Ухвала суду № 138345284, 20.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/9213/26

Провадження 1кп/712/1029/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді - ОСОБА_1

суддів: - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі - ОСОБА_4

з участю: прокурора ОСОБА_5

захисника - ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 без визначення розміру застави. В обгрунтування клопотання зазначає, що на даний час вбачається за необхідне продовжити застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який ухвалою слідчого судді продовжено до 02.08.2026 включно, без визначення розміру застави. На думку сторони обвинувачення, на теперішній час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , знаходячись на волі: - буде переховуватись від органу обвинувачення та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); - може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); - буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); - може вчинити інші злочини чи продовжити вчиняти злочин, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Обвинувачений ОСОБА_7 в підготовчому судовому засіданні просив змінити запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Захисник ОСОБА_6 на підготовчому судовому засіданні підтримав думку обвинуваченого.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою продовжити, змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ухвали слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.03.2026 року відносно ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 10.05.2026 року без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Соснівського райсуду м. Черкаси від 06.05.2026 року продовжено строк тримання під вартою до 12.06.2026 року, без визначення розміру застави.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.06.2026 року продовжено строк тримання під вартою до 02.08.2026 року.

Суд вважає, що продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 обумовлене тим, що продовжують існувати ризики передбачені п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні та продовженні запобіжного заходу обвинуваченому та не зменшилися.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

При цьому, кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Тобто, фактично, інститут запобіжного заходу введений у кримінальний процес для того, щоб саме запобігати спробам неналежної процесуальної поведінки обвинувачених.

На думку суду до обвинуваченого ОСОБА_7 не можливо застосувати інший запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, так як знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_7 : - буде переховуватись від органу обвинувачення та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); - може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України); - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); - буде перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); - може вчинити інші злочини чи продовжити вчиняти злочин, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

На думку суду зазначені ризики продовжують існувати, оскільки: - обвинувачений під тягарем відповідальності за скоєний злочин, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк, може залишити місце свого проживання, таким чином переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Також може спонукати останнього до втечі відсутність міцних соціальних зав`язків; - обвинувачений обвинувачується у скоєнні дій з метою та прямим наслідком яких є ослаблення держави шляхом надання іноземній державі, іноземній організації та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненій в умовах воєнного стану; - при продовженні вчиненні тотожних протиправних дій, що інкримінуються обвинуваченому, це безпосередньо загрожуватиме національній безпеці; - обвинувачений обвинувачується у здійсненні дій, які вплинули на безпеку держави; - свідками у даному кримінальному провадженні є знайомі обвинуваченого, зокрема ті, що проживають з ним у гуртожитку, у зв`язку з чим, останній матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу, з метою зміни раніше наданих ними показань на його користь чи відмови від надання показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність продовження застосування запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою в межах двомісячного строку, без визначення розміру застави, підстав для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на інший більш м`який суд не вбачає.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Керуючись ст. ст.177-178, 331, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою на 2 ( два ) місяці з дня винесення даної ухвали, тобто по 20 вересня 2026 року включно без визначення розміру застави.

На ухвалу може бути подана апеляція до Черкаського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її проголошення.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 20 липня 2026 року.

Повний текст ухвали проголошено 20 липня 2026 року о 15 годині 00 хвилин.

Головуючий:

Судді: