Рішення № 138340818, 20.07.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5434/26

Категорія 38

2/295/3576/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №182073 від 05.05.2025 у розмірі 41640,84 грн, яка складається з боргу: за кредитом - 22892,00 грн, за процентами - 17947,84 грн, комісія - 801,00 грн, а також просить стягнути понесені судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 05.05.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал», та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи в електронній формі був укладений кредитний договір №182073 про отримання кредиту на суму 22892,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, позичальник зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, інші платежі відповідно до умов, зазначених у договорі.

Представник позивача зауважує, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитнікошти в строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 41640,84 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача представник позивача посилається на ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що право вимоги до нього перейшло на підставі договору факторингу №10102025 від 10.10.2025.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 20.04.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін; частково задоволено клопотання ТОВ «Юніт Капітал», витребувано з АТ «Ощадбанк» інформацію, чи емітована платіжна карта № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , надати повні реквізити зазначеної карти; виписку по зазначеній карті про зарахування грошових коштів у період з 05.05.2025 по 10.05.2025; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за платіжною картою № НОМЕР_1 .

Судом були вжиті заходи для забезпечення повідомлення відповідача про судове провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі двічі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання (а. с. 72), проте поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а. с. 82, 95).

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі була надіслана та доставлена 21.04.2026 до електронного кабінету відповідача, який, що було встановлено судом, зареєстрований в ЄСІТІС, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеного відповідальним працівником суду (а. с. 79), а відтак відповідач у порядок та спосіб, передбачений нормами ЦПК України, отримала копію процесуального рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

05.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 20.04.2025 з АТ «Ощадбанк» надійшли документи, які витребовував суд (а. с. 83-93).

23.06.2026 від представника відповідача - адвоката Бобокала Р.Б. надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким представник просив: прийняти відзив до розгляду; у разі, якщо суд дійде висновку про пропуск строку для його подання - поновити його; відмовити у задоволенні позову; відмовити позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн або зменшити їх розмір до розумного та співмірного; стягнути з позивача на користь відповідача понесені нею витрати з надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн; у разі, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, відповідач просить суд при визначенні розміру можливого стягнення врахувати, що доказ позивача щодо перерахування коштів містить суму операції 19000, 36 грн, тоді як заявлене тіло кредиту становить 22892,00 грн, а різниця 3891,64 грн, проценти, комісія та витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають окремій критичній оцінці на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та співмірності (а. с. 97-105).

Дослідивши зміст поданого відзиву на позовну заяву, суд вважає, що він підлягає залишенню без розгляду, оскільки він поданий з пропуском строку, встановленого для його подання, з огляду на таке.

За правилами ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

У частинах 7-8 статті 178 ЦПК України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днівз дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, строк для подання відзиву на позовну заяву є процесуальним строком, який встановлюється судом.

Зі змісту ухвали про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 вбачається, що відповідачу судом був встановлений строк 15 днів для подання відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч. 5 ст. 272 ЦПК України учасникам справи, якщо судове рішення було ухвалено без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У пункті 2 частини 6 статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Зі змісту ст. 14 ЦПК України вбачається, що у разі наявності в учасника справи зареєстрованого кабінета в ЄСІТІС, листування з таким учасником здійснюється виключно в електронному вигляді.

Матеріалами справи підтверджується, що копія ухвали про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 двічі надсилалась відповідачу засобами поштового зв`язку за зареєстрованим місцем її проживання - АДРЕСА_1 , поштові відправлення двічі повернулись на адресу суду не врученими з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається такою, що копію процесуального рішення отримала.

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 була доставлена 21.04.2026 до електронного кабінету відповідача, який зареєстрований в ЄСІТІС (а. с. 79).

З наведеного вбачається, що відповідач та його представник повинні були подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дати отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

З огляду на те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі була доставлена до електронного кабінета відповідача 21.04.2026, то, з урахуванням положень ч. 3 ст. 124 ЦПК України, відзив на позовну заяву повинен був бути поданий по 06.05.2026 (включно).

Водночас, від представника відповідача відзив на позовну заяву надійшов через систему "Електронний суд" лише 23.06.2026, тобто зі спливом значного проміжку часу, встановленого для його подання.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У частині 2 статті 127 ЦПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача фактично не заявляв клопотання про продовження процесуального строку для його подання, а зазначив, що у разі, якщо суд дійде висновку, що відзив поданий з пропуском строку, вважає, що він підлягає поновленню.

Обгрунтовуючи наявність підстав, з яких відзив поданий 23.06.2026, представник відповідача зазначив, що у позовній заяві представник позивача вказав, що відповідач немає зареєстрованого електронного кабінета в системі ЄСІТІС, звернув увагу на розбіжності в адресі відповідачки, яка вказана у позовній заяві і на яку позивачем були направлені копії позовної заяви з доданими до неї документами - АДРЕСА_1 , і в ухвалі про відкриття провадження, де вказана адреса - АДРЕСА_1 , що має значення для оцінки причин несвоєчасного реагування відповідача на позовні матеріали.

Зазначено, що відповідач 12.06.2026 після фактичного отримання інформації про наявність щодо неї декількох кредитних справ звернулась за комплексною правничою допомогою до ТОВ "Юренс", з яким 12.06.2026 був укладений договір про надання юридичних послуг, після чого адвокатом була сформована правова позиція та підготовлений відзив на позовну заяву.

Надаючи оцінку доводам, викладеним представником відповідача у відзиві на позовну заяву, які обумовили пропуск строку для його подання, суд вважає, що ним не наведені поважні причини, з яких відповідач несвоєчасно вчинила процесуальні дії.

Поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка повинна вчинити дії у встановлений строк, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили їх своєчасне вчинення та повинні бути підтверджені належними і допустимими доказами.

Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не може вважатися поважною причиною для пропуску встановленого строку на вчинення процесуальних дій.

Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників судового процесу та своєчасного виконання ними процесуальних дій. Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Недотримання встановлених процесуальних строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Так, судом не встановлено, що відповідач допустила пропуск процесуального строку з об`єктивних, непереборних причин, які виникли і не залежали від її волі та власних дій.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, що розбіжності в адресі місця проживання відповідачки призвели до неможливості своєчасно отримати матеріали позовної заяви, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Так, копія ухвали про відкриття провадження неодноразово направлялась судом за зареєстрованим місцем проживання відповідачки, проте поштові відправлення повернулись не врученими.

Натомість 21.04.2026 відповідачка отримала у власному електронному кабінеті не лише копію процесуального рішення, а також і прикріплені до нього файли - копію позовної заяви з доданими до неї документами, а відтак цілком достовірно була обізнана про судове провадження і зміст заявлених до неї позовних вимог. Тому несвоєчасне отримання або неотримання нею документів у паперовій формі жодним чином не звільняє її від обов`язку своєчасно вчиняти процесуальні дії. Крім того, обов`язок подати відзив на позовну заяву виникає у відповідача не з моменту отримання нею копії позовної заяви, направленої позивачем, а з моменту отримання саме копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Та обставина, що представник позивача вказав у позовній заяві, що у відповідачки відсутній зареєстрований електронний кабінет в ЄСІТІС, не змінює те, що відповідачка має зареєстрований електронний кабінет і матеріали справи вона в ньому отримала.

Не заслуговують на увагу доводи адвоката, що відповідачка звернулась за правничою допомогою лише тоді, коли фактично отримала інформацію про наявність щодо неї декількох кредитних спорів, оскільки це є її власним волевиявленням і свідомою дією, не звільняє її від обов`язку вчиняти процесуальні дії у встановлений строк.

Беручи до уваги те, що представник відповідача подав відзив на позовну заяву зі спливом значного проміжку часу, судом не встановлено наявність поважних причин, з яких відзив поданий з пропуском строку, а тому суд не вбачає підстав для продовження такого строку, що відповідно до ст. 126 ЦПК України є підставою для залишення поданого представником відповідача відзиву на позовну заяву без розгляду, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України справа підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

25.06.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 126-132), згідно з якою представник підтримала в повному обсязі заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задоволити і стягнути заборгованість з ОСОБА_1 у повному обсязі.

10.07.2026 від представника відповідача через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а. с. 138-141), згідно з якими представник підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

При цьому, суд звертає увагу, що заперечення на відповідь на відзив, як і сам відзив, подані з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття провадження у справі для їх подання, який становить 5 днів з дня отримання відповіді на відзив на позовну заяву. Відповідь на відзив була доставлена до електронного кабінету представника відповідача 24.06.2026, що підтверджується змістом квитанції про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТІС, а заперечення на відповідь сформовані в системі "Електронний суд" лише 09.07.2026. Представник відповідача не ставив питання перед судом про продовження строку для подання заперечень. А відтак подані представником відповідача заперечення на відповідь на відзив підлягають залишенню без розгляду відповідно до ст. 126 ЦПК України, оскільки подані з пропуском строку, встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження.

13.07.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі (а. с. 146-150), в яких представник просила позов задоволити з підстав, наведених у позовній заяві та інших заявах по суті справи.

З огляду на те, що суд залишив відзив на позовну заяву без розгляду, а відтак суд не наводить доводи представників сторін, викладені відповідно у відповіді на відзив, у запереченнях на відповідь на відзив та у додаткових поясненнях.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

У частинах 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що 05.05.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про споживчий кредит №182073, який підписаний електронним підписом позичальника з використанням одноразового ідентифікатора 16с7d5b9 (а. с. 7-9).

Згідно з пунктом 2.1 договору кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений у п. 2.6 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 2.2.1 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору сума (загальний розмір) кредиту становить 22892,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення договору у такому порядку: у розмірі 19000,36 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 ; у розмірі 3891,64 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно з п.2.5 індивідуальної частини.

У пункті 2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, який зазначений у п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно з п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту може бути змінено.

Зі змісту пункту 2.5 договору вбачається, що комісія за надання кредиту складає 3891,64 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 17,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до п. 2.6 договору загальний строк кредитування за цим договором складає 126 днів з 05.05.2025 по 08.09.2025. Строк, на який надається кредит, встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні, конкретні дати вказані у графіку платежів (п. 2.6.1).

Додатком до договору про споживчий кредит № 182073 є Графік платежів за кредитним договором, який також був підписаний ОСОБА_1 ідентифікатором 16с7d5b9 (а. с. 7-9), згідно з яким сплата тіла кредиту, відсотків, комісії здійснюється 9-а платежами кожні 14 днів, останній - 08.09.2025, тіло кредиту - 19000,36 грн; комісія за надання кредиту, нарахована у день видачі - 3891,64 грн, що разом становить суму кредиту - 22892,00 грн; відсотки нараховуються кожні 14 днів на залишок суми заборгованості за кредитом, загальний розмір відсотків становить 17947,84 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1,00 грн за кожний період, що разом становить 9,00 грн; загальна вартість кредиту - 44740,48 грн (а. с. 32).

На виконання умов договору первісним кредитором за договором про споживчий кредит №182073 від 05.05.2025 позичальнику наданий кредит у сумі 19000,36 грн шляхом здійснення переказу на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_5 , який відкритий на її ім`я в АТ «Ощадбанк», що підтверджується змістом відповіді з АТ «Ощадбанк» та випискою по картковому рахунку (а. с. 85-93).

Отже, з матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 можливість користуватись кредитними коштами в розмірі, передбаченому умовами договору.

10.10.2025 між ТОВ "Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладений договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія «Кредіплюс» передало (відступило) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому права вимоги до відповідача в сумі 45240,84 грн, що підтверджується змістом самого договору та Витягу з Реєстру боржників № 1 до цього Договору від 10.10.2025 (а. с. 38-45).

У частині 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №182073 від 05.05.2025.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідно до умов кредитного договору відповідачка отримала кредитні кошти, судом не встановлено, що вона належним чином виконала свої зобов`язання з їх повернення та сплати інших платежів за договором.

Зі змісту виписки з особового рахунку за кредитним договором №182073, наданої позивачем, та картки обліку виконання договору №182073 вбачається, що станом на 20.02.2026 заборгованість становить 45240,84 грн, з яких: тіло кредиту 19000,36 грн; комісія, передбачена у п. 2.5 договору, нарахована при наданні кредиту - 3891,64 грн; відсотки - 17947,84 грн, які нараховані в межах строку кредитування; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 801,00 грн, штрафні санкції - 3600,00 грн (а. с. 35-37).

Водночас, у позовній заяві позивач просить стягнути борг у розмірі 41640,84 грн, вимогу про стягнення штрафних санкцій не заявляв.

Дослідивши надані докази, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками у розмірі 17947,84, які нараховані за користування кредитними коштами у межах строку кредитування з 05.05.2025 по 08.09.2025, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору.

Також суд визнає правомірними вимоги позивача про стягнення комісії за надання кредиту з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію.

За умовами договору, що підтверджується і змістом розрахунку заборгованості, відповідачу одноразово при наданні кредиту нарахована комісія у розмірі 17% від суми кредиту, що становить 3891,64 грн (п. 2.5 договору).

З огляду на те, що умовами договору передбачена комісія за надання кредиту, що цілком відповідає нормам Закону України «Про споживче кредитування», суд вважає її нарахування правомірним, і вона підлягає стягненню з відповідача.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до умов договору, які сторони визначили на власний розсуд і підписали, тобто погодились з ними, а відтак вони є обов`язковими до виконання, було погоджено, що комісія за надання кредиту зараховується у тіло кредиту шляхом погашення заборгованості за комісією. На підставі досліджених доказів було встановлено, що відповідачу була нарахована комісія за надання кредиту у день його видачі у сумі 3891,64 грн, яка не була сплачена позичальником у день надання кредиту, а відтак була зарахована у суму кредиту, що відповідає п. 2.2.1 договору.

Перевіривши наданий представником позивача розрахунок заборгованості у цій частині заявлених вимог, суд визнає його правильним, таким, що відповідає умовам укладеного кредитного договору. Згідно з графіком платежів, який був підписаний позичальником, загальні витрати за кредитом складали кредит, надані кошти у сумі 19000, 36 грн, а також комісія за надання кредиту - 3891,64 грн, що разом становить 22892,00 грн, а також відсотки за користування кредитними коштами - 17947,84 грн, розмір яких заявлений до стягнення. З умовами кредитування відповідачка була ознайомлена, від укладення договору на таких умовах не відмовлялась, а відтак зобов`язана його виконувати.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачка, отримавши кредитні кошти 05.05.2025, не здійснила жодного платежу з їх повернення.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення боргу за кредитом та відсотками є обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Разом з тим, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідачки комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 801,00 грн.

Як зазначено вище по тексту рішення, позикодавець у договорі про надання споживчого кредиту має право встановлювати умови про необхідність сплати комісії.

Водночас, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 зроблений правовий висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 зроблений висновок про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом встановлено, що в кредитному договорі №182073 від 05.05.2025 передбачено, що за управління та обслуговування кредиту позичальник сплачує комісію за зниженим тарифом у розмірі 1,00 грн, а за стандартним тарифом - 100,00 грн, (п. 2.4 договору), позивач просить стягнути комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка нарахована за стандартним тарифом у розмірі 801,00 грн.

Разом з тим, в кредитному договорі не визначений і не конкретизований перелік послуг, які надає кредитодавець позичальнику, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, не конкретизовано, які послуги надаються відповідачу додатково відповідно до норм Закону України "Про споживче кредитування", за надання яких встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Беручи до уваги наведені вище обставини, на підставі положень ЦК України, судової практики, суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору, згідно з яким передбачено, що позичальнику щомісячно нараховується комісія за обслуговування кредитної заборгованості без конкретизації таких послуг, є нікчемними на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду від 31.07.2025 у справі № 199/441/21 зазначено, що положення договору про надання споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними і окреме рішення суду про визнання їх недійсними не вимагається.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі встановлення нікчемності умови договору про сплату комісії, правильним є висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії.

З огляду на те, що суд дійшов висновку, що умови укладеного між сторонами договору про нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а відтак у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 801,00 грн слід відмовити.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустила неналежне виконання умов кредитного договору, що призвело до порушення майнових прав позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 22892,00 грн; 17947,84 - відсотки, нараховані в межах строку кредитування за період з 05.05.2025 по 08.09.2025, що разом становить 40839,84 грн. У задоволенні вимог про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 801,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2609,20 грн (2662,40 х 98% від суми заявлених вимог).

Відповідно до ч. 1, 3-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У частині 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження судових витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надані копії: договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», згідно з п. 3.1 якого отримання винагороди адвокатським бюро відбувається у формі гонорару; додаткової угоди № 25771391982 від 21.01.2026 до договору про надання правничої допомоги; протоколу погодження вартості послуг, акту приймання-передачі наданих послуг від 20.02.2026, згідно з яким перелік наданих правових та юридичних послуг складається зі: складання позовної заяви до ОСОБА_1 - 2 год. вартістю 5000,00 грн; вивчення матеріалів справи 2 год. - 1000,00 грн; подання адвокатського запиту 1 год. - 500,00 грн; підготовка клопотання про витребування доказів 1 год. - 500,00 грн, що разом становить 7000,00 грн (а. с. 46-50).

Обсяг виконаних адвокатом робіт підтверджується матеріалами справи.

З огляду на зміст заявлених позовних вимог, ціну позову, обсяг роботи, виконаної адвокатом, у тому числі подання відповіді на відзив та додаткових пояснень, які не оцінювались судом, оскільки відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив були залишені без розгляду у зв`язку з тим, що були подані стороною відповідача із пропуском процесуального строку, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є завищеним або явно не співмірним з виконаною роботою.

Беручи до уваги те, що позовні вимоги задоволені частково, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 6860,00 грн (7000,00 грн х 98% від задоволених вимог)

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 274, 277, 278, 280,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №182073 від 05.05.2025, яка становить 40839,84 грн, яка складається із боргу: за кредитом - 22892,00 грн (тіло - 19000,36 грн і комісія за надання кредиту - 3891,64 грн), за процентами - 17947,84 грн, а також стягнути судовий збір у розмірі 2609,20 грн та витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 6860,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л. Українки,34, офіс 333; код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька