Рішення № 138346818, 08.07.2026, Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 127/17492/26

Провадження № 2-а/126/18/2026

"08" липня 2026 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 1 взводу, 7 роти, 1-го батальйону, полк-1 УПП в місті Києві старший лейтенант поліції Гаврилюк Тетяна Олександрівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 1 взводу 7 роти 1 батальйону полку №1 УПП у місті Києві старший лейтенант поліції Гаврилюк Т.О., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позов обґрунтований тим, що 14.05.2026 інспектором 1 взводу 7 роти 1 батальйону полку №1 УПП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Гаврилюк Т.О. винесено постанову серії ЕНА №7192655, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Згідно зі змістом постанови, 14.05.2026 о 11 год 59 хв у місті Києві по вул. Жилянській ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado 150, проїхав регульоване перехрестя на заборонений (червоний) сигнал світлофора, а під час перевірки документів було встановлено, що транспортний засіб експлуатується з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить цьому транспортному засобу, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію за ним закріплений державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушено вимоги підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України.

Позивач з вказаною постановою не погоджується, посилаючись на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки про невідповідність номерного знака транспортному засобу йому стало відомо лише після зупинки працівниками поліції. Також вважає, що в постанові неправильно зазначено норму Правил дорожнього руху, яку він нібито порушив, та що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу. Представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та його представника. У поданій заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Крім того, представник позивача подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просила прийняти її до розгляду, скасувати постанову серії ЕНА № 7192655 від 14.05.2026 року, винесену інспектором 1 взводу 7 роти 1 батальйону 1 полку УПП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Гаврилюк Т.О, а справу про адміністративне правопорушення- закрити. Також просила вважати правильним номер постанови, зазначений в уточненій позовній заяві. До заяви долучила копію постанови серії ЕНА № 7192655 від 14.05.2026 року та квитанцію про направлення копії уточненої позовної заяви відповідачу.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив.

03.07.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів від представника відповідача, до якого було додано відеофайл, а саме відеозапис № 474366 щодо постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7192655 від 14.05.2026.

Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлено, що постановою серії ЕНА №7192655 від 14.05.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, 14.05.2026 о 11 год. 59 хв. у місті Києві по вул. Жилянській ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado 150 проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, а під час перевірки документів було встановлено, що транспортний засіб експлуатується з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить цьому транспортному засобу, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ним закріплений державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

На підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем надано суду відеозапис із нагрудного відеореєстратора поліцейського, який судом безпосередньо досліджено під час розгляду справи.

Із дослідженого судом відеозапису №474366 встановлено, що після зупинки транспортного засобу працівниками поліції проведено перевірку документів водія та реєстраційного документа на транспортний засіб.

У ході перевірки працівниками поліції встановлено невідповідність державного номерного знака транспортному засобу. Зокрема, поліцейські повідомили водія, що на автомобілі встановлений державний номерний знак НОМЕР_1 , тоді як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ним закріплений державний номерний знак НОМЕР_2 . Таким чином, невідповідність полягала у відмінності останньої літери державного номерного знака.

Із зазначеного відеозапису також вбачається, що працівники поліції безпосередньо на місці зупинки довели водію факт невідповідності номерного знака шляхом звірення номерного знака, встановленого на транспортному засобі, із даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

При цьому під час спілкування з працівниками поліції позивач не заперечував встановленого факту невідповідності державних номерних знаків, не висловлював заперечень щодо того, що на транспортному засобі встановлено державний номерний знак НОМЕР_1 , тоді як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ним закріплений державний номерний знак НОМЕР_2 . Будь-яких заперечень щодо виявленої розбіжності у буквено-цифровому позначенні державного номерного знака позивачем не висловлювалося, що також підтверджується дослідженим судом відеозаписом № 474366. Натомість пояснення позивача зводилися до того, що йому не було відомо про зазначену невідповідність та що державний номерний знак був отриманий разом із транспортним засобом. Разом із тим такі пояснення не спростовують самого факту експлуатації транспортного засобу з державним номерним знаком, який не належить цьому транспортному засобу, та не спростовують встановлених працівниками поліції обставин.

Після встановлення зазначених обставин працівниками поліції державні номерні знаки були вилучені, що також зафіксовано на відеозаписі.

Досліджений судом відеозапис є послідовним, безперервним та узгоджується зі змістом оскаржуваної постанови, а тому суд визнає його належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статті 251 КУпАП.

Посилання позивача на те, що він не знав про невідповідність державного номерного знака транспортному засобу, суд оцінює критично, оскільки вони не спростовують встановленого факту керування транспортним засобом із номерним знаком, який не належить цьому транспортному засобу.

Крім того, доводи позивача про те, що під час попередніх перевірок працівниками поліції будь-яких порушень не виявлялося, не є підставою для висновку про відсутність події адміністративного правопорушення, оскільки такі обставини не спростовують факту виявленого правопорушення 14.05.2026.

Також суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки навіть у випадку незгоди особи із підставами такої зупинки зазначена обставина сама по собі не свідчить про незаконність постанови, якщо факт адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР України).

Пунктом 1.1. ПДР України визначено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана здобути докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Такі ж вимоги містяться у відомчому нормативному акті - в Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом МВС України від 06.11.2015р № 1376.

В іншому випадку, застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. Така позиція суду ґрунтується на правових висновках, які зроблені Конституційним Судом України в рішенні від 22.12.2010р у справі № 23-рп/2010.

Статтями 72-79 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, виходячи із закріпленого в частині 4 статті 129 Конституції України принципу змагальності і рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

При цьому, суд звертає увагу на приписи ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», якими відзначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Як встановлено судом із матеріалів справи, на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови відповідачем надано диск із відеозаписом, здійсненим за допомогою портативного відеореєстратора працівника патрульної поліції, який є належним та допустимим доказом у справі. Із дослідженого судом відеозапису вбачається, що 14.05.2026 о 11 год. 59 хв. у місті Києві по вул. Жилянській ОСОБА_1 керував транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado 150, на якому був встановлений державний номерний знак НОМЕР_1 , тоді як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за вказаним транспортним засобом закріплений державний номерний знак НОМЕР_2 . Таким чином, відеозапис підтверджує факт експлуатації транспортного засобу з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу, чим порушено вимоги підпункту «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Наданий відповідачем відеозапис із портативного відеореєстратора є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статті 251 КУпАП і статей 7276 КАС України. Зазначений доказ узгоджується зі змістом оскаржуваної постанови та підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень виконав обов`язок щодо доведення правомірності прийнятого рішення, передбачений частиною другою статті 77 КАС України, тоді як позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б спростовували встановлені відповідачем обставини або свідчили про протиправність оскаржуваної постанови.

Доводи позивача про те, що видані під час державної реєстрації транспортного засобу номерні знаки були ним втрачені, у зв`язку з чим він замовив інші номерні знаки через мережу Інтернет та встановив їх на транспортний засіб, не спростовують встановленого факту керування транспортним засобом із номерним знаком, який не відповідав номерному знаку, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. При цьому позивач не надав суду належних і допустимих доказів того, що використані ним номерні знаки були отримані або замінені у порядку, визначеному законодавством України.

Разом з тим, доводи позивача щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Навіть якщо підставою для зупинки було інше порушення Правил дорожнього руху, це не спростовує встановлений під час перевірки документів факт експлуатації транспортного засобу з номерним знаком, який не належав цьому транспортному засобу, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо неправильного зазначення у постанові норми Правил дорожнього руху. Із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом із номерним знаком, який не належить цьому транспортному засобу, що прямо передбачено підпунктом «в» пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 6, 19, 77, 90, 159, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 1 взводу, 7 роти, 1-го батальйону, полк-1 УПП в місті Києві старший лейтенант поліції Гаврилюк Тетяна Олександрівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. І. Губко