Постанова № 13834864, 08.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2011 № 47/398

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів:

За участю представників:

від позивача: не зявився ,

від відповідача: Мудренко А.С. представник за довіреністю ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2010

у справі № 47/398 ( .....)

за позовом Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1

до ТОВ "Українська Аграрна Лізингова Компанія"

про стягнення 8200,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська Аграрна Лізингова Компанія” (відповідач) про стягнення суми заборгованості 8200 грн., а також судових витрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2010 року позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія” на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 8200 грн. основного боргу , 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська Аграрна Лізингова Компанія” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 21.09.2010 року з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно зясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.

Представник позивача в судове засідання не зявився, причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України”).

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача, за наявними у справі доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.06.2009 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія”(замовник) укладено договір № 39/09 .

У відповідності до п. 1.1. договору перевізник надає замовнику послуги по перевезенню автомашиною MAN НОМЕР_1 с/г техніки по маршруту м. Meппен (Німеччина) м. Київ (Україна), а замовник бере на себе зобовязання сплатити за перевезення вантажу згідно умов договору.

Пунктом 1.2. договору сторони погодили, що загальна вартість договору складає 4000 Є (чотири тисячі тридцять євро) по міжбанківському валютному курсу станом на 24.06.2009 року.

Згідно п. 3.1. договору розрахунки за даним договором здійснюються у безготівковій формі в гривнях шляхом переведення грошових коштів на рахунок перевізника, по курсу УМВБ на день підписання договору, в розрахунку: 100 % на день розвантаження.

Відповідно до міжнародної транспортної накладної CMR, копія якої надана позивачем разом з матеріалами позову, позивачем було здійснено перевезення вантажу від вантажовідправника до вантажоодержувача за маршрутами: м.Меппен (Німеччина) м.Київ (Україна), що підтверджується відбитками печаток відправника, перевізника (позивача) та вантажоодержувача (відповідача) в графах 22,23,24 відповідної накладної.

Згідно з актом виконаних робіт № 36/09 від 06.07.2009, який підписано представниками позивача та відповідача з проставленими печатками позивача та відповідача, вартість послуг з перевезення вантажу, здійсненого позивачем за маршрутом м.Меппен (Німеччина) м.Київ (Україна), складає 43200,00 грн.

Відповідно до банківської виписки по особовому рахунку позивача, відповідачем було здійснено часткову оплату загалом в сумі 35000,00 грн. за надані послуги по договору №36/09 від 24.06.2009.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обовязковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що умови договору передбачали розрахунок за передплатою та у звязку з невиконанням такого обовязку відповідачем, при наявності виконання зобовязання з надання послуг з боку позивача, строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу претензію за вих. № 184 від 15.06.2010 року у якій позивач просив сплатити суму заборгованості за надані транспортні послуги у розмірі 8 200грн.

Однак, вказана претензія відповідачем залишена без задоволення.

За змістом ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, відповідачем доказів сплати наданих послуг на користь позивача, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано.

За наведених обставин, місцевим господарським судом вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов'язання, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

При цьому, задовольняючи позов суд першої інстанції не перевірив застосування вибраного позивачем курсу гривні до іноземної валюти (євро).

Так, як вбачається з розрахунку позивача курс гривні до євро на УМВБ станом на день підписання договору становив 1080 грн. за 100 євро, відповідно вартість наданих послуг у гривнях складала 43 200 грн.

Позивач нарахував суму боргу з розрахунку 43200 35000 = 8200 грн.

Документального підтвердження курсу гривні до євро на УМВБ станом на день підписання договору, як це передбачено зазначеним вище договором позивачем а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, відповідно до п. 14 “Про судове рішення у цивільній справі” від 18.12.2009 року № 14 у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Як вбачається з наданої відповідачем роздруківки з Інтернет - ресурсу http/bank.gov.ua офіційний курс гривні до іноземної валюти в Національному банку України станом на 24.06.2009 року, становив 1063,8796 за 100 євро.

З урахуванням викладеного, відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції з відповідача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 42555,20 грн. 35000 грн. =7555,20 грн.

Таким чином, колегія перерахувавши суму заборгованості прийшла до висновку про те, що на користь позивача слід стягнути 7555,20 грн. заборгованості.

Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення основного боргу.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ „Українська аграрна лізингова компанія” задовольнити частково. .

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 року у справі №47/398 змінити в частині стягнення суми заборгованості . В решті рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 року у справі №47/398 в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія”(юрид. адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька 18/2, р/р 2600510485 в АППБ “Райффайзен банк Аваль”МФО 300335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31245438) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ КБ “Надра”МФО 325978, ідент. номер НОМЕР_3) 7555,20 грн. (сім тисяч пятьсот пятьдесят пять гривень 20 копійок), а також судові витрати по сплаті державного мита 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрат по сплаті інформаційно-технічних послуг 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ.”

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська аграрна лізингова компанія”(юрид. адреса: 03151, м. Київ, вул. Донецька 18/2, р/р 2600510485 в АППБ “Райффайзен банк Аваль”МФО 300335, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31245438) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ВАТ КБ “Надра”МФО 325978, ідент. номер НОМЕР_3) 51 (пятьдесят одна гривня) державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи №47/398 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді

15.02.11 (відправлено)