-00002539 від 01 жовтня 2009 року, №О-00002712 від 15 жовтня 2009 року, №О-00002711 від 15 жовтня 2009 року був поставлений саме на виконання умов договору №78 від 10 вересня 2008 року, тому стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" санкцій за невиконання ним умов договору поставки №78 від 10 вересня 2008 року є безпідставним.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції без достатніх підстав задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені та 3% річних.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, що дає підстави суду апеляційної інстанції для задоволення апеляційної скарги частково, скасування рішення у справі та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог стосовно стягнення пені та 3% річних, проте, відповідач сплатив основний борг в процесі розгляду справи, судові витрати покладаються на відповідача з урахуванням суми основного боргу в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" задовольнити частково.

2. Пункти 1, 2 та 4 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2010 року у справі №5002-29/5698-2010 скасувати.

3.Постановити нове рішення.

У задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" в частині стягнення пені та 3 % річних відмовити в повному обсязі.

4.Пункт 3 резолютивної частини рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 грудня 2010 року у справі №5002-29/5698-2010 залишити без змін.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес" (вул. Героїв Сталінграду, 3а,Сімферополь, Залізничний район, Автономна Республіка Крим,95047; ідентифікаційний код 32624767, відомості про рахунки відсутні) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про рахунки відсутні) витрати по сплаті державного мита 91,24 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 211,09 грн.

6.Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддяС.А. Рибіна

СуддіВ.С. Голик

В.В.Сотула