Ухвала суду № 138341225, 20.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10242/19

1-кс/357/1533/26

У Х В А Л А

20 липня 2026 року Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19, в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року, -

У С Т А Н О В И В:

15.07.2026 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшло клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19, в рамках кримінального провадження № 12018110030000588 від 22.01.2018 року.

З клопотання вбачається, що ОСОБА_4 просить скасувати арешт майна, накладений ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 у кримінальному провадженні № 12018110030000588 від 22.01.2018. В обґрунтування клопотання зазначає, що арешт майна є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, оскільки арештоване майно не є речовим доказом у розумінні ст. 98 КПК України, не було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберегло на собі його слідів та не має доказового значення у кримінальному провадженні. Заявник посилається на те, що з моменту накладення арешту органом досудового розслідування не вчинялося жодних процесуальних дій щодо арештованого майна, а тому відсутні підстави для подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Також зазначає, що тривале перебування майна під арештом порушує принцип розумності строків кримінального провадження та є непропорційним втручанням у його право на мирне володіння майном. Крім того, заявник посилається на судові рішення у цивільних справах, якими встановлено обставини щодо відчуження ОСОБА_5 майна з метою уникнення виконання зобов`язань перед кредитором, а також на постанови Київського апеляційного суду, якими відмовлено ОСОБА_5 у визнанні виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню. На думку заявника, подальше застосування арешту фактично перешкоджає виконанню судових рішень про стягнення коштів на його користь та порушує його право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заявник ОСОБА_4 у поданому клопотанні зазначив, що не наполягає на особистій участі у судовому засіданні, просив розглянути клопотання за його відсутності, доводи, викладені у ньому, підтримав у повному обсязі та просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на відсутність підстав для скасування арешту майна, та просив у його задоволенні відмовити.

Дослідивши клопотання, додані до нього матеріали, матеріали кримінального провадження № 12018110030000588 від 22.01.2018, заслухавши думку прокурора та перевіривши доводи сторін у межах повноважень, визначених статтею 174 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Слідчим відділом Білоцерківського районного Управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018110030000588 від 22.01.2018, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 15.05.2007 року зареєстровано ТОВ «Торговий дім «Камілла» (код ЄДРПОУ: 35138113). До складу вказаного товариства ввійшли ряд осіб, в тому числі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Рішенням зборів учасників ТОВ «ТД «Камілла», оформленого протоколом № 02-12/2014 від 17.12.2014 року, зафіксовано вихід ОСОБА_6 з числа учасників товариства та перерозподіл часток у статутному фонді.

З урахуванням немайнового права учасника ОСОБА_6 на вихід з числа учасників господарського товариства та перерозподілом корпоративних прав, укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року.

Для належного нотаріального оформлення зазначеного договору, ОСОБА_6 було надано «Свідоцтво» видане ТОВ «ТД «Камілла», яке наче б то підтверджувало його вклад у повному обсязі до моменту переходу права власності на корпоративні права господарського товариства, яким безпосередньо є нотаріальне посвідчення.

В процесі реалізації зазначеного вище договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 не міг виконати своїх договірних зобов`язань, враховуючи, що його частка у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» не сформована у повному обсязі та не міг відчужити для подальшого продажу частку, яка фактично не сформована, а лише ту частину, на яку поширюються його реальні корпоративні права.

З огляду на викладені обставини ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_5 зарахувати зустрічні однорідні вимоги, шляхом списання частини боргів, які ОСОБА_6 мав перед ним за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк».

Дана заява про зарахування зустрічних однорідних вимог підписана сторонами 17.12.2014 року, відповідно до її змісту вказується, що ОСОБА_6 має непогашену заборгованість перед ОСОБА_5 в розмірі 21435721,92 грн. та те, що ОСОБА_7 перед ОСОБА_6 має заборгованість за договором купівлі-продажу корпоративних прав як частки учасника у статутному фонді ТОВ «ТД «Камілла» в розмірі 8000000,00 грн. та загальна заборгованість ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 зменшується відповідно на 8000000 грн., останнього перед ОСОБА_6 в розмірі 8000000 грн., за вищевказаним договором, вважається погашеною.

В подальшому, під впливом виниклих боргових зобов`язань, у ОСОБА_6 виник злочинний намір, пов`язаний із привласненням майна ОСОБА_5 шляхом обману. Реалізуючи вказаний злочинний намір, розуміючи, що він має борг перед ОСОБА_5 за погашення кредиту в ПАТ «Укрсоцбанк», останній діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації процедури визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, уклав правочин від 05.05.2015 року про відступлення права вимоги, в якому в якості сторони виступає ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 .

Орган досудового розслідування вважає, що в подальшому, ОСОБА_4 , за попередньою змовою із ОСОБА_6 групою осіб, маючи юридичну освіту та необхідні знання та практичні навики, розпочали процедуру судового оскарження обставин укладення договору купівлі-продажу статутної частки ТОВ «ТД «Камілла» від 17.12.2014 року, замовчуючи факт існування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2014 року.

Одночасно з метою погашення боргових зобов`язань ОСОБА_4 зазначалось у позовних заявах про необхідність забезпечення позову шляхом відчуження майна ОСОБА_5 .

Як наслідок, рішенням Макарівського районного суду Київської області № 370/1226/15-ц від 05 вересня 2016 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24 листопада 2017 року скасовано рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про стягнення грошових коштів і ухвалено нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 20000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 7980000 грн., як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 05.05.2015 року, який зареєстрований в реєстрі №330.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_5 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4192000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Стягнуто з громадянина ОСОБА_5 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 3% процентів річних від простроченої суми, що становить 370189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ «Торговий дім «Камілла» від 17.12.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1491.

Вказані судові рішення у справі № 370/1226/15 потягли за собою визнання ряду правочинів укладених щодо вищевказаного майна, недійсними (в тому числі договорів дарування майна з боку ОСОБА_5 ) та накладення на майно арешту з метою подальшого відчуження на користь стягувачів.

Так, відповідно до матеріалів виконавчого провадження № 55989291, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_9 на праві приватної власності (подароване напередодні ОСОБА_5 ), а саме: на 7 земельних ділянок та квартиру.

06.11.2019 року до СВ Білоцерківського ВП ГУ НП в Київській області надійшло клопотання представника потерпілого про визнання майна, яке стало предметом оспорювання в судах з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , речовими доказами та про накладення арешту на вказане майно, враховуючи, що вказане майно набуто добросовісно.

За результатами розгляду вказаного клопотання, постановою від 07.11.2019 року, слідчим СВ Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_10 це майно визнано речовими доказами у кримінальному проваджені.

З метою збереження речових доказів у провадженні, що відповідають критеріям ст. 98 КПК України, в тому числі запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення, перетворення, відчуження майна, що належить добросовісним набувачам, враховуючи сукупність підстав та розумних підозр, що воно в подальшому буде реалізовано в ході вчинення злочинних дій з боку ОСОБА_6 та групи осіб, слідчий просив накласти арешт, із забороною його відчужувати, знищувати, перетворювати, як добросовісним набувачам, так іншим третім особам, що заявлять право вимоги на нього, а також вчиняти будь які нотаріальні, реєстраційні та виконавчі дій щодо цього майна з боку уповноважених на це службових та інших посадових осіб (державних та приватних нотаріусів, реєстраторів, виконавців).

Ухвалою слідчого судді від 19.03.2021 року встановлено, що майно відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, а зазначені висновки були перевірені судом апеляційної інстанції, який залишив ухвалу без змін.

Вказана ухвала слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року про арешт майна постановлена за участю прокурора, представника власників майна та особи, інтересів якої стосується рішення ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 травня 2021 року ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 березня 2021 року залишено без зміни, а апеляційні скарги ФОП ОСОБА_4 , - без задоволення.

Тобто, вказана ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на майно, була предметом перевірки суду апеляційної інстанції та залишена без зміни.

Залишаючи без зміни рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, крім іншого, зазначив, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування та накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Також, з наданих і досліджених в судовому засіданні матеріалів кримінального провадження кримінального № 12018110030000588 від 22.01.2018 року убачається, що у даному кримінальному провадженні 20.11.2023 року здійснено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.

22.11.2023 року постановою старшого слідчого Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_6 .

22.11.2023 року постановою старшого слідчого Білоцерківського РУП ГУ НП України в Київській області досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018110030000588 від 22.01.2018 року зупинене у зв`язку із оголошенням в розшук підозрюваного ОСОБА_6

ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в порядку ст. 174 КПК України.

Надаючи оцінку зазначеним доводам, слідчий суддя виходить із того, що судовий захист є гарантованою Конституцією України формою захисту прав, свобод та законних інтересів особи, а розмежування юрисдикції між судами різних спеціалізацій здійснюється залежно від суб`єктного складу правовідносин, предмета спору та характеру спірних правовідносин.

Предметом розгляду у даному провадженні є виключно питання наявності чи відсутності передбачених статтею 174 КПК України підстав для скасування арешту майна. Отже, слідчий суддя не наділений повноваженнями перевіряти законність дій слідчого чи прокурора під час досудового розслідування, а також надавати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості чи достатності для доведення винуватості особи. Такі питання вирішуються в іншому процесуальному порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Відповідно до пунктів 2, 15, 19 частини першої статті 7 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципів законності, змагальності сторін та диспозитивності. Частиною першою статті 9 КПК України передбачено обов`язок суду, слідчого судді, прокурора, слідчого та інших службових осіб неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів та інших актів законодавства.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Разом із тим обов`язковість виконання судових рішень не означає їх преюдиційного значення для вирішення всіх процесуальних питань, що виникають у межах іншого виду судочинства.

Спеціальною нормою кримінального процесуального законодавства є стаття 90 КПК України, відповідно до якої преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, мають лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, які набрали законної сили та якими встановлено порушення прав і основоположних свобод людини.

Отже, сам по собі факт існування судових рішень у цивільних справах про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошових коштів не спростовує обставин, що досліджуються органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та не свідчить про відсутність правових підстав для подальшого застосування арешту майна.

Так само не можуть бути предметом розгляду під час вирішення питання про скасування арешту майна доводи заявника щодо неправомірності дій слідчого чи прокурора, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а також щодо зупинення досудового розслідування у зв`язку з розшуком підозрюваного, оскільки такі обставини не належать до переліку підстав, визначених статтею 174 КПК України.

Відповідно до частини другої статті 174 КПК України арешт майна може бути скасовано лише у випадку, якщо особою, яка звернулася з відповідним клопотанням, буде доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом із тим ОСОБА_4 не навів належних та достатніх доводів, які б свідчили про відпадання потреби у подальшому застосуванні арешту або про його необґрунтованість. Фактично доводи клопотання зводяться до незгоди із процесуальними рішеннями органу досудового розслідування та необхідності забезпечення виконання судових рішень у цивільних справах, що саме по собі не є правовою підставою для скасування арешту майна.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 не є власником майна, на яке накладено арешт, а відтак його посилання на порушення права на мирне володіння майном є безпідставними.

Арешт накладено в межах кримінального провадження на майно, яке постановою органу досудового розслідування визнано речовим доказом, з метою забезпечення завдань кримінального провадження, визначених КПК України.

Наявність судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, сама по собі не свідчить про відпадання потреби у подальшому застосуванні арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, та не є підставою для його скасування в порядку статті 174 КПК України.

Сам по собі тривалий строк перебування майна під арештом не є безумовною підставою для його скасування, якщо потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження не відпала, а кримінальне провадження триває. З матеріалів провадження вбачається, що досудове розслідування зупинено у зв`язку з розшуком підозрюваного, що саме по собі не свідчить про втрату необхідності у подальшому збереженні речових доказів.

З огляду на викладене, слідчий суддя доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, передбачених статтею 174 КПК України, які могли б бути підставою для скасування арешту майна, у зв`язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 174, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні клопотання ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19.03.2021 року по справі за єдиним унікальним номером № 357/10242/19, в рамках кримінального провадження №12018110030000588 від 22.01.2018 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1