Ухвала суду № 138343436, 13.07.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 13.07.2026Справа № 554/16658/25 Провадження № 1-кс/554/8774/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м. Полтава

Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 62025170010000695 від 26.03.2025 року, -

в с т а н о в и л а:

Адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту майна, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави від 08.06.2026 року на активи, які на праві приватної власності належать ОСОБА_6 , а саме на:

- об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 5324085701:01:001:0204;

- автомобіль MITSUBISHI LANCER X сірого кольору, 2010 року випуску VIN: НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_2 ;

- автомобіль HYUNDAI TUCSON сірого кольору, 2017 року випуску VIN: НОМЕР_3 з державним номерним знаком НОМЕР_4 .

Клопотання обґрунтував тим, що об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_6 вже майже двадцять років.

Рішенням десятої сесії п`ятого скликання Тахтаулівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 27.04.2007 ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер 5324085701:01:001:0204 загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарським будівель і споруд: АДРЕСА_1 , про що 04.09.2008 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 359736.

На підставі Договору дарування від 17.08.2010 року ОСОБА_7 подарував вказану земельну ділянку своїй матері - ОСОБА_6

2011 року КП «Планування і забудова територій Полтавського району та здійснення архбудконтролю» розробило проєкт житлового будинку на АДРЕСА_1 .

18.07.2011 року ОСОБА_6 як власник земельної ділянки повідомила начальника Інспекції ДАБК у Полтавській області про початок виконання будівельних робіт на вказаній земельній ділянці.

Таким чином, ОСОБА_6 набула право власності на земельну ділянку та розпочала будівництво житлового будинку за 13 років до вчинення кримінального правопорушення. Тому, на переконання адвоката, зазначені активи не мають відношення до кримінального провадження.

Транспортний засіб автомобіль MITSUBISHI LANCER X, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 придбала за 155541 грн ще 29.11.2010 року, що підтверджується договором № 1011-29001, а автомобіль HYUNDAI TUCSON, д.н.з. НОМЕР_4 , - 12.03.2018 року за 698900 грн.

Грошові кошти на вказані транспортні засоби ОСОБА_6 використала із власних заощаджень, які накопичувала протягом всього життя та зберігала в іноземній валюті - доларах США. Також значну суму коштів їй залишив після смерті чоловік - ОСОБА_8 . Таким чином, ОСОБА_6 мала достатньо коштів для придбання зазначених транспортних засобів. Крім того, вони придбані задовго до вчинення кримінального правопорушення, а тому ці автомобілі не мають відношення до кримінального провадження.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити в повному обсязі.

Слідчий ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що земельна ділянка, кадастровий номер: 5324085701:01:001:0204, зареєстрована на мати ОСОБА_7 - ОСОБА_6 , проте в ході моніторингу декларацій, осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме декларації начальника відділу реєстрації сільськогосподарської техніки Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_7 , у період з 2017-2025, встановлено відсутність відомостей про вказаний об`єкт нерухомості. На території земельної ділянки знаходиться домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_7 та там постійно знаходяться два автомобілі, якими користується ОСОБА_7 та його дружина ОСОБА_9 , а саме: автомобіль MITSUBISHI LANCER X сірого кольору, 2010 року випуску VIN: НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_2 (Право власності на мати ОСОБА_7 - ОСОБА_6 ); автомобіль HYUNDAI TUCSON сірого кольору, 2017 року випуску VIN: НОМЕР_3 з державним номерним знаком НОМЕР_4 (Право власності на мати ОСОБА_7 - ОСОБА_6 ). Разом із цим, у деклараціях ОСОБА_7 за 2018-2024 роках, у шостому розділі - транспортні засоби, автомобіль HYUNDAI TUCSON відсутній. Разом із цим, відповідно витягу з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суму доходів та нарахування податків за період 2 кв. 2006 3 кв. 2025 прибуток матері ОСОБА_7 - ОСОБА_6 складає 462 392,40 грн, що унеможливлює законність походження коштів на придбання вищевказаних автомобілів та вищевказаної земельної ділянки з житловим будинком.

Надалі після проведених обшуків, ОСОБА_7 у своїй декларації за 2025 рік, яку він подав 16.03.2026, у четвертому розділі «об`єкти незавершеного будівництва» вказав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (земельна ділянка кадастровий номер: 5324085701:01:001:0204) та у шостому розділі «Транспортні засоби» вказав автомобіль HYUNDAI TUCSON, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 . За таких обставин наявні підстави вважати, що ОСОБА_7 , будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, міг внести завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», які відрізняються від достовірних на суму понад 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Зазначені активи були набуті іншими особами, які фактично не мають доходів для їх придбання, у зв`язку із чим, наявні обґрунтовані підстави вважати, що вони придбані за дорученням ОСОБА_7 і він може вчиняти щодо них дії, тотожні за змістом праву розпорядження ними.

Прокурор ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні клопотання.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання слід відмовити, виходячи з такого.

Встановлено, що Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) ТУ ДБР у м. Полтаві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170010000695 від 26.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.2 ст.366-2 КК України.

04.06.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Крім того, органом досудового розслідування зібрано докази, які свідчать про наявність достатніх підстав уважати про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366-2 КК України, а саме умисне внесення суб`єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України "Про запобігання корупції", якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму понад 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

В рамках даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Полтави було накладено арешт із забороною відчуження та розпоряджання на підставі п.п.1, 2 ч.2 ст.170 КПК України з метою забезпечення збереження речових доказів та з метою можливої спеціальної конфіскації на майно, набуте ОСОБА_7 , а саме на:

- об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку кадастровий номер: 5324085701:01:001:0204;

- автомобіль MITSUBISHI LANCER X сірого кольору, 2010 року випуску VIN: НОМЕР_1 з державним номерним знаком НОМЕР_2 ;

- автомобіль HYUNDAI TUCSON сірого кольору, 2017 року випуску VIN: НОМЕР_3 з державним номерним знаком НОМЕР_4 , юридичним власником яких є ОСОБА_6 .

Постановою слідчого від 04.06.2026 року вказане вище майно визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню.

Як убачається зі змісту ухвали слідчого судді метою арешту майна було забезпечення збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Відповідно до ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом (ч.1 ст.16 КПК України).

Арешт майна у відповідності до положень статті 131 КПК України є заходом забезпечення кримінального провадження та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 статті 170 КПК України визначено, що у випадку накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів (п.1 ч.2 ст.170 КПК України), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із метою забезпечення спеціальної конфіскації допускається арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України (ст. 170 КПК України).

Згідно з ч.1 ст.96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених КК, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною КК, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого ч. 1 ст. 150, ст. 154, частинами 2, 3 ст. 159-1, ч. 1 ст. 190, ст. 192, ч. 1 ст. 204, 209-1, 210, частинами 1, 2 ст. 212, 212-1, ч. 1 ст. 222, 229, 239-1, 239-2, ч. 2 ст. 244, ч. 1 ст. 248, 249, частинами 1, 2 ст. 300, ч. 1 ст. 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, ст. 363, ч. 1 ст. 363-1, 364-1, 365-2 КК.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Абзацом 2 частини 1 статті 174 КПК України передбачено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, стороною обвинувачення наведено обставини, які на даному етапі досудового розслідування дають достатні підстави вважати, що спірне майно може відповідати критеріям речових доказів, визначеним у статті 98 КПК України, оскільки, за версією органу досудового розслідування, ці активи фактично є предметом вчинення кримінального правопорушення та зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.366-2 КК України.

Крім того, враховуючи обставини, встановлені органом досудового розслідування, на даному етапі кримінального провадження не виключається можливість застосування щодо зазначеного майна спеціальної конфіскації у разі встановлення передбачених законом підстав, у зв`язку з чим арешт цього майна спрямований також на забезпечення виконання можливого рішення суду в цій частині.

Відтак, арешт на вказане майно накладено обґрунтовано, з метою забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Обставини набуття спірних об`єктів рухомого та нерухомого майна, законність джерел походження коштів, за рахунок яких вони були придбані, а також питання щодо їх фактичного власника є предметом перевірки органу досудового розслідування та підлягають доказуванню у порядку, визначеному КПК України.

На стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання про доведеність вини особи, остаточну належність майна, законність джерел його походження чи наявність підстав для застосування спеціальної конфіскації, оскільки такі обставини можуть бути встановлені виключно за результатами повного, всебічного та неупередженого дослідження доказів під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження по суті.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що адвокатом не доведено, що арешт на спірне майно накладено необґрунтовано або що на цей час відпала потреба у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як це передбачено положеннями ч.1 ст.174 КПК України. Навпаки, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що обставини та ризики, які стали підставою для накладення арешту на майно, продовжують існувати, а скасування арешту на даному етапі може негативно вплинути на хід досудового розслідування та досягнення завдань кримінального провадження, а тому підстав для його скасування слідчий суддя не вбачає.

На підставі викладеного, в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст.174, 372 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и л а:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 62025170010000695 від 26.03.2025 року, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 17 липня 2026 року о 15 год. 30 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1