Рішення № 138347885, 15.07.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6023/26

Провадження № 2/161/4107/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антіпової Т.А.

за участю секретаря судового засідання Остимчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 16 050,00гривень та судові витрати по справі.

Вимоги мотивує тим, що 08.10.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» уклали договір про надання фінансового кредиту № 09990-10/2023, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 000,00 грн на строк 360 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% на день.

Право вимоги за цим договором перейшло від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», на підставі договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 року.

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 050,00 гривень, з них: тіло кредиту 3 000,00 гривень, заборгованість за процентами 13 050,00 гривень.

Позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також покласти на неї судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 23-24).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

16.06.2026 року на адресу суді від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про укладення між сторонам кредитного договору. Також, позивачем не долучено доказів на підтвердження того, що позивач зареєструвався в ІТС первинного кредитора, створив в такій системі особистий кабінет, отримав пропозицію (оферту) та ознайомився з нею, отримав електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором, вів одноразовий пароль в ІТС кредитодавця, використав одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. А також відсутні докази, які могли б підтвердити факт перерахування відповідачу коштів за кредитним договором. У зв`язку з наведеним просить відмовити в задоволенні позову (а.с.41-45).

06.07.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення у справі.

Щодо укладення договору між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 , зазначають, що між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №09990-10/2023 від 08.10.2023 року, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 3000,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Вказаний кредитний договір підписаний електронним цифровим підписом. Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору - перед укладенням цього договору товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: - отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; - отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Таким чином, укладенню кредитного договору передувала обов`язкова процедура авторизації позичальника через систему BankID, що передбачає проходження багаторівневої перевірки особи через обслуговуючий банк та унеможливлює здійснення такої авторизації сторонньою особою без наявності відповідних персональних даних та доступу до банківських сервісів. Отже, підписання кредитного договору відбулося після належної ідентифікації особи через систему BankID НБУ та перевірки її даних через Українське бюро кредитних історій. У процесі ідентифікації особа надала персональні дані, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, паспортні дані, дату народження, стать, номер телефону та адресу електронної пошти. Сукупність наведених обставин свідчить про належну ідентифікацію позичальника та підтверджує факт укладення і підписання кредитного договору саме відповідачем.

Щодо доказів перерахування коштів за кредитним договором, зазначають, що на підтвердження перерахування коштів позивачем було надано копію повідомлення про перерахування коштів за договором про надання фінансового кредиту №09990-10/2023 від 08.10.2023 року. Повідомлення про перерахування коштів за договором про надання фінансового кредиту №09990-10/2023 від 08.10.2023 року містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, номер транзакції в системі ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Аванс Кредит», Session ID, сайт торгівця, код авторизації, Банк-еквайр, призначення платежу, суми цифрами, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало ОСОБА_1 грошові кошти. Відповідач у свою чергу порушив умови договору, відповідно до яких зобов`язувався погашати кредит, проценти та комісію за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором (а.с.54-58).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання також не з`явились, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши в сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 12 та частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 6 статті 11 Закону, передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (Закон України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 08.10.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» уклали договір про надання фінансового кредиту № 09990-10/2023, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 000,00 грн на строк 360 днів та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% на день (а.с.8 зворот-9).

29.03.2024 року ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», уклали договір факторингу №29032024. Згідно вказаного договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Аванс Кредит», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №09990-10/2023 від 08.10.2023 року (а.с.12-14).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було надіслано досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості вих. № 23542215 від 12.03.2026 року (а.с.15 зворот).

В ході розгляду справи судом, із урахуванням принципу дотримання прав учасників процесу та засад змагальності, було задоволено клопотання представника позивача, та ухвалою суду від 23 березня 2026 року витребувано в АТ КБ «Приватбанк» інформації: чи є банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , чи була успішною транзакція здійснена у період з 08.10.2023 року по 13.10.2023 року на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 3 000,00 гривень (а.с.23-24).

На виконання вимоги ухвали суду банком надано відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , та на вказаний рахунок було зарахування коштів на сумі 3 000,00 гривень за період з 08.10.2023 року по 13.10.2023 року (а.с.30).

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 09990-10/2023 від 08.10.2023 року становить 16 050,00 гривень, з них: тіло кредиту 3 000,00 гривень, заборгованість за процентами 13 050,00 гривень (а.с.11).

Контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності відповідач не подав.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Разом з тим, на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст. 1054 ЦК України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 та ТОВ «Аванс Кредит» уклали договір про надання фінансового кредиту № 09990-10/2023 від 08.10.2023 року, який за правовою природою є кредитним договором. Спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування.

На підставі цього договору відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн, взяв на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти за користуванням ним, однак не виконав їх.

Право вимоги за цим кредитним договором перейшло від ТОВ «Аванс Кредит» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Заборгованість відповідача за кредитним договором становить 16 050,00 гривень, з них: тіло кредиту 3 000,00 гривень, заборгованість за процентами 13 050,00 гривень.

Розмір заявленої до стягнення заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи та водночас не спростований відповідачем.

При цьому суд констатує, що при розрахунку заборгованості за процентами за користування кредитом застосована процентна ставка з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки протягом перехідного періоду, передбаченого п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: протягом перших 120 днів - 2,5 %, та протягом наступних 120 днів - 1,5 %).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем були порушені умови кредитного договору, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є обґрунтованими, а тому з ОСОБА_1 слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 050,00 гривень, з них: тіло кредиту 3 000,00 гривень, заборгованість за процентами 13 050,00 гривень.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що договір про надання фінансового кредиту № 09990-10/2023 від 08.10.2023 року із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором W982, який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про надання фінансового кредиту № 09990-10/2023.

Судом не приймається до уваги, посилання відповідача на неналежне проведення ідентифікації, оскільки відповідач не подав належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень. Доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, номер мобільного телефону, банківський рахунок були використані ТОВ «Аванс Кредит» для укладення кредитного договору без його згоди, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталася. Тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Крім того, суд не приймає аргумент відповідача про неотримання ним кредиту як такий, що спростовується матеріалами справи (лист - повідомлення вих. № 3466_250630114614 від 30.06.2025 року, крім того, нарахування коштів в розмірі 3 000,00 гривень на рахунок № НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається з відповіді АТ КБ «Приватбанк» а.с. 10 зворот, 30).

Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою, виносить власне рішення. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд приймає до уваги, що сторона відповідача не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог. В тому числі, шляхом надання доказів щодо наявних карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , та надання виписки по них, з метою спростування факту зарахування та отримання кредитних коштів. Зокрема, відповідач не надав суду доказів відсутності у нього електронного платіжного засобу, номер якого НОМЕР_1 він вказав в заявці (а.с.7), підписаній за допомогою одноразового ідентифікатора, або доказів незарахування кредиту на картковий рахунок, за яким була емітована платіжна картка.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд зазначає наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.

Позивач заявив до стягнення 8 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, копію акту наданих послуг від 09.03.2026 року, детальний опис наданих послуг від 09.03.2026 року.

Суд наголошує, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі сторін та без проведення судових засідань.

Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

З огляду на обставини справи, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, ціну позову, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, тривалість судового розгляду, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем, а саме: в розмірі 4 000,00 гривень що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Із наведеного слідує, що понесені позивачем та документально підтвердженні витрати по сплаті судового збору за звернення до суду з даним позовом в розмірі 2 662,40 гривень, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 гривень, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають компенсації за рахунок відповідача.

На підставі ст.ст. 509, , 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 247, 259, 263-268, 280, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 09990-10/2023 від 08.10.2023 року в розмірі 16 050 (шістнадцять тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; 4-й поверх, ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складений 20 липня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова