Рішення № 138343761, 20.07.2026, Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа № 562/1401/26

Номер провадження 2/562/1246/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" липня 2026 р. Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі: головуючого судді Чорного І.А., секретаря судових засідань Бєлявської А.С., за участю представника відповідача адвоката Слакви-Марчук Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Здолбунів справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У поданій в системі «Електронний суд» заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1369-7306 від 24 березня 2024 року в розмірі 8000 грн. та судові витрати в справі, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 27 травня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Слаква-Марчук Н.В. 09.07.2026 через систему «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала часково, не заперечувала факт наявності заборгованості за тілом кредиту. Зазначила, що вимога про нарахування та сплату відсотківі є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Також просила розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців із визначенням щомісячного платежу.

Відповідь на відзив не подано.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково з мотивів наведених в поданому відзиві від 09.07.2026.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Установлено, що 24 березня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії №1369-7306 продукту «CreditKasa», який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» з урахуванням передбачених Законом України «Про електронну комерцію» особливостей, за яким позичальник отримав кредит в розмірі 1600 грн. строком на 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день.

Позивач свої зобов`язання виконав, надав відповідачу кредитні кошти в межах обумовлених сум шляхом перерахування на платіжну картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» по перерахування сум кредиту позичальнику через систему платежів LiqPay на підставі укладеного договору №1369-7306 від 24.03.2024 року, а також довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту та не заперечується відповідачем.

У відповідності до п.5.1 договору позичальник зобов`язувався повернути кредит не пізніше ніж в останній календарний строк кредитування, вказано в п.4.12 договору, тобто 17.01.2025.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то відповідно до ст.530 ЦК України воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач передбачені кредитним договором обов`язкові платежі по поверненню суми кредиту та відсотків за його користування у встановлені строки не сплачував, чим порушив умови договору.

Згідно ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом строк.

Відповідно до ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит.

З представленого позивачем розрахунку слідує, що станом на 27 березня 2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором (з урахуванням застосованої програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості позичальнику) складається з простроченого тіла кредиту 1600 грн. та відсотків 6400 грн., а всього на загальну суму 8000 грн.

За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Установлено, що даний кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором С9547.

Вказаний правочин, відповідно до Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Укладеним між сторонами кредитним договором визначено як строк кредитування: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику, кінцеву дату повернення кредиту 17.01.2025 року (п. 4.12 кредитного договору), так і розмір процентної ставки та порядок її нарахування.

Пунктом 4.14 Договору визначено орієнтовну загальну вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування), яка складає 13 600,00 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Однак у спірному випадку позивач вимогу про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв, а лише просив, окрім тіла кредиту, стягнути проценти за правомірне користування кредитними коштами.

Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України, при цьому волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було усвідомленим і добровільним. Відповідач, укладаючи кредитний договір, мав можливість самостійно обрати фінансову установу для отримання кредиту, оцінити запропоновані умови кредитування та зважити на можливість їх виконання з огляду на своє фінансове становище. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 6.9. договору), однак таким правом не скористався.

Також судом враховано, що кредитодавцем частково списано заборгованість позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 5600 грн.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Учасник справи має право подати до суду власний розрахунок або, згідно ч. 1 ст. 106 ЦПК України, висновок експерта, складений на його замовлення.

Тобто, якщо відповідач не згоден з розрахунком заборгованості, наданим позивачем, чи ставить під сумнів правильність розрахунку заборгованості, він має право замовити спеціальну експертизу для отримання відповідного висновку з метою подальшої подачі його на розгляд суду.

Відповідач, заперечуючи позовні вимоги щодо розрахунку заборгованості, не спростував його належними та допустимими доказами, не надав власного розрахунку наявної заборгованості, клопотання про проведення експертизи з метою визначення механізму і розміру нарахованих сум, що склали заборгованість, суду не заявив.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сумнівів у суду не викликає.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за кредитним договором (з урахуванням застосованої програми лояльності, а саме часткового списання заборгованості позичальнику)в сумі 8000 грн. підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.

Суд зауважує, що звертаючись з заявою про розстрочення виконання судового рішення, ОСОБА_1 не надав належних доказів скрутного матеріального стану, які б дозволяли суду оцінити його матеріальних стан, а саме по собі посилання на те, що він не працює та не має іншого джерела доходу, не може бути достатньою підставою для розстрочення рішення суду.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» задоволити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (01133, м.Київ, Бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1369-7306 від 24 березня 2024 року в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненскього апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 20 липня 2026 року.

Суддя І.А.Чорний