Ухвала суду № 138350057, 13.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/2799/24

УХВАЛА

13 липня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна, поданого в рамках кримінального провадження № 42023160000000258 від 24.11.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Овідіопольського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження № 42023160000000358.

Адвокат ОСОБА_7 , яка діє в інтересах власника майна ОСОБА_8 , звернулась до суду з письмовими клопотаннями про скасування арешту майна, накладеного згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2024 року.

В клопотанні зазначено про необхідність скасування арешту майна, а саме арешту який накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 13.02.2024 року на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:

- предмет зовні схожий на гаманець чорного кольору, у якому містяться банкноти ззовні схожі на грошові кошти за наступними номіналами: банкноти ззовні схожі на грошові кошти, а саме 2 одиниці по 50 дол. США, з серійними номерами: MB74633985C; MB010845526D; та 99 одиниць по 100 дол. США, з серійними номерами: PF0976320092J; PK80019471D; PA79562547A; PB43108427L; PF81508192C; PB43538719L; PF53960113G; MB70459642A; PJ64160654B; PC00194696A; PC0194694A; PC00194695A; LB06713495Н; MB86225309D; MD88286252A; MB47439696M; PK18265716H; PK18265717H; ME54292655B; PJ57353176B; PK18265718H; PA679109C; PJ57353175B; PJ57353174B; PJ57353173B; LK83686037A; PG06268889D; PL64744305J; PE33570026E; PF36731702G; LC61950958B; PB19597604A; PB51842349A; MC03325069A; MG33163967A; ML09766230B; LB78963002A; MB01368024N; ML05412610B; LB36067052C; LB96465939T; PK39564891B; PA22289885C; PA22289886C; PA22289887C; PA22289892C; MH02038010A; PF33135146L; PF33135144L; PB56993339A; PF30088303J; PG79023935A; MF89957988A; LJ51929087B; PF92276931L; PL38310362C; PG595113258A; PB98564571J; PL38310358C; MK35035949C; PH73530987B; PE29822065E; PG71545155B; PB43370440B; LG28257821E; LP73700447B; ML13419333F; PH73530981B; PH73530916B; PH73530915B; LF51761864E; LF27824074A; MB71042199G; LK40931847F; PF80413209K; PA77146433B; LL49525390D; MC39091535A; LF87228346J; PB83106929N; PE72355248D; PA12475139C; PF24360843F; ML91496357E; PD85772078B; PB88747407G; LD29177176D; PG37689892C; PH30489308B; PA51070771A; MJ16246014A; PE83054694B; LL14504999G; PE33393556E; LL76050653E; PK59726360D; PB71465526I; PE78195025C; PB51842349B. (всього 10 тис. дол. США), які поміщено до сейф-пакету B1017730.

В обґрунтування клопотання адвокат ОСОБА_7 вказує, що ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси мотивована тим, що зазначені грошові кошти перебували в квартирі, в якій мешкають підсудний ОСОБА_4 та його родина та були вилучені із неї в ході проведення обшуку 18.01.2024року а тому підлягають конфіскації за рішенням суду і тому на них необхідно накласти арешт з метою недопущення знищення та збереження речових доказів.

Розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувався за відсутності власника майна. Підтвердженням належності грошових коштив згідно ухвали слідчого судді підтверджується тільки протоколом обшуку, що був складений представниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві із дислокацією у м. Одесі 18.01.2024року в квартирі за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Такий порядок речей може бути обґрунтованим тільки на початку досудового розслідування, при проведенні першочергових слідчих дій. Однак, в подальшому орган досудового розслідування мав змогу розібратися з тим кому належать грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США і що саме зазначені грошові кошти є особистою власністю громадянки ОСОБА_8 , тим більше що в ході проведення обшуку вона особисто повідомила про це та добровільно передала їх представникам слідчої групи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві. Доказів причетності громадянки ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, в рамках розслідування к/п № 42023160000000358 від 24.11.2023 за ч.3 ст. 368 КК України до обставин кримінального провадження матеріали кримінального провадження не містять.

З моменту обтяження належного ОСОБА_8 майна минуло більше двох років, що грубо порушує її право вільно розпоряджатись належним їй майном. За цей час орган досудового розслідування мав об`єктивну можливість перевірити причетність ОСОБА_8 або належного їй майна (грошових коштів) до обставин кримінального провадження.

Зважаючи на підтвердження права власності громадянки ОСОБА_8 на грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США (дослідженими в судовому процесі матеріалами справи, відеодоказами та свідченями опитаних по справі свідків), відсутність доказів причетності громадянки ОСОБА_8 до кримінального правопорушення - правова підстава для арешту зазначених грошових коштів відсутня.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 підтримала подане нею клопотання та наголосила на тому, в матеріалах справи відсутні підтвердження того, що грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США. 18.01.2024року вилучені із квартири за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 є предметом або знаряддям в кримінальному провадженні№ 42023160000000358.

Прокурор ОСОБА_3 проти скасування арешту майна заперечував, пояснивши, що вказане клопотання має вирішуватись судом під час ухвалення остаточного судового рішення. Крім того, зазначав, що кошти, які були вилучено під час обшуку знаходились у гаманці, який зі слів його дружини належав ОСОБА_4 . Також зауважив, що ці кошти, які нібито надавались батьком обвинуваченого ОСОБА_9 не задекларовані обвинуваченим ОСОБА_4 .

В судовому засіданні інші учасники судового провадження не зперечували щодо клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_7 .

Допитаний під час розгляду клопотання свідок ОСОБА_9 , який є батьком обвинуваченого ОСОБА_4 надав показання, що з 2008 року він являється фізичною особою-підприємцем, та час від часу матеріально допомогає сім`ї свого сина, в якій є дитина з інвалідністю, яка потребує періодичного лікування. У зв`язку з хворобою онука він стверджує, що восени 2022 року, точної дати не пам`ятає, за адресою свого місця проживання він передав ОСОБА_8 за її проханням 10000 доларів США на дікування онука, оскільки на той час вирішувалось питання щодо можливого лікування за кодоном. При цьому письмова розписка про отримання даних коштів не надавалась.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали клопотання та наявні матеріали кримінального провадження, суд прийшов до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає часковому задоволенню із наступних підстав. Згідно ч. 1ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України).

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, необхідне для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди або можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі або відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 1 ст. 174 КПК України визначено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час судового провадження розглядається судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо буде доведено, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Тобто суд має право скасувати арешт майна з двох самостійних підстав, а саме у разі доведення існування обставин, які підтверджують, що арешт накладено необґрунтовано, або що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Обов`язок доведення доцільності подальшого обмеження права власності на стадії судового розгляду покладається на сторону обвинувачення.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.02.2024 року у справі 947/2269/24 (провадження № 1-кс/947/1877/24), накладено арешт на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, в тому числі на:

- предмет зовні схожий на гаманець чорного кольору у якому містяться банкноти ззовні схожі на грошові кошти наступними номіналами: 2 дол. США 1 од., з серійним номером: D0 6395320A, 50 євро 1 од., з серійним номером: SE 2272686616, 10 євро 1 од., з серійним номером: ЕБ 0210280806, 50 дол. США 2 од., з серійним номером: МВ 51993652В та MK 12242346A, 100 дол. США всього 22 од. з серійними номерами: CB11528499E; HB18008014І; HL79687248F; KB71922023H; BE59323170A; HE21798749A; MB48809331N; PC39985505B; LB16947027A; LB07152187C; MB25860598N; LA06947906; PL65952120A; LB14748630H; MB52157319C; MB84716251F; MB92263110І; PB17917791L; PB85033730A; PK08187000H; PF28898144L; PG92685665B (всього 2302 дол. США, 60 євро) талон закріплення транспорту 1 од.;

- банкноти ззовні схожі на грошові кошти, а саме 2 одиниці по 50 дол. США, з серійними номерами: MB74633985C; MB010845526D; та 99 одиниць по 100 дол. США, з серійними номерами: PF0976320092J; PK80019471D; PA79562547A; PB43108427L; PF81508192C; PB43538719L; PF53960113G; MB70459642A; PJ64160654B; PC00194696A; PC0194694A; PC00194695A; LB06713495Н; MB86225309D; MD88286252A; MB47439696M; PK18265716H; PK18265717H; ME54292655B; PJ57353176B; PK18265718H; PA679109C; PJ57353175B; PJ57353174B; PJ57353173B; LK83686037A; PG06268889D; PL64744305J; PE33570026E; PF36731702G; LC61950958B; PB19597604A; PB51842349A; MC03325069A; MG33163967A; ML09766230B; LB78963002A; MB01368024N; ML05412610B; LB36067052C; LB96465939T; PK39564891B; PA22289885C; PA22289886C; PA22289887C; PA22289892C; MH02038010A; PF33135146L; PF33135144L; PB56993339A; PF30088303J; PG79023935A; MF89957988A; LJ51929087B; PF92276931L; PL38310362C; PG595113258A; PB98564571J; PL38310358C; MK35035949C; PH73530987B; PE29822065E; PG71545155B; PB43370440B; LG28257821E; LP73700447B; ML13419333F; PH73530981B; PH73530916B; PH73530915B; LF51761864E; LF27824074A; MB71042199G; LK40931847F; PF80413209K; PA77146433B; LL49525390D; MC39091535A; LF87228346J; PB83106929N; PE72355248D; PA12475139C; PF24360843F; ML91496357E; PD85772078B; PB88747407G; LD29177176D; PG37689892C; PH30489308B; PA51070771A; MJ16246014A; PE83054694B; LL14504999G; PE33393556E; LL76050653E; PK59726360D; PB71465526I; PE78195025C; PB51842349B. (всього 10 тис. дол. США), які поміщено до сейф-пакету B1017730.

Згідно із зазначеною ухвалою арешт на вказане майно було накладено з метою збереження речових доказів.

Відповідно до наданих суду доказів, а саме допитаного в судовому засіданні 13.07.2026 року в залі суду громадянина ОСОБА_9 , батька обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він добровільно передав грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США особисто в своїй невістці ОСОБА_8 на необхідне лікування його онука ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дитини з інвалідністю, численними виписками із медичної документації, які підтверджують хворобу дитини, оглядом в залі судового засідання відеозапису обшуку квартири за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , від 18.01.2024 року.

ОСОБА_8 є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , однак підозра у вчиненні кримінального правопорушення їй не повідомлялася, обвинувачення щодо неї до суду не висувалося, та вона не має статусу обвинуваченої, підозрюваної, цивільного відповідача або особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення або використання нею належного їй майна для його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особа. Така особа має права та обов`язки, передбачені КПК України для підозрюваного та обвинуваченого, у частині, що стосується арешту майна.

Таким чином, ОСОБА_8 має процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та є іншим власником майна у розумінні ст. 174 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України арешт з метою збереження речових доказів накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Стороною обвинувачення не зазначено, які саме процесуальні дії необхідно провести з арештованим майном, які його властивості підлягають дослідженню та які обставини кримінального провадження неможливо встановити без подальшого збереження арешту.

Усі необхідні огляди, експертні дослідження та інші процесуальні дії з майном проведені.

Відомостей про призначення нових експертиз або необхідність проведення інших процесуальних дій із майном матеріали провадження не містять.

Саме по собі винесення слідчим або прокурором постанови про визнання майна речовим доказом не звільняє сторону обвинувачення від обов`язку довести фактичну відповідність такого майна критеріям ст. 98 КПК України та актуальну необхідність продовження його арешту.

Отже, належне громадянці ОСОБА_8 майно не підпадає під ознаки речового доказу, а необхідність його подальшого арешту з метою збереження речових доказів стороною обвинувачення не доведена.

У випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено на майно третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно має кримінально протиправне походження або відповідає ознакам, передбаченим ст. 96-2 КК України.

Матеріали кримінального провадження не містять доказів того, що ОСОБА_8 отримала арештоване майно від обвинуваченого або іншої особи за таких обставин, набула його кримінально протиправним шляхом чи знала або повинна була знати про можливе кримінально протиправне походження майна.

Відсутні підстави чи розумні підозри вважати, що належне ОСОБА_8 майно підлягатиме спеціальній конфіскації.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Згідно з ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Зважаючи на те, що кримінальна відповідальність в Україні має індивідуальний характер, правові наслідки можливого засудження ОСОБА_4 не можуть поширюватися на ОСОБА_8 та його дітей, які не є суб`єктом інкримінованого кримінального правопорушення.

ОСОБА_8 не є обвинуваченою у цьому кримінальному провадженні, а тому правові підстави для застосування кримінального покарання у виді конфіскації щодо належного їй на законних підставах майна за вироком стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 відсутні.

За таких обставин, мета збереження майна для забезпечення його можливої конфіскації як виду покарання позбавлена процесуальної перспективи реалізації та не може слугувати обґрунтуванням для подальшого обмеження права власності третьої особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України арешт з метою забезпечення цивільного позову накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або фізичної чи юридичної особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану їхніми діями.

ОСОБА_8 не має статусу цивільного відповідача, а матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що вона відповідно до закону несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого ОСОБА_4 .

Цивільний позов в рамках зазначеного кримінального провадження не заявлено взагалі.

Доказів співмірності вартості арештованого майна із розміром завданої шкоди або заявленого цивільного позову суду не надано.

Отже, належне ОСОБА_8 майно не може залишатися під арештом виключно для забезпечення майнових вимог, пред`явлених до іншої особи.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування та розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування або передачі майна.

Стороною обвинувачення не наведено та судом не встановлено актуальних обставин, які свідчили б про існування зазначених ризиків щодо належного ОСОБА_11 майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати правову підставу для арешту, можливість використання майна як доказу, можливість його спеціальної конфіскації, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту для третіх осіб.

Положеннями ст. 9 КПК України визначено, що під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Нормами ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У відповідності до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідність принципу верховенства права, який включає свободу від свавілля.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу покладається індивідуальний та надмірний тягар. Має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Наведена засада закріплена у ст. 41 Конституції України, відповідно до якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним.

З огляду на те, що арештоване майно частково, а саме грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США належить громадянці ОСОБА_8 , а не обвинуваченому ОСОБА_4 , ОСОБА_12 не є обвинуваченою, підозрюваною, цивільним відповідачем або особою, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за дії обвинуваченого, суд доходить висновку, що подальший арешт належного їй майна не забезпечує жодної з цілей, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України.

Сторона обвинувачення не довела, що арештоване майно а саме грошові кошти в розмірі 10 000 дол. США відповідає критеріям речового доказу, підлягає спеціальній конфіскації, може бути конфісковане як майно обвинуваченого або необхідне для забезпечення цивільного позову.

Триваючий арешт майна покладає на громадянку ОСОБА_8 надмірний та непропорційний індивідуальний тягар, не забезпечує реального публічного інтересу або завдання кримінального провадження та знаходиться поза межами розумності.

Таким чином, у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження потреба відпала, у зв`язку з чим клопотання представника власника майна підлягає задоволенню, а арешт майна у вигляді грошових коштів у загальному розмірі 10000 доларів США скасуванню.

В задоволенні клопотання щодо зняття арешту із предмету зовні схожого на гаманець чорного кольору, у якому містяться банкноти ззовні схожі на грошові кошти, суд вважає слід відмовити, оскільки зазначене майно підпадає під критерії речового доказу та зі слів дружини обвинуваченого ОСОБА_4 належить саме йому.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8, 9, 16, 64-2, 98, 131, 170, 173, 174, 369372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Скасувати арешт, який накладено ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 13.02.2024 року (справа № 947/2269/24, провадження № 1-кс/947/1877/24), на вилучене під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , майно, а саме:

- банкноти ззовні схожі на грошові кошти, а саме 2 одиниці по 50 дол. США, з серійними номерами: MB74633985C; MB010845526D; та 99 одиниць по 100 дол. США, з серійними номерами: PF0976320092J; PK80019471D; PA79562547A; PB43108427L; PF81508192C; PB43538719L; PF53960113G; MB70459642A; PJ64160654B; PC00194696A; PC0194694A; PC00194695A; LB06713495Н; MB86225309D; MD88286252A; MB47439696M; PK18265716H; PK18265717H; ME54292655B; PJ57353176B; PK18265718H; PA679109C; PJ57353175B; PJ57353174B; PJ57353173B; LK83686037A; PG06268889D; PL64744305J; PE33570026E; PF36731702G; LC61950958B; PB19597604A; PB51842349A; MC03325069A; MG33163967A; ML09766230B; LB78963002A; MB01368024N; ML05412610B; LB36067052C; LB96465939T; PK39564891B; PA22289885C; PA22289886C; PA22289887C; PA22289892C; MH02038010A; PF33135146L; PF33135144L; PB56993339A; PF30088303J; PG79023935A; MF89957988A; LJ51929087B; PF92276931L; PL38310362C; PG595113258A; PB98564571J; PL38310358C; MK35035949C; PH73530987B; PE29822065E; PG71545155B; PB43370440B; LG28257821E; LP73700447B; ML13419333F; PH73530981B; PH73530916B; PH73530915B; LF51761864E; LF27824074A; MB71042199G; LK40931847F; PF80413209K; PA77146433B; LL49525390D; MC39091535A; LF87228346J; PB83106929N; PE72355248D; PA12475139C; PF24360843F; ML91496357E; PD85772078B; PB88747407G; LD29177176D; PG37689892C; PH30489308B; PA51070771A; MJ16246014A; PE83054694B; LL14504999G; PE33393556E; LL76050653E; PK59726360D; PB71465526I; PE78195025C; PB51842349B. (всього 10 тис. дол. США), які поміщено до сейф-пакету B1017730.

Зобов`язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з дислокацією у м.Одесі) відповідальних за зберігання вищевказаного майна негайно повернути його у володіння громадянки України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині клопотання відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 17.07.2026 року.

Суддя ОСОБА_1