Ухвала суду № 138345269, 20.07.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 707/1897/26

Провадження № 2/712/4438/26

УХВАЛА

про відмову в задоволенні заяви

про забезпечення позову

20 липня 2026 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі головуючого судді Пономаря В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Леськівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Леськівської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

Ухвалою судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.06.2026 прийняття позовної заяви до розгляду та відкрито позовне провадження

Позивач ОСОБА_1 15.07.2026 через підсистему «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов шляхом встановлення тимчасового порядку його спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що у провадженні суду перебуває цивільна справа за його позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у вихованні дитини та встановлення порядку спілкування. Заявник зазначає, що раніше вже звертався із заявою про забезпечення позову, однак у її задоволенні було відмовлено. На думку заявника, після цього виникли нові істотні обставини, які підтверджують необхідність негайного вжиття заходів забезпечення позову.

Позивач посилається на те, що після відкриття провадження та втручання посадових осіб органу місцевого самоврядування відповідачка тимчасово не перешкоджала його спілкуванню з дитиною та двічі надала можливість провести із сином вихідні. Водночас, як стверджує заявник, 10.07.2026 відповідачка знову відмовилася передати йому дитину, мотивуючи це небажанням самого сина. На думку позивача, така поведінка дитини є наслідком психологічного впливу відповідачки, маніпулювання свідомістю дитини та штучного відчуження її від батька.

Також ОСОБА_1 зазначає, що відповідачка, з огляду на характер своєї підприємницької діяльності, має достатньо часу для спілкування з дитиною у будні дні, а тому її заперечення проти перебування дитини з батьком у вихідні є необґрунтованими. Крім того, заявник вказує, що перебування дитини біля місця роботи відповідачки, на його думку, не відповідає найкращим інтересам дитини та може створювати загрозу її фізичному і психологічному здоров`ю.

Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до подальшого руйнування його емоційного зв`язку з малолітнім сином, штучного відчуження дитини від батька та ускладнить ефективний захист його батьківських прав у разі задоволення позову.

У зв`язку з цим ОСОБА_1 просить забезпечити позов шляхом встановлення тимчасового графіка спілкування з дитиною щотижня з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі за місцем проживання батька, визначити порядок передачі та повернення дитини, встановити рівний розподіл часу перебування дитини з батьками у період канікул, а також зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у реалізації встановленого судом тимчасового порядку спілкування.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За змістом ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Забезпечення позову є процесуальним засобом тимчасового характеру, спрямованим на гарантування реального та ефективного виконання можливого рішення суду або забезпечення ефективного захисту прав особи. Такий захід не може підміняти собою вирішення спору по суті, а його застосування можливе лише за наявності достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття відповідного заходу може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист прав позивача.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, у наявності між сторонами спору, існуванні реальної загрози утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду, відповідності обраного заходу забезпечення позову предмету позову, а також у його співмірності, необхідності та збалансованості інтересів сторін і дитини.

Суд враховує, що спір між сторонами виник із сімейних правовідносин і стосується участі батька у вихованні малолітньої дитини та порядку спілкування з нею. У таких спорах першочергове значення мають найкращі інтереси дитини, а рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини.

Водночас саме по собі існування між батьками спору щодо порядку спілкування з дитиною не є безумовною підставою для забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіка спілкування у тому обсязі, який просить позивач.

Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 посилається на блокування відповідачкою його спілкування з дитиною, психологічне відчуження дитини від батька, маніпулювання свідомістю малолітнього сина, а також на події, які, на думку заявника, свідчать про небажання відповідачки забезпечувати контакт батька з дитиною.

Однак наведені доводи мають переважно оціночний характер і не підтверджені належними та достатніми доказами саме на стадії вирішення питання про забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Тобто, орган опіки та піклування може визначити способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Проте до заяви не додано доказів, які б об`єктивно підтверджували систематичне перешкоджання відповідачкою у спілкуванні позивача з дитиною, зокрема листування сторін щодо погодження зустрічей, повідомлень про відмову у переданні дитини, доказів погоджених та зірваних зустрічей, звернень до органу опіки та піклування з приводу невиконання рішення органу опіки, актів такого органу тощо.

Суд також враховує, що запропонований позивачем графік передбачає перебування малолітньої дитини з батьком щотижня з 09:00 години п`ятниці до 20:00 години неділі. Такий графік фактично охоплює всі передвихідні та вихідні дні кожного тижня і не є мінімально необхідним тимчасовим заходом для підтримання контакту між батьком і дитиною на час розгляду справи.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 643/16210/17 зазначено, що визначення порядку участі батька у вихованні дитини в усі передвихідні та вихідні дні є неприйнятним, оскільки порушуються права дитини на спілкування з матір`ю у вільний від занять час. Хоча зазначений висновок сформульований під час вирішення спору по суті, він є релевантним і для оцінки співмірності заявленого заходу забезпечення позову, оскільки суд при вирішенні заяви має враховувати баланс інтересів обох батьків та першочергово найкращі інтереси дитини.

Заявлений позивачем графік фактично позбавляє дитину можливості проводити вихідні дні з матір`ю, з якою дитина проживає, не містить поступового механізму відновлення або налагодження спілкування з батьком, а також не враховує малолітній вік дитини, рівень конфлікту між батьками та потребу в стабільності звичного режиму життя дитини.

Посилання заявника на те, що дитина чинить опір спілкуванню з ним унаслідок впливу матері, не може бути покладене в основу ухвали про забезпечення позову без належної перевірки таких тверджень. Встановлення причин поведінки дитини, її психологічного стану, рівня прив`язаності до кожного з батьків та можливого впливу дорослих осіб потребує повного судового розгляду, а за необхідності відповідного висновку органу опіки та піклування або спеціаліста.

За відсутності достатніх доказів на підтвердження реального ризику істотного ускладнення або унеможливлення ефективного захисту прав позивача без вжиття заявленого заходу, суд не має підстав для такого істотного втручання у фактичний режим проживання та виховання малолітньої дитини до вирішення спору по суті.

Суд зазначає, що відмова у забезпеченні позову не означає вирішення питання про необґрунтованість позовних вимог та не позбавляє позивача права доводити наявність перешкод у спілкуванні з дитиною під час розгляду справи по суті. Так само ця ухвала не позбавляє сторони обов`язку діяти добросовісно, не чинити перешкод у реалізації батьківських прав іншого з батьків та виходити з найкращих інтересів дитини.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою, заявлений спосіб забезпечення позову не відповідає критеріям необхідності, співмірності та збалансованості інтересів сторін і дитини, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. 149-153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Леськівської сільської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини та встановлення порядку спілкування - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 20.07.2026.

Суддя В.О. Пономар