Ухвала суду № 138343953, 10.07.2026, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1087/25

Номер провадження 4-с/570/12/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2026 року Рівненський районний суд Рівненської області у складі судді Гнатущенко Ю.В., з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зарарця О.В. про оскарження дій державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, -

в с т а н о в и в :

Представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Захарець О.В. 11.03.2025 р. звернувся до Рівненського районного суду Рівненської області зі скаргою на дії Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив:

- визнати протиправною відмову Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у скасуванні арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , що накладений постановою б/н від 03.08.2010 року Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції;

- зобов`язати державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт всього рухомого та нерухомого майна належного ОСОБА_1 , що накладений згідно з:

«Реєстраційний номер обтяження: 10332274; Зареєстровано: 06.10.2010 року о 17:13:30 за №10332274 реєстратор: Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 7, каб.221, (0362) 63-37-88; Підстава обтяження: постанова б/н, 03.08.2010 року, Відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції; Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; Власник: ОСОБА_1 Заявник: Відділ ДВС Рівненського районного управління юстиції».

В обґрунтування скарги зазначено, що у лютому 2025 року ОСОБА_1 дізнався про наявність арешту всього свого нерухомого майна.

Підставою для його накладення стала постанови про арешт майна ОСОБА_1 від 03.08.2010 року, винесена відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, що зареєстрована 06.10.2010 року о 17:13:30 за №10332274 реєстратором Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

З метою з`ясування інформації про підстави накладення арешту та стан виконання виконавчого провадження, в якому накладено арешт, представник Скаржника звернувся з адвокатським запитом до відповідного відділу державної виконавчої служби.

Листом Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.03.2025 №9850 повідомлено, що згідно з даними АСВП у виконавчих провадженнях відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника, а самі матеріали виконавчого провадження знищено у зв`язку із спливом трирічного терміну зберігання виконавчих документів. З огляду на наведене, зазначили, що у виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Із зазначеного листа-відповіді, який отримано представником ОСОБА_1 05.03.2025 року, останній фактично дізнався про порушення своїх прав внаслідок відмови посадових осіб органу державної виконавчої служби у скасуванні накладеного арешту.

Таким чином, на думку представника скаржника, станом на сьогодні відсутні законні підстави для накладення арешту на майно боржника ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, скаржник та його представник вважають, що накладений арешт на даний час є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси ОСОБА_1 на належне йому майно, адже він фактично позбавлений можливості реалізовувати свої права на власність в повній мірі.

Також у додаткових поясненнях у справі від 19.05.2025 р. вх. 8820 від 20.05.2025 представник скаржника зазначає, що у 2010 році на майно Скаржника було накладено арешт. З того часу пройшло вже більше 15 років. Дійсно, Скаржник колись був майновим поручителем за кредитним договором, який укладався його знайомим. Однак, станом на сьогодні відсутні будь-які докази, що арешт у 2010 році був накладений саме за тим кредитним договором.

Окрім того, жодних документів з того часу не збереглося і Скаржник не пам`ятає ні банку, де він був поручителем, ні інших обставин.

Проте, навіть враховуючи, що у 2010 році до виконання був пред`явлений виконавчий лист у якійсь справі, на підставі якого на майно Скаржника було накладено арешт, то станом на 2025 рік немає доказів наявності існування виконавчого провадження, на підставі якого б накладення арешту було б правомірним.

Також, навіть у разі повернення виконавчого документа стягувачу без виконання державний виконавець зобов`язаний був зняти арешт, однак цього не зробив. Більше того, у 2025 році закінчилися всі можливі розумні строки пред`явлення до виконання виконавчого листа. Якщо не існує жодного виконавчого провадження, на підставі якого є законним накладення арешту на майно, то і не існує підстав для відмови судом у скасуванні такого арешту.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. від 11.03.2025 р. скаргу призначено до розгляду.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області в особі судді Кушнір Н.В. від 04.06.2025 р. у задоволенні скарги відмовлено.

Відмова у задоволенні скарги мотивована тим, що у відповіді на запит адвоката Олександра Захарця Рівненський відділ ДВС повідомив, що матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням строків зберігання. При цьому, у листі №29973 від 20.05.2025 з проханням розглянути скаргу без їхнього представника не викладено позиції відділу ДВС щодо цієї скарги, не вказано про наявність у органу ДВС будь-яких претензій майнового характеру до боржника, не подано письмових пояснень щодо суті скарги, не надано копії матеріалів виконавчого провадження. Сторона скаржника не надала інформації щодо стягувача у виконавчому провадженні, хоча ця інформація має бути скаржнику відома. Тому викликати стягувача в судове засідання та з`ясувати щодо наявності чи відсутності у нього претензій до боржника суд не в змозі. Також суд зазначив, що жодних доказів, які б підтверджували вказані скаржником обставини, сторона скаржника не надала. У зв`язку з цим, суд вважав вимоги скарги необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

19.06.2025 р. представником скаржника подано апеляційну скаргу на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04.06.2025 р. до Рівненського апеляційного суду, яку він мотивував тим, що ОСОБА_1 не погоджується із вказаною ухвалою суду першої інстанції, вважає її необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права та порушенням права на справедливий суд з огляду на неповне з`ясування обставин справи судом першої інстанції.

08.08.2025 р. надійшов відзив Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області ЗМРУМЮ на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому представниця органу ДВС, посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», вказувала на неможливість винесення постанови про зняття арешту з майна боржника, а тому у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 25.07.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Захарця О.В. на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року.

Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 22.09.2025 р. справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Захарця О.В. на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року призначено до розгляду.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 06.11.2025 р. апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Захарця О.В. залишено без задоволення, ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року - залишено без змін.

У своїй постанові апеляційний суд, зокрема, враховував факт відсутності ідентифікуючої інформації про виконавче провадження, зокрема особу стягувача, тому колегія суддів погодилася із висновком суду першої інстанції про недоведеність вимог скарги. При поданні скарги ОСОБА_1 не ставив перед судом питання щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження, а доводи зводились до протиправності існування арешту без виконавчого провадження.

05.12.2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана через підсистему «Електронний суд» його представником - адвокатом Захарцем О. В., на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Касаційна скарга мотивована тим, що отримавши заяву скаржника про скасування арешту, накладеного у межах знищеного виконавчого провадження, орган Державної виконавчої служби повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду відповідної заяви.

У свою чергу, суди як першої, так і апеляційної інстанцій, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на відмову у задоволенні його заяви про скасування арешту, мали зобов`язати орган Державної виконавчої служби надати матеріали відновленого виконавчого провадження, встановити підставу завершення цього виконавчого провадження та в залежності від цього прийняти рішення за результатами розгляду відповідної скарги. Зазначена правова позиція щодо обов`язку суду встановити підставу завершення виконавчого провадження з метою прийняття законного рішення у відповідності до норм процесуального права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.12.2025 р. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.02.2026 р. справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції призначено до розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.02.2026 р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 04 червня 2025 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 06 листопада 2025 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У своїй постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що отримавши заяву ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного у межах знищеного виконавчого провадження, Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 .

В свою чергу, суд першої інстанції, розглядаючи скаргу ОСОБА_1 на відмову у задоволенні його заяви про скасування арешту, мав зобов`язати Рівненський відділ державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати матеріали відновленого виконавчого провадження, встановити підставу завершення цього виконавчого провадження та залежно від цього прийняти рішення за скаргою ОСОБА_1 . Наведене узгоджується із правовим висновком, зробленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11.

Також Верховним Судом було зазначено у постанові від 18.02.2026 р., що під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід врахувати наведені в цій постанові висновки, встановити конкретні обставини та підставу завершення виконавчого провадження, у межах якого накладався арешт на майно ОСОБА_1 , та за результатами цього прийняти мотивоване рішення про задоволення або відмову в задоволенні скарги.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області в особі судді Гнатущенко Ю.В. від 02.04.2026 р. справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято до розгляду.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області в особі судді Гнатущенко Ю.В. від 18.05.2026 р. задоволено клопотання представника скаржника адвоката Захарця О.В. про витребування доказів у Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а саме: витребування матеріалів відновленого виконавчого провадження, в якому постановою від 03.08.20210 року, винесеною відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції, що зареєстрована 06.10.2010 року об 17:13:30 за №10332274 реєстратором Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, накладено арешт на майно ОСОБА_1

29.06.2026 р. на виконання ухвали суду від 18.05.2026 р. Рівненським відділом ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України було подано заяву вх.№12574, у якій вказано про неможливість надання суду матеріалів відновленого виконавчого провадження з огляду на наступне.

Дослідивши дані Автоматизованої системи виконавчого провадження, орган ДВС вказує, що у виконавчих провадженнях відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника, а самі виконавчі провадження знищені у зв`язку зі спливом трирічного терміну зберігання виконавчих проваджень.

Враховуючи відсутність паперових матеріалів виконавчих проваджень у Відділі неможливо встановити підстави накладення арешту згідно відомостей у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також неможливо встановити в якому виконавчому провадженні накладено обтяження №10332274 (серія та номер постанови про арешт майна боржника: відсутня).

Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 №1829/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2017 за №699/30567 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», згідно пункту 2 Глави ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями встановлено, що строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Таким чином, оскільки матеріали виконавчих проваджень знищені відповідно до пункту 6 Глави ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, шляхом подрібнення паперознищувачами та пресування і тюкування Відділ немає можливості надати матеріали виконавчого провадження.

10.07.2026 р. представником скаржника адвокатом Захарцем О.В. подано додаткові пояснення у справі вх.№13605, у яких він вказує, що з`ясування судом у ході розгляду скарги правомірності дій державного виконавця є підставою для відмови у її задоволенні. Інших підстав для відмови у задоволенні скарги немає.

Так, Скаржник вважає доведеною (з огляду на долучені докази) протиправність дій Відповідача при накладенні арешту на майно ОСОБА_1 з тих підстав, що згідно із записом в реєстрі за реєстраційним номером обтяження №10332274 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно належне ОСОБА_1 , в якому в графі «Власник» вказано ідентифікаційний код іншої особи (2821922938), але не Скаржника (2703915494).

Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV, який був чинний станом на дату накладення арешту, зокрема п.6 ч. 1 ст. 26 визначалося, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону №606-XІV визначає однією з вимог до виконавчого документу наявність ідентифікаційного номеру боржника (п.3 ч.1 ст.18).

З зазначеного випливає, що неправильно зазначений ідентифікаційний номер боржника у виконавчому документі є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, а отже і у накладенні арешту на майно боржника.

В порушення вищенаведених норм Закону №606-XIV, державний виконавець наклав арешт на майно Скаржника на підставі виконавчого документа, який містив невірний ідентифікаційний номер Боржника, що безумовно свідчить про вчинення державним виконавцем порушення чинного законодавства як при прийнятті до виконання відповідного виконавчого листа, так і при накладенні арешту в межах відповідного виконавчого провадження.

Водночас, отримавши заяву Скаржника про скасування арешту, накладеного у межах знищеного виконавчого провадження, орган ДВС повинен був вжити заходів з відновлення матеріалів виконавчого провадження, за результатами їх розгляду встановити конкретні підстави завершення цього провадження (проваджень) та після цього прийняти рішення за результатами розгляду відповідної заяви.

В той же час, орган ДВС цього не зробив. Більше того, на виконання ухвал суду по даній справі орган ДВС не надав матеріали відновленого виконавчого провадження, таким чином не довівши правомірність своїх дій. Водночас відсутність заперечень на доводи Скаржника лише підтверджують правомірність його вимог.

Також, посилаючись на положення Закону України «Про виконавче провадження», судову практику Верховного Суду та ЄСПЛ, представник скаржника зазначає, що існування такого тривалого арешту, відсутність проведення будь-яких виконавчих дій (у зв`язку з не пред`явленням повторно виконавчого листа до примусового виконання), станом на сьогодні не може призвести до реального виконання рішення суду з огляду на пропущені строки його виконання, а лише покладає надмірний тягар на боржника і є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном ОСОБА_1 .

Відповідно, арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , порушує його право власності, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, тому наявні всі законні підстави для скасування такого арешту судом.

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не з`явилися, у своїх додаткових поясненнях від 10.07.2026 р. представник скаржника просить судовий розгляд справи, призначений на 10.07.2026 р. о 14:30 год., проводити без участі скаржника та його представника.

Представник Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився; до суду подана заява від 10.07.2026 р., у якій представниця органу ДВС Голуб І.Б. просить розглянути справу №570/1087/25 без участі представника Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запису: «Реєстраційний номер обтяження: 10332274; Зареєстровано: 06.10.2010 року о 17:13:30 за №10332274 реєстратор: Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 7, каб.221, (0362) 63-37-88; Підстава обтяження: постанова б/н, 03.08.2010 року, Відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції; Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; Власник: ОСОБА_1 Заявник: Відділ ДВС Рівненського районного управління юстиції».

Наведене підтверджено інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №412071743 від 07.02.2025 р. щодо суб`єкта ОСОБА_1 .

Як зазначено безпосередньо представником Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області у відзиві на апеляційну скаргу, згідно з відомостями з АСВП у відділі державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції на виконанні перебувало виконавче провадження № 22866897 з примусового виконання постанови № 207131, виданої 13 жовтня 2010 року ВДАІ, про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 510,00 грн на користь держави. 26 листопада 2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 30 листопада 2010 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Водночас, у п.41 постанови Верховного Суду від 18.02.2026 р., якою було частково задоволено касаційну скаргу ОСОБА_1 , зазначено, що оскільки постанова про арешт майна винесена відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції 03 серпня 2010 року, тобто раніше постанови відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції від 13 жовтня 2010 року № 207131 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 510,00 грн на користь держави, то в цій справі суду необхідно встановити в межах якого виконавчого провадження було накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 та в залежності від цього вирішити питання щодо належного складу учасників (у тому числі заінтересованих осіб), які мають брати участь у розгляді цієї справи.

З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що Рівненський районний суд Рівненської області рішенням від 02 грудня 2009 року у справі № 2-1206/09 стягнув з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 солідарно на користь Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» заборгованість за правочином від 14 серпня 2007 року в розмірі 9 894,96 грн, судові витрати у розмірі 348,95 грн, а всього - 10243,91 грн.

Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду та отримавши відповідне клопотання представника скаржника про витребування доказів матеріалів відновленого виконавчого провадження, суд витребував від Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Львівського МРУ МЮУ зазначені докази.

Однак, як вже зазначалося вище, на ухвалу суду про витребування доказів матеріалів відновленого виконавчого провадження Рівненським відділом ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського МРУ МЮУ у їхній заяві від 29.06.2026 р., поданої до суду через систему «Електронний суд», було повідомлено про неможливість надання вказаних доказів, оскільки згідно з даними АСВП, у виконавчих провадженнях відсутня постанова про накладення арешту на майно боржника, а самі виконавчі провадження знищені у зв`язку зі спливом трирічного терміну зберігання виконавчих проваджень.

Таким чином, вживши усіх належних заходів для встановлення фактичних обставин, які мають значення для розгляду цієї справи, суд фактично позбавлений можливості встановити підставу завершення виконавчого провадження, в межах якого державним виконавцем був накладений арешт, зареєстрований у реєстрі за №10332274 від 06.10.2010 р. на все майно ОСОБА_1 .

Також суд принагідно зазначає, що згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки судом встановлено неможливість відновлення матеріалів виконавчого провадження, в межах якого було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , зареєстрований 06.10.2010 року о 17:13:30 за №10332274, у суду станом на сьогодні відсутні достатні підстави вважати, що стягувачем у вказаному виконавчому провадженні було саме Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк «Надра».

Водночас, суд також наголошує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Згідно з частинами другою, третьою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає бездіяльність неправомірною і зобов`язує державного виконавця усунути порушення. Якщо ж рішення, дії чи бездіяльність були вчинені відповідно до закону і права заявника не порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади та підлягають виконанню.

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.

Відповідно до частин 5, 7 статті 26 зазначеного Закону виконавець після відкриття виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається шляхом винесення постанови.

Таким чином, арешт майна є заходом забезпечення виконання конкретного виконавчого документа і може існувати лише в межах відповідного виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2026 року у справі № 932/5808/25 (провадження №61-233св26) також було наголошено, що у цій справі суди попередніх інстанцій не врахували, що з моменту завершення виконавчого провадження минуло більше 10 років, виконавче провадження вже знищене у зв`язку із закінченням строку його зберігання і матеріали справи не містять відомостей про те, що стягувач або його правонаступники повторно пред`являли вказаний виконавчий лист до виконання. У справі відсутні докази існування правових підстав для застосування обтяження майна боржника і не доведено існування виконавчих проваджень, для забезпечення виконання яких можливо використати відповідне обтяження спірного майна боржника.

Окрім того, у згаданій постанові Верховного Суду також зазначено наступне: «Визначення посадової особи, яка має повноваження зняти арешт з майна боржника, накладеного у виконавчому провадженні, залежить від конкретних обставин і підстав зняття такого арешту.

Верховний Суд зазначає, що оспорювані арешти майна накладено постановами державних виконавців Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, правонаступником якого відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 15 червня 2022 року № 2429/5 «Про реорганізацію деяких відділів державної виконавчої служби у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)» та з урахуванням неодноразового перейменування назви є Перший Правобережний відділ державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м. Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), тому саме вказаний орган виконавчої служби є відповідальним за скасування обтяження спірного майна.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 01 квітня 2026 року в справі № 711/6615/24.»

Із матеріалів скарги ОСОБА_1 та доданих до неї документів встановлено, що арешт накладено Рівненським відділом ДВС у Рівненському районі Рівненської області.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа арешт, накладений на майно боржника, підлягає зняттю.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав для зняття арешту виконавцем.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази існування відкритого або незавершеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 .

З відповіді Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського МРУ МЮУ вбачається, що матеріали виконавчих проваджень знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, а відомості в Автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні. Отже, станом на час розгляду справи відсутні правові підстави для подальшого збереження арешту майна скаржника.

Суд зазначає, що арешт майна має тимчасовий характер та є похідним від існування виконавчого провадження. Його збереження за відсутності такого провадження є непропорційним та невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Знищення матеріалів виконавчого провадження не може бути підставою для безстрокового обмеження права власності. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та зобов`язання органу державної виконавчої служби усунути порушення прав скаржника шляхом зняття арешту.

Статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, підлягає зняттю, скасовуються інші заходи примусового виконання рішення та проводяться необхідні дії у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 40 зазначеного Закону встановлено, що у випадках повернення виконавчого документа або закінчення виконавчого провадження державний виконавець зобов`язаний вчинити відповідні процесуальні дії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що арешт майна боржника є заходом забезпечення виконання конкретного виконавчого документа та може існувати виключно в межах виконавчого провадження.

На час розгляду справи відсутні докази існування відкритого або незавершеного виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 . Отже, подальше збереження арешту не пов`язане із забезпеченням виконання будь-якого рішення суду чи іншого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Рівненського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області Львівського МРУ МЮУ підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 259, 260, 353, 450, 451 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у скасуванні арешту на все нерухоме майно ОСОБА_1 , що накладений постановою б/н від 03.08.2010 року Відділом державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції.

Зобов`язати державного виконавця Рівненського відділу державної виконавчої служби у Рівненському районі Рівненської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт всього рухомого та нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , що накладений згідно із записом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: «Реєстраційний номер обтяження: 10332274; Зареєстровано: 06.10.2010 року о 17:13:30 за №10332274 реєстратор: Рівненської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Кавказька, 7, каб.221, (0362) 63-37-88; Підстава обтяження: постанова б/н, 03.08.2010 року, Відділ державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції; Об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; Власник: ОСОБА_1 Заявник: Відділ ДВС Рівненського районного управління юстиції».

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гнатущенко Ю.В.