Ухвала суду № 138345197, 03.07.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1257/26

Провадження № 2-др/711/61/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси питання про розподіл судових витрат у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Черкаської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувала на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні

18.06.2026р. суд ухвалив рішення про часткове задоволення позовних вимог та вирішив:

1) встановити для ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дітьми ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

особисте спілкування з дітьми з використанням телефонного та/або відеозв`язку в періоди часу з 17год 00хв до 18год 00хв за київським часом без присутності матері ОСОБА_5 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) з урахуванням обставин, які можуть виникнути, за наступним графіком:

- кожного вівторка, четверга, суботи;

- у дні народження членів сім`ї та святкові дні 01 січня, 08 березня, 30 липня, 30 жовтня, 14 листопада.

2) стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 в якості компенсації судового збору суму коштів в розмірі 1 064,96грн.

Разом з тим, ухвалюючи судове рішення суд не вирішив питання про розподіл витрат сторін на правову допомогу через неподання сторонами всіх доказів в обґрунтування їх розміру, внаслідок чого на підставі ч. 8 ст. 141 ЦПК сторонам було надано строк до 23.06.2026р. для подання відповідних доказів та призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат.

23.06.2026р. на адресу суду надійшла заява представника відповідачки, в якій заявлено вимогу про відшкодування відповідачці за рахунок позивача витрат на правову допомогу в розмірі 6 350 грн.

26.06.2026р. від представника позивача надійшла заява, в якій заявлено вимогу про відшкодування позивачу витрат на правову допомогу за рахунок відповідачки в повному обсязі в розмірі 30 000 грн., про що стороною позивача заявлялось відповідне клопотання від 29.04.2026р. Додатково представник позивача просив розглянути питання про розподіл судових витрат без участі позивача та його представника.

03.07.2026р. від представника відповідача надійшла заява, в якій викладене клопотання про розгляд питання про ухвалення додаткового рішення у справі про розподіл судових витрат без участі сторони відповідача.

В судове засідання учасники справи не з`явилися і про причини неявки не повідомили, що відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України не перешкоджає розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження розміру понесених сторонами судових витрат суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл витрат сторін на правову допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оцінюючи розмір заявлених сторонами вимог для компенсації витрат на правову допомогу суд звертає увагу на наступне.

Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідачки витрати з оплати правової допомоги адвоката в сумі 30 000 грн., а відповідачка 6 350 грн.

Надаючи оцінку зазначеним вимогам в контексті критерію співмірності та пропорційності таких витрат суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 у справі №810/3806/18 зазначив, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано: договір про надання правової допомоги від 29.12.2025р. /а.с. 177-178/; додаткова угода №1 від 29.12.2025р. до договору про надання правової допомоги /а.с. 179/; акт наданих послуг №1 від 29.04.2026р. /а.с. 176/; квитанції про перерахування позивачем на картку адвоката суми коштів в загальному розмірі 30 000 грн. /а.с. 180-185/.

Стороною відповідача на підтвердження витрат на правову допомогу суду надано: договір надання правової допомоги №146-09 від 01.09.2022р. /а.с. 239-241/; акти наданих послуг №4 від 19.06.2026р. /а.с. 243/; рахунок на оплату №902 від 19.06.2026р. на суму 6 350грн. /а.с. 244/; платіжна інструкція від 19.06.2026р. про оплату відповідачкою гонорару адвоката в розмірі 6 350грн. /а.с. 245/.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання зазначених вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналіз змісту наданих сторонами доказів на підтвердження розміру витрат на правову допомогу свідчить, що відповідні витрати складаються з оплати гонорарів адвоката за здійснення представництва інтересів клієнтів під час судового провадження у даній справі.

Представники кожної із сторін брали активну участь у судовому провадженні, вживаючи необхідних заходів для здійснення належної реалізації сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

В той же час, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, об`єктивно необхідним на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, суд доходить висновку, що заявлена позивачем сума в розмірі 30 000 грн. не є достатньою мірою обґрунтованою, з точки зору її співмірності з реальним обсягом правової допомоги, часом, витраченим на надання таких послуг, а також в контексті її відповідності критерію реальності таких витрат (обсяг юридичної та технічної роботи, пов`язаної з розглядом справи у суді та її доцільністю).

Крім того, в даному випадку позовні вимоги були задоволені судом частково. При цьому, слід звернути увагу, що предметом позовних вимог фактично була одна вимога немайнового характеру (визначення способу участі позивача у вихованні та спілкуванні з дітьми), а її часткове задоволення обумовлене особливостями визначення судом умов спілкування позивача з дітьми з урахуванням висновку органу опіки та піклування, а також з врахуванням пропозиції відповідачки. Зазначені обставини дають підстави лише для часткової компенсації обом сторонам їх витрат на правову допомогу за рахунок один одного.

За змістом ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Суд бере до уваги, що спірні правовідносини стосуються реалізації сторонами їх батьківських обов`язків з виховання їх дітей. Отже беззаперечною є істотність значення предмету спору для обох сторін.

Натомість під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачка не заперечувала необхідності та можливості спілкування батька з дітьми, а предметом спору між сторонами фактично був лише час такого спілкування та спосіб зустрічей батька з дітьми. В той же час спору між сторонами передувала та обставина, що діти разом з відповідачкою тимчасово проживають за межами території України і позивач не заперечує проти цього, зважаючи на те, що на території України, в умовах військової агресії російської федерації, існує небезпека для життя та здоров`я дітей, а сам позивач проходить військову службу.

За таких обставин на підставі ст.ст. 2, 11, ч. 3, 9, 10 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги обсяг та зміст позовних вимог, ступень задоволення позовних вимог, складність справи, тривалість розгляду справи, причини виникнення спору між сторонами, обсяг вчинених сторонами процесуальних дій, результат розгляду справи та значення справи для кожної із сторін, суд приходить до висновку про необхідність покладання витрат сторін на правничу допомогу на обидві сторони і із врахуванням взаємозаліку таких витрат в остаточному розрахунку стягнути з відповідачки на користь позивача в якості компенсації витрат на правову допомогу суму коштів в розмірі 5 000 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11-13, 81, 82, 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) в якості компенсації витрат на правову допомогу суму коштів в розмірі 5 000 грн.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст додаткового рішення складений 03 липня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко