Рішення № 13834071, 15.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11                                                                                           Справа№ 24/173 (2010)

За позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

До відповідача: Державного підприємства „Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Лісова”, м.Сокаль Львівської області

Про стягнення 1465,55 грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Нирка М.М. –юрисконсульт

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 1465,55 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем проведено перевірку ВП „Шахта Лісова” ДП „Львіввугілля” з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 року.

Згідно із вказаним актом, при проведенні перевірки виявлено забруднення землі, що є порушенням ст. 164 ЗКУ та ст.35 ЗУ «Про охорону земель».

Як зазначено у позовній заяві, згідно з розрахунком розміру шкоди, проведеним у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, загальний розмір шкоди становить 1465,55 грн.

21.10.2010 року позивачем надіслано відповідачу претензію за №316 з вимогою, про відшкодування у місячний термін завданих збитків в сумі 1465,55 грн.

Претензію про відшкодування збитків відповідач відхилив листом вих. №1-15/1532 від 18.11.2010 року, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позов №14/111 від 24.01.2011 року, в якому стверджує, що до позовної заяви не долучено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства .

В судовому засіданні 25.01.2011 року було оголошено перерву до 15.02.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Лісова”.

Згідно з актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 року, відібрано проби грунтів біля породного відвалу шахти та виявлено забруднення грунтів - перевищення у грунтах по сульфатах ( 21,46-42,03 ГДК).

Названий акт підписаний представниками позивача та технічним директором ДП „Львіввугілля”.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, на якій виявлено забруднення грунтів, знаходиться на території Сілецької сільської ради.

Згідно з розрахунком розміру шкоди від засмічення шахтою „Лісова” ДП „Львіввугілля”, проведеного позивачем відповідно до Методики розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 року №149, розмір заподіяноих збитків становить 1465,55 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №316 від 21.10.2010 р. про сплату в місячний строк збитків в сумі 1465,55 грн., до якої додав розрахунок завданої шкоди. Відповідач залишив претензію без задоволення з тих підстав, що не долучено акт перевірки, протокол.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Відповідно до п.Б ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п.В ч.1 ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про охорону земель”, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів; Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно з п.49 ст.6 та п.7 ст.47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010рік»грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до державного та місцевих бюджетів.

Матеріалами справи підтверджено, що при перевірці Державною екологічною інспекцією в Львівській області дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Лісова” ДП «Львіввугілля» виявлено забруднення грунтів, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 1465,55грн. Позивач надіслав відповідачу претензію про відшкодування шкоди та розрахунок завданої шкоди, яку відповідач залишив без задоволення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 77, 82-85,116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля” , ідентифікаційний код 32323256, адреса: 80086, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, на користь держави на спеціальний рахунок Сілецької сільської ради Сокальського району р/р 33113331700571, УДК у Сокальському районі, ЄДРПОУ 25262988, МФО 825014, код платежу 24062100, - 1465,55 грн. збитків.

Стягувач: Державна екологічна інспекція в Львівській області, ідентифікаційний код 34943022, адреса: 79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98.

2. Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля” , ідентифікаційний код 32323256, адреса: 80086, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, в доход державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя