Рішення № 13834026, 09.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.11 Справа№ 32/253 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Лісмаш”, м.Львів.

До відповідача: Державного підприємства „Турківське лісове господарство”, м.Турка Львівська область.

Про стягнення 8829,00 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Степан Р.Я. керівник (протокол №1 зборів засновників від 11.12.2002р.);

ОСОБА_1. адвокат (свідоцтво НОМЕР_1 від 19.05.2010р., договір від 08.11.2010р.).

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Лісмаш”, м.Львів до Державного підприємства „Турківське лісове господарство”, м.Турка про стягнення 8 829,00 грн. основного боргу за поставлений товар.

Ухвалою суду від 31.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 26.01.2011р. Ухвалою суду від 26.01.2011р. розгляд справи відкладено на 09.02.2011р. з підстав вказаних в даній ухвалі.

Позивач подав уточнення до позовної заяви вх. №2720/11 від 07.02.2011р. в якому вказав, що протягом 2010 року відповідач придбав у позивача матеріальні цінності на загальну суму 28429,00 грн., які були сплачені на суму 23600,00 грн. з яких остання оплата в сумі 4000,00 грн. здійснена 05.01.2011р., відповідно борг становить 4 829,00 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 31.12.2010р. та 26.01.2011р. не виконав, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями №82500 0050934 0 від 05.01.2011р. вручено 10.01.2011р., та №82500 0052172 3 від 27.01.2011р. вручено 01.02.2011р.

Станом на 09.02.2011р. відзив, заяви, клопотання в тому числі про відкладення розгляду справи на адресу господарського суду від відповідача не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Лісмаш” протягом 2010 року поставило Державному підприємству „Турківське лісове господарство” товар на загальну суму 28169,00 грн. згідно видаткових накладних № ЦБ-0001545 від 07.05.2010р. на суму 1619,00 грн.; № ЦБ-0001541 від 07.05.2010р. на суму 6350,00 грн.; № ЦБ-0000470 від 17.02.2010р. на суму 6500,00 грн.; № ЦБ-0000273 від 30.01.2010р. на суму 6850,00 грн.; № ЦБ-0000267 від 29.01.2010р. на суму 6850,00 грн. Крім того, було надано послуги на суму 259,99 грн. згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг). Всього поставлено товар та надано послуги на суму 28429,00 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 19600,00 грн., відтак основний борг станом на 31.12.2010р. (дата подання позовної заяви) складав 8 829,00 грн.

05.11.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Лісмаш” звернулось до ДП „Турківське лісове господарство” з претензією про сплату заборгованість в сумі 8 829,00 грн., проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 4000,00 грн. (платіжне доручення №1 від 05.01.2011р.), отже основний борг становить 4 829,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути держмито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки позивачем товару на загальну суму 28169,00 грн. підтверджується видатковими накладними № ЦБ-0001545 від 07.05.2010р. на суму 1619,00 грн.; № ЦБ-0001541 від 07.05.2010р. на суму 6350,00 грн.; № ЦБ-0000470 від 17.02.2010р. на суму 6500,00 грн.; № ЦБ-0000273 від 30.01.2010р. на суму 6850,00 грн.; № ЦБ-0000267 від 29.01.2010р. на суму 6850,00 грн. Товарно-матеріальні цінності були отримані представниками відповідача згідно довіреностей № 000069 від 07.05.2010р.; № 000066 від 30.04.2010р.; № 000037 від 15.02.2010р. та № 000031 від 26.01.2010р. Факт надання послуг на суму 259,99 грн.підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписаним сторонами.

Факт оплати на загальну суму 23 600,00 грн. підтверджується виписками банку від 09.02.2010р. на суму 5600,00 грн.; від 11.02.2010р. на суму 2 000,00 грн.; від 12.02.2010р. на суму 5000,00 грн.; від 30.03.2010р. на суму 2000,00 грн.; від 07.04.2010р. на суму 5000,00 грн. та платіжним дорученням №1 від 05.01.2011р. на суму 4000,00 грн.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строки оплати, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з претензією, яка була отримана відповідачем 09.11.2010р., що підтверджується поштовим повідомленням від 05.11.2010р. № 82500 0049249 0.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 4 829,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 600,00 грн. оплачених ним витрат на послуги адвоката.

В підтвердження надання послуг адвоката позивач долучив до матеріалів справи договір від 08.11.2010р. укладений між ТзОВ "Лісмаш" та адвокатом ОСОБА_1, що діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 19.05.2010р., квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 27.12.2010р. на суму 600,00 грн.

Згідно ст.44 ГПК України до складу судових витрат відносяться послуги адвоката. За умовами ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”. Згідно ч.1 ст.12 Закону України „Про адвокатуру” оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до ст. ст. 44, 48 ГПК України, ст. ст. 2, 12 Закону України „Про адвокатуру” судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають стягненню у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними платіжними документами.

Вартість наданих адвокатських послуг підтверджена належним чином, адвокат приймав участь у судових засіданнях, відтак з відповідача слід стягнути 600,00 грн. за послуги надані адвокатом.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Сплата судових витрат підтверджується платіжними дорученнями №707 від 28.12.2010р. 102,00 грн. держмита і №711 від 28.12.2010р. - 236,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, які відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, повністю, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 11, 205, 509, 525, 526, 530, 612 ЦК України, ст.174, ч.1 ст.181, ст.193 ГК України, ст.ст. 43 , 32-34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства „Турківське лісове господарство” (82500, Львівська область, Турківський район, м.Турка, вул.Шевченка, 30; р/р 2600145658 в "Райффайзенбанк Аваль"; МФО 380805; код ЄДРПОУ 00992409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Лісмаш” (79044; м.Львів, вул.Ген.Чупринки, 87/3А; р/р 26006053812653 ЗГРУ КБ "Приватбанк" м.Львів; МФО 325321; код ЄДРПОУ 32052971) 4 829,00 грн. основного боргу, 600,00 грн. витрат на послуги адвоката, держмито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя