Рішення № 138341208, 16.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/21475/25

Провадження № 2/357/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., при секретарі Козубенко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року від представника позивача до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 510571 від 04.12.2022 у розмірі 18 779,93 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову вказано, що 04.12.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 510571, зобов`язання за яким відповідачем не виконано, внаслідок чого утворилась заборгованість. В подальшому до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

05.01.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні 03.03.2026, вирішено здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи в змішаній (паперовій та електронній) формі.

04.05.2026 ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» наступну інформацію: 1) щодо успішності транзакції, здійсненої 04.12.2022, в сумі 2 500 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ); 2) щодо зарахування грошових коштів за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

У червні 2026 року на адресу суду надійшли витребувані докази.

01.06.2026 на адресу суду від представника відповідача - адвоката Лабіка Г.І., надійшли письмові пояснення, в яких вказано про недоведеність укладення кредитного договору та отримання грошових коштів відповідачем. Зазначено про незаконність нарахування процентів річних поза межами строку кредитного договору, недоведеність розрахунку заборгованості та переходу права вимоги, незаконність нарахування штрафних санкцій. Позивач також не довів обставин переривання позовної давності. Вважає завищеним розмір заявленої до стягнення правничої допомоги. Просить відмовити в позові повністю.

24.06.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на заперечення з додатковими обґрунтуваннями позову.

29.06.2026 представник позивача звернувся до суду з клопотаннями про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, позиція сторін суду зрозуміла.

В силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

04.12.2022 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» № 510571, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 2 500 грн на 365 днів за стандартною процентною ставкою 2,2% на день (знижена - 0,01%), орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою складає 22 300 грн (за зниженою - 20 657,50 грн).

Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 (п. 2.1. договору).

Сторонами договору погоджено графік платежів в період з 04.12.2022 по 29.11.2023, яким визначена загальна вартість кредиту за зниженою процентною ставкою у розмірі 20 657,50 грн.

Відповідно до листа ТОВ «Пейпек» № 20251020-4329 від 20.10.2025 успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» в розмірі 2 500 грн, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4149499136634118.

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 27.05.2026 підтверджено належність банківської карти № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та зарахування на неї 04.12.2022 коштів у сумі 2 500 грн.

В матеріалах справи міститься погоджений сторонами договору паспорт споживчого кредиту, інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг, довідка про ідентифікацію клієнта та наданий розрахунок заборгованості за договором № 510571 від 04.12.2022 станом на 01.02.2024.

01.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024-1, з урахуванням акту приймання-передачі та витягу з реєстру боржників, у відповідності до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Селфі Кредит» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі до відповідача за договором № 510571.

14.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено досудову вимогу № 23367034.

При вирішенні справи, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

З матеріалів справи вбачається, що сторони у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема, щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, прав і обов`язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.

Згідно із п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) - ч. 1 ст. 1077 ЦК України.

Чинне законодавство не встановлює прямої вимоги про те, що право вимоги переходить лише після оплати. Стаття 1077 ЦК України, яка регулює факторинг, лише встановлює обов`язок сплати за договором факторингу, але не визначає момент переходу прав. Це дозволяє сторонам договору самостійно визначати, коли відбувається перехід права вимоги, що відповідає загальному принципу свободи договору (волі сторін), закріпленому в цивільному праві.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2025 у справі № 718/6/23 (провадження № 61-15661св23) зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становища боржника та не зачіпає його інтересів. Тому внаслідок відступлення права вимоги, за відсутності в імперативній нормі приватного права заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, не відбувається будь-якого порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу боржника.

З огляду на зазначене, доводи відповідача в цій частині суд відхиляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

За правилом ч. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України встановлений карантин.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 р. № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», вказаний карантин скасовано з 24:00 год. 30.06.2023.

Оскільки карантин тривав в Україні з 12.03.2020 по 30.06.2023, тож строки, визначені статтею 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Крім того, станом на день скасування карантину (30.06.2023), діяла редакція пункту 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Згодом пункт 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України викладено в редакції Закону № 3450-IX від 08.11.2023, відповідно до якого, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

04.09.2025 набув чинності Закон 4434-IX від 14.05.2025 про відновлення перебігу строків позовної давності.

З огляду на вказане, підстав для застосування позовної давності за заявою відповідача у даній справі не вбачається.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позичальник свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач порушив взяті зобов`язання, оскільки рахується заборгованість у розмірі 18 779,93 грн, в тому числі: 2 499,97 грн заборгованість за тілом кредиту; 16 279,96 грн заборгованість за відсотками, що нараховані в межах строку договору, передбаченого п. 1.4. договору та в межах строку кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості у заявленому позивачем розмірі, що виникла внаслідок порушення кредитних зобов`язань відповідачем.

Доводи адвоката відповідача зводяться до незгоди з вимогами позову, не підтверджені жодним чином та повністю спростовуються висновками суду по даній справі.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копії документів: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладений між клієнтом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт наданих послуг № 1097 від 08.12.2025; детальний опис наданих послуг до акту наданих послуг № 1097 від 08.12.2025 за договором про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025, складений 01.07.2025; ордер серії ВС № 1381377 від 01.07.2025 та довіреність.

З наданих документів вбачається, що позивачем в межах розгляду даної справи понесено витрати на послуги правничої допомоги адвоката Адвокатського об`єднання «Апологет» в розмірі 8 000 грн.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (ст. 137 ЦПК України).

Суд зауважує, що даний спір є спором незначної складності, оскільки спірні правовідносини регулюються загальними нормами ЦК України, а постанови Верховного Суду містять висновки в схожих правовідносинах, тому підготовка процесуальних документів по даній цивільній справі не передбачала для адвоката дослідження великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а також значного часу.

Відтак, витрачений адвокатом час, як зазначено в детальному описі наданих послуг - 6 год. 30 хв., та витрати на правову допомогу на загальну суму 8 000 грн, на переконання суду, не можна визнати належним чином обґрунтованими та необхідними за обставин цієї справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн, зважаючи на незначну складність справи, ціну позову та співмірність заявленим витратам, обсяг та час наданої адвокатом правової допомоги у даній справі, кількість подібних позовів в провадженні суду, критерії реальності адвокатських витрат, а також принципи розумності і справедливості.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 89, 141, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 510571 від 04.12.2022 у розмірі 18 779,93 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корпус, м. Львів, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду з дня підписання рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А. Ю. Цуранов