Рішення № 13834759, 17.02.2011, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

14 лютого 2011 року справа № 6/156/4

За позовом: селянського (фермерського) господарства „Едельвейс”,

вул. Степаненка, 30, с. Воровського, Прилуцький район,

до відповідача: фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1, 17443,

про стягнення 15368,49грн.

Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: Бербушенко В.Г., довіреність №б/н від 01.10.2010 року (в судове засідання не зявився),

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №82 від 11.01.2011 року (в судове засідання не зявився).

Рішення прийнято 14.02.2011р. після оголошеної 08.02.2011р. перерви в судовому засіданні на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

С У Т Ь С П О Р У:

Селянським (фермерським) господарством „Едельвейс” подано позов до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 35743,95 грн. збитків, які складаються з: втрат від інфляції та річних в сумі 11031,35 грн.; витрат, повязаних з оплатою юридичних послуг в сумі 18060 грн.; витрат, повязаних з використанням автомобіля в сумі 6652,60 грн., спричинених відповідачем його недобросовісною поведінкою по виконанню рішення господарського суду Чернігівської області від 21.08.2009р. по справі №8/106 і подальшим безпідставним його оскарженням в апеляційному та касаційному порядку.

В судовому засіданні 26.01.2011р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 2315,46 грн. і просить стягнути 33428 грн., в тому числі: втрати від інфляції в сумі 7434 грн.; 3% річних в сумі 2984,65 грн.; витрати, повязані з оплатою юридичних послуг в сумі 18060 грн.; витрати, повязані з використанням автомобіля в сумі 4949,84 грн.

Суд прийняв дану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 08.02.2011р. представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 18060 грн., що становить збитки, повязані з оплатою позивачем юридичних послуг, і просить стягнути з відповідача 15368,49 грн., в тому числі: втрати від інфляції в сумі 7434 грн.; 3% річних в сумі 2984,65 грн.; витрати, повязані з використанням автомобіля в сумі 4949,84 грн.

Суд приймає дану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Представник позивача у попередніх судових засіданнях підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити, посилаючись на те, що в звязку з порушенням грошового зобовязання, не виконанням рішення господарського суду, що є протиправними діями відповідача, позивач був змушений нести збитки для відновлення своїх порушених прав та інтересів шляхом приймання участі у судових засіданнях всіх інстанцій, використовуючи для поїздок до судів орендований автомобіль, при цьому витрати склали 4949,84 грн., які є збитками позивача і підлягають відшкодуванню відповідачем. Крім того, позивач просив стягнути втрати від інфляції та річні на підставі ст. 625 ЦК України за весь час невиконання відповідачем рішення суду.

В судове засідання 14.02.2011р. позивач представника в судове засідання не направив, заяв, клопотань не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представника позивача.

Представник відповідача у попередньому судовому засіданні виклав заперечення проти позовних вимог, просив у позові відмовити, посилаючись на наступне. Нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції є безпідставним, оскільки суперечить ст. 230 Господарського кодексу України; річні та інфляційні втрати не відносяться до господарських санкцій, визначених цим кодексом. Також відповідач заперечує щодо стягнення збитків, які складаються з витрат, повязаних з використанням автомобіля, посилаючись на те, що договір оренди автомобіля між фізичними особами нотаріально не посвідчений, як це передбачено ст. 799 ЦК України, а тому відсутні докази здійснення позивачем витрат, повязаних з використанням автомобіля.

В судове засідання 14.02.2011р. відповідач представника в судове засідання не направив, заяв, клопотань не надіслав; про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представника відповідача.

Отже, позивач та відповідач не скористались своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, правом на приймання участі у господарських засіданнях, що не перешкоджає вирішенню спору в даному засіданні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.08.2009р. у справі № 8/106 за позовом селянського (фермерського) господарства „Едельвейс” до субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 98353грн.80коп., в тому числі: 84007грн.71коп. боргу за товар, отриманий на підставі накладної від 05.12.08р., 12356грн.09коп. інфляційних нарахувань за період з 05.12.08р. по 31.05.09р., 1990грн.09коп. процентів річних, нарахованих за період з 05.12.08р. по 15.06.09р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, позов задоволено частково.

Стягнуто з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на користь селянського фермерського господарства ”Едельвейс” 84007грн.71коп. боргу, 420грн.04коп. інфляційних нарахувань, 127грн.69коп. процентів річних, 845грн.55коп. держмита та 268грн.66коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. рішення господарського суду Чернігівської області від 21.08.2009р. у справі №8/106 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2010р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009р. у справі №8/106 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.04.2010р. по справі №8/59 (8/106-09) у задоволені заяви субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Чернігівської області від 21.08.09р. у справі №8/106 відмовлено; рішення від 21.08.09р. у справі №8/106 залишено без змін.

Дана ухвала постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2010р. по справі №8/59 (8/106-09) залишена без змін.

24.11.2009р. відділом Державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №8/106, виданого 18.11.2009р. господарським судом Чернігівської області про стягнення з СПД ОСОБА_1 на користь СФГ „Едельвейс” 85669,65 грн. боргу, який предявлено до виконання стягувачем - СФГ „Едельвейс” 24.11.2009р.

Відповідно до пункту 2 даної постанови боржнику СПД ОСОБА_1 надано час добровільно виконати виконавчий документ та предявити державному виконавцю квитанцію про сплату боргу в семиденний строк з дня отримання постанови.

Відповідач виконав рішення суду від 21.08.2009р. по справі №8/106 лише 29.07.2010р., перерахувавши на рахунок позивача 85669,65 грн. боргу, в звязку з чим головним державним виконавцем 28.07.2010р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження в звязку з поверненням виконавчого документа без виконання на письмову вимогу стягувача.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення втрат від інфляції в сумі 7434 грн., нарахованих за період з 16.06.2009р. по 31.03.2010р., та 3% річних в сумі 2984,65 грн., нарахованих за період з 16.06.2009р. по 29.07.2010р. (408 днів), суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.08.2009р. у справі № 8/106 встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобовязання по оплаті товару в сумі 84007грн.71коп., в звязку з чим дана сума боргу і була стягнута рішенням суду.

Також рішенням суду від 21.08.2009р. у справі № 8/106 стягнуто з відповідача на користь позивача суму інфляційних нарахувань 420грн.04коп. за період з 27.05.09р. по 31.05.09р. та суму процентів річних за період з 27.05.09р. по 15.06.09р., яка становить 127грн.69коп., на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Підстави припинення зобовязання визначені у главі 50 Цивільного кодексу України, в якій не передбачено такої підстави припинення зобовязання як прийняття судом рішення.

Виходячи з фактичних обставин справи та враховуючи положення ст. 599 ЦК України, зобовязання відповідача по оплаті вартості отриманого товару припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначає позивач, рішення суду від 21.08.2009р. у справі № 8/106 було виконано відповідачем лише 29.07.2010р., про що свідчить виписка банку від 30.07.2010р. про підтвердження надходження грошових коштів в сумі 85669,65 грн., в тому числі 84007,71 грн. боргу, на поточний рахунок позивача від СПД ОСОБА_1

Оскільки відповідач виконав своє зобовязання в повному обсязі лише 29.07.2010р., позивач звернувся з даним позовом за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 7434 грн., нараховані за період з 16.06.2009р. по 31.03.2010р., та 3% річних в сумі 2984,65 грн., нарахованих за період з 16.06.2009р. по 29.07.2010р. (408 днів).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобовязання в сумі 84007,71 грн., позивач обґрунтовано нарахував і заявив до стягнення втрати від інфляції в сумі 7434 грн., нараховані за період з 16.06.2009р. по 31.03.2010р. згідно розрахунку, складеного відповідно до фактичних обставин та законодавства.

Проте, позивачем неправомірно 3% річних обчислені з суми боргу 84007,71 грн. плюс сума інфляційних нарахувань 7434 грн., а всього з суми 91441,71 грн., що за підрахунками позивача склало 2984,65 грн. річних Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання в сумі 84007,71 грн. та положення ст. 625 ЦК про те, що три проценти річних нараховуються від простроченої суми, позивач має право на нарахування 3% річних тільки від суми боргу 84007,71 грн.

Приймаючи до уваги період, який застосований позивачем при обчисленні цих нарахувань, сума процентів річних за період з 16.06.2009р. по 29.07.2010р. (408 днів) становить 2817,14 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, то з нього має бути стягнуто 7434,00грн. інфляційних нарахувань та 2817,14грн. процентів річних.

В частині стягнення 167,51 грн. процентів річних слід відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення збитків у вигляді витрат позивача, повязаних з використанням автомобіля для поїздок до судів в сумі 4949,84 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України ( далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У ст. 225 ГК України визначений склад збитків, що підлягає відшкодуванню.

Так, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Дана стаття конкретизує положення ст. 22 ЦК України. Відшкодування збитків вважається загальною формою цивільно-правової відповідальності, оскільки може бути застосована в будь-якому випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи передбачили сторони це в договорі або чи є вказівки спеціального закону.

Суд виходить з того, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Отже позивач, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню позивачем.

Як встановлено рішенням суду від 21.08.2009р. у справі №8/106, відповідачем порушено грошове зобовязання.

Розмір збитків позивач визначає в сумі 4949,84 грн., як вартість бензину, придбаного і витраченого на поїздки орендованим автомобілем до господарського суду Чернігівської області, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України для участі у судових засіданнях по справам №8/106 та №8/59 (8/106-09).

Отже, дані витрати понесені позивачем у звязку з реалізацією ним його процесуального права брати участь у розгляді справ в господарському суді.

Посилання позивача на те, що відповідач всіляко уникав виконання рішення суду шляхом безпідставного оскарження його в апеляційному та касаційному порядку, не приймаються судом до уваги, оскільки право на оскарження судового рішення господарського суду в установленому порядку передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, як і право позивача брати участь в господарських засіданнях.

Також суд доходить висновку про те, що витрати позивача на придбання бензину для автомобіля не є збитками в розумінні ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, оскільки ці витрати не повязані з порушенням відповідачем зобовязання, а є наслідком використання позивачем свого конституційного права на судовий захист.

Отже, за відсутності збитків, а також причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем витратами, відсутні правові підстави для застосування такої міри цивільно-правової та господарської відповідальності, як відшкодування збитків, в звязку з чим позовні вимоги в частині стягнення 4949,84 грн. збитків задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 10251,14 грн., в тому числі 7434,00грн. інфляційних нарахувань за період з 16.06.2009р. по 31.03.2010р. та 2817,14грн. процентів річних за період з 16.06.2009р. по 29.07.2010р. (408 днів).

В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1, ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про номера рахунків у банківських установах відсутні) на користь селянського фермерського господарства ”Едельвейс” (с. Воровського Прилуцького району, вул. Степаненка, 30, ідентифікаційний код 24842844, п/р 26003300100160 у ВАТ ”Банк ”Демарк” м.Чернігів, МФО 353575) 7434,00грн інфляційних нарахувань, 2817,14грн процентів річних, 102,51грн держмита та 157,41грн витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Ж.В. Блохіна

Повне рішення складено 17.02.2011р.

17.02.11