Ухвала суду № 138349563, 26.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/24866/26

Провадження № 1-кс/947/8802/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2026 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026164110000071 від 04.06.2026 за ч.2 ст.364 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026164110000071 від 04.06.2026 за ч. 2 ст. 364 КК України.

Нагляд за додержанням законів органами, що провадять досудове слідство у формі процесуального керівництва здійснюється прокурорами Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у 2026 році військові службові особи ОТУ «Одеса», діючи у змові з посадовими особами окремих селищних та міських рад, розташованих на території Одеської області, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе чи інших фізичних або юридичних осіб, під час проведення робіт із будівництва, облаштування та інженерного укріплення військових інженерно-технічних та фортифікаційних споруд, зловживають своїм службовим становищем, використовуючи його всупереч інтересам служби, умисно створюючи умови для підписання актів прийому-передачі таких об`єктів, що спричинило тяжкі наслідки.

Також встановлено, що на виконання спільного наказу оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Одеської обласної військової адміністрації від 19.03.2026 року №12/5 «Про деякі заходи правоохоронного режиму воєнного стану в Одеській області», для потреб військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на території Одеської області передбачено облаштування оборонного рубежу (інженерно-фортифікаційні споруди), а саме протитанкових ровів, шириною 4 метри та глибиною 2,5 метри. При цьому обов`язок із виконання робіт покладено на певний перелік селищних та міських голів, які зазначені у вказаному вище наказі.

Також у наказі оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та Одеської обласної військової адміністрації від 19.03.2026 року №12/5 «Про деякі заходи правоохоронного режиму воєнного стану в Одеській області» у п. 3.1 вказується, що усі роботи із будівництва, облаштування та інженерного укріплення військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на території Одеської області мають бути виконані до 30 квітня 2026 року.

Однак, згідно наявної інформації, на теперішній час, фактично частина робіт із будівництва, облаштування та інженерного укріплення військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд не виконана, однак посадові особи оперативно-тактичного угрупування «Одеса» у змові з деякими селищними та міськими головами готуються здійснити підписання документів (актів прийомки), де буде вказано, що роботи виконані в повному обсязі.

Таким чином дії посадових осіб оперативно-тактичного угрупування «Одеса» дозволять селищним та міським головам заволодіти грошовими коштами місцевих бюджетів, так як фактично роботи ними не виконувались.

За наявною інформацією, окремі органи місцевого самоврядування, без використання електронної системи закупівель «Прозоро», шляхом укладання «прямих» договорів, для виконання робіт із будівництва, облаштування та інженерного укріплення військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд залучили наближені до себе суб`єкти господарювання, та фактично через них, у змові з посадовими особами оперативно-тактичного угрупування «Одеса» намагаються заволодіти грошовими коштами місцевих бюджетів.

Так, встановлено, що 05.05.2026 між відділом з питань утримання комунального майна Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області (ЄДРПОУ 44941770) та ФОП ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) укладено договір № 18 «Послуги з риття траншей для забезпечення будівництва, облаштування, інженерного укріплення загороджень та забезпечення функціонування військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на землях Дачненської сільської ради Одеського району Одеської області за завданням військового формування», який на теперішній час завершений. Очікувана вартість 1 499 977, 99 грн. без ПДВ (ідентифікатор: UA-2026-05-08-013434-a).

Так, 19.06.2026 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси проведено обшук за місцем мешкання ФОП ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:

1.Мобільний телефон IPhone 17 ETP 8904903202020008884800247087524145. Imei НОМЕР_3 . НОМЕР_4 номер оператора НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_5 .

2.Мобільний телефон Samsung Galaxy S24 FE Imei НОМЕР_6 (номер оператора НОМЕР_7 ), який належить ОСОБА_6

19.06.2026 вилучені телефони визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження постановою слідчого.

Сторона обвинувачення зазначає, що на теперішній час є достатньо підстав вважати, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідча надала заяву, в якій клопотання підтримала, просила задовольнити, накласти арешт на зазначене у клопотанні майно, у зв`язку із службовою завантаженістю розглянути у його відсутності.

Представник ФОП ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 надала письмові заперечення в яких посилається не необґрунтованість клопотання слідчої, на думку представника органом досудового розслідування не доведено, що вилучені мобільні телефони відповідають критеріям речових доказів в рамках зазначеного кримінального провадження, не доведено існування ризиків пошкодження, знищення такого майна, відсутній зв`язок між власниками майна та обставинами досудового розслідування. Зауважила, що клопотання подане неналежним суб`єктом, у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні клопотання.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З урахуванням вищевикладеного та з метою дотримання процесуальних строків розгляду такого роду клопотань, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутності слідчого та власників майна/їх представників.

Відповідно ч.1 ст.2 КПК України до Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 цього Кодексу, - голова чи за його визначенням інший суддя відповідного апеляційного суду.

Так, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.1 Протоколу №1 (1952 рік) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Так, згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.

Згідно, ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;перелік і види майна, що належить арештувати;документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Як вбачається, зі встановлених в судовому засіданні обставин, так як органом досудового розслідування перевірялась причетність ФОП ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України, 19.06.2026 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук за місцем проживання останньої. Між тим після проведення обшуку власникам майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не повідомлялось про підозру, вони не допитувались з підстав вилучених речей, більше того, ні до матеріалів клопотання ні в судовому засіданні сторона обвинувачення не надала будь-яких доказів щодо їх причетності до скоєння злочину передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про арешт майна між тим не обґрунтовує необхідності накладення арешту на вилучене майно, яке належить третій особі. Слідчою не доводиться в клопотанні, яке саме відношення та значення в рамках вказаного кримінального провадження має вищевказане майно, та самі власники зазначеного майна ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Стороною обвинувачення не доведено факт того, що вилучене майно могло бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, містить на собі будь-які сліди злочину та може бути використано як доказ факту чи обставин кримінальної справи.

Так, в даному клопотанні слідча зазначає, що вилучені під час обшуку технічні пристрої мають доказове значення для даного злочину та мають значення для обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, однак останньою до клопотання не долучено документів щодо здійснення їх огляду, призначення судових комп`ютерно-технічних експертиз.

Положенням ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Посилання сторони обвинувачення на той факт, що вилучене майно є речовим доказом є формальним, без жодних обґрунтувань.

Відтак, слідчий суддя приходить до переконання, що стороною обвинувачення не доведено відповідність вилученого під час обшуку за адресою АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_5 , майна до категорії речових доказів, й відповідно наявності підстав та мети для арешту такого майна, та в чому полягає необхідність в подальшому обмеженні прав власників.

Крім того, стороною обвинувачення не доведено, що останні мають будь-яке відношення до кримінального правопорушення, яке є предметом розслідуваного кримінального провадження.

Наведені обставини, на переконання слідчого судді, є підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого.

Керуючись ст. ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №42026164110000071 від 04.06.2026 за ч.2 ст.364 КК України відмовити.

Майно, тимчасово вилучене 19.06.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п.2 ч.1 ст.169 КПК України, повернути власникам майна.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1