Окрема ухвала № 138341453, 20.07.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

20 липня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/4293/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.07.2026 позивач подав до суду заяву в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень - Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України на виконання рішення суду, в якій просив:

- визнати протиправним рішення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, оформлене листом № 475482026 від 11.06.2026, яким за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2025 повторно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;

- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №600/4293/25-а без урахування обов`язкових висновків суду, викладених у цьому рішенні;

- постановити окрему ухвалу відповідно до частини шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України усунути порушення, допущені під час виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №600/4293/25-а.

В обґрунтування поданої заяви вказував, що рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №600/4293/25-а зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 23.06.2025, з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання такої допомоги згідно статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". Разом з тим, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України розглянувши заяву позивача повторно відмовив у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги. Таким чином, відповідач виконав лише формальну частину рішення суду, а саме повторно розглянув заяву, однак по суті проігнорував його мотивувальну частину, яка містить обов`язкові для нього висновки щодо застосування норм права та встановлених судом обставин.

Статтею 383 КАС України визначено порядок розгляду заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду

Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 383 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задоволено частково. Визнано протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 23.06.2025, з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання такої допомоги згідно статті 97 Закону України "Про Національну поліцію". В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 13.05.2026.

30.05.2026 позивач звернувся із заявою до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якій просив виконати рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026.

02.06.2026 Чернівецьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі № 600/4293/25-а.

10.06.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято вказаний виконавчий лист до виконання та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по справі ВП № 81229262.

11.06.2026 Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України направив позивачу лист №47548-2026, в якому повідомив, що на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 його заява від 23.06.2025 повторно розглянута. Повідомлено, що оскільки, у нього відсутня одна з трьох обов`язкових умов на призначення та виплату одноразової грошової допомоги (визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції), а також ураховуючи той факт, що раніше ступінь втрати працездатності йому не встановлювався, підстави для призначення та виплати такої допомоги згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" відсутні.

01.07.2026 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 81229262 з підстав п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з фактичним виконанням Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України рішення суду у справі №600/4293/25-а.

Ухвалами суду від 02.07.2026 та від 13.07.2027 відмовлено у задоволенні заяв позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №600/4293/25-а за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Звертаючись до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, позивач посилався на не виконання відповідачем рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026 та прийняття рішення за результатами повторного розгляду заяви від 23.06.2025 без врахування висновків викладених в рішенні суду у справі №600/4293/25-а про наявність у нього права на отримання такої допомоги згідно статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Суд звертає увагу, що передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду підлягає застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення - протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, які, у свою чергу, порушують законні права та інтереси позивача.

При цьому, суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, чи такі пов`язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв`язку з виникненням нових правовідносин. Вказана позиція узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2018 року у справі №806/3099/17.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Суд також наголошує, що обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов`язок його виконання.

З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований від 383 КАС України.

Так, статтею 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів ст. 383 КАС України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Як зазначено вище, рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №600/4293/25-а зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 23.06.2025, з урахуванням висновків суду про наявність у позивача права на отримання такої допомоги згідно статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026 у справі №600/4293/25-а Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 23.06.2025 та листом від 11.06.2026 повідомлено, що оскільки у нього відсутня одна з трьох обов`язкових умов на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а саме визначення поліцейському інвалідності протягом шести місяців після його звільнення з поліції, то підстави для її призначення та виплати за п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" відсутні.

Також у вказаному листі відповідачем повідомлено, що оскільки під час звільнення зі служби в поліції рішенням медико-соціальної експертної комісії первинна ступень втрати працездатності не встановлювалася, а відтак відсутні підстави та право на отримання такої грошової допомоги, у тому числі в більшому розмірі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в рішенні Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеному без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №600/4293/25-а, вже надавалась оцінка вказаним доводам відповідача.

Згідно з висновками суду у судовому рішенні, відповідно до п. 24 Порядку № 646, у разі якщо поліцейському після встановлення первинного ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії буде встановлено групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, право на отримання одноразової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності законодавець пов`язує не лише з датою встановлення інвалідності, яка має бути визначена до звільнення або не пізніше ніж протягом шести місяців після нього, а й із передбаченою Порядком та умовами №646 можливістю виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у разі, якщо після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду відповідно до рішення медико-соціальної експертної комісії особі буде встановлено групу інвалідності.

Таким чином, оскільки позивачу при звільненні було встановлено факт втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (29.12.2015) та під час повторного огляду ОСОБА_1 відповідно до рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи встановлено ІІ групу інвалідності на підставі захворювання, одержане в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, поліції, суд приходить до висновку, що позивач відповідно до п. 4 ч. 1 ст.97 Закону №580-VIII має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з визначенням поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, а відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні та виплаті такої допомоги.

Суд констатує, що у висновках рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №600/4293/25-а, чітко визначено про наявність у ОСОБА_1 права на отримання допомоги згідно статті 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Однак, незважаючи на обов`язковість виконання судового рішення, відповідач розглянув заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги від 23.06.2025 без урахування висновків суду про наявність у ОСОБА_1 права на отримання допомоги згідно зі статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Суд звертає увагу, що при повторному розгляді питання відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Зважаючи на обов`язковість виконання рішення суду, яке набрало законної сили, за результатами розгляду звернення позивача відповідач зобов`язаний був прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Враховуючи вказані обставини суд приходить до висновку, що прийняте на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026 № 600/4293/25-а рішення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, яке оформлене листом № 47548-2026 від 11.06.2026 про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію" є протиправним.

При цьому суд зазначає, що вказане рішення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України № 47548-2026 від 11.06.2026 безумовно порушує права та інтереси позивача, за захистом яких останній звернувся до суду з даним позовом, оскільки таким рішенням не надано, а відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію".

Указане свідчить про не виконання Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №600/4293/25-а.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку, що дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України вчинені на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі №600/4293/25-а, є протиправними.

Статтею 383 КАС України встановлено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Окрема ухвала суду - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Таким чином, окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

Необхідність винесення окремої ухвали зумовлена завданнями адміністративного судочинства, захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Враховуючи викладене та керуючись положеннями статті 383 КАС України, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невиконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 600/4293/25-а, як такі, що суперечать зазначеним судовим рішенням.

Окрім цього, суд вважає за необхідне визнати протиправним рішення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, оформлене листом від 11.06.2026 № 47548-2026, яке прийняте на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 600/4293/25-а, та яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію".

У даній справі, враховуючи положення статей 249, 383 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 600/4293/25-а, шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні.

На підставі наведеного та керуючись статтями 241, 243, 248, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених суб`єктом владних повноважень - Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України на виконання рішення суду, - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невиконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 600/4293/25-а, як такі, що суперечать зазначеним судовим рішенням.

3. Визнати протиправним рішення Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, оформлене листом від 11.06.2026 № 47548-2026, яке прийняте на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 600/4293/25-а, та яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 97 Закону України "Про Національну поліцію".

4. Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.04.2026, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 у справі № 600/4293/25-а, шляхом повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.06.2025 про виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні.

5. Копію окремої ухвали направити до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України для вжиття заходів щодо усунення порушення, встановленого судом.

6. Про виконання окремої ухвали повідомити суд не пізніше одного місяця після набрання законної сили вказаним рішенням суду.

Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

У відповідності до статей 249, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Окрема ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Суддя В.О. Григораш