Рішення № 138350048, 13.07.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1462/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Обслуговуючого кооперативу «ДОМ ПЛЮС» (Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, вул. Інститутська, буд. 52,53,54, ЄДРПОУ: 42354189) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2026 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ДОМ ПЛЮС» заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням розміру інфляційних втрат та процентів річних по заборгованості у сумі 4743,48грн., судовий збір в розмірі 3328,00грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог , позивач зазначив, що з 14 грудня 2018 року кооператив отримав на баланс багатоповерховий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 в якому відповідачка є співвласниками вищевказаного будинку.

Відповідачка, як власниця квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку, за довготривалий період не сплачує житлово-комунальні послуги, порушуючи вимоги ст. 322 ЦК України, ст. 151 ЖК України, а також ст.ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», внаслідок чого виникла заборгованість за період з грудня 2023 по грудень 2025 року у розмірі 3793,20 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладення слухання справи до суду не надходило.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який повідомлений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280-282 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що з 14 грудня 2018 року кооператив отримав на баланс багатоповерховий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_2 .

Для здійснення надання житлово-комунальних послуг мешканцям багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , Позивач уклав ряд договорів, а саме: Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №03-8932-ПУП від 15.07.2020 з ТОВ «ОДЕСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ»; Договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 8932 від 16.06.2020 з АТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО»; Договір про надання послуг в сфері поводження з відходами № 9596/К/М/1 від 01.06.2019 з ФОП ОСОБА_2 ; Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 74 від 11.11.2019 з КП «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове»; Договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів № 44 від 13.05.2020 з КП «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове».

Загальними зборами Обслуговуючого кооперативу «ДОМ ПЛЮС» 12 вересня 2022 року вирішено затвердити тариф на управління та обслуговування багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 7 грн. 40 коп. Вказаний тариф оформлений протоколом загальних зборів від 12.09.2020 № 8.

Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 у вказаному будинку загальною площею 38,9 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1415011451237, що підтверджується інформаційною довідкою № 458960510 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 30.12.2025.

Відповідно до статі 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Згідно положень ст. 322 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1. ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини другої статті 7 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 р. № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, навіть у разі відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується правовою позицією Верховного Суду, які викладені у Постанові від 20 квітня 2016 р. у справі № 6-2951цс15 та Постанові від 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18.

Також Верховний Суд від у Постанові від 02.04.2020 року по справі № 757/29813/17-ц вказав, що не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його, як власника квартири, від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону - споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги,якщо вони фактично користувалися ними. Крім того, відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна. Частиною другою статті 382 ЦК України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Таким чином,новий власник майна не зобов`язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов`язку з їх сплати. Договори про надання послуг не обтяжують майна, тому за відсутності відповідної умови в договорі щодо відчуження нерухомого майна суд повинен відмовляти в задоволенні позовних вимог до нового власника, оскільки належним відповідачем є попередній власник.

Однак, відповідачка в порушення вимог чинного законодавства свої зобов`язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані житлово-комунальні послуги не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість з грудня 2023 по грудень 2025 року у розмірі 3793,20 гривень.

Право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Як зазначено в Аналізі практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві (лист Верховного Суду України від 01 липня 2014 року), вирішуючи спори цієї категорії, судам слід враховувати, що правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином Відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_4 ,повинен сплатити загальну суму боргу, яка складає 3797,20 гривень.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Розрахунок заборгованості, розміру інфляційних нарахувань (нараховані на основний борг) по квартирі АДРЕСА_3 становить 738,73 грн .

Розмір основного боргу на кінець розрахункового періоду становить 4535,93 грн.

Розрахунок 3 відсотків річних по заборгованості по квартирі АДРЕСА_4 Боржника становить 207,55 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка утворилась за власником квартири АДРЕСА_4 становить 4743,48 грн.

З огляду на зазначене вище, із врахуванням обов`язку відповідача сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 4743,48 гривень.

Згідно до ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже, з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при поданні позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 3328,00 гривень.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Суд звертає увагу, що позовна заява подана про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 4743,48 грн., участі в судових засіданнях представник не приймав, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.

Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн..

На підставі викладеного й керуючись ст.ст.2, 12, 13, 19, 23, 258-259, 264, 265, 273, 280-282, ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Обслуговуючого кооперативу «ДОМ ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ДОМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42354189) заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням розміру інфляційних втрат (нараховані на основний борг) та процентів річних по заборгованості у сумі 4743,48 гривень.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ДОМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42354189) судовий збір у розмірі 3328,00 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Су Суддя: Є. С. Козирський