Рішення № 13834050, 15.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.11                                                                                           Справа№ 24/171 (2010)

За позовом: Державної екологічної інспекції в Львівській області, м.Львів

До відповідача: Державного підприємства „Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу „Шахта Степова”, м.Сокаль Львівської області

Про стягнення 12862,94 грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Нирка М.М. –юрисконсульт

Від відповідача –Тарчанин О.В. - юрисконсульт

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 12862,94 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем проведено перевірку з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Степова” ДП „Львіввугілля”, за результатами якої складено акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 року.

Згідно із вказаним актом, при проведенні перевірки на території відповідача виявлено засмічення твердими побутовими та промисловими відходами грунту загальною площею 531 м.кв., об’ємом 265,5 м.куб., що є порушенням ст.ст. 96,164 ЗКУ, ст.35 ЗУ «Про охорону земель». Як зазначено у позовній заяві, згідно з розрахунком розміру шкоди, проведеним у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, загальний розмір шкоди становить 12862,94 грн.

21.10.2010 року позивачем надіслано відповідачу претензію за №317 з вимогою, про відшкодування у місячний термін завданих збитків в сумі 12862,94 грн.

Претензія про відшкодування збитків залишена відповідачем без задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач подав відзиви на позов №4/100 від 21.01.2011 року та №4/290 від 09.02.2011 року, в яких не заперечує проти заявлених вимог. У відзиві від 09.02.2011 року повідомив про відсутність фінансової можливості сплатити в добровільному порядку збитки в сумі 12862,94 грн.Крім того, відповідач зазначає, що ДП «Львіввугілля»включене до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до ЗУ «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств ПЕК», згідно з п. 3.7 якого щодо таких підприємств зупиняється здійснення операцій з борговими виплатами та зобов’язаннями.

В судовому засіданні 25.01.2011 року було оголошено перерву до 15.02.2011 року.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією в Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Степова”.

Згідно з актом перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 року, виявлено в межах земельного відводу шахти «Степова»засмічення твердими побутовими та промисловими відходами ( породою) землі на площі 531 м кв., об’єм відходів 265,5 м куб.

Названий акт підписаний представниками позивача та технічним директором ДП „Львіввугілля”.

Як вбачається з матеріалів справи, забруднена земельна ділянка знаходиться на території Ванівської сільської ради.

Згідно з розрахунком розміру шкоди від засмічення шахтою „Степова” ДП „Львіввугілля”, проведеного позивачем відповідно до Методики розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 року №149, розмір шкоди становить 12862,94 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №317 від 21.10.2010 р. про добровільну оплату в місячний строк в місцевий бюджет Ванівської сільської ради завданих державі збитків в сумі 12862,94 грн. До претензії доданий розрахунок завданої шкоди. Представник відповідача підтвердив, що отримав претензію разом з розрахунком, пояснив, що збитки не відшкодовані у зв’язку з відсутністю коштів.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України.

Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Відповідно до п. «б»ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п. «в»ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про охорону земель”, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розроблена відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи" та інших нормативно-правових актів; Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Згідно з п.49 ст.6 та п.7 ст.47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010рік»грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до державного та місцевих бюджетів.

Матеріалами справи підтверджено, що при перевірці Державною екологічною інспекцією в Львівській області дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП „Шахта Степова” ДП «Львіввугілля» виявлено засмічення промисловими відходами (породою) землі на площі 531 кв. м , об’єм відходів становить 265,5 куб. м, в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 12862,94 грн. Позивач надіслав відповідачу претензію про відшкодування шкоди та розрахунок завданої шкоди, яку відповідач залишив без задоволення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

Доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 77, 82-85,116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля” , ідентифікаційний код 32323256, адреса: 80086, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, на користь держави на спеціальний рахунок Ванівської сільської ради Сокальського району р/р 33113331700548, УДК у Сокальському районі, ЄДРПОУ 25262988, МФО 825014, код платежу 24062100, - 12862,94 грн. збитків.

Стягувач: Державна екологічна інспекція в Львівській області, ідентифікаційний код 34943022, адреса: 79026, м.Львів, вул. Стрийська, 98.

2. Стягнути з Державного підприємства „Львіввугілля” , ідентифікаційний код 32323256, адреса: 80086, Львівська область, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, в доход державного бюджету 128,62 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           

Повне рішення складене 18.02.2011року.