Рішення № 138347247, 20.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1295/21

провадження № 2/753/189/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки - адвоката Гелевері Р.В., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

Позовні обґрунтовані тим, що від шлюбу у сторін народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розлучення батьків постійно проживали та проживають з позивачкою. Позивачка вказує, що у зв`язку з тим, що сторони зареєстровані за різними адресами, періодично між ними виникають конфлікти з питань визначення місця проживання дітей, зокрема, відповідач погрожує забрати дітей, шантажує позивачку та чинить на неї психологічний тиск, що виявилось у відкликанні (скасуванні) наданої ним раніше згоди на виїзд дітей за кордон після звернення позивачки з позовом про стягнення з нього аліментів на утримання дітей.

Позивачка вказує, що вона створила найкращі умови для дітей, вони прив`язані до дідуся і бабусі, відвідують навчальні заклади, а також гуртки і секції за місцем проживання позивачки, а тому їхнім інтересам відповідатиме визначення місця їх проживання з матір`ю, яка займається їх вихованням, утримує їх та всіляко про них піклується.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2021 року відкрито провадження у справі № 753/1295/21, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 11 березня 2021 року та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Службу у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

11 березня 2021 року підготовче засідання відкладено на 05 квітня 2021 року.

05 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 29 квітня 2021 року.

29 квітня 2021 року розгляд справи відкладено на 14 липня 2021 року.

04 та 08 червня 2021 року до суду надійшов висновок Служби у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, згідно із яким орган опіки і піклування вважає за недоцільне визначати місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

14 липня 2021 року підготовче засідання відкладено на 08 вересня 2021 року.

10 серпня 2021 року позивачка подала письмові пояснення щодо висновку Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, зазначивши, що конфлікти між сторонами продовжуються, відповідач не сплачує аліменти, періодично погрожує їй фізичною розправою і тим, що забере дітей, внаслідок чого позивачка зверталася до правоохоронних органів.

08 вересня 2021 року розгляд справи відкладено на 22 вересня 2021 року.

22 вересня 221 року судове засідання у справі № 753/1295/21 не відбулося у зв`язку із відсутністю електропостачання в Дарницькому районному суді міста Києва.

Розгляд справи призначено на 28 січня 2022 року.

06 грудня 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив поновити строк для подачі відзиву і просив позов залишити без задоволення.

28 грудня 2021 року позивачка подала клопотання про залишення без розгляду відзиву на позовну заяву, оскільки він поданий поза межами встановленого судом строку для подання відзиву.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києві від 28 січня 2022 року відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву. Відзив ОСОБА_2 на позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 753/1295/21 залишено без розгляду.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання 28 січня 2022 року, закрито підготовче провадження у справі № 753/1295/21 та призначено її до судового розгляду по суті на 17 березня 2022 року.

17 березня 2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України та введенням на території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Розгляд справи призначено на 17 березня 2026 року.

17 березня 2026 року розгляд справи відкладено на 30 квітня 2026 року.

30 квітня 2026 року розгляд справи відкладено на 09 липня 2026 року.

Третя особа у судові засідання свого представника не направила, у поданих до суду заявах просила розглядати справу за відсутності їх представника.

Відповідач у судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

За наведених обставин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення, проти чого позивач не заперечував.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як передбачено статтею 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до частин 2, 3 статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Отже, місцем проживання фізичної особи, яка досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Як встановлено судом, сторони у справі перебували у шлюбі, від якого у них народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києві від 28 квітня 2020 року у справі № 756/1452/20 шлюб між сторонами розірвано.

Судом встановлено, що після припинення спільного проживання сторін, діти проживали з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку із повномасштабним збройним вторгненням російської федерації на територію України позивачка та діти виїхали з України і на дату вирішення спору проживають у Федеративній Республіці Німеччина.

Згідно з висновком Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей № 104-4332 від 03 червня 2021 року, орган опіки та піклування вважає недоцільним визначати місце проживання малолітніх дітей, оскільки з наданих матеріалів справи не вбачається конфлікту сторін щодо існуючих прав та обов`язків по вихованню дітей та їх реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом ст. 31 СК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, статті 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до частини третьої статті 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи ОСОБА_3 виповнилося 14 років, а тому з урахуванням положень частини другої статті 29 ЦК України та частини третьої статті 160 СК України відсутні передбачені законом підстави для визначення судом місця його проживання. За таких обставин та враховуючи, що дитина фактично проживає з матір`ю, у позові в цій частині слід відмовити.

Під час розгляду справи встановлено, що мати піклується про неповнолітнього сина ОСОБА_4 , забезпечує батькові можливість брати участь у його вихованні, бачитися з ним, однак між сторонами виникають конфлікти щодо порядку вирішення побутових питань, пов`язаних із навчанням, вихованням, відпочинком дитини тощо.

Як пояснила позивачка та дитина, неповнолітній син сторін на даний час проживає разом із матір`ю у Федеративній Республіці Німеччина та навчається у навчальному закладі, з батьком періодично бачиться і проводить з ним час. Увесь час після розлучення сторін, як в Україні, так і після виїзду сім`ї за кордон дитина проживала з матір`ю, де вона для дитини створила необхідні соціально-побутові умови, у дитини склалися сталі та міцні зв`язки із матір`ю та братом, і, з огляду на тривалість перебування, - за місцем її навчання. З батьком ОСОБА_5 спілкується періодично, із ним постійно не проживав.Суд також враховує насамперед інтереси дитини, його прихильність до матері, з якою він зараз проживає і яка повністю й постійно ним опікується, створила належні умови для виховання, розвитку дитини, та його вік. Дитина під час її опитування судом також виявила бажання проживати разом із матір`ю.

Щодо висновку органу опіки та піклування, суд, врахувавши всі обставини справи на час вирішення цього спору, його відхиляє, оскільки він має рекомендаційний характер та не враховує поточну ситуацію, яка склалася у сім`ї.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом встановлено, що на даний час визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю відповідатиме меті забезпечення його найкращих інтересів.

При вирішення спору суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19, відповідно до якого нормами чинного законодавства України не передбачено імперативної умови про те, що перебування дитини за межами України є підставою для відмови у задоволенні позову про визначення місця проживання такої дитини. Більше того, зважаючи на положення міжнародних договорів щодо збереження юрисдикції судів України у питаннях батьківської відповідальності, очевидним є можливість вирішення справи про визначення місця проживання дитини саме національними судами.

Сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 271, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір`ю - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .

В іншій частині вимог - у позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вулиця Лук`яненка Левка, будинок 2Д, код ЄДРПОУ 37445484).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК