Рішення № 138341261, 13.07.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження №2/359/2111/2026

Справа №359/13554/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 липня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В середині листопада 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернувся до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 07 жовтня 2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 464131134. За яким ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 30 днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у 0,49% від суми кредиту за кожний день користування коштами. ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 гривень.

В подальшому, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ОСОБА_1 додаткові угоди до кредитного договору та збільшив суму кредиту на 4000 гривень та 2000 гривень. Загальний розмір наданого кредиту становить 14000 гривень.

Відповідач неналежним чином виконувала грошові зобов`язання, тому у неї виник борг у розмірі 23260 гривень 25 копійок.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01.

В подальшому, на підставі договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 464131134.

Відповідач відмовляється добровільно сплатити заборгованість. Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 23260 гривень 25 копійок, що складається: з заборгованості за основною сумою боргу 5591 гривня 30 копійок, заборгованості по відсоткам 17668 гривень 95 копійок.

2. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача Кудіна А.В. просила розгляд цивільної справи здійснити за її відсутності та вказала, що підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з довідками ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою».

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, на підставі ч.1 ст.280 ЦПК України суд постановив проводити заочний розгляд цивільної справи.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 07 жовтня 2020 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ОСОБА_1 кредитний договір № 464131134. За умовами якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язався передати ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язалася протягом 30 днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 0,49% від суми кредиту за кожний день користування коштами (а.с.6-7).

В подальшому, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ОСОБА_1 додаткові угоди до кредитного договору та збільшив суму кредиту на 4000 гривень та 2000 гривень. Загальний розмір наданого кредиту становить 14000 гривень (а.с.8-13).

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 14000 гривень. Вказана обставина підтверджується платіжними дорученнями (а.с.14).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання», гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», а також главою 73 «Факторинг» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У відповідності до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положенням ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що кредитний договір № 464131134 від 07 жовтня 2020 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора MNV9X36G. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» в електронній формі.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклав з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 (а.с.17-22). За умовами якого сторони домовились про передачу права грошових вимог по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

20 жовтня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» уклав з ТОВ «ФК «ЄАПБ» договір факторингу №20102022 (а.с.24-25). За умовами якого сторони домовились про передачу права грошових вимог по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Дана обставина підтверджується Реєстром прав вимоги №1, платіжною інструкцією (а.с.26-27). У такий спосіб ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув прав кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі кредитного договору № 464131134 від 07 жовтня 2020 року

Так, судом встановлено, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» обґрунтовує свої вимоги тим, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до нових кредиторів, кінцевим з яких є позивач, на підставі договорів факторингу, які були укладені у 2018 року та 2022 році, а сам кредитний договір №464131134 укладено 07 жовтня 2020 року.

Водночас, за змістом ч.1 ст.514 ЦК України, яка регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

Водночас підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.

Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17).

Суд звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження переходу права вимоги за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року.

Враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «ЄАПБ».

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором №464131134 від 07 жовтня 2020 року у розмірі 23260 гривень 25 копійок.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції кредитового переказу коштів №143079 від 24 жовтня 2025 року (а.с.1) вбачається, що при пред`явленні позову ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатив судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

У задоволенні пред`явленого позову відмовлено у повному обсязі, тому підстави для покладення обов`язку на ОСОБА_1 зі сплати судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.3, ч.3, ч.6 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 23260 гривень 25 копійок, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Бориспільським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Дата складення повного заочного рішення суду 13 липня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський