Рішення № 138347203, 13.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/21208/25

Провадження № 2/752/2301/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Машкевич К.В.

за участю секретаря - Касаткіної А.В.

відповідача- ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 118 970, 40 грн заборгованості, з яких:

1) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 27 667, 75 грн, 4 731, 19 грн інфляційної складової боргу та 1 243, 91 грн річних;

2) заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого

гарячого водопостачання в розмірі 587, 20 грн, 100, 41 грн інфляційної складової боргу та 26, 40 грн річних;

3) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення в розмірі 11 262, 17 грн, 2 926, 36 грн інфляційної складової боргу та 762, 74 грн річних;

4) заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 8 382, 27 грн, 1 433, 39 грн інфляційної складової боргу та 376, 86 грн річних;

5) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії в розмірі 44 619, 60 грн, 6 185, 30 грн інфляційної складової, 1 630, 00 грн річних та 1 983, 16 грн пені;

6) заборгованість за спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води в розмірі 3 851, 13 грн, 658, 54 грн інфляційної складової, 173, 14 грн річних та 210, 66 грн пені;

7) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в розмірі 79, 78 грн;

8) заборгованість із сплати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води в розмірі 78, 34 грн.

Посилається в позові на те, що КП «Київтеплоенерго» з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів, підготовлено та опубліковано/оприлюднено:

1. Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085);

2. Щодо договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року у разі, якщо співвласники будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, який є публічним договором приєднання.

На виконання вимог закону на офіційному веб-сайті підприємства були оприлюднені індивідуальні типові договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води.

Свідоцтвом повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов договору є факт отримання послуг споживачем.

Будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому під`єднаний до мереж тепло-та водопостачання, як і квартира АДРЕСА_2 , а отже відповідачка є споживачем послуг з централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Відповідачка від зазначених послуг у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялася (не відключалася).

В порушення вимог закону відповідачка своєчасно не сплачувала за спожиті послуги, внаслідок чого за період часу з 01 травня 2018 року до 31 липня 2025 року утворилася заборгованість, приведена в розрахунку.

Крім того, відповідно до вимог Закону України « Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року та Закону України» Про комерійний облік теплової енергії та водопостачання» споживачі послуг зобов`язані сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Ці послуги відповідачка також не сплачує, що також привело до заборгованості.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позов був зареєстрований судом 29 серпня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України був визначений склад суду.

Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками.

Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для подання відзиву.

23 жовтня 2025 року відповідачка подала відзив, яким проти позову заперечує.

Просить застосувати строки позовної давності до вимог за період часу з 01 липня 2015 року до 30 липня 2022 року, а за період з 02 травня 2018 року до 31 липня 2025 року відмовити повністю.

Посилається на те, що з 02 травня 2018 року власником квартири став АТ «Укрсоцбанк», а в подальшому його правонаступник АТ «Альфа-Банк».

За позовом банку вона 06 червня 2018 року була знята з реєстрації в квартирі.

06 жовтня 2021 року право власності банку на квартиру було припинено, а її право власності відновлено.

Зазначає, що будь-яких розрахунків заборгованості позивач до суду не надав, оскільки відсутні первинні документи, на підставі яких заборгвоанітсь нараховувалася.

З жовтня 2021 року вона періодично сплачувала послуги гарячого водопостачання та теплопостачання, але після введення воєнного стану утворилася заборгованість.

Вважає розрахунок позивача за цей період некоректним і таким, що не відповідає дійсності.

Звернула увагу на те, що позивачем не відображені внесені нею платежі за дані послуги, надавши при цьому копії квитанцій про їх сплату.

За період з жовтня 2021 року до липня 2025 року всі платежі нею сплачені і за цей період заборгованість відсутня.

Просить у позові відмовити.

Ухвалою суду від 20 лютого 2026 року суд перейшов до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача до суду не з`явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього, на підставі частини 1 статті 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Відповідачка проти позову заперечувала з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення відповідачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлено, що відповідачка з 15 березня 2018 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 .

Вказана обставина підтверджується Витягом з Реєстру територіальної громади м.Києва, сформованим станом на 31 липня 2025 року.

( а.с. 5 )

Встановлено також, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою І.П., відповідачка набула у власність квартиру АДРЕСА_3 .

02 травня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємство «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району Київської області» державна реєстрація права власності на квартиру була здійснена за ПАТ «Укрсоцбанк».

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 02 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, державна реєстрація права власності на квартиру за банком була скасована.

06 жовтня 2021 року право власності АТ «Альфа-Банк», як правонаступника АТ «Укрсоцбанк», на квартиру було припинено.

Таким чином, право власності відповідачки на квартиру було відновлено.

Вказані обставини підтверджуються Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням Голосіївського районного суду м..Києва від 02 лютого 2021 року, постановою Київського апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, та визнаються відповідачкою.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2024 року в справі №752/8103/13 зазначив, що суд не позбавлений можливості самостійно перевірити відомості, що відображені Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, судом була перевірена інформація з цього приводу, отримана з Витягу з Державного реєстру речових прав.

З 01 листопада 2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

На підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) №602-18 від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго», позивач прийняв право вимоги до юридичних та фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року №111 (4511).

28 березня 2018 року в газеті «Хрещатик» 34 (5085) КП «Київтеплоенерго» на підставі типових договорів підготовлено та опубліковано/оприлюднено Договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.

Правовідносини, які склалися між сторонами, врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України « Про теплопостачання» та Законом України « Про комерційний облік теплової енергії та водо постачання».

Правовідносини з постачання теплової енергії та постачання гарячої води регулюються постановою Кабінету Міністрів України №1182 від 11 грудня 2019 року » Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води», а також постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21 серпня 2019 року №1182» Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з з постачання теплової енергії».

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 цього Закону визначені права і обов`язки споживача (індивідуального споживача), зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком - оплата наданих житлово-комунальних послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно.

За змістом частини 1 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.

Таким чином, відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

Крім того, відповідно частин 1 та 2 статті 12 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

За змістом частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У тих випадках, коли закон не встановлює обов`язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд, але в межах чинного законодавства.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Таким чином, якщо умови усного договору виконуються сторонами, то він вважається укладеним, а умови прийнятими обома сторонами.

За змістом частини 1 статті 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Це відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, з точки зору частини 4 статті 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

З розрахунку позивача вбачається, що такі послуги відповідачкою не сплачувалися протягом тривалого часу.

Даних обставин відповідачка в судовому засіданні не заперечувала.

В той же час, при вирішенні спору суд виходить з наступного.

Щодо вимог позивача з липня 2015 року до 06 жовтня 2021 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу.

За правилами частини 5 статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться устаттях 252-255 ЦК України.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені, у тому числі, статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211, карантин було встановлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України.

В подальшому строк дії карантину неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Крім того, відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з вимогами до березня 2017 року позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності ще до їх продовження та зупинення з підстав, викладених вище.

Відповідачка подала заяву про застосування строку позовної давності.

З урахуванням цього, відсутності підстав для задоволення позову в цій частині, відсутні підстави для стягнення інфляційних збитків та річних.

Крім того, відповідачка в судовому засіданні зазначила, що в період, коли квартира вибула з її володіння, вона в ній не проживала і споживачем послуг позивача не була.

Дані обставини представник позивача, не з`явивишись до суду, не спростував, як і не подав відповідь на відзив у цій частині.

З урахуванням періоду вибуття квартири з власності відповідачки 02 травня 2018 року, відсутні і підстави для стягнення заборгованості до жовтня 2021 року, а також інфляційних збитків та річних за цей період часу.

Що стосується періоду заборгованості з березня 2017 року до 02 травня 2018 року.

Відповідно до розрахунку позивача за вказаний період нараховано плати за централізоване опалення в розмірі 587,20 грн та 3 881, 31 грн за гаряче водопостачання.

З урахуванням наданих відповідачкою доказів наявності квартирного засобу обліку гарячої води, передачу нею показань лічильників споживання, чого не спростовано позивачем, підстави для стягнення даної суми відсутні.

Таким чином, до стягнення з відповідачки за цей період часу належить 587, 20 грн за теплопостачання.

Щодо вимог позивача з 01 листопада 2021 року.

З наданих відповідачкою копій квитанцій вбачається, що за жовтень 2021 року нею сплачено 624, 00 грн за теплопостачання.

Крім того, за приведений позивачем період з 01 листопада 2021 року до 31 липня 2025 року нею за теплопостачання сплачено 44 619, 60 грн.

Згідно з наданими копіями квитанцій у вересні 2025 року відповідачкою сплачено кошти за абонентське обслуговування послуг зпостачання гарячої води та теплопостачання.

З наданих відповідачкою Актів про встановлення та повірку лічильника гарячої води вбачається, що послугами гарячого водопостачання відповідачка не користується.

Відповідачка зазначила, що в квартирі встановлено бойлер.

Це підтверджується показниками лічильника при його розпломбуванні.

Відповідачка в судовому засіданні зазначила також, що показники лічильника гарячого водопостачання нею позивачу передавалися.

З долученої позивачем при зверненні до суду довідки вбачається, що позивач володів інформацією про встановлення лічильника гарячої води в квартирі відповідачки.

При цьому обсяг споживання зазначено з 01 травня 2018 року до 31 липня 2025 року в цифрах, які суперечать Актам розпломбування та оплобування нового лічильника в квітні 2022 року.

Будь-яким чином причину виникнення заборгованості, а також зазначених у довідці показників споживання гарячої води представник позивача, не подавши відповідь на відзив та не з`явившись у судове засідання, не пояснив.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням цього, одного з основних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Що стосуєтьсястягенння інфляційних втрат, річних та пені за період березня 2017 року до 02 травня 2018 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобо`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява, крім інших обов`язкових реквізитів, має містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Тобто, обов`язок надати суду розрахунок сум до стягнення покладається саме на позивача.

Звертаючись до суду, позивачем надано розрахунок заборгованості, яка виникла ще до липня 2015 року.

В розрахунку інфляційних втрат, 3% річних та пені зазначено, що він здійснений з 1 січня 2024 року, однак на суму заборгованості з момент її утворення.

Суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» ( із зімнами, внесеними згідно постанови КМУ №390 від 21 квітня 2023 року) до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З 24 лютого 2022 року на території України запроваджено та діє воєнний стан, який триває до цього часу.

Дані обставини є загальновідомими та доказуванню не підлягають.

Постанова Кабінету Міністрів України №206 від 05 березня 2022 року в первинні редакції діяла до 29 грудня 2023 року.

З урахуванням приведених відповідачкою заперечень у відзиві, про які позивачем могла бути отримана інформація при підготовці позову до суду, суд перейшов до розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Не дивлячись на це, і після цього представник позивача в судове засідання не з`явивися та не скористався можливістю корегування суми до стягнення.

Суд враховує, що довести суму до стягнення, в тому числі в частині стягнення інфляційних втрат, річних та пені законом покладено на позивача.

Таким правом позивач не скористався, не дивлячись на вжиті судом заходи.

Виходячи з цього, визначеного законом принципу нарахування таких виплат, суд позбавлений можливості перевірити правильність їх нарахувань, а тому не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Суд при цьому також враховує, що позивач у подальшому не позбавлений можливості пред`явити новий позов про стягнення цих нарахувань з урахуванням приведених у рішенні обставин.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача п ідлягає стягненню 14, 95 грн судового збору.

Керуючись статтями 15, 16, 205, 256, 257, 261, 264, 267, 322, 509, 525, 530, 633, 639 ЦК України, Законом України « Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», Законом України « Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», статтями 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов хзадовольтнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на корсить Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 587,20 грн заборгованості за послуги теплопостачання за період часу з березня 2017 року до 02 травня 2018 року.

В решті позову відмовти.

Стягнути з ОСОБА_1 на корсить Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 14, 95 грн судового збору.

Позивач: Комунальне підприємство Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) »Київтеплоенерго», адреса: 01001, м.Київ, площа І.Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Машкевич