Рішення № 138349248, 20.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року справа №320/3861/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Служби безпеки України, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Служби безпеки України виражені в не зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 07 років 09 місяців 12 днів, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у Службі безпеки України, до вислуги років;

- зобов?язати Службу безпеки України здійснити ОСОБА_1 зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у Службі безпеки України у загальній кількості 07 років 09 місяців 12 днів на пільгових умовах.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Службою безпеки України не зараховано вислугу в пільговому обчисленні в загальній кількості 07 років 09 місяців 12 днів, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у Службі безпеки України, до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов протягом 15 днів з дня вручення ухвали. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив протягом 5 днів з дня отримання відзиву, а відповідачу заперечення на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Також повідомлено відповідача про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС, зокрема відповідачем ухвала отримана 26.02.2026 о 12:56 год.

Копію позовної заяви представник відповідача отримав в суді 10.03.2026, що підтверджується розпискою.

13.03.2026 відповідач через підсистему Електронний суд подав клопотання про продовження до 10.04.2026 процесуального строку для подання Службою безпеки України до суду витребуваних доказів та відзиву на позов ОСОБА_1 .

09.04.2026 відповідач через підсистему Електронний суд подав до суду відзив та додаткові пояснення, в яких зазначив, що у спірних правовідносинах діяв в межах чинного законодавства. Позовні вимоги не визнає, у їх задоволенні просить відмовити. Також вказав, що станом на 18.06.2021 вислуга років для призначення пенсії на пільгових умовах за час перебування ОСОБА_1 на посадах оперативного складу із розрахунку один місяць служби за півтора місяці відповідно до наказу СБУ від 18.10.2006 № 690/ДСК Про затвердження Переліку посад та умов встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям Служби безпеки України становить 03 роки 10 місяців 22 дні. Отже, зазначена в архівній довідці Галузевого державного архіву СБУ від 08.10.2025 № 24/6-1145-Вс інформація щодо наявності у позивача 07 років 09 місяців 12 днів вислуги років на пільгових умовах є помилковою та не відповідає дійсності.

10.04.2026 відповідач через канцелярію суду подав до суду витяг з наказу Голови СБУ від 17.06.2021 №790-ОС/дск.

16.04.2026 представником позивача через підсистему Електронний суд надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що проти відзиву на позовну заву від 09.04.2026 та пояснення від 09.04.2026 заперечує в повному обсязі, вважає доводи, викладені в поданих відзиві та поясненнях безпідставними, незаконними і необґрунтованими та такими, що не підлягають врахуванню при винесенні судового рішення.

22.04.2026 відповідач через підсистему Електронний суд подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 задоволено заяву Служби безпеки України від 13.03.2026 про продовження процесуального строку для подання витребуваних судом доказів та відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 . Поновлено відповідачу строк подання до суду відзиву на позовну заяву та для подання витребуваних судом доказів. Прийнято до розгляду відзив Служби безпеки України на позовну заяву у справі №320/3861/26 від 09.04.2026 б/н, який поданий через підсистему Електронний суд 09.04.2026.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.08.2007 по 18.06.2021 проходив навчання, службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації, військову службу в органах СБ України.

Так, відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_1 та довідки Служби мобілізації та територіальної оборони СБУ від 12.07.2021 №12/Л-231/47 позивач:

- з 20.08.2007 по 02.06.2012 проходив навчання в Інституті спеціального зв`язку та захисту інформації НТУУ «КПІ». За вказаний період служби ним здобуто 04 роки 09 місяців 14 днів вислуги в календарному обчисленні.

- з 02.06.2012 по 01.07.2012 проходив службу в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації на посадах осіб рядового та начальницького складу. За вказаний період служби ним здобуто 00 років 01 місяць 00 днів вислуги в календарному обчисленні.

- з 02.07.2012 по 18.06.2021 проходив військову службу в органах Служби безпеки України. За вказаний період служби ним здобуто 08 років 11 місяців 17 днів вислуги в календарному обчисленні.

ОСОБА_1 з 18.06.2021 був звільнений з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом «а» пункту 61 та підпунктом «г» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних засобів) пункту 2 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» згідно наказу Служби безпеки України № 790-ОС/дск від 17.06.2021. Це підтверджується витягом з наказу Служби безпеки України № 790-ОС/дск від 17.06.2021.

Позивач звернувся до Відповідача з заявою від 29.10.2025, в якій просив здійснити ОСОБА_1 зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у Службі безпеки України у загальній кількості 07 років 09 місяців 12 днів на пільгових умовах.

У відповідь на подану Позивачем вищезазначену заяву отримано лист від Відповідача (Служби безпеки України) за підписом начальника управління роботи з особовим складом Тамари Пашковської від 26.11.2025 № 11.01/11/1/1-1852.

У даному листі від 26.11.2025 № 11.01/11/1/1-1852, між іншим, зазначено: «…З огляду на вищевикладене повідомляємо, що оскільки на сьогодні Ви не проходите військову службу у Службі безпеки України, документи, необхідні для призначення пенсії, в тому числі розрахунок вислуги років, мають бути оформлені військовим формуванням (державним органом) за місцем Вашого проходження служби (роботи).

Також інформуємо, що за матеріалами Вашої особової справи станом на 18.06.2021 Ваша вислуга років для призначення пенсії на пільгових умовах становить 03 роки 10 місяців 22 дні. Зазначена в архівній довідці від 08.10.2025 № 24/6-1145-Вс інформація щодо наявності у Вас 07 років 09 місяців 12 днів вислуги років на пільгових умовах не відповідає дійсності..».

Позивач звертає увагу, що у своїй заяві просив відповідача зарахувати до календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у Службі безпеки України у загальній кількості 07 років 09 місяців 12 днів на пільгових умовах, а не підготувати документи для призначення пенсії.

Таким чином, на думку позивача, відповідач по суті не визнає вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у Службі безпеки України у загальній кількості 07 років 09 місяців 12 днів, а визнає лише 03 роки 10 місяців 22 дні.

При цьому, згідно наданої відповідачем довідки від 12.07.2021 № 12/Л-231/47, яка була сформована після звільнення позивача, вислуга років на 18.06.2021 складає: календарна 13 років 09 місяців 19 днів із них навчання у закладах вищої освіти немає, пільгова 07 років 09 місяців 12 днів, загальна 21 рік 07 місяців 01 день.

Отже, позивач зазначає, що для цілей призначення пенсії за вислугу років, позивачем здобуто на день звільнення зі служби 21 рік 07 місяців 01 день вислуги для призначення у майбутньому пенсії за вислугу років, а отже фактично не погоджується з діями відповідача щодо обрахунку його вислуги років, а тому звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ) особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Умови призначення пенсій за вислугу років визначені статтею 12 Закону №2262-ХІІ.

Такими умовами є наявність у військовослужбовця (іншої особи, яка має право на пенсію за цим Законом) необхідної календарної вислуги. В даному випадку 25 років календарної вислуги.

Окремо передбачено, що пенсія за вислугу років призначається незалежно від віку військовослужбовця.

Інших умов призначення пенсії за вислугу років Законом №2262-ХІІ не передбачено.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року №3591-IV Закон №2262-ХІІ доповнено статтею 17-1, якою врегульовано порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом.

Цією статтею передбачено, що Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17 липня 1992 року №393, якою затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (Порядок №393).

Пунктом 3 Порядку №393, зокрема, було передбачено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах участь у бойових діях у воєнний час - один місяць служби за три місяці.

Таким чином, з часу затвердження у 1992 році пунктом 3 Порядку №393 було передбачено умови пільгового зарахування вислуги років в цілях обчислення вислуги років для призначення пенсії за вислугу років військовослужбовців.

Верховний Суд з метою забезпечення єдності та сталості судової практики неодноразово на рівні судових палат висловлювався щодо застосування положень Закону №2262-ХІІ та Порядку №393 з питань пільгового обчислення календарної вислуги років.

Так, вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року дійшов наступного висновку: «...основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

Крім того, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 Верховний Суд в складі судової палати дійшов таких висновків: «…Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.».

Отже, до 19 лютого 2022 року абзац перший пункту 3 Порядку №393 звучав наступним чином: «До вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах…».

Такий зміст цієї норми вказував на те, що пільгове обчислення вислуги років передбачене в цілях саме призначення пенсії, що відповідало вимогам статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, на виконання якої і було затверджено Порядок №393.

Водночас, постановою від 16 лютого 2022 року №119, яка набрала чинності 19.02.2022, Кабінетом Міністрів України до Порядку №393 внесено зміни.

Пунктом 4 Постанови №119 було доповнено Постанову №393 пунктом 2-1 такого змісту: "2-1. Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови".

Підпунктом 1 пункту 5 постанови №119 абзац перший пункту 3 постанови №393 був викладений у наступній редакції: " 3. До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту І цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: ".

Крім того, у Постанову №393 були внесені наступні похідні зміни.

Пунктом 6 Постанови №119 було доповнено Постанову №393 пунктом 3-1 такого змісту: "3-1. У разі наявності двох і більше підстав для зарахування на пільгових умовах до вислуги років, з якої визначається розмір пенсії, одного і того ж періоду служби вислуга років обчислюється за тією підставою, яка дає найбільші пільги".

Пунктом 7 Постанови №119 у пункті 4 Постанови №393 слова "до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні" замінено словами "на пільгових умовах до вислуги років, - у відповідному пільговому обчисленні для визначення розміру пенсії".

Внаслідок внесення Кабінетом Міністрів України зазначених змін, з 19 лютого 2022 року було скасовано зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах. А замість цього введено зарахування відповідних періодів служби до вислуги років для визначення розміру пенсії на пільгових умовах.

Такими змінами запроваджено пільгове зарахування вислуги років уже в цілях визначення розміру пенсії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі №640/13694/22 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України задоволено частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 травня 2024 року у справі №640/13694/22 - скасовано.

Прийнято по справі №640/13694/22 нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування пунктів постанови - задоволено.

Визнано протиправними та нечинними:

- пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

- підпункт 1 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

- пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393";

- пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393".

Суд апеляційної інстанції в зазначеній постанові виходив з такого.

Умови призначення пенсії та визначення її розміру за своїм змістом є різними процедурами, які відбуваються в певній послідовності.

Так, спочатку встановлюється право військовослужбовця на пенсію та його відповідність визначеним законом умовам її призначення і лише після цього, в разі якщо військовослужбовець має право на пенсію за вислугу років, визначається її розмір.

У разі, якщо військовослужбовець не відповідає таким умовам, то питання визначення розміру пенсії взагалі не стоятиме.

Виключний перелік умов призначення пенсії за вислугу років передбачено статтею 12 Закону №2262-ХІІ і такі умови полягають власне у встановленні наявності необхідної вислуги років.

Визначення розміру пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ не належить до умов призначення пенсії за вислугу років.

Своєю чергою, визначення розміру пенсії унормовано статтею 13 Закону №2262-ХІІ, якою не передбачено такого поняття як «пільгове визначення розміру пенсії за вислугу років».

Також цією статтею, як і в цілому Законом №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України не уповноважувався на визначення пільгових умов визначення розміру пенсії за вислугу років.

Натомість, статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України був уповноважений встановити порядок визначення пільгових умов саме призначення пенсій за вислугу років.

Такий порядок був встановлений Кабінетом Міністрів України у Порядку №393 і діяв до 19 лютого 2022 року.

Однак, запровадивши постановою від 16 лютого 2022 року №119 зміни до Порядку №393 Кабінет Міністрів України скасував порядок визначення пільгових умов призначення пенсій, тим самим позбавивши військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, права на пільгове обчислення вислуги років, а відтак і права на призначення пенсій на пільгових умовах.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таке правове регулювання спірних правовідносин вказує на те, що встановлюючи постановою від 16 лютого 2022 року №119 пільгові умови визначення розміру пенсії за вислугу років особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, Кабінет Міністрів України діяв не в межах повноважень визначених Законом №2262-ХІІ.

Ще до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 16 лютого 2022 року №119 Верховний Суд у постанові від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17 уже висловлював думку про те, що пільгове зарахування вислуги років, як правило, впливає на розмір пенсії.

Водночас, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №480/4241/18 Верховний Суд в складі судової палати відступив від висновків щодо застосування норм права, які були висловлені у постанові від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17.

Крім того, Конституційний Суд України також неодноразово у своїх рішеннях висловлювався щодо недопустимості звуження чи скасування заходів соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях.

Так, у Рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 Конституційний Суд України дійшов висновку, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

У Рішенні від 06 квітня 2022 року №1-р(II)/2022 у справі №3-192/2020(465/20) (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців) Конституційний Суд України також дійшов наступних висновків: «Підтримання високого рівня обороноздатності є найвищим державним інтересом і однією з найбільш захищених конституційних цінностей України. Захист суверенітету та територіальної цілісності України є „найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу" (частина перша статті 17 Основного Закону України). В умовах воєнного стану держава зобов`язана мобілізувати всі доступні їй ресурси для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України. Відтак усебічна підтримка військовослужбовців Збройних Сил України є одним із засобів розширення оборонних можливостей держави.».

Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України у Рішенні від 12 жовтня 2022 року №7-р(II)/2022 у справі №3-102/2021 (231/21, 415/21) (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) виснував наступне: «…зі змісту частин першої, другої, п`ятої статті 17 Конституції України у їх взаємозв`язку з частиною першою статті 46, частиною першою статті 65 Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня.».

Зважаючи на наведені вище законодавчі приписи, висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.08.2025 по справі №640/13694/22 прийшла до висновку, що внесення Кабінетом Міністрів України постановою від 16 лютого 2022 року №119 змін до Порядку №393 призвело до звуження соціальних гарантій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, в частині права на пенсійне забезпечення.

Крім того, внаслідок скасування порядку визначення пільгових умов призначення пенсій залишились невиконаними вимоги статті 17-1 Закону №2262-ХІІ, якими Кабінет Міністрів України зобов`язаний встановити такий порядок, що також обмежує соціальні права військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

В контексті справи, яка розглядається, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.08.2025 по справі №640/13694/22 відмітила, що право на пільгове обчислення вислуги років регулювалось не лише Порядком №393 і не лише для цілей Закону №2262-ХІІ.

Так, на сьогодні продовжують діяти положення Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», яким передбачено пільгове обчислення вислуги років для призначення пенсій осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби (Закон №2713-IV).

Так, відповідно до частини четвертої статті 23 Закону №2713-IV особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів; особам, які проходять службу у воєнізованих формуваннях і установах виконання покарань, призначених для тримання засуджених до довічного позбавлення волі, - один місяць служби за півтора місяця, а в установах виконання покарань, призначених для тримання і лікування інфекційних та психічно хворих засуджених, - один місяць служби за два місяці за переліком посад і в порядку, що затверджуються Міністерством юстиції України.

За змістом наведеної норми пільговий залік вислуги років передбачено саме для призначення пенсії, а не для визначення її розміру.

Підсумовуючи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.08.2025 по справі №640/13694/22 дійшла висновку, що внаслідок внесених до Порядку №393 змін поняття пільгового обчислення вислуги років військової служби зазнало викривлення, а його значення для військовослужбовців нівелювалось, оскільки зміст оновленої «пільги» полягає в розмірі пенсії, до якої військовослужбовцю ще потрібно дослужити.

В той час як до внесених постановою від 16 лютого 2022 року №119 змін до Порядку №393 пільгове обчислення вислуги років дозволяло військовослужбовцю вийти на пенсію «достроково», що за своїм змістом, зважаючи на ризики і небезпеку, з якими пов`язана військова служба, до того ж в умовах воєнного стану, і було реальною пільгою, яка вирізняла військову службу з-поміж інших видів служби.

Приймаючи до уваги викладений висновок Шостого апеляційного адміністративного суду у постанові від 28.08.2025 по справі №640/13694/22, суд зазначає, що Службою безпеки України вчинено протиправні дії, що виражені в не зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у Службі безпеки України, до вислуги років.

Окремо суд зазначає, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", практика ЄСПЛ застосовується судом як джерело права.

Згідно з пунктом 22 рішення ЄСПЛ у справі "Сук проти України", "...поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

одним з видів "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу є "законні сподівання" (легітимні очікування, правомірні очікування). Про це йдеться у пункті 35 рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України": "Суд нагадує, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу".

При цьому, згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ, відповідне сподівання може бути "законним сподіванням" в розумінні статті 1 Першого протоколу, якщо вимога, з якою пов`язане таке сподівання, має достатнє підґрунтя у національному законодавстві або підтверджується усталеною практикою національних судів (пункти 35, 36 рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України", пункти 67, 68 рішення у справі "Воловік проти України".

З урахуванням практики ЄСПЛ, сподівання на зарахування вислуги в пільговому обчисленні було до 19 лютого 2022 року "законним сподіванням" в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Судова практика Конституційного Суду України у подібних правовідносинах також підтверджує правильність визнання законними сподіваннями (легітимними очікуваннями) вищевказаних сподівань на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах.

Так, Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 стосувалось права окремих категорій працівників на пенсію на пільгових умовах. Це право передбачено Законом України „Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII. Згідно з цим Законом, для певних категорій працівників було передбачено зменшення пенсійного віку стосовно загального пенсійного віку за умови наявності відповідного стажу певних видів робіт.

Оскільки сподівання учасників цих правовідносин на настання наслідків у формі призначення пенсій на пільгових умовах судом були пов`язані з положеннями зазначеного Закону, то Конституційний Суд України ідентифікував такі сподівання, як "легітимні очікування".

Поняття "легітимних очікувань" пов`язано у рішенні з поняттям "юридичної визначеності", як складової принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.

За твердженням суду, юридична визначеність означає у числі іншого необхідність дотримуватися зобов`язань або обіцянок, які взяла на себе держава перед людьми.

Отже, як у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України визначив легітимними очікуваннями сподівання відповідних категорій працівників щодо реалізації права виходу на пенсію на пільгових умовах, так наявні підстави вважати легітимними очікуваннями (або законними сподіваннями) відповідні сподівання військовослужбовців на зарахування вислуги в пільговому обчисленні.

Крім того, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Так, надаючи тлумачення статті 58 Конституції України у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзаци перший і другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення).

У Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп і від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 зроблено аналогічні висновки про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Водночас Конституційний Суд України звернув увагу на те, що частина перша статті 58 Конституції України передбачає винятки із конституційного принципу неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права (абзац третій пункту 2мотивувальної частини Рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 05квітня 2001 року № 3-рп/2001).

Крім того, у своїх рішеннях Конституційний Суд України постійно наголошує на тому, що ключовим у питанні розуміння гарантованого статтею 8 Конституції України принципу верховенства права є принцип юридичної (правової) визначеності, який вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2017 року № 2-р/2017).

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Отже, державні установи повинні бути послідовними щодо прийнятих ними нормативних актів, а також дотримуватися розумної рівноваги між передбачуваністю (довірою, законними очікуваннями, впевненістю) особи і тими інтересами, заради забезпечення яких у регулювання вносяться зміни. Повага до такої впевненості, як зазначав Європейський суд з прав людини, має бути мірою правового захисту у внутрішньому праві проти свавільного втручання державних органів у гарантовані права (пункт 156 Рішення у справі "Kopecky проти Словаччини" від 28 вересня 2004 року, заява № 44912/98).

Одним із механізмів запобігання свавільному втручанню держави та її органів у реалізацію прав і свобод людини є закріплений у частині третій статті 22 Конституції України принцип недопустимості звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних.

Таким чином, надання нормативно-правовому акту ретроактивної дії не порушуватиме принципи незворотності дії в часі та правової визначеності, якщо ці зміни не погіршують правове становище особи: не встановлюють чи не посилюють юридичну відповідальність, не скасовують і не обмежують чинні права і свободи.

З урахуванням правових висновків викладених у цій справі, враховуючи норми статті 58 Конституції України, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування пільгової вислуги років до календарної. Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу в зарахуванні пільгової вислуги років до його загальної календарної вислуги років, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, діяв протиправно.

При цьому, суд відхиляє розрахунок позивача, щодо наявності у ОСОБА_1 07 років 09 місяців 12 днів вислуги років на пільгових умовах та приймає як правильний наданий Службою безпеки України розрахунок, згідно з яким станом на 18.06.2021 року загальна календарна вислуга років та яка дає право на призначення пенсії, вислуга в пільговому обчисленні, сформована за періоди проходження позивачем служби у Службі безпеки України у загальній кількості становить 03 роки 10 місяців 22 дні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Служби безпеки України, виражених в не зарахуванні вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 03 роки 10 місяців 22 дні, здобутої ОСОБА_1 за періоди проходження служби у Службі безпеки України, до вислуги років та зобов`язання Служби безпеки України здійснити ОСОБА_1 зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до загальної календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за періоди проходження служби у Службі безпеки України у загальній кількості 03 роки 10 місяців 22 дні на пільгових умовах.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно частини другої статті 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір на суму 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією, наявною в матеріалах справи.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Служби безпеки України у повному обсязі на суму 1331,20 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Служби безпеки України щодо незарахування вислуги в пільговому обчисленні в загальній кількості 03 роки 10 місяців 22 дні, здобутої ОСОБА_1 за період проходження служби у Службі безпеки України, до вислуги років.

3. Зобов`язати Службу безпеки України (адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ: 00034074) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) зарахування відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (в редакції чинній від 15.06.2019) до загальної календарної вислуги років та яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період проходження служби у Службі безпеки України у загальній кількості 03 роки 10 місяців 22 дні на пільгових умовах.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Служби безпеки України (адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 33, ЄДРПОУ: 00034074).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.