Рішення № 138341672, 20.07.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року Чернігів Справа № 620/2796/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції України про визнання протиправними дій та бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно;

-зобов`язати Головне управління Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 включно;

-визнати протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 01.01.2024 по 11.12.2025, з встановленням базового місяця листопад 2015 року;

-зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, з 01.01.2024 по 11.12.2025, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплатити з урахуванням виплачених сум;

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік;

-зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік;

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з лютого 2021 року по 30.07.2023, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

-зобов`язати Департаменту патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову доплату до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з лютого 2021 року по 30.07.2023 з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін і нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;

-визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції, в Чернігівській області області щодо невиплати ОСОБА_1 1) одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, 2) грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, 3) грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2025 роки, 4) допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2025 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168;

-зобов`язати Департаменту патрульної поліції, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 1) одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, 2) грошову компенсацію за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, 3) грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2024 роки, 4) допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168;

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 календарних днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на умовах, визначених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 27 серпня 2024 року по лютий 2025 року включно;

-зобов`язати Департамент патрульної поліції, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду, передбачену абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території держави-агресора за період з 27 серпня 2024 року по лютий 2025 року.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов або заяви про визнання позову.

Відповідачем, в установлений судом строк, подано до суду відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, вважає доводи позовної заяви необґрунтованими нормами матеріального права та просив у їх задоволенні відмовити з підстав, що викладені в відзиві на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так судом встановлено, що згідно витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 319 о/с від 23.08.2017 позивача було прийнято на службу до Департаменту патрульної поліції 28.08.2017 та наказом від 11.12.2025 №2172 о/с звільнений зі служби в поліції з 12.12.2025.

Вважаючи дії відповідача щодо неналежного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, не виплати додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, одноразової винагороди, передбаченої абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 70000 гривень, протиправними, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Так у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону (частина 5 статті 94 Закону № 580-VIII ).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»(далі - Закон №1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Так статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так постановою Кабінету Міністрів України від17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Таким чином індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно періоду, з якого позивач має право на отримання індексації грошового забезпечення, суд зазначає, що з урахуванням змісту приписів Порядку № 1078 фактично місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення поліцейських Національної поліції України.

Так Національна поліція України є новоствореним органом, для всіх її працівників вперше визначено посадові оклади з листопада 2015 року, отже, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем встановлення посадових окладів - грудень 2015.

За даними Держстату України індекс споживчих цін (%), на підставі яких здійснюється розрахунок індексів для проведення індексації за грудень 2015 становив 100,7 %, опублікований в січні 2016. За січень 2016 індекс споживчих цін становив 100,9 %. За лютий 2016 індекс споживчих цін - 99,6 %, за березень 2016 індекс споживчих цін - 101,0 %, за квітень 2016 індекс споживчих цін - 103,5 %.

Таким чином, поріг індексації 103 % було перевищено у квітні 2016.

В силу пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Оскільки зазначений показник за квітень 2016 опублікований у травні 2016, індексацію слід проводити з 01.06.2016, як першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Отже саме з 1 червня 2016 у відповідача виник обов`язок провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу, а не з 07.11.2015, як зазначено позивачем.

При цьому суд звертає увагу позивача, що згідно витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 319 о/с від 23.08.2017 позивача було прийнято на службу до Департаменту патрульної поліції лише 28.08.2017.

Суд зауважує, що матеріали не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того факту, що позивач проходив службу у поліції з 07.11.2015.

Також матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виплати відповідачем індексації грошового забезпечення з 28.08.2017 по 31.10.2017.

Таким чином відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2017 по 31.10.2017 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01.11.2017, тобто після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року № 782 «Про внесення зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», якою абзацом 5 пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є неприйнятними, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.07.2020 по справі № 2140/1763/18, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню до спірних правовідносин).

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року № 17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.

Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Оскільки право на індексацію грошового забезпечення позивача, передбаченого Законами № 1282-ХІІ та № 580-VIII та порушено, воно підлягає відновленню в судовому порядку.

Стосовно визначення базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення за період, з 01.01.2024 по 11.12.2025, суд зазначає наступне.

Так з 07.11.2015 - з дня набрання чинності Законом № 580-VIII застосовується постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова № 988), якою вперше затверджені схеми окладів поліцейських, які до теперішнього часу не змінювалися, тому базовим місяцем для визначення індексації є листопад 2015 року.

Згідно з пунктом 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України), заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Так постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До вказаної постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.

Статтею 94 Закону №580-VIII визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до Закону. Змін до вказаного пункту статті 94 Закону № 580-VIII у спірному періоді не вносилося, ця норма закону була діючою.

В силу положень частини другої статті 8 Закону № 1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно- правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейським Національної поліції, визначають Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 №260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Порядок №260, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

При цьому, індексація має проводитися за наявності на це відповідних підстав, що визначені чинним законодавством.

Згідно із статтями 2 та 4 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01.01.2016 - 101 відсоток). Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону № 1282-ХІІ).

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зіст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Так Законом України від 03.11.2022 №2710-ХІ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі Закон № 2710-ХІ) була зупинена на 2023 рік дія Закону № 1282-ХІІ, у зв`язку з чим з 01.01.2023 по 31.12.2023 індексація позивачу не нараховувалась та не виплачувалася.

Натомість, вже з 01.01.2024 дія Закону № 1282-ХІІ була поновлена, він діє і на теперішній час. Однак, відповідач неправомірно «обнулив» базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення і замість базового місяця листопад 2015 року застосував базовим місяцем грудень 2023 року.

Таким чином відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції, а відтак нарахування позивачу індексації його грошового забезпечення щодо спірного періоду повинно проводитися із застосуванням базового місяця листопад 2015 року. За таких обставин позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Департамент патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 01.01.2024 по 11.12.2025, з встановленням базового місяця листопад 2015 року та зобов`язання Департамент патрульної поліції нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, з 01.01.2024 по 11.12.2025, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та виплатити з урахуванням виплачених сум підлягають задоволенню.

Щодо компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік, суд зазначає наступне.

Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток, зокрема, щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону).

В силу вимог частини першої статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічна норма міститься також і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом №580-VIII.

Положеннями частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

З матеріалів справи встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій з 2025 року, що підтверджується копією посвідчення, наявного в матеріалах справи.

Закон України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон №3551-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до статті 5 Закону №3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

За приписами статті 12 Закону №3551-XII, учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги, зокрема, використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки (частина 2 статті 92 Закону № 580-VIII).

Проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 60 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини дев`ятої та десятої статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Закон України від 05.11.1996 №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво- важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Приписами частини 1 статті 4 Закону №504/96-ВР, установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

У відзиві на позов відповідач зазначив про те, що за своєю природою додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, яка надається учасникам бойових дій, відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не належить до щорічних відпусток, а є пільгою, гарантованою державою та на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток, у тому числі щодо перенесення на інший період, виплати грошової компенсації при звільненні особи. Крім того, відповідач зазначив, що позивач із заявами щодо реалізації свого права на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік у 2025 році до відповідача не звертався.

У контексті зазначених норм, суд уважає таке твердження помилковим, з огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII відповідно до якого державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII, а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій, що знайшло своє відображення у постановах від 04.04.2018 у справі №805/5111/15-а, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд указав, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-XII.

Положення Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Отож вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Отже у випадку звільнення поліцейських - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону №504/96-ВР та статтею 12 Закону №3551-ХІІ.

При вирішені справи суд враховує висновки викладені в рішенні Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Принципом, який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень, є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави.

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що при звільненні позивача як учасника бойових дій, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2025 році щорічну додаткову відпустку, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо зобов`язання нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку, як учасника бойових дій підлягають задоволенню.

Щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов`язків в умовах дії карантину, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375, за період з лютого 2021 року по 30.07.2023, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Постанови №375 встановлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв`язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов`язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.

Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови №375 встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення). Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору, які безпосередньо надають соціальні послуги за місцем проживання/перебування їх отримувачів (вдома), здійснюється у граничному розмірі до 100 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).

Зі змісту вищевикладеного вбачається, що доплата проводиться не всім поліцейським, а саме тим, які безпосередньо забезпечують життєдіяльність населення і мають безпосередній контакт з ним. Для проведення вказаної доплати, безпосередніми керівниками формуються відповідні списки, де відображаються кількість днів несення служби в таких умовах. Наприклад, працівник штабу чи кадрової служби в такий список не буде внесений, бо його функціональні обов`язки не передбачають безпосередньою участь у забезпеченні життєдіяльності населення.

Відповідно до статті 94 Закону №580-VIII, Постанови №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок №260.

Відповідно до пунктів 6, 7 Порядку №260 підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

Грошове забезпечення поліцейським виплачується за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Водночас необхідно зауважити, що відповідно до пункту 5 Постанови №375 доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів.

Суд зазначає, що вказана доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов`язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв`язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 4 Постанови № 375 персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.

Однак матеріали справи не містять будь-яких розпорядчих документів, які підтверджували б встановлення позивачу доплати, передбаченої постановою №375 у спірний період.

В свою чергу позивачем не надано доказів включення його до персонального переліку посадових осіб поліції для встановлення доплати поліцейським, які займають штатні посади в органах поліції, які залучались до заходів щодо забезпечення правопорядку і безпеки громадян під час дії карантину за спірний період та в матеріалах справи такі докази відсутні.Отже матеріалами справи не підтверджено наявність у позивача права на додаткову доплату за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №375 від 29.04.2020 пропорційно відпрацьованому часу в особливих умовах за період, з лютого 2021 року по 30 липня 2023 року.

Враховуючи викладене позовні вимоги позивача про нарахування доплати за несення служби, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 року №375 за період, з лютого 2021 року по 30 липня 2023 року, задоволенню не підлягають.

Щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 календарних днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на умовах, визначених абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за період з 27 серпня 2024 року по лютий 2025 року включно суд зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково до додаткової винагороди, визначеної абзацом першим цього пункту, виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень.

З аналізу Постанови №168 фактично запроваджено 3 окремих види грошового забезпечення, а саме: 1) додаткова винагорода у розмірі до 30.000,00 грн пропорційно у розрахунку на місяць; 2) додаткова винагорода у розмірі до 100.000,00 грн пропорційно у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях під час знаходження у районах ведення бойових дій (пропорційно часу участі у Заходах під час знаходження у районах ведення Заходів); 3) одноразова додаткова винагорода у розмірі 70.000,00 грн за кожні сумарно обчислені 30 днів участі у бойових діях під час знаходження у районах ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані під час виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно.

З наведеного слідує, що обставина виплати додаткової винагороди у розмірі до 100.000,00 грн є обов`язковою опосередкованою кваліфікуючою умовою для набуття поліцейським права на отримання одноразової додаткової винагороди у розмірі 70.000,00 грн (за кожні сумарно обчислені 30 днів участі у бойових діях під час знаходження у районах ведення бойових дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно), однак виключно у разі, коли особа вела бойові дії в окреслених умовах, а саме: на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно.

Згідно пункту 1-2 Постанови №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 2-1 Постанови №168 установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають: порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови; особливості виплати додаткової винагороди та винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) особам, зазначеним у пункті 1-1 цієї постанови, та додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1-2 цієї постанови, у тому числі в частині встановлення переліку бойових (спеціальних) завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, для здійснення такої виплати, з урахуванням завдань, покладених на Збройні Сили, Службу безпеки, Службу зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони, Національну гвардію, Державну прикордонну службу, Управління державної охорони, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, Державну спеціальну службу транспорту.

Порядок та умови виплати поліцейським додаткової винагороди, одноразової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду) затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 28.11.2022 № 775 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.12.2022 за № 1514/38850 (далі Порядок №775, у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно абз.2 пункту 2 Порядку №775 встановлено, що поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково до додаткової винагороди виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень (далі - одноразова винагорода).

Відповідно до пунктів 5 та 9 Порядку №775 документами, що підтверджують здійснення поліцейським, поліцейським із числа курсантів та здобувачів освіти повноважень поліції, повноважень поліції в місцях ударів, розмінування, дотримання режиму державного кордону, виконання бойових (спеціальних) завдань, безпосередню участь у бойових діях або заходах, є:наказ (у тому числі наказ на виконання бойового розпорядження); доручення; стройова записка; рапорт поліцейського (доповідна записка) про безпосередню участь у бойових діях або заходах; акт перевірки об`єкта на наявність вибухонебезпечних предметів або акт знищення (знешкодження) вибухонебезпечних предметів або таких, що їх нагадують; звернення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про відселення людей із місць, небезпечних для проживання, плани проведення евакуації населення (обов`язкової евакуації окремих категорій населення), витяг з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» про виконання завдань диспетчера (оперативного чергового) про реагування на повідомлення (заяви) осіб про необхідність евакуації людей унаслідок збройної агресії; графіки чергувань (розстановка нарядів поліції); витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань; витяг з єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події з використанням інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» або журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події; акт уповноваженого органу або посадової особи про залучення поліцейських із числа здобувачів освіти, відряджених поліцейських до безпосереднього виконання повноважень поліції; інші документи, у яких містяться відомості про участь поліцейського в бойових діях або заходах в умовах безпосереднього зіткнення або взаємного вогневого контакту з противником; довідка (повідомлення) органів військового управління, штабів угруповань військ (сил) або штабів тактичних груп до пункту управління оперативно-стратегічного угрупування військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій, які здійснюють оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань, військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил України.

Облік днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених абзацом другим пункту 2 цих Порядку та умов, здійснюється керівниками органів (підрозділів) поліції, у підпорядкуванні яких перебувають поліцейські на день виконання таких завдань, шляхом оформлення довідки обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань, для виплати одноразової винагороди за формою, наведеною в додатку 3 до цих Порядку та умов, яка щомісяця надсилається до органу поліції, у штаті якого перебуває поліцейський.

Для підготовки наказів про виплату одноразової винагороди поліцейським керівники структурних підрозділів або відокремлених підрозділів органів (підрозділів) поліції, у штаті яких перебувають такі поліцейські, надають до підрозділу кадрового забезпечення органів (підрозділів) поліції зведені довідки обліку днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань за формою, наведеною в додатку 4 (далі - зведена довідка обліку днів) до цих Порядку та умов.

У разі переведення поліцейських до інших органів (підрозділів) поліції поліцейським видається зведена довідка обліку днів із зазначенням у ній сумарної кількості днів виконання бойових (спеціальних) завдань, визначених абзацом другим пункту 2 цих Порядку та умов.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується належними документами, а саме довідками Військової комендатури Збройних Сил України на території російської федерації, позивач - старший лейтенант поліції ОСОБА_1 - у складі Військової комендатури на території російської федерації у період з 27.08.2024 по 21.11.2024 брав безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, а саме на території противника, зокрема в межах адміністративно-територіальних одиниць на територіях російської федерації, які перебувають під контролем сил оборони України.

З довідки про грошове забезпечення за період, з січня 2024 по грудень 2024 року та з січня 2025 року по грудень 2025 року слідує, що позивач з січня 2024 року по липень 2025 року отримував додаткову винагороду у розмірі до 100.000,00 грн пропорційно часу участі у бойових діях під час знаходження у районах ведення бойових дій згідно Постанови №168.

Також матеріали справи містять довідки військової комендатури на території російської федерації від 05.10.2024 №ВК/590, від 13.10.2024 №ВК/857 та від 13.10.2024 №ВК/867 про те, що в період, з 27.08.2024 по 30.09.2024, позивач залучався до виконання саме бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території держави агресора.

Також згідно довідок військової комендатури на території російської федерації від 06.11.2024 №ВК/1272, від 08.11.2024 №ВК/1361, від 02.12.2024 №ВК/1562 та від 09.12.2024 №ВК/1887 слідує, що в період, з 01.10.2024 по 31.10.2024, та з 01.11.2024 по 21.11.2024 позивач також залучався до виконання саме бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території держави агресора.

Проте суд зауважує, що матеріали справи не містять взагалі жодних належних та допустимих доказів на підтвердження залучення позивача до виконання саме бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території держави агресора у період, з 22.11.2024 по лютий 2025 рік.

Натомість згідно наказу військової комендатури на території російської федерації від 22.11.2024 №103 дск ОСОБА_1 з 22.11.2024 виключено зі складу сил і засобів військової комендатури на території російської федерації.

З огляду на викладене, позивач набув право на отримання одноразової додаткової винагороди в розмірі 70000 грн за 30 днів (сумарно обчислених) за періоди, з 27.08.2024 по 21.11.2024, проте матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу такої одноразової додаткової винагороди в розмірі 70000 грн за 30 днів (сумарно обчислених) за періоди, з 27.08.2024 по 21.11.2024, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Натомість за період, з 22.11.2024 по лютий 2025 рік позивач не набув права на отримання одноразової додаткової винагороди за 30 днів (сумарно обчислених) в розмірі 70000 грн за відсутності документального підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником, а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Департаменту патрульної поліції стосовно виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2025 роки та допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016-2025 роки без урахування індексації грошового забезпечення та додаткової винагороди згідно Постанови № 168 суд зазначає наступне.

З огляду на зміст пункту 1 Постанови №168, яким регламентовано підстави та порядок виплати додаткової винагороди, така винагорода виплачується лише у період дії воєнного стану, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від виконання завдань, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

У спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та Порядком №775 віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення.

Згідно із пунктом 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку №260 поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення.

Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії.

Згідно пункту 6 розділу VІІІ Порядку №260 нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку із збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, яке вони отримували на день, що передував цій відпустці, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії.

Оскільки додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168 нормативно віднесена до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, вона позбавлена ознак постійності та не входить до структури місячного грошового забезпечення поліцейського, з якого позивачу обчислено грошову допомогу при звільненні, компенсацію за невикористані дні щорічної основної і додаткової відпусток, матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Як наслідок, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168 не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки поліцейському, матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 12.02.2026 у справі №420/77/25, від 17.04.2026 року у справі №420/39934/24 в подібних правовідносинах.

Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Щодо включення сум індексації для розрахунку грошової компенсації позивачу за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, суд зазначає наступне.

Верховний суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення, зокрема, поліцейських, для розрахунку грошової компенсації позивачу за невикористані дні відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку таких складових грошового забезпечення поліцейських призвело б до застосування для визначення розміру таких складових грошового забезпечення знеціненого грошового забезпечення.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №240/10130/19, який суд враховує в силу положень частини 5 статті 242 КАС України.

При цьому суд враховує, що згідно матеріалів справи позивачу надавалась матеріальна допомога на оздоровлення за 2018-2025 роки, а матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, суд зазначає, що вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейського для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, грошової компенсації за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018-2025 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки.

Суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки згідно матеріалів справи позивач звільнений зі служби в поліції з 12.12.2025, позов поданий до суду 12.03.2026, тобто в трьох місячний строк, передбачений частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши фактичні обставини справи, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на всі аргументи учасників справи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Отже враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов має бути задоволений частково.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правові підстави для розподілу судових витрат згідно статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 28.08.2017 по 31.10.2017 включно.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, з 28.08.2017 по 31.10.2017 включно.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період, з 01.01.2024 по 11.12.2025, із встановленням базового місяця листопад 2015 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період, з 01.01.2024 по 11.12.2025, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - листопад 2015 року, з урахуванням виплачених раніше сум.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2025 рік.

Визнати протиправними дії Департаменту патрульної поліції щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2018-2025 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2025 роки без урахування у складі грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, грошову компенсацію за невикористані дні чергової та додаткової оплачуваної відпустки за 2023, 2024, 2025 роки, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2018-2024 роки, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2020-2024 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 календарних днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за період, з 27.08.2024 по 21.11.2024.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" у розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, на території держави-агресора за період, з 27.08.2024 по 21.11.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ - 40108646).

Суддя В.В. Падій