Рішення № 138348824, 20.07.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1591/26

Провадження № 2/202/3018/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, в якому зазначає, що 11 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1955883, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 12 000,00 грн, зобов`язавшись сплатити проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що передбачені договором.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит.

Однак відповідач не виконав належним чином умови кредитного договору.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за договором становить 18 480,00 грн, з яких: 12 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 480,00 грн заборгованість за процентами.

11 вересня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» і ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № ККАУ-11092020.

Відповідно до умов вказаного договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 1955883 від 11.02.2020, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем.

Отже, посилаючись на вказані обставини, а також те, що відповідач не виконує належним чином взяті на себе зобов`язання за укладеним договором, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 18 480,00 грн та понесені судові витрати, які складаються з суми сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 07 травня 2026 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в своїй заяві просив проводити судовий розгляд у його відсутність.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково виключно в межах реальної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 000,00 грн. Зазначив, що нарахування відсотків поза межами 30-денного строку кредитування є незаконним, а застосована ставка 1,80% є прихованою штрафною санкцією. Також заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн, вважаючи їх неспівмірними, необґрунтованими та завищеними для типової малозначної справи, що формується автоматизовано.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій вказав, що нарахування відсотків здійснювалося виключно в межах погодженого 30-денного строку кредитування, після чого нарахування було припинено. Застосування стандартної ставки 1,80% в день є правомірним та погодженим умовами договору, оскільки відповідач не виконав умови для отримання зниженої ставки. Витрати на правову допомогу вважає обґрунтованими та співмірними зі складністю справи.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому підтримав свою позицію щодо безпідставності нарахування відсотків, наголошуючи, що стягнення відсотків за максимальною ставкою суперечить законодавству, а заявлений розмір витрат на правничу допомогу становить майже 45% від суми позову, що є неспівмірним.

Відповідно до частини 4 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 268 ЦПК України).

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що 11 лютого 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» і ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1955883, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 12 000,00 грн.

На підтвердження укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів позивачем надано копію договору, підписаного зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, копію Додатку №1 до договору, копію паспорта споживчого кредиту, копію довідки про ідентифікацію, розрахунок заборгованості, а також лист про перерахування коштів кредиту на платіжну картку.

Отже, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в сумі 12 000,00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1955883 від 11.02.2020 року заборгованість відповідача складає 18 480,00 грн, з яких: 12 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 6 480,00 грн заборгованість за процентами.

Також судом установлено, що 11 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення права вимоги № ККАУ-11092020, згідно з умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними в Реєстрі боржників.

Згідно з витягом з реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги № ККАУ-11092020 від 11.09.2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 1955883 від 11.02.2020, загальна сума заборгованості за яким складає 18 480,00 грн, з яких: 12 000,00 грн сума основного боргу; 6 480,00 грн сума заборгованості за відсотками.

В матеріалах справи наявна копія досудової вимоги про погашення заборгованості, яка була направлена позивачем відповідачу, але не була задоволена.

При вирішенні спору між сторонами суд керується тим, що відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною основою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (які сторонами вчиняються усно та виконуються повністю у момент їх вчинення).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з абз. 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

При цьому в статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини 12 статті 11 цього Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язається надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом (частина 2 статті 512 ЦК України).

Статтею 514 ЦК України визначено, щодо до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості за процентами, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідно до п. 1.2 На умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, сума кредиту складає 12 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.4 строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 1.5 кредитного договору, тип процентної ставки: фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору.

Згідно до п. 1.5.1 знижена процентна ставка становить 0,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Згідно п. 1.5.2, стандартна процента ставка становить 1,80 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп. 1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п. 4.1-4.6 цього Договору.

Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони передбачили строк кредитування та умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 3.3. розмір процентної ставки, встановлений в п. 1.5 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору. Споживач розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пп. 1.5.2. Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.

Оскільки відповідач не виконав умов договору передбачених п. 1.5.1, то нарахування відсотків за користування кредитними коштами відбулося на підставі п. 3.3 за відсотковою ставкою, що передбачена п. 1.5.2 договору.

Суд зазначає, що згідно з розрахунком заборгованості після завершення початкового строку кредитування, встановленого п. 1.4 кредитного договору, нарахування відсотків було припинено та надалі не здійснювалося. Усі суми, нараховані після спливу строку кредитування, були списані первинним кредитором.

Враховуючи, що відповідач, підписавши договір про споживчий кредит, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, порядок нарахування відсотків, визначення строку кредитування не були відомі відповідачу. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору.

Наведений розрахунок заборгованості відповідає погодженим між сторонами умовам Договору, наявні у справі матеріали не містять доказів, які б спростовували такий розрахунок.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 18 480,00 грн (12 000,00 грн тіло кредиту, 6 480,00 грн проценти) підлягають повному задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання професійної правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно частин 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У своїй постанові Верховний Суд КАС від 16 квітня 2020 року у справі № 727/4597/19 зробив висновок про те, що відповідно до положень статті 14 ПК України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу, Закон №5076-VI не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон №265/95-ВР, Положення №13 та Положення №148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність (пункт 35 цієї постанови). Тобто, аналіз спеціального законодавства, щодо діяльності адвоката, дає право зробити висновок, про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа (п. 36 постанови). Враховуючи наведене та той факт, що відкриття власного рахунку не є обов`язком адвоката, а тому останній може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта (п. 37 даної постанови).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на адвоката надано: копія договору про надання правничої (правової) допомоги, копія ордера на надання правничої (правової) допомоги, копія акту наданих послуг, копія детального опису наданих послуг до Акту.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)

Отже, відповідно до Акту наданих послуг за Договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 було встановлено, що сума гонорару адвоката за надання правничої допомоги становить 8 000 грн. Ця сума охоплює оплату за надані адвокатом послуги в рамках представництва інтересів клієнта та здійснення юридичних дій, необхідних для вирішення відповідної справи.

Суд вважає зазначену справу такою що є невеликої складності тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін. Однак, суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 8 000 грн. не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3000 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Керуючись ст. 16, 509, 526, 610, 627, 1048, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», ст. 4, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1955883 від 11 лютого 2020 року в розмірі 18 480 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 12 000,00 грн; заборгованості за процентами 6 480,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20 липня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, Україна, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4 поверх.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк